Поделиться Поделиться

Небезпеки інформаційного простору для особистості

Особистість є передумовою та продуктом існування суспільства і держави. Особистість може бути сформована лише при наявності фізіологічних задатків та під впливом інформації, що поширюється в соціумі. В умовах тотальної інформатизації суспільства інформаційний вплив на особистість набуває глобальних масштабів.

До розвитку сучасних кібернетичних систем розуміння інформаційного простору зводилося до атмосфери, стратосфери, космосу, водних акваторій океанів і морів. Нині воно включає також й кібернетичні та віртуальні системи. Розглядаючи вплив інформаційного простору на особистість, слід враховувати, що він поширюється на суспільство та державу і через них опосередковано на кожного індивідуума. Даний вплив може мати конструктивний (безпечний) і деструктивний (небезпечний) характер.

Одне із головних завдань сучасної держави - гарантування інформаційної безпеки особистості, яка характеризується захищеністю її психіки й свідомості від небезпечних інформаційних впливів: маніпулювання, дезінформування, спонукування до самогубства, образ тощо.

Інформаційно-психологічна безпека особистості (у вузькому розумінні) - це стан захищеності психіки людини від негативного впливу, котрий здійснюється шляхом упровадження деструктивної інформації у свідомість і (чи) у підсвідомість людини, що приводить до неадекватного сприйняття нею дійсності.

Інформаційно-психологічна безпека особистості (в широкому розумінні) це:

o по-перше, належний рівень теоретичної та практичної підготовки особистості, при якому досягається захищеність і реалізація її життєвоважливих інтересів та гармонійний розвиток незалежно від наявності інформаційних загроз;

o по-друге, здатність держави створити умови для гармонійного розвитку й задоволення потреб особистості в інформації, незалежно від наявності інформаційних загроз;

o по-третє, гарантування, розвиток і використання інформаційного середовища в інтересах особистості;

o по-четверте, захищеність від різного роду інформаційних небезпек.

Інформаційно-психологічна безпека особистості та суспільства є складовою частиною інформаційної безпеки держави і займає особливе місце в державній політиці при її забезпеченні. Ця особливість визначається специфікою загроз і їх джерел, особливим характером принципів і завдань державної політики у цій сфері.

Об'єктом інформаційно-психологічного захисту особистості є стан її духовного, душевного та фізичного комфорту. Об'єктом захисту є також умови та фактори, які забезпечують розвиток всіх сфер життєдіяльності особистості й суспільства, зокрема культури, науки, мистецтва, релігійних і міжнаціональних відносин. До об'єктів відносять також: мовне середовище, соціальні, ідеологічні, політичні орієнтири, суспільні та соціальні зв'язки, психофізичні фактори, що проявляються у вигляді фізичних, хімічних та інших впливів природного, антропогенного і техногенного походження, генофонд народів, що населяють державу тощо.

Найбільш важливими об'єктами інформаційно-психологічного захисту в сучасних умовах є індивідуальна і масова свідомість. Для особистості головними системотвірними якостями є цілісність (тенденція до стійкості) і розвиток (тенденція до зміни). При руйнуванні чи перекручуванні цих якостей особистість перестає існувати як соціальний суб'єкт. Це означає, що будь-котрий інформаційно-психологічний вплив на особистість має оцінюватися з позиції збереження чи руйнування її як цілого.

Масова (суспільна) свідомість формується насамперед у процесі історичного розвитку нації, народності, великої соціальної групи і потім уже внаслідок інформаційно-психологічного впливу. Проте інформаційно-психологічний вплив може істотно змінювати масову свідомість і поводження великих соціальних груп.

Велика соціальна група - кількісно не обмежена соціальна спільнота, яка має стійкі цінності, норми поведінки і соціально-регулятивні механізми (партії, етнічні групи, виробничо-галузеві і громадські організації). Соціально-психологічними регуляторами життєдіяльності великих груп є: групова свідомість, менталітет, звичаї, традиції тощо. Велика група характеризується визначеним психічним складом, має групову психологію.

У кожній великій групі формується групова свідомість (етнічна, національна, релігійна), що є системою спільних Ідеалів, ціннісних орієнтацій, емоційних переваг. Групова свідомість буває класовою, національною, релігійною тощо. Окремі стереотипні елементи свідомості переходять у сферу групової підсвідомості ("класове чуття", національна ворожість). Дані групові фактори істотно впливають на формування відповідного типу особистості - типових представників класу, партії, нації і т. ін. Дані особистості стають носіями групових засад та стереотипів, зразків поведінки, які враховуються і використовуються при здійсненні інформаційно-психологічного впливу.

Інформаційну небезпеку створюють інформаційні загрози, що поширюються в інформаційному просторі. Інформаційні загрози (у вузькому розумінні) - це сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства, держави в інформаційній сфері.

У монографії "Інформаційна безпека держави у контексті протидії інформаційним війнам" дається більш ширше визначення інформаційних загроз. Інформаційні загрози (у широкому розумінні):

o інформаційний вплив (внутрішній чи зовнішній), при якому створюється потенційна чи актуальна (реальна) небезпека зміни напрямку чи темпів прогресивного розвитку держави, суспільства, індивідів;

o небезпека заподіяння шкоди життєво важливим інтересам особистості, суспільства, держави шляхом інформаційного впливу на свідомість, інформаційні ресурси та інфосферу машинно-технічних систем;

o сукупність чинників, що перешкоджають розвитку і використанню інформаційного середовища в інтересах особистості, суспільства й держави.

Унікальною особливістю інформаційної загрози є те, що вона виступає як самостійна загроза і водночас є реалізаційною основою для інших видів загроз на інформаційному рівні, а часто і їх першопричиною.

Інформаційна загроза формується в інформаційному просторі. Більшість учених розглядають інформаційний простір як місце формування, поширення та споживання інформації за допомогою різних технічних пристроїв. Звичайно, технічні пристрої є основними засобами поширення інформації, проте вона поширюється і в ході безпосереднього спілкування людей поміж собою.

Для усвідомлення сутності та змісту завдань інформаційно-психологічного захисту особистості і суспільства від деструктивного впливу в умовах сучасного інформаційно-психологічного протиборства необхідно зрозуміти механізми інформаційно-психологічного впливу на поведінку індивіда (особистості), а також на прийняття рішень на будь-якому рівні суспільних і державних структур, у будь-якій сфері їх діяльності. Для цього необхідно ввести поняття механізму вербального інформаційного впливу, розуміючи при цьому, що в його основі лежить закономірність усвідомленого сприйняття інформації, саме її змісту. Даний механізм за своєю суттю є загальним і реалізує загальні закономірності інформаційних процесів у соціальному середовищі.

Під впливом змісту інформаційних потоків, які людина сприймає, акцентів на окремих його фрагментах, інших факторів у неї формується образ мислення, її світогляд, система цінностей і інтересів, які з часом збагачуючись і розвиваючись в той чи інший бік, виступають під час аналізу поточної інформації уже у вигляді своєрідного морально-семантичного фільтру. Власне, від орієнтації і усталеності цього фільтру суттєво залежать вчинки, поведінка людини в тій чи іншій ситуації. На змістовні і якісні характеристики фільтру впливають історичні, національно-етнічні характеристики, система освіти, релігійні та філософські течії, ідеологічна пропаганда, інші складові інформаційного середовища. Природно, що значну роль при цьому відіграють засоби масової інформації (періодичні видання, радіомовлення та телебачення, Інтернет).

Наступним важливим моментом у процесі вербального впливу є поведінка особистості в конкретній ситуації, визначення позиції, прийняття нею адекватного рішення тощо. В цьому випадку при наявності "якісного" фільтру також велике значення має якість інформування, яке передбачає своєчасність, повноту, всебічність і достовірність наявної інформації. Забезпечення цих факторів є запорукою адекватної поведінки людини. Разом з цим, коли не виконується хоча б одна із вимог до інформації, адекватність оцінки ситуації людиною гарантувати не доводиться. До того ж, коли інформація містить грамотно продуману та організовану дезінформацію, яка є правдоподібною, людина навіть при наявності "якісного" фільтру може приймати рішення, адекватні змісту наявної інформації, проте не адекватні реальній ситуації. За допомогою навмисно спотвореної, вибірково неповної інформації і цілеспрямованої дезінформації дозволяється впливати не лише на рішення, що приймаються людиною, та на її поведінку, проте й на елементи фільтру (систему цінностей, духовні і матеріальні інтереси і потреби, релігійні та філософські погляди тощо), корегуючи їх в бажаному напрямку, тобто на формування її як особистості (аналітика, вченого, керівника, політика тощо). В цьому полягає сутність механізму управління знаннями соціальних об'єктів (зокрема людини) з метою впливу на прийняття ними рішень, на їх поведінку.

