Поделиться Поделиться

Роль управління у становленні міжнародних систем сталого розвитку в умовах глобалізації

У політичній та філософській літературі справедливо відмічається, що глобалізація вносить зміни в саму концепцію цивілізації, оскільки загроза ядерної катастрофи вперше в історії ставить питання про самовиживання людства. Звідси перед всіма державами стоїть задача формування нового світового порядку (світопорядку), котрий забезпечував би безпеку всіх народів і країн, сприяв би їх співробітництву на принципах гармонізації національних і міжнародних інтересів. Таким чином, процеси глобалізації сприяють єдності держави і вносять серйозні зміни в їх внутрішню і зовнішню політику, сприяючи укріпленню світового порядку з метою вирішення глобальних проблем сучасності. Проте глобалізація несе в собі не тільки позитивні, проте і негативні наслідки (Дж. Стігліц “Глобалізація та її розчарування”, 2000). Велика різниця поміж швидко зростаючими капіталами американських підприємців і погіршення економічного стану в країнах “третього світу”, а також в посткомуністичних країнах, слугує причиною міцного антиглобалістського руху. І хоча ряд економістів і політиків роз"яснюють негативні наслідки глобалізації суб'єктивними факторами, наприклад, помилками в діяльності Міжнародного валютного фонду, завжди ж таки ринкова економіка з її механізмами конкуренції, намаганнями добути максимально можливий прибуток, протиборством окремих корпорацій і країн, наявністю взаємовиключних інтересів, перетворює такі вимоги політики глобалізації, як скоординованого впливу на світову економіку, прозорість економічної діяльності держав. Зростання впливу глобалізації на життя всіх держав не може не впливати на внутрішні і зовнішні функції держави. В юридичній і політологічній літературі відмічається така важлива тенденція в розвитку внутрішніх функцій держави як інтернаціоналізація, тобто надання внутрішнім функціям значного міжнародного аспекту, його тісної взаємодії з внутрішнім середовищем, взаємозв'язок внутрішньої і зовнішньої політики держави.

Звідси випливає, що внутрішні функції держави не можуть розвиватися виключно на власній основі, визначатися цілями, задачами, які базуються тільки на національному інтересі без врахування інтересів міжнародної спільноти. Адже жодна держава не існує ізольовано без інших держав, всі вони взаємопов'язані узами міжнародної спільноти, необхідністю приймати участь у вирішенні глобальних проблем. Таким чином, повинні узгоджувати свої інтереси з загальними інтересами даної спільноти. Так, глобалізація вносить певні зміни в зміст політичної функції з точки зору обов'язків держави забезпечувати оптимальні умови для всебічного і найбільш повного розвитку інститутів демократії і демократичного управління суспільством. Слід погодитися з проф. І.І. Лукашуком, що “в наш час відбувається глобалізація демократичних цінностей. Демократія вважається принципом всезагального значення. Право на неї стає глобальним правом, яке в зростаючій мірі буде підтримуватися міжнародною спільнотою в цілому.

У вітчизняній літературі утвердилася теза про те, що головну спрямованість політичної функції сучасної держави складає забезпечення народовладдя. В контексті реалізації політичної функції держави заслуговує на увагу проблема державного суверенітету, забезпечення якого складає важливий аспект аналізованої функції. Викликає заперечення теза про те, що перед вирішенням глобальних проблем відступає і суверенітет окремої держави. З'явилася навіть нова категорія “міжнародно-правовий суверенітет”, що являє собою один із негативних проявів глобалізації. Як свідчить аналіз, теза про відмовлення від державного суверенітету рівнозначно відмові від принципу територіальної цілісності. Через те глобальні інтереси не можуть привести до заперечення верховенства державної влади на своїй території. Інша справа, що сама держава, виходячи із загальнолюдських, загальнопланетарних інтересів, добровільно погоджується на самообмеження своїх прерогатив, так як неминуче силове втручання держав, які володіють економічною і військовою могутністю, в справи інших країн.

Державний суверенітет – не архаїзм минулих епох, а актуальна політична категорія нашого часу, через те міжнародна спільнота не може переступати межі державного суверенітету. Демократія базується на вільній волі народу визначати свої власні політичну, економічну, соціальну і культурні системи, на бажанні народу жити згідно своїх звичаїв, законів, релігійних норм, вибирати близький по духу державний устрій, встановлювати відповідний політичний режим, у противному разі неминуче нав'язування іншим народам свого образу життя, своїх цінностей і сприйняття світу.

Упровадження нових виробничих інформаційних технологій актуалізує проблему уточнення економічної функції сучасної держави, пошуки нових форм його економічної політики. Проте, незважаючи на зусилля в результаті економічної інтеграції транснаціональних корпорацій, продовжує залишатися зацікавленість окремих держав в стабільному розвитку національної економіки, в максимальній концентрації можливостей країни у вирішенні пріоритетних задач будівництва ефективного внутрішнього господарства. Таким чином, в умовах глобалізації зберігається такий аспект економічної функції держави, як державна гарантованість економічної діяльності при загостренні конкуренції (монополізму), охорона прав споживачів від недоброякісного споживача, визначення правових основ ринку, забезпечення рівноправності всіх форм власності, правовий захист.

Сучасні процеси управлінської діяльності в умовах глобалізації істотним чином відображаються на реалізації економічної функції держави, що зумовлено тим, що глобалізація передбачає, перш за завжди, інтернаціоналізацію ринків, посилення впливу транснаціональних корпорацій, утвердження панування наддержавних структур, які створюються в результаті економічної інтеграції держав. Названі процеси, в свою чергу, серйозно скорочують можливості управління національною економікою зі сторони держави. Транснаціональний капітал набирає сили в регулюванні глобальної економіки і при бажанні може розвалити ринок будь-якої держави. Негативні наслідки глобалізації в сфері економіки дають підстави деяким вченим стверджувати, що процеси глобалізації вимивають основу економічної функції держав і ставлять саме існування держави як політичного інституту під сумнів. Вони виводять із сфери впливу держави значний функціональний сектор. Не дозволяється не погодитися з тим, що глобалізація економіки різко загострила конкуренцію і подальше поглиблення міжнародного розподілу праці.

← Предыдущая страница | Следующая страница →