Поделиться Поделиться

Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки в Китайській Народній Республіці

Велику увагу підготовці фахівців 1Б приділяють в КНР, політичне керівництво якої визначило впровадження 1КТ в усі сфери життєдіяльності першочерговими пріоритетами модернізації країни.

В першу чергу , цьому сприяв 10-й п'ятирічний план розвитку країни (2001-2005 pp.), першою домінантою якого було визначено реформу науки і техніки на основі прийнятого закону "Про інноваційну політику", центральне місце в якій було визначено програмі розвитку досліджень в галузі високих технологій (Програма 863). Серед 6 напрямів програми на першому місці – інформаційні технології.

Підготовка фахівців ІБ є пріоритетною в першу чергу для ВНЗ, що залучені до проекту 211 (згідно проекту 211 у КНР з 1995 року відібрано трохи більше 100 провідних університетів (6 % від загального їх числа в країні), на яких припадає 70 % державного бюджету на освіту, 4/5 докторів наук, 2/3 аспірантів, 1/2 іноземних студентів, 1/3 бакалаврів, 85 % усіх спеціальностей вищої освіти. Це зосередження зусиль на розвиток провідних ВНЗ дає свої результати. До 1995 року ні один з 30 кращих університетів КНР цим стандартам не відповідав. На даний час усі 112 університетів проекту 211 відповідають міжнародним стандартам вищої освіти. Вони ж потужним локомотивом для розвитку системи вищої освіти в цілому.

З одного боку, відносні показники впровадження IT у КНР, з урахуванням загальної чисельності населення країни, поки що поступаються багатьом розвиненим країнам. У той же час, за більшістю абсолютних показників Китай вийшов на 1-2 місця у світовому рейтингу. Саме масштабне розгортання підготовки IT-фахівців забезпечило спроможність країни до самостійного і масового виробництва практичного усієї номенклатури засобів інформатизації. У 2008 році обсяг китайського експорту комп'ютерної техніки до 170 країн світу склав 105 млн. одиниць ($68,5 млрд.), у т.ч. 41,7 млрд, інтегральних схем ($24,3 млрд.), з них 27% – до США. Кількість зареєстрованих користувачів Інтернету у 2013 році досягло 538 млн. чоловік (40.1 % населення країни).

У травні 2009 року перший у КНР суперкомп'ютер "Шугуан-5000А", котрий здатний виконувати більше 100 трлн, операцій за секунду, почав працювати у Шанхайському обчислювальному центрі. У 2010 році у Китаї був розроблений суперкомп'ютер "Шугуан-6000" здатний виконувати більше 1000 трлн операцій за секунду. Таким чином, Китай став другою країною після США, яка створила подібний суперкомп'ютер загального призначення.

Показовим є той факт, що також у 2008 році КНР випередив США по вартості виробленої програмної продукції. Незважаючи на те, що Китай пізніше, ніж більшість країн світу зосередився на впровадженні ІКТ, процесах розвитку інформаційного суспільства, за загальним висновком експертів ІБ лише він і США на даний час, певною мірою, с достатньо захищеними в інформаційній сфері. Це при через те, що у 2001 році при загальному світовому виробництві програмного забезпечення ІБ у 23,2 млрд, доларів на долю Китаю припадало лише 230 млн. доларів.

Керівництво КНР ухвалило проект забезпечення ІБ китайських комп'ютерних мереж "S219", котрий фахівці називають "Велика стіна". Згідно дослідженню, проведеному компанією Gartner, вже за підсумками 2006 року середня доля IT-бюджету компаній Китаю, яка витрачається на забезпечення ІБ досягла 15%, і це більше, ніж витрачають у США і Європі.

Підготовка фахівців ІБ у ВНЗ Китаю визначена пріоритетною, це при через те, що витрати на освіту у країні перевищили 3.5% ВВП. На кінець 2003 року в КНР було 2003 ВНЗ (кількість студентів – 19 млн. чол.). В опублікованій ЮНЕСКО 23.06.2003 року "Доповіді про стан у сфері вищої освіти у світі" визначено, що кількість студентів у ВНЗ Китаю за короткий термін збільшилось вдвічі і за масштабами вищої освіти Китай знаходиться на першому місці. Інтенсивно впроваджуються освітні IT, до кінця 2003 року було розгорнуто 2027 центрів дистанційної освіти. В рамках Освітньої і науково-дослідної мережі Китаю (CERNRT). формування якої почалось у 1994 році, була створена швидкісна мережа у 20 тис. км. Вона має 28 міжнародних і регіональних інформаційних каналів. Ця мережа швидко поєдналась з відкритою у 2000 році Китайською освітньою мережею на основі супутникового широкосмугового мультимедійного зв'язку (CEBSat).