Механізми невербального інформаційного впливу на людину ґрунтуються на використанні закономірностей сприйняття людиною інформації через підсвідомість. Відомо, що підсвідомість (а опосередковано і на свідомість) може програмуватися зовнішнім, неконтрольованим людиною інформаційним впливом. Наприклад, чим тонша психічна організація людини, тим більше вона емоційно уразлива. Існують також не досліджені сповна явища масового психозу чи гіпнозу, яскравим прикладом яких є сильні у вольовому значенні особистості Й. Сталін та А. Гітлер, котрі вирішували свої завдання, хоча і з трагічними для мільйонів людей наслідками.

З точки зору виявлення сутності механізмів невербального інформаційного впливу на людину досить цікавою е концепція системи польової саморегуляції. Згідно з нею людина являє собою дуже складну інформаційно-енергетичну систему. Згідно з цією концепцією, підсвідомість і біополе - це одне і те ж, таким чином будь-котрий вплив на біопольові структури є вплив на підсвідомість, на всі системи фізіологічної і психічної саморегуляції. Те, що ми називаємо імунітетом, в межах розглядуваної концепції є цілісність, якісний рівень біопольової оболонки. Сьогодні експе-риментаторів-практиків цікавить глибина проникнення в підсвідомість і процеси саморегуляції, а для більшої сили впливу використовується спеціальна апаратура. В цьому контексті біоенергетика перетворена в науку про практичний вплив на людину на підсвідомому рівні. Дозволяється не погоджуватися з окремими тезами даної концепції, проте вона певною мірою пояснює сутність механізмів невербального впливу на людину.

На сьогодні не існує достатніх гарантій захисту особистості від загроз, пов'язаних з порушенням інформаційної та інформаційно-психологічної безпеки особистості - неусвідомлюваним інформаційно-психологічним впливом, а саме: штучного щеплення їй синдрому залежності; розроблення, створення та застосування спеціальних засобів; маніпуляції суспільною свідомістю з використанням спеціальних засобів впливу; деструктивний вплив на психіку людини природних комплексів, антропогенних зон, генераторів фізичних полів та випромінювань.

Сьогодні, на жаль, немає єдиної системи знань, яка дозволяла б розкривати можливості біоенергетики без шкоди здоров'ю людини. Можливості настільки великі, що входження в цю галузь має бути обережним, поступовим, і починатися з розвитку етики людини. Поміж тим, існує досить чисельна кількість публікацій, що свідчить про спроби використання механізмів інформаційно-енергетичного впливу на людину з метою програмування її дій, поведінки. Виникла висока соціальна небезпечність у безконтрольному застосуванні технологій, засобів і методів психофізичного впливу на великі соціальні групи людей через свідомість і підсвідомість (психосферу) людини з метою формування необхідних подій та маніпулювання громадською думкою.

Поряд з традиційними методами управління суспільством, колективами і окремими особистостями (адміністративно-організаційними, економічними, соціально-психологічними і правовими) завжди ширшого набуває значення метод централізованого впливу на широкі верстви населення - метод інформаційного управління. А одним із основних постулатів теорії управління є положення, згідно з яким еволюції у масовій свідомості досягнути набагато простіше, ніж здійснити революційні зміни.

У сучасних умовах спостерігається активна розробка та впровадження новітніх форм, способів і технологій інформаційно-психологічного впливу на індивідуальну, групову та масову свідомість. До таких джерел, каналів і технологій впливу на свідомість, психологію та поведінку людини дозволяється було б віднести: засоби масової інформації і спеціальні засоби Інформаційно-пропагандистської спрямованості; глобальні комп'ютерні мережі та програмні засоби швидкого поширення в мережах інформаційних і пропагандистських матеріалів; засоби та технології, що нелегально модифікують інформаційне середовище, на підставі якої людина приймає рішення; засоби створення віртуальної реальності; чутки, міфи і легенди; засоби підпорогового семантичного впливу; засоби генерування акустичних та електромагнітних полів.

Технічні пристрої, за допомогою яких здійснюється інформаційний вплив на особистість, суспільство і державу в ході інформаційного протиборства, називаються інформаційною зброєю. Теоретики відносять до цього виду зброї широкий спектр заходів і засобів інформаційного впливу на противника - від дезінформації й пропаганди до засобів радіоелектронної боротьби. Наведемо деякі найвживаніші в публікаціях визначення про поняття "інформаційна зброя".

Інформаційна зброя - це:

o комплекс специфічних програмно-інформаційних засобів, створених для ураження інформаційного ресурсу противника;

o засоби знищення, викривлення чи викрадення інформаційних масивів, добування з них потрібної інформації після подолання систем захисту, обмеження чи заборони доступу до них незаконних користувачів, дезорганізації роботи технічних засобів, виведення з ладу телекомунікаційних мереж, комп'ютерних систем - усього високотехнологічного забезпечення життєдіяльності суспільства й функціонування держави;

o засоби подолання систем захисту, засоби дезорганізації роботи технічних засобів та комп'ютерних систем;

o технічні чи програмні засоби для забезпечення несанкціонованого доступу чи, навпаки, обмеження доступу до інформаційної бази даних; порушення штатного режиму функціонування технічних засобів і програмного забезпечення, а також виведення з ладу ключових елементів інфраструктури окремої держави чи регіону.

У деяких джерелах сутність інформаційної зброї визначається через розвиток інформаційних технологій, які забезпечують можливість системам (індивідам, суспільним чи політичним угрупованням, державам) з більш високим рівнем інформатизації керувати системами з дещо нижчим рівнем інформатизації, спрямовуючи їх діяльність у своїх інтересах під постійним інформаційним контролем.

Найбільш вдалим, на наш погляд, є таке визначення: інформаційна зброя - це різновид зброї, головними елементами якої є інформація, інформаційні технології (зокрема технології інформаційного впливу) та інформаційні процеси, що застосовуються в інформаційній боротьбі.

Завданням інформаційної зброї є, за яскравим висловом М. А. Булгакова, "розруха в головах", яка небезпечніша за розруху в економіці, через те що втрата національних, духовних цінностей веде до виродження народу й краху суспільства. Об'єктами інформаційної зброї є: інформаційно-технічні та інформаційно-аналітичні системи, кожна з яких включає особистість; інформаційні ресурси; системи формування суспільної свідомості і думки, що базуються на засобах масової інформації і нарешті одним з основних об'єктів інформаційно-психологічного впливу зарубіжних держав є психіка і свідомість молоді, майбутнього нації.

У сучасній науковій літературі виділяють такі види інформаційної зброї: психотронна ("психофізична"), засоби програмно-математичного впливу на функції ЕОМ, інформаційні матеріали.

Психотронна ("психофізична") зброя. Її дія заснована передусім на використанні дистанційного впливу псі-обдарованого оператора (екстрасенса) на іншу людину з метою впливу на її поведінку й фізіологічні функції.

Психотронна зброя, то є використані у воєнних, спеціальних цілях можливості і знання психотроніки, її засоби, методи, прилади, конструкції, генератори.

У прямому значенні психотронна зброя - використання у воєнних цілях бойового потенціалу псі-феноменів - екстрасенсорної перцепції (телепатії, ясновидіння, передбачення) і психо-кінезу в природному чи технічному використанні.

