Поделиться Поделиться

Хмельниччина 1648-1657 – визвольна війна укр. народу

Чинники, які сприяли активній нац.-визв. боротьбі: слабкість королівської влади та прогресуюче посилення відцентрових тенденцій у Речі Посполитій, зміцнення крупного феодального землеволодіння.

Б. Хмельн. був творцем збройних сил повсталого укр. народу. Француз П. Шевальє у своїй хроніці1663 «Про війну козаків з поляками» відзначає, що саме масова участь населення у Визвольній війні мала фатальні наслідки для польського війська. Заслуга Хмеля полягає саме в тому, що він протягом 1 року війни за доп. досвідченої козацької старшини зумів створити з розрізнених селянських і козацьких загонів, які діяли під час повстання, народно-визвольну армію. Він вийшов із Запорозької Січі з 3-4 тис. повстанським загоном, не рахуючи 4-тисячного татарського загону Тугай-бея, присланого кримським ханом йому на допомогу. Під Зборовомчисельність війська досягла 360 тис. чол.- нечуваної, як для того часу, кількості. Армії, які брали участь у Тридцятилітній війні, не перевершували 40-50 тис. чол. Хмель перетворив селянські загони у дисципліновані полки, які перемагали польсько-шляхетське військо.З ім'ям Хмеля пов'язано створення козацької кінноти як роду військ. Осн.род військ укр. козацтва в XVI - 1пол. XVII ст. була піхота. Вона вважалася тоді найкращою в Європі. Козаки-кіннотники виконували завдання підтримки піхоти. Хмель1-е у козацькому війську організував спеціальні окремі формування кінноти.

Артилерію, також створив Хмельницький. Спочатку у повстанців було тільки кілька гармат, які їм дали запорожці. Під Берестечком 1651 р. козацька армія мала понад 100 гармат. Наприкінці війни артилерійський парк 400 гармат. Кількість гармат збільшилася шляхом організації і розширення їхвиробництва у полках, а також за рахунок трофейних. У результаті в ряді битв, зокрема," під Зборовом, Берестечком, Білою Церквою та Охматовом, козацька артилерія перевершила польську. Хмельницький закріпив за кожною гарматою постійну обслугу +упряжка коней, а дрібнокаліберні гармати поставив на двоколісні візки. Це був прообраз майбутньої тачанки.

Хмель розробив воєнну доктрину і визначив осн. принципи стратегії козац. війська у 1648-57. Перемоги у війні проти Речі Посп. можна досягти шляхом знищення головного угруповання сил на зх. театрі воєнних дій. Тому булоmax забезпечення його необхідними засобами і силами, зосереджуючи там основні війська своєї армії. На пн театр війни, проти литовських військ, він посилав порівняно невеликі загони.

Хмель проводив лінію активного, рішучого наступу і концентрованого удару, що вирішило долю битв на користь повстанців під Корсунем, Пилявцями, Зборовом. Шукав ворога і завдавав удару, вміло викор. рельєф місцевості, 1им починав битву, тримаючи в руках ініціативу, нав'язував свою волю противнику, застосовуючи резерв для остаточного розгрому ворога. Корсунська битва, Хмель, з 15-тис. повстанським військом, примусив 20-тис. польсько-шляхетську армію залишити зайняті нею позиції, а потім прийняти бій на незручній для польської кінноти пересіченій місцевості у Гороховій Діброві. Спуск возів і артилерії в глибокий яр 6-тис. резерв Кривоноса, що вдарив із засідки, остаточно вирішив долю 2ої битви війни.Хмель не витрачав часу на облогу фортець. Перемоги у війні він добивався у ході польових боїв, зав'язати бій з основними силами противника і розгромити їх. Фортеці здобуваються тільки небезпечніін. обминаються чи в облогу.

Жовті Води повстанське військо за наказом свого гетьмана охопило військо С. Потоцького і Шемберга з флангів і вийшло в його тили + розвідницьке мистецтво + фортифікаційне мистецтво земляні укріплення, самоокопування стрільців. Табір, що був найважл. елементом козацької тактики в умовах рівнинної степової місцевості (зсунутих докупи і скріплених у кілька рядів возів, які оточували військо).

Б. Хмельницький піднявся на найвищі шаблі тодішнього світового воєнного мистецтва. Сучасники порівнювали його з Ганнібалом та іншими відомими полководцями античності, що вважалися еталонами воєнного генія. Ген. Старшина: ФілонДжалалій, Кіндрат Бурляй, Федір Вешняк-Якубович, Іван Гиря, Іван Ганжа, Максим Нестеренко. Максим Кривоніс та ін.

Нац. Револ. на укр. землях, увінчалася появою 1948 на політ. карті Європи нового державного утворення — Української держави (Війська Запорозького). Становлення її спричинило істотні зміни в геополітичній обстановці в регіоні.

Кампанія 1948.