Провідну роль у питаннях підготовки фахівців ІБ традиційно відіграють Міністерство державної безпеки і Народно-визвольна армія Китаю (НВАК), на які покладено функцію охорони інформаційних систем країни. Тим більше, що третя воєнна доктрина КНР передбачає пріоритетний розвиток спроможності держави і її збройних сил до ведення інформаційних воєн у якості асиметричної відповіді на перевагу США у военному потенціалі. Цс визначає наявність певних навчальних курсів з ІБ в багатьох ВВНЗ НВАК, що свідчить на намагання військо-політичного керівництва Китаю надати спроможність до застосування технологій ІБ значній частині офіцерського складу.

Провідними вищими військовими навчальними закладами НВАК з питань інформаційної безпеки за поглядами американських фахівців з управління іноземної військової освіти (Foreign Military Studies Office, Fort Leavenworth, KS) станом на кінець 2000 року можливо вважати:

інститут психологічної війни НВАК (м. Сіань пров. Шаньсі);

командна академія зв'язку (м. Ухань, пров. Хубей);

інформаційно-технічний університет (г. Шеньджоу, пров. Хенань). На думку його начальника генерал-майора Жоу Ронтина, це дозволить готувати військових фахівців для високо технологічної війни, пов'язаної з інформаційними технологіями за кількома новими спеціальностями, серед яких: дистанційні інформаційні технології, супутникова навігація і позиціонування, геоінформаційні і космічні комунікаційні технології, інформаційна безпека;

університет оборонної науки і техніки (м. Харбін). Він був утворений поєднанням інституту комунікаційних технологій (зв'язку), інженерного інституту інженерних військ, інституту метеорології ВПС та 63 НДІ Генерального штабу. Він готує військових фахівців в таких нових напрямах як ІВ, зв'язок і АСУ тощо. Начальник університету генерал-майор Сі Лайї зазначив, що засновано 6 нових напрямів, серед яких прикладна електроніка, інформаційні технології розвідки, сітьові технології, системи АСУ, інформаційне протиборство, для яких технології ІВ є основою. В університеті працюють понад 400 фахівців та професорів, які навчають теорії ІВ та технічним дисциплінам;

Інженерний коледж Інженерного університету ВМС (м. Ухань, пров. Хубей). Головна орієнтація коледжу – поєднання систем управління зброєю і інформаційних систем для адаптації китайських ВМС до умов ІВ;

національний оборонний університет науки і техніки (м. Чанша, пров. Хунань) та інш.

Серед провідних ВВНЗ інших силових відомств у галузі 1Б – Китайский університет міністерства державної (громадської*) безпеки (Chinese People's Public Security University, м. Пекін).

Координаторами підготовки фахівців ІБ та основними замовниками на їх підготовку для державних і силових структур є:

дослідне бюро при Державній раді КНР;

міністерство промисловості та інформатизації;

системно-аналітичний центр міністерства державної безпеки;

управління пропаганди Головного політичного управління Народно- визвольної армії Китаю (НВАК), яке відповідає за проведення операцій інформаційної війни (ІВ).

При цьому діяльність з використання IT для порушення функціонування об'єктів інформаційної та телекомунікаційної інфраструктури ймовірних противників розглядається в КНР виключно як складова частина ІВ на державному рівні. Її основним змістом є "боротьба з системами управління", під якою розуміється сукупність заходів відносно

комплексного впливу на системи управління військами та зброєю противника, здійснюваному програмними методами, веденням радіоелектронної боротьби, а також за допомогою вогневого ураження. Такі погляди певним чином визначають вимоги та зміст підготовки фахівців ІБ для силових міністерств.