Засоби для змінювання свідомості ("зомбування") у особистості є як різновид психотронної зброї. Процес зомбування полягає в програмуванні поведінки на підсвідомому рівні (шляхом впливу на мозок) такими засобами: гіпноз, навіювання, ультразвукові мікрохвильові випромінювання, психохірургія, психофармакологія тощо. Таким чином, розлянемо детальніше:

1. Засоби створення голографічних зображень в атмосфері: голосові синтезатори, що дозволяють формувати провокаційні повідомлення, передавати їх голосами лідерів країни та поширювати їх через засоби масової інформації (після війни в Перській затоці в науково-дослідних установах Пентагону розробили засоби, що дозволяють, зокрема, створювати на небі голографічні зображення ісламських мучеників, які з небес будуть закликати своїх одновірців припинити опір).

2. Клас засобів програмно-математичного впливу на функції комп'ютерів, які здатні порушити й паралізувати інформаційні системи й мережі та інші автоматичні системи, що забезпечують функціонування органів управління державних і військових об'єктів, промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, банків тощо.

3. Комп'ютерний вірус - спеціальна програма, яка здатна до саморозповсюдження без відома користувача і всупереч його бажанню. Вона заражає програмне забезпечення шляхом свого об'єктного коду до коду зараженої програми.

4. "Логічна бомба" - програмна закладка, яка завчасно впроваджується в інформаційні системи й мережі, що забезпечують управління об'єктами військової та цивільної інфраструктури. "Логічна бомба" за сигналом чи у встановлений час приводиться вдію, знищуючи чи модифікуючи інформацію в комп'ютері, виводячи його з ладу.

5. "Троянський кінь" (різновид "логічної бомби") - програма, яка дозволяє здійснювати прихований, несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів противника для добування розвідувальних даних.

Водночас засоби впровадження комп'ютерного вірусу і "логічної бомби" в державні, цивільні та військові інформаційні системи й мережі та керування ними на відстані (проти АСК, СПРН, ПРО, ППО) поділяються на:

o нейтралізатори тестових програм, що забезпечують невияв-лення випадкових і навмисних "недоліків" програмного забезпечення;

o засоби придушення інформаційного обміну в телекомунікаційних мережах, фальсифікації інформації в каналах державного та військового управління;

o засоби впровадження "потрібної" для іншої сторони "правдоподібної" інформації.

Є вже віруси ("вірус 666"), які згубно впливають на психофізіологічний стан оператора - користувача комп'ютера.

Значний клас засобів Інформаційного впливу на соціотехнічні і технічні системи складають: засоби, що ґрунтуються на випромінюванні енергії (засоби радіоелектронної боротьби), електромагнітна зброя (для виготовлення електронно-математичної зброї потужністю 5-7 мегават з дальністю дії 8 кілометрів потрібні 3 тижні і 500 доларів).

Акустична зброя викликає безпричинний страх, головний біль, непередбачувані дії. Планується на озброєння протягом 10-15 років.

Інформаційні матеріали - сукупність джерел та систем, що містять інформацію, призначену для передачі. За формою подання вони поділяються на:

o текстові інформаційні матеріали: документи, книги, журнали, газети, довідники, каталоги, рукописи;

o графічні чи образотворчі: графіки, креслення, плани, схеми, карти;

o аудіовізуальні: звуко- та відеозапис, кінофільм, діапозитив, фотографія.

Розповсюдження інформаційних матеріалів ведеться спеціальними підрозділами спецслужб та (чи) за їх матеріалами - засобами масової інформації.

"Інформаційна зброя" найбільшу небезпеку становить через те, що її застосування має знеособлений характер і легко маскується під заходи захисту. А в разі створення програмних продуктів у великому обсязі, неважко утворити зони по декілька команд, які під час експлуатації програмної системи сформуються в дефект будь-якого типу. За винятком того, така зброя дозволяє навіть вести наступальні дії анонімно, без оголошення війни.

Заборонити розроблення й використання інформаційної зброї, як це зроблено відносно хімічної й бактеріологічної зброї, є маловірогідним. Обмежити зусилля багатьох країн у формуванні єдиного глобального інформаційного простору також неможливо.

Поява інформаційної зброї змінила погляди на способи ведення війни й можливий характер війн майбутнього. Ефект від застосування такої зброї порівнюється з ефектом від застосування зброї масового ураження, а вартість значно нижча; вона повніше, ніж традиційна зброя, відповідає зростаючим тенденціям у досягненні державами своїх політичних цілей без прямого використання чисельних армій і безпосереднього знищення живої сили противника.

На сьогодні, в результаті усвідомлення можливостей інформаційної зброї, з'явився термін "Strategic Information Warfare" - "стратегічне інформаційне протиборство".

Інформаційне протиборство, на думку американських фахівців корпорації "Ренд", являє собою "використання державами глобального інформаційного простору й Інфраструктури для проведення стратегічних воєнних операцій і зменшення впливу на власний інформаційний ресурс".

Відмінною ознакою його є класифікація на перше та друге покоління.

Завданням інформаційного протиборства першого покоління є:

o вогневе придушення (у воєнний час) елементів інфраструктури державного й військового керування;

o ведення радіоелектронної боротьби;

o одержання розвідувальної інформації через перехоплення і розшифрування інформаційних потоків, переданих каналами зв'язку, а також побічними випромінюваннями;

o здійснювання несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів з наступним їх спотворенням чи розкраданням;

o формування і масове поширення інформаційними каналами противника чи глобальними мережами дезінформації для впливу на оцінки, наміри осіб, що приймають рішення;

o одержання інформації через перехоплення відкритих джерел інформації.

Інформаційне протиборство другого покоління передбачає трохи інший підхід. Ми розглядали його у розділі 1.2 (див. завдання інформаційної війни).

Слід зазначити, що з кінця 1990-х pp. основною тенденцією в розвитку розуміння ролі й місця інформаційного протиборства серед фахівців корпорації "Ренд" є усвідомлення того факту, що стратегічне інформаційне протиборство є самостійним, принципово новим видом стратегічного протиборства, здатним розв'язувати конфлікти без застосування збройної сили.

Важливо, що директивою президента PDD-68 від ЗО січня 1999 р. Білий дім створив нову структуру International Public Information Group (ІРІ), серед завдань якої є професійне використання розвідувальної інформації з метою здійснення впливу "на емоції, мотиви, поведінку іноземних урядів, організацій та окремих громадян".

Таким чином, американські фахівці вважають цілком можливим досягнення в близькому майбутньому суттєвої переваги в інформаційній боротьбі, що, на їх думку, дозволить успішно розв'язувати конфліктні ситуації на свою користь без збройного втручання.

Джерелами загроз інформаційного простору є суперечності певних інтересів, системи цінностей, цілей поміж особистістю та суспільством, державою чи наявністю в однієї зі сторін стосовно іншої домагань, претензій чи інших спонукувань до конфлікту. Найбільш небезпечним джерелом загроз цим інтересам вважається суттєве розширення можливостей маніпулювання свідомістю людини через створення навколо неї індивідуального віртуального інформаційного простору, а також можливість використання технологій впливу на її психічну діяльність.

Новітні інформаційні технології, сучасні інформаційні й психологічні форми та способи впливу на особистість і суспільство завжди більше й більше знаходять своє застосування не тільки в період підготовки й в ході бойових дій (операцій), а й стають невід'ємною частиною повсякденного життя. Кара-Мурза С. Г. у книзі "Маніпуляція свідомістю" вказує, що застосування сучасних технологій та засобів маніпулювання громадською думкою відбувається сьогодні повсякденно при використанні засобів масової інформації, у рекламній сфері, у діяльності різного виду екстрасенсів, магів, чаклунів тощо. Особливо воно активізується в переломні моменти розвитку держави, якими, наприклад, є передвиборчі кампанії.

Культ жорстокості, насильства, порнографії, що нині пропагується в засобах масової інформації, особливо на телебаченні і в комп'ютерних мережах, призводить до неусвідомленого бажання значної частини населення, особливо підлітків і молоді пострадянських країн, наслідувати його, сприяє закріпленню подібних стереотипів поводження в їх власних звичках і способі життя, знижує рівень граничних обмежень і правових заборон, сприяє появі негативних норм поведінки в суспільстві, що водночас, відкриває шлях до втрати морально-ціннісних установок, до правопорушень.

Однією з характерних тенденцій, яка склалася в сучасних умовах не тільки в Україні, а й у світі, є випереджальний розвиток форм, способів, технологій і методик впливу на свідомість (підсвідомість), психологію й психічний стан людини в порівнянні з організацією протидії негативним, деструктивним психологічним впливам, інформаційно-психологічним захистом особистості і суспільства в цілому.

