Поделиться Поделиться

Теоретичні засади, еволюція, особливості монетаризму

Монетаризм - самостійна економічна течія, в основі якої лежить уявлення про грошову масу як визначальний фактор господарської кон'юнктури, рівня цін, обсягу доходу, зайнятості і макроекономічної рівноваги в цілому [1]. Головні теоретичні засади монетаризму [2]:

- методологія неопозитивізму [3];

- внутрішня стійкість ринкової економіки, її здатність до саморегулювання [4];

- розвиток кількісної теорії грошей, визнання їх нейтральності відносно реальних величин у довгостроковому періоді;

- грошова теорія економічного циклу та інфляції;

- стабільність функції попиту на гроші на основі теорії перманентного доходу;

- обґрунтування вертикальної довгострокової кривої Філіпса на основі природного рівня безробіття й теорії адаптивних очікувань;

- критика дискреційної кейнсіанської політики "точного настроювання" економіки і обґрунтування стабільної монетарної політики на основі "грошового правила".

Примітки

1. Основоположником та інтелектуальним лідером сучасного монетаризму став американський економіст, Нобелівський лауреат Мілтон Фрідмен (1912-2006). Головні монетаристські ідеї М. Фрідмен виклав у фундаментальній праці "Монетарна історія СІЛА. 1867-1960", написаній у співавторстві з іншим представником чиказької школи - Ганною Інварц.

2. Шевченко О.О. Історія економіки та економічної думки: сучасні економічні теорії: Навч. посіб. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - С.47-48.

3. Економічна теорія - передусім, наука позитивна, яка вивчає вплив на економічний розвиток усієї сукупності факторів і розглядає економіку такою, якою вона є насправді. Цінність економічної теорії визначається не реалістичністю її передумов, а точністю її прогнозів. Результатом теорії мають стати певні постулати, висновки, передбачення, що піддаються емпіричній перевірці, підтверджуються досвідом, є придатними для пояснення теперішнього розвитку й прогнозування майбутнього.

4. Економіка є внутрішньо стійкою відносно деякого оптимального рівня виробництва, котрий визначається розвитком продуктивних сил, запасом ресурсів тощо. Даний оптимальний рівень виробництва не виключає наявності деякого безробіття, яка пов'язана з інституційними особливостями економіки, наприклад недостатньою гнучкістю заробітної плати тощо. Мова йде про так званий природний рівень безробіття. Досягнення оптимального рівня виробництва забезпечується дією механізму цін (відносних), котрий є ефективним способом алокації ресурсів. Втручання держави у даний механізм має бути мінімальним.

"Кейнсіанська революція" в економічній теорії

У 1936 році англійський економіст Дж. М. Кейнс опублікував свою видатну працю "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" [1].

Блискучий економіст Дж. Гелбрейт у відповідний час писав, що вона абсолютно незрозуміла, погано написана та передчасно опублікована. Проте її ідеї з захопленням зустріли представники економічної науки, які проголосили „кейнсіанську революцію" в економіці, в політичних та бізнесових колах. Відомий дослідник економічної думки Селігмен поставив книгу Кейнса в один ряд з „Багатством народів" Сміта та „Капіталом" К. Маркса.

Головна ідея книги полягала в через те, що ринкова система не є досконалою, а вільна конкуренція, яка під тиском монополій на початку XX ст. модифікувалася в недосконалу конкуренцію, не здатна автоматично відновлювати ринкову рівновагу.

Монополізація економіки підірвала механізм вільного ціноутворення і за цих умов ринкове господарство, на думку Кейнса, буде постійно перебувати у стані депресії. Кейнс піддав сумніву дію автоматичного механізму саморегулювання не тільки на ринку товарів, а й на ринках робочої сили та капіталу. Кейнс доказував, що механізм автоматичного зрівняння попиту та пропозицій, тобто саморегулювання, на якому базується неокласична теорія, є утопією [2].

Кейнс переконливо доводив несправедливість тези неокласиків про автоматичне "самозцілення" ринкової економіки від спаду та стагнації [3].

Новий підхід Кейнса особливо чітко виявився при аналізі заощаджень [4].

Кейнс змінив уявлення про предмет та метод економічної теорії. її предметом він вважав кількісні функціональні залежності та взаємозв'язки макроекономічних показників, які поділив на незалежні змінні (сукупна пропозиція, інвестиції, норма процента, гранична схильність до споживання чи заощаджень) та залежні змінні (зайнятість, сукупний попит, національний дохід). Що стосується методу досліджень, то Кейнс економічні явища розглядав у вигляді агрегатних (сукупних) категорій, що дало йому можливість виявити загальні функціональні зв'язки в ринковій економічній системі.

Особливістю методу досліджень Кейнса є і введення при аналізі суб'єктивного фактору - психології людей. Сам дослідник зазначав, що закони, які він сформулював, є не стільки економічними, скільки психологічними.

Хоча своїй теорії Кейнс дав назву "загальної теорії зайнятості", вона виходить далеко за межі проблем власне зайнятості, її зміст значно глибший і ширший.

Місце та роль теорії Кейнса в економічній науці визначаються насамперед кейнсіанською макроекономічною моделлю рівноваги і концепціями, пов'язаними з нею.

Примітки

1. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. - М. : Гелиос АРВ, 2002.

2. Кейнс:

- поставив під сумнів існування в умовах монополістичного капіталізму (він ніколи не вживав термін "монополістичний капіталізм", хоча мав справу саме з ним) вільного руху цін у напрямку зниження. Досвід показував, що за цих умов ціни залишаються незмінними навіть в умовах зниження зарплати та виробництва;

- показав неможливість безмежного зниження норми процента з метою стимулювання інвестицій. У зниженні норми процента є певна межа, за якою заощаджувані віддадуть перевагу не передачі своїх заощаджень у позику, а будуть тримати їх у формі ліквідних засобів з метою страхування себе на випадок всіляких непередбачених ускладнень; поставив питання про неможливість зниження заробітної плати у зв'язку з завжди зростаючим впливом профспілок, що захищають економічні інтереси робітничого класу.

3. Кейнс стверджував, що ринкова економіка XX ст. таку властивість втратила і не здатна самостійно відновити втрачені пропорції та забезпечити повну зайнятість. Через те максимально можливу зайнятість і економічне зростання може забезпечити тільки активна економічна роль держави, яка може підтримати необхідний баланс ринкових сил, допомогти ринковому механізмові, що дедалі слабне, виправити ситуацію.

Цією ідеєю видатний британець, за словами американського неокейнсіанця С Гарріса, "подарував демократичному суспільству новий строк життя, укріпив це суспільство, коли йому загрожувала смертельна небезпека" (Див.: Ковальчук В. М ., Лі Це Гао, Останкова Л.. А. Світова економіка: її історія та дослідники. Навч. посіб. - К : Центр учбової літератури, 2011. - С.351.

4. Уся попередня економічна наука одностайно доводила, що основою економічного зростання є ощадливість, утримання від споживання, збільшення заощаджень. Кейнс повністю відкинув це твердження і зробив наголос на через те, що ощадливість заважає пожвавленню підприємливості, шкідливо впливає на прибуток. Через те в сучасній економіці необхідно думати не про заощадливість, а про стимулювання ефективного попиту.

← Предыдущая страница | Следующая страница →