Координація діяльності з організації інформаційного протиборства в комп'ютерних мережах покладена на головне управління радіоелектронної боротьби (РЕБ) генерального штабу (ГШ) НВАК. Йому підпорядковуються спеціалізовані центри, що займаються вивченням можливості доступу до інформаційних мереж противника та захистом власних мереж управління. Можливості ведення ІВ аналізуються також у частинах психологічних операцій, РЕБ і зв'язку центрального і окружного підпорядкування. Згідно, основним навчальним закладом РЕБ є інститут радіоелектронної інженерії (м. Хефей, пров. Аньхой).

Відмінними рисами організації підготовки фахівців ІБ (як і в МО США) є посилена увага до модернізації навчально-лабораторної бази, інтеграції навчальних і наукових підрозділів. Так в національному оборонному університеті науки і техніки є експериментальний завод, центр EOT, докторантура, 1049 чоловік мають вчені звання професора, доцента, інші звання. В університеті була розроблена серія суперкомп'ютерів "Йєн хі" ("Yin Не"). Фундаментальні дослідження в галузі ІБ, які проводить академія військових наук НВАК, в подальшому реалізуються в ході практичних заходів державних органів Китаю.

Тенденцією останнього часу стає тісне співробітництво підрозділів ІБ НВАК з провідними університетами країни, координація зусиль з питань підготовки фахівців ІБ, проведення наукових досліджень. Сполучною ланкою поміж органами управління НВАК та цивільними установами і організаціями КНР є Державне управління з оборонної науки, техніки і промисловості (ДУОНТП), що входить до складу міністерства промисловості та інформатизації КНР.

Зокрема за повідомленням агентства Reuters від 13.03.2013 тісне співробітництво з НВАК налагоджене в Шанхайському університеті (Shanghai Jiaotong University), вчені з якого виконували наукові дослідження спільно з підрозділом НВАК відомим як підрозділ 61398 (м. Шанхай), котрий займається оперативними заходами у кіберпросторі (кіберопераціями).

Довідково: За окремими неофіційними даними підрозділ 61398 є однією з структур кіберборотьби, що підпорядкована 3-му управлінню ГШ НВАК (приблизному аналогу АНБ США) та орієнтована на країни Північної Америки. Орієнтовна чисельність на 2013 рік близько 2000 чол. Також у 2004 році підрозділ проводив відбір випускників Чжецзянського університету – фахівців ІБ.

За твердженням Джеймса Л'юіса, директора по технологіям і програмам державної політики Центру стратегічних і міжнародних досліджень (США), "принциповим питанням є факт можливої участі вчених цивільного університету фактично у розвідувальних операціях у кіберпросторі. Це те, що США не робить (?)... Є чітка межа поміж вченими-дослідниками і людьми, що зайняті оперативною роботою зі збору розвідувальних даних". За цими ж даними, поруч з корпусами університету споруджено Національний інженерний центр інформаційної безпеки за участі підрозділу 61398 та НДІ міністерства державної безпеки, в якому досліджуються питання дій у кіберпросторі і мережної безпеки.

На початку 2015 року у місті Сіань (пров. Шаньсі) "для забезпечення стратегічних потреб країни" у складі університету Xidian було створено новий інститут для підготовки фахівців інформаційної безпеки вищої кваліфікації (магістрів та докторів філософії), "переважно з проблем криптографічного захисту, мережної і інформаційної безпеки". У лютому 2015 року в КНР створено центральний координуючий орган (групу) з питань мережної безпеки та інформаційних технологій під загальним керівництвом президента країни.

Як і в США, в КНР в інтересах ІБ для вирішення проблеми перепідготовки фахівців середнього і старшого віку створюється система багаторівневої підготовки і перепідготовки фахівців в залежності від їх віку:

I рівень – керівний склад старше 40 років. Мета – зменшення рівня інформаційної безграмотності, зміна менталітету. Форма – цикл короткострокових курсів;

II рівень – вік 30-40 років, майбутні лідери Китаю. Мета – підвищення здатності до організації ІБ. Курсова підготовка та навчання на подальших освітніх рівнях;

III рівень – вік до 30 років. Кадри, які адаптовані до інформаційного суспільства та володіють сучасними ІКТ. Мета – поглиблена підготовка за фахом з питань ІБ. Навчання – 4-5 років.