Йдеться про можливі деформації у системі масового інформування й поширення дезінформації, які ведуть до потенційних порушень суспільної стабільності, про завдання шкоди здоров'ю і життю громадян унаслідок пропаганди чи агітації, що збуджують соціальну, расову, національну чи релігійну ненависть і ворожнечу, про діяльність тоталітарних сект, що пропагують насильство й жорстокість. Дані впливи, усвідомлені чи неусвідомлені, як показує життя, можуть призводити й призводять до серйозних порушень психічного й фізичного здоров'я, відхилення від норм поведінки, до зростання ризикованих соціальних й особистісних ситуацій.

Коли розглядають інформаційно-психологічний вплив як загрозу, природно, що йдеться про негативні наслідки його реалізації, які можуть проявлятись у двох аспектах: 1) відношення особистості до держави; 2) руйнування цілісності самої особистості.

У сучасних умовах посилення інформаційно-психологічного впливу на окрему людину (особистість) як суб'єкт політичного життя, носія певного світогляду, що має виражені правосвідомість і менталітет, духовні ідеали й ціннісні установки формування довіри до себе, - одне з основних політичних завдань влади. Неадекватна суспільним (з огляду влади) інтересам поведінка громадянина може сприйматися як гостра форма політичного екстремізму, яка загрожує самому існуванню політичної системи, чи як форма політичної байдужості, що не менше руйнує основи громадського життя.

Водночас особистість, що володіє свідомістю, піддається різного роду маніпуляційним впливам, інформаційними за своєю природою, результати яких можуть прямо загрожувати її фізичному чи психічному здоров'ю. Саме такі впливи часто протягом багатьох років формують морально-психологічну атмосферу в окремих прошарках суспільства, підживлюють кримінальне середовище і сприяють зростанню психічних захворювань у суспільстві. Сектантське проповідництво, поширення містичних й езотеричних знань і практик, магії, шаманство тощо можуть бути прикладом таких впливів, що призводять до соціальної особис-тісної дезадаптації, а в ряді випадків - до руйнування психіки людини.

Серйозну небезпеку для психіки особистості викликає поширення за допомогою мережі Інтернет насамперед порнографії, непристойної інформації, що ображає суспільну мораль, порушує сформовані в суспільстві стандарти моралі. Сервери з такою інформацією часто відвідують діти й підлітки. Хоча й вважається, що за допомогою Інтернету гарантується більша конфіденційність й анонімність, ніж при відвідуванні кінотеатрів чи магазинів з відкритою чи підпільною порно- літературою й відеофільмами.

Небезпечний вплив інформаційного простору на індивідуальну свідомість можуть призвести до двох видів взаємозалежних змін:

перший - це зміни психіки, психічного здоров'я людини. Оскільки в разі інформаційного впливу складно визначити межі норми і патології, показником змін може бути втрата адекватності відносно відображення світу у свідомості й індивідуальному ставленні до світу. Дозволяється говорити про деградацію особистості, коли форми відображення дійсності спрощуються, реакції грубішають і здійснюється перехід від вищих потреб (у самоактуаліза-ції, соціальному визнанні) до нижчих (фізіологічних, побутових);

друге - це зміни в цінностях, життєвих позиціях, орієнтирах, світогляді особистості. Такі зміни спричиняють антисоціальні вчинки й становлять небезпеку вже для всього суспільства і держави.

Важлива особливість інформаційно-психологічного впливу на індивідуальну свідомість полягає в через те, що він як загроза, може не помічатися й не усвідомлюватися самою людиною.

Поведінкою людини керує її мозок, її свідомість. Усе, що спонукає людину до діяльності, має проходити через його мислення. Таким чином, інформаційно-психологічний вплив з метою зміни поведінки особистості в бажаному напрямку має домогтися відповідної зміни в її свідомості.

У детермінації поведінки людини значну роль відіграє установка (орієнтація). Установка - це сформовані під впливом пропаганди, виховання й досвіду порівняно стійкі знання, почуття й мотиви, що викликають певне ставлення людини до ідейних, політичних і суспільних явищу реальній дійсності.

Установка визначає напрямок дій і одночасно спосіб сприйняття й мислення. Проте різні установки не є рівнопорядковими для детермінації поведінки. Орієнтація індивідуума залежить від безлічі соціальних установок, що співвідносяться з певними сторонами суспільного буття. Установки мають певну цінність з точки зору їх значення для індивідууму. В ієрархії установок політичні установки займають верхню сходинку. Вони, на відміну від інших, більш стійкі стосовно змін. Політичні установки утворюють загальне підґрунтя для всіх інших установок, обумовлюють внутрішню стійкість орієнтації. Звідси випливає, що поведінка людини за різних умов в основному визначається її політичною орієнтацією.

Установки особистості мають дещо вищу стійкість відносно зовнішнього впливу, яка підсилюється також за рахунок соціальних зв'язків. Установки стають тим стабільнішими, чим більше вони співпадають з нормами поведінки соціальної групи. Ідентифікація індивідуума з групою служить стабілізатором установки. Проте при цьому слід враховувати ті обставини, що в державі перехідного (транзитного) типу, якою є Україна, багато моральних цінностей старого соціалістичного устрою втрачено, а нових моральних норм і цінностей також не створено, а ті, що вже існують не перетворились у загальноприйняті. У цьому випадку інформаційний простір відіграє провідну роль у формуванні світогляду пересічного громадянина нашої держави, котрий часто сприймає завжди нове за вищі загальнолюдські цінності.

Рушійною силою для зміни установок виступають негативні психічні хвилювання, викликані відсутністю рівноваги поміж окремими компонентами політичних установок-об'єктів пропагандистського впливу, так званий когнітивний дисонанс (тобто пізнавальна невідповідність). Дисонанс - психічно неприємний стан, що викликає в об'єктів пропагандистського впливу прагнення до його зм'якшення чи усунення. Останнє веде до змін одного з компонентів установки, у результаті чого вся система установок прагне повернутися до втраченої рівноваги. Таким чином, змінюється стійкість попередньої установки чи виникає нова. Було б, однак, ілюзією розраховувати на можливість у короткий проміжок часу повного руйнування основних установок і заміну їх на протилежні, оскільки стабільність основних політичних установок досить висока. Як зазначав французький психолог Ле Бон, "ідеї вимагають багато часу, щоби закріпитися у свідомості людей, проте вони вимагають не менше часу, щоби знову відтіля зникнути".

Для зміни політичних установок, що міцно закріплені у свідомості особистості, використовується метод поступового посилення когнітивного дисонансу, тобто подається в певному порядку інформація завжди більше й більше суперечна відносно погляду об'єкта впливу. Терпіння, час й аргументація з кожною порцією інформації посилюється, вони сприяють поступовій зміні політичних установок об'єктів впливу.

Зміна поведінки, однак, не зв'язана безпосередньо зі зміною основних установок. Установка відіграє значну роль у детермінації поведінки, проте не є єдиною складовою, від чого вона залежить і безпосередньо не керують поведінкою в конкретній обстановці через відсутність прямого зв'язку поміж установкою й поведінкою. Поведінка людини в кожному конкретному випадку залежить від умов, тобто внутрішніх запитів: потреби, мотиви, установки. Таким чином, поведінка завжди обумовлена конкретною обстановкою.

Установки та поведінка не обов'язково мають збігатися, поміж ними можуть існувати великі відмінності, приміром, висловлювання однієї й тієї ж особи в несхожій обстановці можуть дещо відрізнятися. Через це поведінка людини в певній обстановці протягом короткого часу може не збігатися з основними установками чи навіть суперечити їм.

Вихідним у процесі взаємодії установок і поведінки є не відмінність поміж ними, а їхня взаємна обумовленість: установки значною мірою детермінують поведінку, проте буває й навпаки: поведінка створює значну основу для утворення установок. Установки виникають як абстракція змісту пережитого на основі реальної поведінки також до того, як вони знову перейдуть у нову поведінку. Поведінка, що змінилася, має, зрештою, впливати на зміну установок. Таким чином, коли в результаті пропагандистського впливу поведінка індивіда зміниться, то відбудуться й певні зміни в загальній структурі установок, у через те числі й політичній орієнтації.