Хмель розумів, що для переможної війни зі шляхтою потрібна зовнішня допомога. До сер. березня йому вдалося завершити переговори з Кримським ханством (Бахчисарайський договір). Пред'явлені хану Ісламу-Гірею III листи польського короля щодо приготувань Польщі до війни з Кримом зробили його зговірливим. Він зобов'язався надати допомогу проти поляків, причому, татари обіцяли не чинити шкоди укр. не палити їхніх міст і сіл. Українці обіцяли платити упоминки і не допускати морських походів. На доп. повстанцям направлено 3-4 тис. татар на чоліТугай-бея.Заключивши військовий союз з Кримським ханством, Хмель посилив свою армію татарською кіннотою. Поляки не мали піхоти рівноцінної козацькій, а польська кіннота явно поступалася татарській у маневреності, союз козаківз татарами таїв для польської армії величезну небезпеку. Крім військової доп. Укр. захищала себе від татарських нападів з півдня. Отримавши від розвідників інф. про час і напрямок виступу ворожих військ, Хмель на чолі 4-5 тис. українців і 3-4 тис. татар Тугай-бея вирушив назустріч, вдало використавши їхню роз'єднаність. Оточивши 29 квітняпротивника біля р.Жовті Води(Дніпропетровська обл.), він під час боїв, що набрали затяжного характеру, зумів заручитися підтримкою реєстрових козаків: 12 травня на його бік перейшли полки, що пливли Дніпром (Барабаша й Караїмовичавбито), а наступного дня — ті, котрі перебували при Стефанові Потоцькому. У вирішальному бою 16 травняпольське військо було розгромлено. Близько 3 тис. поляків, у т.ч. смертельно поранений С.Потоцький, потрапили у полон. Дізнавшись про поразку під Жовтими Водами, гетьман М.Потоцький почав відступати, надіючись на об'єднання з 6-тис. військом Я.Вишневенького. 26 травняполки Потоцького потрапили неподалік від Корсуняв заздалегідь підготовлену пастку. Значна роль у цьому належала козакові Микиті Галагану (Бутові), який, попередньо домовившись з Хмелем, під виглядом розвідника навмисно потрапив у полон до поляків, щоб їх дезінформувати, і цим прирік себе на смерть. Він примусив польських керманичів повірити у вигадку, що слідом наступає кримський хан з усією ордою, та завів їх у завчасно підготовлену засідку. На тил табору всією силою напирали татари, спереду і з боків козаки із пристосованих шанців завдавали великої шкоди. У результаті польське військо зазнало нищівної поразки. Близько 8,5 тис. жовнірів, у т.ч. коронний і польний гетьмани — М.Потоцький і М.Калиновський — потрапили в полон. Поляки втратили також усю артилерію, обоз і прапори. З Корсуня Б.Хмельницький вирушив до Білої Церкви. Він розсилав універсали до укр. народу, закликав до всенародного повстання. Хвиля виступів охопила всю Україну. На сер. вересня були звільнені Лівобережжя, Брацлавське, Київське, Подільське воєводства. 21—23 вересня під Пилявцями(Хмельницької обл.), 80-90-тис. армія поляків зазнала нищівної поразки від близько 100-тис.укр. війська та 5 тис. татар. Було захоплено всю ворожу артилерію 100 гармат та величезний обоз з матеріальними цінностями. Блискуча перемога в битві під Пилявцями відкрила шлях до визвольного походу на західноукраїнські землі. Повстанці за допомогою місцевого населення здобули Збараж, Вишнівєць, Броди і на поч. жовтня підійшли до Львова, який взяли в облогу. Не бажаючи руйнувати старовинне місто та отримавши викуп від польського гарнізону в сумі 200 тис. злотих, гетьман зняв облогу й повів свою армію до міцної фортеці Замостя, де перебував протягом 6 — 21 листопада.

Кампанія 1651

Зміцнення Укр. держави насторожувало Польщу, і в сер. лютого 1651р . 12-14 тис. польська армія на чолі з гетьманом Калиновським атакувала містечко Красне . У запеклому бою загинули майже всі козаки брацлавського полку, очолюваного Данилом Нечаем. Хоч і ворог втратив близько тисячі жовнірів. Під Вінницею поляків зупинили загони Івана Богуна. Вирішальні бої розгорнулися в кін. червня на поч. липня 1651 на Волині під Берестечкомміж 200 тис.військом поляків та 100 тис. укр. армією і 30-40 тис татар. Перші 2 дні боїв були успішними для укр., які знищили близько 7 тис. поляків. Але у вирішальний момент битви татарські загони на чолі з ханом втекли з поля бою, захопивши в полон Хмеля, який намагався їх затримати. Залишившись без гетьмана, укр. армія була оточена ворогом. Наказним гетьманом обрано І.Богуна, під командуванням якого через непрохідні болота й р. Пляшівку з возів, хомутів, сідел, одягу було збудовано три переправи. 10 липня він вивів з оточення основні бойові сили, відхід яких прикривали кілька тисяч вояків. 300 з них героїчно загинули на одному з островів. Всього під Берестечком загинуло, за різними даними, від 4 до 30 тис. козацько-селянського війська.

Поразка під Берестечком була тяжким ударом для укр. нац.-визвольного руху. Литовському князеві Радзивіллу вдалося придушити повстання в Білорусі, прорватися вглиб Укр. і захопити Київ. До поч. вересня польсько-литовська армія окупувала пн, цнт й зх райони Укр. держави. Хмель, відпущений татарами на поч. липня, відновив боєздатність армії, зупинивпід Білою Церквоюпросування противника й змусити його до переговорів. 28 верес 1651було підписано Білоцерківську угоду , за якою значно обмежувалася автономія держави: козацькою т-рією визнавалося лише Київське воєводство. У Брацлавське і Чернігівське воєводства поверталась польс. адміністрація, а магнатам і шляхті віддавалися їхні маєтки; козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чол.; ті, хто за межами реєстру, верталися у підданство до панів; гетьман підпорядковувався польському королю, розірвати союз із Кримським ханством і позбавлявся права дипломатичних зносин з іноземними державами; підтверджувалися права православної церкви та української шляхти.

← Предыдущая страница | Следующая страница →