Проблема 50-60-річних фахівців у КНР взагалі загострена наслідками "культурної революції" (значними втратами педагогічних та науково- педагогічних працівників, а також обсягів часу на навчання у школах та ВНЗ в період 60-70 років минулого сторіччя).

КНР дуже активно вивчає досвід підготовки фахівців ІКТ у провідних країнах світу, направляє велику кількість студентів, аспірантів та молодих вчених вчитись за кордон. Це є також дуже ефективним засобом моніторингу наукових шкіл провідних університетів світу з питань ІБ.

Не зважаючи на значні проблеми з питань кібербезпеки поміж США і КНР, станом на листопад 2014 року більш ніж у 60 ВНЗ КНР за сприянням АНБ США впроваджувались навчальні програми з інформаційної безпеки для забезпечення взаємної довіри у цій галузі.

Таким чином, керівництво КНР творчо використовує досвід США у застосуванні сучасних інформаційних технологій для забезпечення національної безпеки, масової підготовки фахівців ІБ, В той же час, військово-політичне керівництво КНР в теорії інформаційної війни в значній мірі підтримує погляди, які прийняті у Росії. Це стосується форм, сутності, принципів, типів, циклів і рівнів інформаційного протиборства, що визначає відповідний вплив і на зміст підготовки фахівців. Також враховується досвід підготовки фахівців ІБ, особливо математичного і програмного забезпечення ІБ, в Росії та Індії.

З урахуванням перших двох факторів, китайська теорія адаптації країни до інформаційного суспільства в контексті інформаційної безпеки держави, забезпечення інформаційного протиборства для вирішення геополітичних задач, знаходиться під сильним впливом національних традицій і військового мистецтва Китаю. Китайські керівники не забувають теорію народної війни і народної армії, що передбачає участь у забезпеченні інформаційної безпеки і інформаційного протиборства не тільки фахівців ІБ, проте й широких мас навченого, мотивованого і організованого населення.

Для цього у різних формах залучається значна кількість талановитої молоді, які виявили здібності в ІКТ, у через те числі представники "хакерської субкультури". Вже зараз формуються і готуються, у через те числі з широким проведенням спеціальних мережних навчань, народні полки і бригади "інформаційної війни" за територіальним принципом. Ведеться широка компанія з пропаганди передового досвіду, наприклад, запасного полку інформаційної війни в окрузі Ечен (пров. Хубей), котрий створено поєднанням фахівців близько 20 міських департаментів (телекомунікацій, телебачення, фінансів тощо). В окрузі створена база підготовки резервістів з набором до 500 чол., проведено кілька мережних імітаційних навчань "Народна війна у вік інформації" тощо.

Тобто, динамічно розвиваючи систему підготовки фахівців ІБ, забезпечуючи спроможність значної частини державних службовців, особового складу НВАК та силових міністерств до організації ІБ та інформаційного протиборства, керівництво КНР розгорнуло широку компанію по підготовці і інформаційному вихованню свого населення, адаптуючи його до умов життя в інформаційному світі.

Таким чином, у КНР приділяється серйозне значення розвитку власної комплексної системи підготовки фахівців ІБ на державному та відомчому рівнях, нарощенню можливостей країни і НВАК по веденню інформаційного протиборства у кіберпросторі, загальній підготовці (мотивації) населення країни у сфері ІБ.

ВИСНОВКИ

1. Проблеми забезпечення інформаційної безпеки на даний час стали глобальними. При цьому, розвиток і удосконалення системи підготовки кадрів у галузі ІБ дозволяється віднести до першочергових завдань державної політики багатьох розвинених країн. Це робить важливим і актуальним вивчення досвіду провідних країн з підготовки фахівців ІБ.

2. Напрями, зміст та обсяги підготовки фахівців ІБ у цих країнах визначаються:

ступенем їх уразливості в кіберпросторі;

рівнем та напрямами розвитку їх економік, інформаційної інфраструктури, національних збройних сил;

ступенем розуміння загроз кібербезпеці з відповідною адекватною реакцією органів державного і корпоративного управління;

визначеними завданнями кадрового забезпечення розгорнутих і перспективних структур ІБ та СКБ;

загальними рисами та можливостями систем вищої і військової освіти кожної з визначених країн.