Основним методом пропагандистського впливу є переконання - цілеспрямований і свідомо організований вплив на конкретну масову аудиторію, що апелює до раціональної сфери свідомості особистості й здійснюється з метою формування певних установок, закріплення чи зміни раніше засвоєних установок, а зрештою, зміни поведінки індивіда згідно до визначених цілей.

Переконанню властиві такі риси:

по-перше, спрямованість на раціональний рівень свідомості особистості. При використанні цього методу вплив на аудиторію здійснюється з дотриманням обов'язкової чіткої логіки викладу матеріалу, переконливої аргументації й вірогідності фактів, через те що впливає на світогляд, що має стійкий, стабільний характер. Переконання спрямоване на посилення, формування й зміну установок аудиторії;

по-друге, використання вербальних (мовних) засобів впливу. Переконання адресується людям, які мають більш-менш стійку систему поглядів, що склалася в результаті попереднього досвіду, і має на меті створення нових точок зору, зміну чи зміцнення вже наявних.

На відзнаку від пропагандистського впливу, інформаційно-психологічний вплив здійснюється, головним чином, на емоційну сферу свідомості на основі некритичного сприйняття інформації особистістю. Тобто на відміну від пропагандистського впливу він базується на дещо нижчому рівні критичності й свідомості психіки індивіда (при цьому його установки не міняються). Зниження рівня усвідомленості є однією з умов ефективності цього впливу. У процесі прийняття інформації функціонує тільки сприйняття й запам'ятовування, діяльність мислення "випадає" чи дуже послаблюється.

Інформаційно-психологічний вплив - такий вплив на індивідуальну чи суспільну свідомість інформаційно-психологічними чи іншими засобами, що викликає трансформацію психіки, зміну поглядів, думок, відносин, ціннісних орієнтацій, мотивів, стереотипів особистості з метою вплинути на її діяльність і поведінку. Кінцевою його метою є досягнення певної реакції, поведінки (дії чи бездіяльності) особистості, яка відповідає цілям психологічного впливу. Так, у ході воєнної операції ізраїльських військ на ліванській території "Дінве-хешбон" ("Плата по рахунку") жителів південно-ліванських населених пунктів сповіщали про заплановані бомбардування (їм також рекомендувалося терміново евакуюватися), щоби викликати масовий відтік населення у внутрішні райони країни й у такий спосіб блокувати інфраструктуру, викликати хвилювання громадян і, зрештою, дестабілізувати обстановку в Лівані й схилити керівництво країни до переговорів.

Процес прийняття індивідом інформаційно-психологічного впливу, спрямованого на емоційну сферу свідомості, специфічний. У цілому, він більше згорнутий, ніж, наприклад, процес прийняття пропагандистського впливу: у ньому функціонують тільки сприйняття й запам'ятовування, діяльність мислення виражена дуже слабо. Інформацію особистість сприймає чи не сприймає, сприймає цілком чи частково, проте у формуванні певних висновків практично не приймає участі. Процес інформаційно-психологічного впливу на емоційну сферу свідомості включає довільне сприйняття та запам'ятовування й характеризується дуже зниженим рівнем усвідомлення про зміст впливу. Осмислення отриманої інформації відбувається пізніше, при більш високій пізнавальній активності індивіда.

Типовим прикладом такої моделі є апелювання до вагомого довірчого джерела, документа, посилання на авторитетного автора тощо, коли слухачі, не звертаючись до складного механізму "аналіз-синтез" сприймають будь-якому інформацію як щось таке, що само собою розуміється. У ході операції "Буря в пустелі" фахівці з питань психологічних операцій США при підготовці інформаційно-пропагандистських матеріалів на релігійну тематику використовували посилання на визнаних ісламських авторитетів з Єгипту, Саудівської Аравії та інших, країн. Було складено добірку передач про те, що війна є "несправедливою, що не має нічого спільного з ісламським джихадом", а відмовляння військовослужбовців від участі у війні є "богоугодною справою". Такого роду інформаційно-психологічний вплив був надзвичайно ефективним, оскільки ісламські богослови, відомі усьому мусульманському світові, мали великий авторитет в іракських солдатів через високий їхній соціальний статус в ісламських країнах. При сприйнятті думки авторитетної особи відбувається "автоматичне'* включення свідомості в процес сприйняття як результату колишнього досвіду людини, що довіряє цьому джерелу, покладаючись на його вірогідність і загальне визнання.

Рівень ефективності інформаційно-психологічного впливу залежить від:

змісту матеріалу: його складності, конкретності, суспільної значимості тощо. Наприклад, за рівних умов, чим простіша інформація, тим більше шансів на те, що дії, на які вона спонукає, можуть виконуватися автоматично, а особливо, коли не суперечать переконанням об'єкта. Тобто чим конкретніший заклик до дії, тим вищий ступінь автоматизму відповідної реакції;

психічного стану, що характеризується наявністю високого рівня автоматизму відповідної реакції. Страх, пригніченість, апатія сприяють некритичному й неусвідомленому сприйняттю впливу. Ступінь автоматизму у відповіді особистості зв'язана з рівнем усвідомленості і критичності сприйняття інформації. Коли вплив приймається підсвідомо й некритично, то відповідь аудиторії може бути автоматичною;

часового інтервалу поміж впливами й відповідною реакцією: із збільшенням часового інтервалу автоматизм реакції зменшується внаслідок підвищення критичності і розумової активності об'єкта (пояснюється включенням змісту отриманої інформації в систему знань особистості й усвідомленням його).

Дозволяється виділити такі види психологічного впливу: психогенний, нейролінгвістичний, психоаналітичний (психокорекцій-ний), психотропний та психотронний.

Психогенний вплив є психічний чи фізичний вплив якихось явищ чи подій на мозок, свідомість людини (спостерігається порушення вищої нервової діяльності: з'являється відчуття страху та паніки). Це обумовлено неузгодженістю функціональних систем психофізіологічної організації, тобто ламанням стереотипів при впливі різко зміненої афферентації з боку різних рецепторів. Чим вища в часі така неузгодженість і чим менше підготовлена людина до впливу цього психогенного фактора, тим більше виражені психічні порушення. Такий стан може виникати під впливом голографічних малюнків. Багато країн домоглися в цій галузі досить великих успіхів, приміром, створено проекти лазерної графіки з поверхні землі і з космічної платформи.

Нейролінгвістичний вплив - вид психологічного впливу, що припускає використання спеціальних прийомів, спрямованих на створення позитивної мотивації, психологічної корекції внутрішніх джерел поведінки й світогляду особистості людини.

Нейролінгвістичний вплив орієнтований на ідентифікацію й зміну переконань особистості при впливі на її світоглядні й емоційно-почуттєві стани (характеристики, що дозволяють удосконалювати, програмувати стан й поведінку людини в умовах практичної діяльності). Основним об'єктом такого виду впливу на людину є її мозок і контрольована ним діяльність, а основним засобом впливу виступають соціально продумані програми вербального і невербального впливу, що дозволяють змінювати світогляд, цінності особистості.

Психоаналітичний (психокорекційний) вплив являє собою вивчення (аналіз) підсвідомості людини й вплив на нього шляхом, що виключає опір на рівні свідомості (здійснюється в стані гіпнозу). Однак сучасні технологічні досягнення дозволяють виключити опір з боку свідомості й у нормальному стані. Це дозволяють зробити комп'ютерні як психоаналіз, так і психокорекція. При першому здійснюється математичний аналіз реакцій організму, що виникають при миттєвому візуальному перегляді чи звуковому прочитанні різних "стимулів": слів, образів, фраз. У такий спосіб дозволяється абсолютно точно визначити наявність у підсвідомості людини визначеної інформації й виміряти її значимість для конкретної особистості, знайти сховану мотивацію. Проаналізувавши отриману інформацію, при необхідності дозволяється здійснювати психокорекцію (психорегуляцію), основним діючим фактором яко? також служать ключові слова, образи, запахи (слова можуть перетворюватися за допомогою спектрального мовного сигналу).

