Поделиться Поделиться

Участь прокурора у цивільному процесі у справі у суді першої інстанції

Відкриття провадження у справі . Прокурор має право звернутися до суду із заявою на захист прав та інтересів інших осіб — громадян, держави, державних підприємств і організацій. Таке звернення можливе у справах, підвідомчих цивільному судочинству, позовного, наказного і окремого провадження і настає тоді, коли цього вимагає захист прав і законних інтересів громадян та державних інтересів. Наявність таких обставин належить встановити прокуророві у кожному конкретному випадку. Але прокурори не повинні підміняти самих заінтересованих осіб, права й інтереси яких порушені або оспорені. Гарантованість судового захисту дає можливість їм самим порушити цивільну справу в суді і брати участь у її розгляді. І лише коли громадяни за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть відстоювати у суді свої права, прокурор може звернутися до суду з вимогою на захист їх прав і законних інтересів. У випадках звернення прокурора з вимогою в інтересах громадянина, який має таку можливість або не погоджується із заявленою вимогою прокурора, суд залишає заяву прокурора без розгля­ду як таку, що подана особою, яка не має повноважень на ве­дення справи у суді (п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України).

Відповідно до тлумачення Конституційного Суду України (Рішення від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99) п. 2 ст. 121 Консти­туції України про пред'явлення прокурором позову в інтересах держави не рівнозначне пред'явленню позову в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпоряд­кування і форми власності. Інтереси держави можуть збігатися або не збігатися як повністю, так і частково з інтересами таких державних чи приватних підприємств, установ, організацій. При цьому інтереси держави опосередковуються майновим, політичним, соціально-економічним змістом, пов'язаним з реалізацією загальнодержавних дій і програм, спрямованих на захист державної, економічної, екологічної, інформаційної безпеки, на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, на збереження генофонду Українського народу, на охорону землі як основного національного багатства, на захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, на охорону свободи політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (статті 13-19 Конституції України).

Тому прокурор має визначити і обґрунтувати у чому поля­гає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Наявність інтересу держави в певних сферах політичної, соціально-економічної та іншої діяльності визначено законодавством України, яким закріплені повноваження прокурора на порушення цивільної справи у суді загальної юрисдикції.

Зокрема, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264-ХІІ органам прокуратури надано право на звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та про припинення екологічно небезпечної діяльності (ст. 37).

На підставі Закону України ”Про об'єднання громадян” від 16 червня 1992 р. № 2460-ХІІ прокурор може внести до су подання про накладення штрафу за грубе і систематичне скоєння правопорушень об'єднанням або його органом (ст. 30); про заборону окремих видів діяльності об'єднання чи заборону на його діяльність строком до 3-х місяців (ч. 1 ст. 31); про продовження цього терміну (ч. 3 ст. 31); про при­мусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання (ст. 32).

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р. № 987-ХІІ неза­конна діяльність релігійних організацій може бути припине­на судом у передбачених законом випадках за заявою органу, уповноваженого здійснити реєстрацію статуту конкретної ор­ганізації або прокурора.

Законом України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. № 3356-ХІІ встановлено, що справа про на­кладення штрафів на винних службових осіб, які ухиляються від укладення колективних договорів або які не виконують їх умов, провадиться судом за поданням однієї зі сторін колек­тивного договору, відповідних комісій або з ініціативи проку­рора (ст. 20).

Статтею 136 КЗпП України передбачено, що стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступ­ників матеріальної шкоди в суді провадиться за позовом керівників вищого рівня у порядку підлеглості органу або прокурора.

Статтею 231 КЗпП України встановлено, що в районних, міських судах розглядаються трудові спори за заявою проку­рора, якщо рішення КТС суперечить чинному законодавству.

Відповідно до Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 р. № 281-ХІУ їх діяльність може бути припинена судом за поданням легалізу­ючого органу або прокурора, якщо їхні статутні документи су­перечать цьому Закону.

Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2365-ІІІ визначає, що політична партія мо­же бути за поданням Міністерства юстиції України чи Гене­рального прокурора заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 21).

Відкриття провадження у цивільній справі — порушення прокурором цивільної справи у суді першої інстанції настає внаслідок подання до суду відповідного процесуального доку­мента, виконаного у письмовій формі: у справах позовного провадження — позовної заяви, у справах наказного і окремо­го провадження — заяви. Позовна заява має містити відо­мості, зазначені у ст. 119 ЦПК України, з обов'язковим поси­ланням на норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини сторін у справі, і з обґрунтуванням їх застосування. Генеральний прокурор України у наказі № 6/3-ГП зобов'язує при підготовці позовів та заяв долучати до них всі необхідні матеріали, вимоги формулювати відповідно до чинного матеріального та процесуального зако­ну, посилатися на конкретні докази і долучати їх до позовних заяв (п. 8.3). Пред'явленню позовної заяви передує велика і важлива допроцесуальна діяльність прокурора щодо вивчен­ня матеріалів справи, збирання доказів — використання у цій роботі матеріалів перевірок органів контролю, статистики, податкової інспекції, держбанку тощо, а також щодо встановлення усіх учасників процесу.