3. Найбільш розвинуті системи підготовки фахівців ІБ створені у СІНА, Російській Федерації та КНР, а з інших європейських країн у Великій Британії, Германії та Франції. Загальними рисами таких систем є:

а) Провідні країни перейшли до масової підготовки фахівців з ІБ;

б) Підготовка фахівців ІБ, як правило, проводиться за трьома групами галузей знань:

фахівці у галузях безпеки і військових наук (інформаційна безпека, переважно технічні фахівці);

фахівці у галузях інженерії (технічні фахівці);

фахівці у галузях соціальних наук, бізнесу і права (гуманітарні фахівці).

Основною за чисельністю в усіх зазначених країнах є підготовка технічних фахівців ІБ. Визначені спільні проблемні питання підготовки фахівців права зі спеціалізаціями в напрямі інформаційного права, розслідування комп'ютерної злочинності тощо. Отримують розвиток тенденції комплексування навчальних планів і змісту підготовки фахівців певного напряму елементами підготовки суміжних напрямів;

в) підвищення ефективності підготовки фахівців ІБ та їх подальшої професійної діяльності досягається поєднанням підготовки на одній базі фахівців ІБ для різних силових структур, органів державного (корпоративного ) управління, військових і цивільних фахівців, за державним замовленням та за кошти юридичних і фізичних осіб;

г) Важливою рисою підготовки фахівців в умовах ІС є їх професійна гнучкість (фахівці не пов'язані з жорстким професійним розподілом і не вважають, що отримавши певну професійну освіту, вони зможуть використовувати набуті знання і навички усе життя в умовах динамічних змін). Це особливо притаманно фахівцям у галузі ІБ, підготовка яких у провідних країнах передбачає оновлення навчальних планів кожний рік, а то й кожний семестр, з оперативним впровадження універсальних навчальних модулів (курсів), які розроблюються за участю фахівців IT-компаній та органів управління ІБ. Через те базова підготовка фахівців ІБ з вищою освітою у ВНЗ суттєво доповнюється розвиненою курсовою підготовкою, яка у визначених країнах (за винятком КНР) має переважно комерційний характер. У США та КНР реалізуються масштабні проекти перепідготовки персоналу органів державного, корпоративного і військового управління з питань ІБ.

4. У КНР з початку 21-го століття реалізуються масштабні заходи з адаптації населення до інформаційного суспільства. У США, з прийняттям у 2008 р. Комплексної національної ініціативи забезпечення кібербезпеки, забезпечено розгортання федеральної системи спеціальної та загальної кіберосвіти, "що повинно стати Національною стратегію кіберосвіти (за аналогією Національної стратегії математичної освіти в 50-60-х pp. для протидії СРСР у космічній галузі).

5. Достатньо актуальними є проблеми професійного відбору та супроводження фахівців, в т.ч. і в процесі Їхньої професійної діяльності, виховної роботи, профілактики комп'ютерної злочинності серед фахівців ІБ, вихованню кіберкультури.

6. У цілому можливо стверджувати, що нарощення кількісних показників розвитку систем підготовки фахівців ІБ забезпечує певні якісні перетворення, у через те числі і на рівні прийняття рішень органів державного та міжнародного управління з питань розвитку інформаційного суспільства та забезпечення інформаційної безпеки.

7. Подальший розвиток інформаційного суспільства призводить до того, що інформаційні технології стають, по суті, основним джерелом інформації для людини, здійснюють безпосередній вплив на її психічну діяльність, формування її соціальної поведінки. Фактично навколо людини утворився її індивідуальний "віртуальний інформаційний простір", у якому є можливість диференційованого інформаційно-психологічного впливу на конкретну особистість. Через те важливо забезпечити безпеку взаємодії людини з інформаційними технологіями в умовах, коли зовнішні механізми захисту не можуть ефективно вирішити це питання. Вихід – у створенні внутрішніх механізмів захисту, у забезпеченні кожної особи здатністю до інформаційного самозахисту шляхом надання певного мінімуму знань про закони розвитку інформаційного суспільства та основи захисту від можливих інформаційних загроз переважній частині населення в системі вищої, а в подальшому й середньої освіти.

← Предыдущая страница | Следующая страница →