Найбільш зручною е звукова регуляція психіки, при якій словесні навіювання в закодованій формі виводяться на будь-котрий носій звукової інформації (музику, мову чи шум). Наприклад, людина може слухати музику, у якій утримується схована (не сприймана на свідомому рівні) команда, що постійно впливає на її підсвідомість

Психотронний вплив (парапсихологічний, екстрасенсорний) - вплив, що може здійснюватися за допомогою передачі енергії мислення через позачуттєве сприйняття і яке охоплює опосередковане свідомістю і процесами сприйняття дистантної взаємодії поміж живими організмами й навколишнім середовищем.

Телевізійні й інші масові сеанси екстрасенсорного впливу показують реальну можливість впливу на особистість. Досить часто при цьому використовуються технічні засоби, що сприяють посиленню впливу, передачі й контакту з індивідом. Даний вплив на об'єкт може бути пов'язаний з придушенням волі до опору, деморалізацією. Відомі факти роботи над створенням генератора частотного кодування мозку, високочастотних і низькочастотних генераторів, засобів впливу соціальною інформацією і ін., які здатні викликати необхідні процеси в психіці .людини, а таким чином впливати на її свідомість і поведінку.

Парапсихологія - це галузь науки, що вивчає псі-комунікації, тобто досліджує ті дистантні зв'язки живого організму з навколишнім середовищем, які одержали назву "зкстрасенсомотор-них" (оскільки вони діють на завжди, за винятком органів чуття і мускульних зусиль). Поняття "псі" містить у собі екстрасенсорну перцепцію, тобто позачуттєве сприйняття й психокінез, під яким розуміється вплив на предмети й хід психічних процесів без мускульних зусиль чи використання технічних засобів. У цілому ж принципової відмінності поміж предметами дослідження парапсихології і пси-хотроніки немає. Відмінність виступає лише при порівнянні методів, засобів і цілей дослідження. Психотроніці властиве прагнення переважно до технічних і технологічних підходів і рішень, до розробки технічних аналогів досліджуваних феноменів, наприклад, психотронних генераторів, і, таким чином, концентрації великих зусиль, на роботах прикладного характеру. Процес екстрасенсорного впливу значно полегшується при використанні системи комунікацій: телефонного зв'язку, радіотрансляційних мереж тощо.

Психотропний вплив - вплив на мозок і поведінку особистості шляхом введення в її організм різних препаратів (зокрема фармацевтичних препаратів, запахів), засвоєння яких відбивається на її вищій нервовій діяльності.

Вплив препаратів на психіку людини добре відомий і вивчається вже досить тривалий час. З урахуванням останніх досягнень не тільки в психології, проте і "суміжних" науках (біології, нейро- і психофізіології, кібернетиці, психофармакології тощо) розробляються і продовжують удосконалюватися методи підпо-рогового впливу, методи психологічної індоктринації і конверсії, засоби місцевого психічного контролю й психопрограмування. Двадцять п'ять років через те був винайдений препарат "бі-зет", могутній психотропний засіб, що порушує соціальні зв'язки в грулі-об'єкті застосування.

Нині починають застосовуватии методи впливу запахів на людський мозок, розроблені А. Хіршем. Він стверджує, що певний сектор людського мозку обробляє й запам'ятовує ароматичну інформацію. Згідно до його висновків, за допомогою різних запахів дозволяється успішно впливати на людські емоції. Клінічні досліди також показали, що деякі запахи послабляють активність головного мозку швидше, ніж сильні депресанти.

Вплив інформаційного простору на особистість здійснюється у різні способи, серед яких слід виділити: дезінформацію, поширення чуток, залякування, емоційне придушення, ініціювання агресивних емоційних станів, демонстрацію, маніпуляцію.

Суть дезінформації полягає в навмисному наданні суб'єктом свідомо помилкової інформації об'єктові з метою його дезорієнтації.

З метою дезінформації особистості свідомо використовується неправдоподібна інформація, яка є, начебто, вірогідною. Дезінформації характерні: відсутність шаблону у формах і змісті; уміле проведення заходів відносно введення особистості в оману за єдиним задумом, їх ретельне узгодження й максимальне використання правдоподібної Інформації; уміле приховування дійсних намірів, мети і завдань, які поставлено.

Яскравим прикладом дезінформації служить кампанія стратегічного дезінформування окремих людей і світової спільноти в цілому, що здійснювалася США проти Іраку в 1990-1991 році. У такому масштабі стратегічне дезінформування було застосовано вперше після Другої світової війни і проводилося спеціальними службами військових відомств США спільно із союзними країнами з метою введення в оману не тільки особового складу збройних сил Іраку, проте й народів своїх держав та світової громадськості.

Основним інструментом стратегічного дезінформування були засоби масової інформації: газети та журнали, радіо і телебачення. При цьому США зуміли досить ефективно використати високий рівень дієвості своєї пропаганди, нав'язати міжнародним агентствам, а відтак світовій громадськості свою точку зору на хід розвитку подій, спираючись, головним чином, на домінуюче положення американських засобів масової інформації, що поставляють світові до 70% міжнародної інформації.

Для нагнітання протиіракських настроїв у США, забезпечення підтримки курсу адміністрації на конфронтацію з Іраком у листопаді 1990 р. президент Дж. Буш заявив, що Ірак спроможний виготовити ядерний заряд у найближчі місяці (хоча, за оцінками американських експертів, технологічна база Іраку могла зробити це не раніше, ніж через 5-10 років). Значно завищувалися можливості Іраку відносно застосування хімічної й біологічної зброї. Неодноразово підкреслювалося, що на дані види зброї масового ураження режим С. Хусейна зосередить основну увагу, щоби втягнути в можливий збройний конфлікт Ізраїль.

Заходи відносно дезінформації проводилися комплексно в політичній, економічній і військовій галузях з активним використанням засобів масової інформації шляхом організації регулярних "витоків" змісту таємних документів і поширення "особистих думок" високопоставлених представників американської адміністрації та військово-політичного керівництва США.

Також одним способом психологічного впливу є поширення чуток. П(д чутками розуміємо специфічний вид міжособистісної комунікації, котрий виникає внаслідок утворення інформаційного вакууму, що заповнюється спонтанно чи зусиллями пропаганди супротивника. Поширення чуток - один з найефективніших способів поширення інформації при інформаційно-психологічному впливі, заснованого на збільшенні групової сугестивності під час впливу.

Чутки дозволяється класифікувати за трьома параметрами: експресивному (емоційний стан, виражений в змісті чуток і відповідні типи емоційних реакцій), інформаційному (ступінь вірогідності сюжету чуток) та за ступенем впливу на психіку людей.

За експресивною характеристикою виділяються чутки-бажан-ня, чутки-залякування й агресивні чутки.

Чутки-бажання. Поширювана інформація має на меті викликати розчарування з приводу нездійснених очікувань І деморалізацію об'єкта впливу. Так, під час Першої світової війни, у Франції і Німеччині навмисно поширювалися чутки про швидке закінчення війни, які, природно, не виправдалися, що викликало масові прояви невдоволення в цих країнах. Подібні чутки-бажання поширювалися під час Другої світової війни в оточеному Ленінграді (чутка про швидку висадку десанту союзниками).

Чутки-залякування. При їх поширенні за допомогою інформації в особистості Ініціюється стан тривоги, непевності. Такими можуть бути чутки про смертельну суперзброю, якою володіє супротивник (сторона, що поширює чутки), про недостачу продовольства, зараження місцевості, питної води тощо.

Роз'єднувальні агресивні чутки. Розповсюджувана інформація має на меті внести розлад у суспільство, порушити соціальні зв'язки. Так, Г Ласвель описував циркулюючі перед першою світовою війною серед німецьких селян чутки про жовті автомобілі, що перевозять Із Франції в Росію через Німеччину золото для ведення війни, тобто вони настільки широко поширилися, що на багатьох дорогах неможливо було проїхати через натягнутий впоперек дороги ланцюг. Люди з недовірою ставилися один до одного, побоюючись посібників Антанти.

За інформаційною характеристикою виділяються: абсолютно недостовірні, недостовірні, недостовірні з елементами правдоподібності, правдоподібні чутки.