Вимоги до змісту позовної заяви покладені в основу право­вого регулювання змісту процесуальних засобів порушення процесу і у справах непозовного провадження (статті 238, 243, 247, 258, 270, 275, 280, 284, 288 ЦПК України).

Процесуальні документи, які подаються прокурором на по­рушення цивільної справи у суді в інтересах громадян або держави, державним митом не оплачуються, не несе прокурор й інших судових витрат (ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).

При пред'явленні прокуратурою позовів від свого імені як юридичної особи, при участі її у справі відповідачем, питаний про сплату нею державного мита та інших судових витрат вирішується на загальних підставах.

З прийняттям позовної заяви від прокурора відкривається провадження у цивільній справі (порушується цивільна справа у суді). Ця обставина є підставою, за якою участь прокурора у такій справі у цивільному процесі визначена обов'язковою (п. 9 наказу Генерального прокурора України № 6/3-ГП).

Для забезпечення належного виконання прокурором своїх процесуальних функцій статті 27, 31, 46 ЦПК України нада­ють йому широкі процесуальні права і покладають на нього відповідні процесуальні обов'язки. Прокурор може заявляти клопотання про залучення до участі у справі всіх заінтересо­ваних осіб і витребування необхідного доказового матеріалу, подавати заяви про забезпечення доказів і позову, розшук відповідача. Прокурор має право знати про день, час і місце проведення огляду, місця судового засідання розгляду спра­ви, знати прізвища осіб складу суду, експерта, перекладача, секретаря судового засідання, спеціаліста і заявляти за наявності підстав їм відводи (статті 20, 22 ЦПК України). Він може підтримувати або змінювати заяви, з якими він звернувся до суду на захист прав та законних інтересів громадян і державних інтересів, та відмовитися від них. Відмова прокурора від поданої ним заяви або зміна заявлених ним вимог не позбавляє особу, на захист прав і законних інтересів якої цю заяву було подано, права вимагати від суду розгляду справи по суті в первісному обсязі (ч. 2 ст. 46 ЦПК України). Пояснюється це тим, що прокурор не є суб'єктом спірних матеріальних правовідносин. З цих причин він не може укласти і мирову угоду. Прокурор може висловлювати свої міркування з окремих питань, що виникають при розгляді справ, а також по суті справи в цілому. Такі міркування і висновки мають бути мотивованими, юридичне обґрунтованими на об’єктивному аналізі фактичних обставин справи, встановленому у судовому засіданні, та визначати позицію прокурора з приводу вирішення справи по суті.

Прокурор має право знайомитися з технічним записом су­дового засідання і журналом судового засідання, подавати на нього свої зауваження і брати участь у їх розгляді; подавати заяви про виправлення описок і арифметичних помилок у рішенні, про винесення додаткового рішення і про роз'яснення рішення та брати участь у їх розгляді (статті 199, 219-221 ЦПК України), а також наділений іншими правами.

Вступ прокурора у цивільний процес у справі.У цій процесуальній формі прокурор користується широкими процесуальними правами, як і при порушенні ним процесу у справі, за винятком спеціальних прав щодо розпорядження предме­том спору і процесу. Він не може замінити заявлену іншими особами вимогу, збільшити або зменшити її розмір, відмови­тися від неї тощо. Але прокурор може вступити у цивільний процес у справі шляхом пред'явлення самостійної заяви до однієї чи двох сторін в інтересах третьої особи. У таких випад­ках прокурор користуватиметься процесуальними правами, такими як і при порушенні ним цивільної справи у суді, тобто при участі у цивільному процесі у першій процесуальній формі.

Генеральний прокурор України зобов'язує прокурорів, які мають брати участь у цивільному процесі, ретельно готувати­ся до судових засідань, збирати і досліджувати докази, з'ясо­вувати обставини справи; дотримуватися судової етики; висловлювати міркування щодо вирішуваного судом спору згідно із законом та матеріалами справи; виходити з вимог закону про те, що у справах, порушених за позовами чи за заявою прокурора, обов'язок доказування покладається на прокурора, який користується рівними правами з іншими учас­никами процесу (особами, які беруть участь у справі) (пункти 9.4, 9.5 наказу Генерального прокурора України № 6/3-ГП).

← Предыдущая страница | Следующая страница →