Спосіб залякування (ініціювання страху) полягає у формуванні станів неспокою, депресії чи апатії, пробудження страху перед реальною чи уявною загрозою, а також перед невідомістю.

Зупинимося на деяких видах страху докладніше. За ступенем реальності загрози розрізняється страх перед реальною І вигаданою небезпекою. Слід зазначити, що страх перед реальною небезпекою (допустимо, перед загрозою смерті чи каліцтва) глибший, через те що базується на певному бойовому чи життєвому досвіді. Страх перед вигаданою небезпекою також може істотно знизити морально-психологічний стан особистості.

За ступенем усвідомлення загрози розрізняють страх перед усвідомленою, невизначеною небезпекою і перед невідомістю. У ході спостереження за поведінкою індивідів у період бойових дій було відзначено, що чим глибше вони усвідомлюють небезпеку, що насувається, тим більше можливостей для локалізації почуття страху й психологічної підготовки до усунення загрози. Солдатові страшні снаряди супротивника. Він іде в безпечне місце, веде вогонь, не біжить через страх, а вміло уникає небезпеки.

Найбільший страх відчувається перед невизначеною чи невідомою небезпекою (тривогою), з якою об'єкт впливу раніше не зустрічався чи не має уявлення про небезпеку. Страх перед невідомістю значно знижує бойові можливості військ. Солдати можуть переконатися, що вони уявно піддалися зараженню, коли зброя масового ураження не застосовувалася. Вже через початкові потрясіння можуть з'явитися ознаки, які нагадують реальні симптоми ураження (слабість, сліпота, нудота), а також острах уживати "заражену" їжу й воду.

Так, у ході вторгнення у Тибет, китайська армія ефективно використовувала прийом "залякування невідомою загрозою".

18 жовтня 1950 р. передові загони китайської армії досягли фортеці Чамдо (гарнізон 3000 воїнів). Бійці, що оборонялися, очікували штурму, проте штурму не було. Уночі тібетці прокинулися від вибухів петард та тріскачок і побачили траси ракет. Це призвело до виникнення паніки, що доповнилася домислами й чутками. Начальник гарнізону залишив фортецю, війська пішли за генералом. У ту ніч не було зроблено жодного пострілу. Показати супротивникові будь-що невідоме, здивувати його є переконливим аргументом для його залякування. "Подив.., - за словами М. І. Сєченова, - рідня страху. Ним часто починається ... страх".

Також одним способом психологічного впливу є емоційне придушення.

Емоційне придушення - спосіб психологічного впливу, що використовується з метою формування в особистості астенічних станів: тривоги, депресії, апатії. Кінцева мета емоційного придушення особистості - паралізація її волі і бездіяльність.

При здійсненні інформаційно-психологічного впливу, залякування й емоційне придушення часто застосовуються комплексно. Залякування спрямоване насамперед на ініціювання реакції страху, паніки серед людей з метою викликати певну поведінку індивіда. Емоційне придушення спрямоване на виклик астенічних станів тривоги, депресії, апатії і, зрештою, бездіяльність особистості та нездатність нею адекватно сприймати дійсність.

Тривога - емоційний стан, що виникає в ситуаціях з невідомим наслідком і пов'язаний з очікуванням несприятливого розвитку подій. Тривога проявляється як безпорадність, невпевненість в собі, безсилля перед зовнішніми факторами з перебільшенням їх могутності й небезпечності.

Депресія - афективний емоційний стан, котрий характеризується негативним тлом. Людина в стані депресії зазнає важких, нестерпних переживань пригніченості, туги, відчаю. її потяги, мотиви, вольова активність, самооцінка дуже знижені. Зміненим виявляється й відчуття часу, котрий спливає нестерпно довго. Для поведінки людей у стані депресії є характерними уповільненість, безініціативність, швидка втомлюваність, що в сукупності призводить до раптового падіння життєдіяльності.

Апатія - емоційний стан, що виникає внаслідок утрати перспективи, емоційного придушення, втрати віри в кінцеву мету, керівництво, успіх кампанії і т. ін. Апатія викликає емоційну пасивність, байдужість до навколишнього середовища, знижує фізичну й психічну активність.

Емоційне придушення часто застосовується військами проти мирного населення. Так, у 1982 р. у ході операції військ Ізраїлю

"Мир для Галілеї" на території Лівану здійснювалося емоційне придушення жителів за допомогою "турбуючих дій": безупинне ревіння двигунів, реактивних винищувачів, що переборюють звуковий бар'єр в межах невисокої відстані над містом, тримав людей у постійній напрузі. При цьому безпосереднього бомбардування міст не проводилося.

Маніпуляція - спосіб психологічного впливу, що використовується для досягнення одностороннього виграшу за допомогою прихованого спонукання будь-кого до здійснення певних дій. Дозволяється й визначити поняття "маніпуляція" як вид застосування влади, при якій той, хто володіє нею, впливає на поведінку інших, не розкриваючи характеру очікуваної поведінки.

Для маніпуляції важливо створити ілюзію незалежності об'єкта від стороннього впливу, самостійності прийнятих рішень і дій. Через те особливе значення має мистецтво маніпулювання, рівень володіння навичками й прийомами. Одна з найбільш важливих особливостей маніпулювання - утаємниченість впливу. Спроба маніпуляції лише тоді має шанси на успіх, коли факт впливу не усвідомлюється об'єктом і кінцева мета йому не відома. Дозволяється маніпулювати, граючи і на певних недоліках людини, проте вона не повинна знати про це.

Даний спосіб психологічного впливу стоїть трохи осторонь від перерахованих вище. Він розрахований не стільки на груповий об'єкт, скільки на індивідуальну роботу з конкретною людиною. Використання маніпуляції не обмежується воєнним часом, періодами загострення міждержавних відносин і т. ін.

Таким чином, психологічний вплив містить у собі сукупність методів, видів і способів, уміле використання яких дозволяє ефективно впливати на поведінку аудиторії. Вплив на емоційну сферу свідомості об'єкта є важливою складовою інформаційно-психологічного впливу.

Для реалізації інформаційно-психологічного впливу на індивідуальну, групову і масову свідомість використовуються такі джерела, канали поширення й технології (засоби):

o засоби масової інформації та спеціалізовані засоби інформаційно-пропагандистської спрямованості;

o глобальні комп'ютерні мережі й програмні засоби швидкого поширення в мережі пропагандистських інформаційних матеріалів;

o засоби, що непомітно модифікують інформаційне середовище, на підставі якого людина приймає рішення;

o засоби створення віртуальної реальності;

o засоби підпорогового психосемантичного впливу;

o засоби генерування акустичних й електромагнітних полів. Засоби масової інформації й спеціальні засоби інформаційно-пропагандистської спрямованості. Засоби масової інформації

найбільш ефективні для здійснення інформаційно-психологічного впливу на великі маси людей. Це дозволяє розглядати їх як складову частину стратегічних сил інформаційної війни. Використання різних технологій прихованого впливу за допомогою звуку і відеозображень на свідомість і підсвідомість людини дає можливість стверджувати про відповідність подібних засобів наслідкам їх застосування.

Найнебезпечнішою рисою засобів масової інформації, як вважають фахівці, є їхня здатність подавати інформацію таким чином, щоби за видимою об'єктивністю у великої маси людей формувалася віртуальна картина реальності. Однак, як тільки людина починає сумніватися у віртуальній картині світу, ефективність Інформаційно-психологічного впливу раптово падає. Дані сумніви можуть бути підтримані технологіями контрпропаганди, також реалізованими за допомогою засобів масової інформації.

Дієвість засобів масової інформації як джерела інформаційно-психологічного впливу обумовлена насамперед створенням глобальних систем мовлення, які можуть безперешкодно донести сигнал до будь-якої точки світу. Для багатьох регіонів може статися так, що лише це джерело Інформації є доступним. Саме володіння державою системами супутникового радіо- і телемовлення, можливо, буде стримуючим чи, навпаки, підсилюючим фактором у розв'язанні інформаційних воєн.

Сила й результативність інформаційно-психологічного впливу, що здійснюється за допомогою засобів масової інформації і насамперед телебачення, посилюються психологічним ефектом у безпосередній участі в подіях, коли людина занурюється в них "тут і зараз". Даний своєрідний ефект, що одержав назву "ефект CNN", оцінюється багатьма як головна умова ефективності інформаційно-психологічного впливу за допомогою засобів масової інформації.

До спеціалізованих засобів інформаційно-пропагандистської спрямованості відносять мобільні радіомовні і телевізійні центри, пропагандистські пересувні гучномовці, плакати, листівки. Технологію їх застосування відпрацьовано й подальший їх розвиток пов'язаний насамперед з методами прихованого впливу на підсвідомість людини.

Глобальні комп'ютерні мережі і програмні засоби швидкого поширення в мережі пропагандистських інформаційних матеріалів. Розвиток інформаційних і комунікаційних технологій привів до створення унікального засобу поширення інформації - глобальної комп'ютерної мережі Інтернет. Дешевизна доступу, свобода поширення й одержання інформації робить Інтернет ефективним інструментом для використання інформаційних механізмів впливу на індивідуальну і масову свідомість.

Нині групи різної політичної орієнтації та неурядових організацій можуть використовувати Інтернет для мобілізації політичних сил проти своєї й іншої держав у кризових ситуаціях, які здатні викликати непередбачувані результати. Неврегульованість правових відносин при поширенні інформації в Інтернеті сприяє свободі поширення наклепницької та недостовірної інформації. Усе це призводить до того, що фактична основа тієї чи іншої події може бути серйозно перекручена за допомогою маніпуляцій з текстом, звуком І відеозображенням. Такі методи можуть дозволити широкому колу зацікавлених осіб, груп реалізувати складний процес для керування суспільною думкою, організувати великі пропагандистські кампанії для підриву довіри громадян до конкретного курсу, котрий проводиться урядом країни.

Цілком легальним способом інформаційно-психологічного впливу на користувачів Інтернету є поширення пропагандистських інформаційних матеріалів за допомогою різних технологій залучення уваги, організації віртуальних груп за інтересами, збирання адрес електронної пошти для організування масових розсилань.

Створення різних віртуальних груп за інтересами в Інтернеті також є легальним способом для проштовхування тих чи інших ідей. Постійна віртуальна група, що утворилася, свідчить про наявність людей, здатних до сприйняття ідей, що поширюються, а зростання чисельності групи показує ефективність інформаційно-психологічного впливу. Сформована віртуальна спільнота може стати основою для утворення реальних організацій терористичної чи кримінальної спрямованості зі структурою, що важко виявляється, і системою зв'язку.

Збирання адрес електронної пошти в мережі також створює основу для проведення цілеспрямованого впливу на великі групи людей, оскільки дозволяє створювати великі бази даних з інформацією персонального характеру, що дає можливість виділяти групи впливу. Надалі за потребою цим групам дозволяється висилати матеріали пропагандистського характеру.

Технології швидкого поширення інформації через комп'ютерні мережі набуватимуть усе більшого значення, через те що дозволяють цілком легально проводити цілеспрямовані інформаційно-пропагандистські заходи поза контролем з боку держави на населення чи окремі групи громадян.

Засоби, що непомітно модифікують інформаційне середовище, на підставі якого людина приймає рішення. Діяльність людини значним чином спирається на можливості інформаційно-керуючих систем. Для вирішення практичних завдань людина намагається зосередити в одному місці якнайбільше інформації для прийняття більш обґрунтованих рішень. При всіх перевагах сучасних комп'ютеризованих систем у підтримці прийняття рішень вони мають цілком очевидний недолік: людина приймає рішення на основі тієї інформації, якому надає їй система й вірогідність якої здебільшого вона оперативно перевірити не здатна. Посадова особа, що приймає рішення, цілком покладається на ту інформацію, яка видається їй на монітор, через те внесення навмисних змін в інформаційні тексти й повідомлення спричиняє неправильні рішення. При численних прийнятих рішеннях і великому потоці вихідних даних довіра до інформації означає довіру до правильності функціонування інформаційної системи в цілому, тобто до процесів збирання, що відбуваються в ній, обробки, збереження й відображення інформації. Проте довіра є психологічний фактор, через те деякі прийоми рефлексивного управління, спрямовані на формування, зміцнення чи руйнування довіри, можуть бути інтерпретовані як інформаційно-психологічний вплив.

Тепер у багатьох країнах ведеться розроблення спеціалізованих засобів впливу на інформацію в інформаційно-керуючих системах. За результатом, котрий при цьому досягається, дані засоби еквівалентні найпотужнішим технологіям інформаційно-психологічного впливу.

Засоби створення віртуальної реальності. Потужність мережних технологій надто збільшується завдяки новим технологіям мультимедіа й віртуальній реальності. Віртуальна реальність як імітація правдивості може розглядатися як психологічний інструмент впливу на свідомість і підсвідомість людини, втягує її в нові форми існування й значним чином може формувати особистість. Можуть виникати й нові форми опосередкованого соціального контролю, засновані на замаскованому маніпулюванні свідомістю, м'якому придушенні психіки, зміні ідеалів особистості.

Соціально-психологічні наслідки розвитку технологій віртуальної реальності, як у цілому сучасних символічних візуальних систем, у контексті безпеки особистості й суспільства можуть бути негативні. Подібні технології дозволяють з максимальною ефективністю робити інформаційно-психологічний вплив, часто використовуються для підвищення наочності подачі інформації, наприклад, у програмах новин. Подібні технології можуть використовуватися для створення будь-якої реальної ситуації, сполучаючи елементи реального відеозображення й елементи, створені комп'ютерною графікою.

Є відомості про розроблювання засобів для імітації голосу та відеозображення політичних і суспільних лідерів. Поява лідера країни в неналежному вигляді, котрий проголошує непопулярні заходи, може зробити, як вважають фахівці, найсильніший психологічний вплив на населення країни. Володіння подібними технічними можливостями може розглядатися як фактор в інформаційній боротьбі.

Декілька слів про внутрішній аспект інформаційно-психологічного протиборства. Не секрет, що в країні триває активна боротьба за владу різноманітних партій і течій, причому нерідко без правових чи інших обмежень. Кожний день ми зустрічаємося із брехнею, якому поширюють деякі офіційні й неофіційні ЗМІ. При цьому свідомо викривляється історія, руйнуються традиції країни, Збройних Сил. Ініціатори цього дійства прекрасно розуміють, що поле, зоране і засіяне брехнею, може принести лише один "урожай" - деградацію країни, виснаження духовного й психічного потенціалу, ослаблення волі до опору й навіть до виживання. Дозволяється стверджувати, що стан у вітчизняних засобів масової інформації набув характеру національної проблеми.

На думку Олександра Качури, останні 2-3 роки минуло під знаком "накату" на наш Інформаційний і духовний простір самих різноманітних за культурним, релігійним і політичним спрямуванням символів: "Настав час відділити в цьому "бурхливому потоці" піну від чистої води. Сьогодні занадто чисельні телепрограми, публікації, рекламні ролики несуть в собі заряд іншої духовності, іншого способу життя. Я зовсім не хворий ксенофобією, проте самі основи українського національного менталітету, які формувалися протягом сотень і тисяч років, виявилися під загрозою. Вічні цінності рідної землі, хліборобства, домашнього осередку, терпимості й природної доброти підміняються іншою етикою - яскравим папугою, бейсбольними кепками й лосинами, клубними куртками (на яких вже не зустрінеш напис "Динамо Київ"), неприродною псевдозахідною розбещеністю й грубістю в повсякденній поведінці. По суті, ми одержуємо не краще в західній культурі, а субкультуру покидьків західної цивілізації, а також чисто матеріальні життєві орієнтири, від яких сам Захід вже почав відходити... Після семи десятиріч держатеїзму з'явився шанс повернути Україні християнські православні цінності. На жаль, він не був використаний - замість релігійного ренесансу ми отримали релігійний розкол, що переростає в чвари. Вже важко перерахувати всіх патріархів і митрополитів, які вважають свою церкву єдино канонічною. Люди почали втрачати віру в українське православ'я. В утворений вакуум хлинули конфесії, секти, окультно-містичні течії, багато з яких несуть загрозу психічному здоров'ю і навіть життю людей. Не говорячи вже про добре відпрацьовані технології впливу на духовний світ".

← Предыдущая страница | Следующая страница →