Поделиться Поделиться

Розвиток багатопартійності в сучасній Україні

Становлення політичних партій і громадських рухів в Україні відбувалося за надзвичайно складних умов. Український народ, як і населення всього колишнього Радянського Союзу, тривалий час жив за умов однопартійності, коли для визначення могутньої КПРС досить було написати просто слово "партія", щоби усі розуміли, про що йдеться. Ця партія-гігант зрослася із державними структурами й безроздільно панувала в економіці, політиці та ідеології. Шлях до політичного плюралізму в Україні почався в 1987 р. та мав певні етапи. Спочатку це була дозована гласність і плюралізм у засобах масової інформації, далі - створення політичних клубів і неформальних суспільних об'єднань, потім - народних фронтів (рухів) і, нарешті, партій. На думку С. Назаренка, відродження політичного плюралізму й багатопартійності у посттоталітарній Україні бере початок від діяльності дисидентських правозахисних груп і насамперед українського Гельсінського союзу, які стежили за виконанням гуманітарної частини Гельсінських угод (1976 р.). Водночас їм назустріч рухалися громадські союзи та об'єднання, засновані переважно творчою інтелігенцією протягом 1987-1988 році.

Умовно дозволяється виділити три етапи зародження багатопартійності в Україні:

1) 1988-1990 році. - в Україні поширилася ідея про створення масового демократичного руху. У вересні 1989 р. був створений "Народний рух України за перебудову". Згодом виникають нові формування: "Зелений світ" у Львові, Радикальна українська національна партія тощо;

2) квітень 1990 - грудень 1991 р. - відбувається радикалізація Руху, створюється Українська республіканська партія, Партія демократичного відродження України, Демократична партія України. У жовтні 1990 р. Верховна Рада України скасувала ст. 6 Конституції УРСР, чим започаткувала у країні багатопартійність;

3) грудень 1991-1993 році. - Україна легітимізувала незалежність, розташування політичних сил у країні докорінно змінилося. Відтоді починається третій етап, що характеризується створенням нових партій за нових умов незалежної України. У даний час відбувається диференціація політичних сил у рамках існуючих партій, об'єднань і створення нових структур. Загострюється боротьба навколо питання про місце кожної партії в політичній системі та їхнього ставлення до владних структур (приміром, розкол УРП у травні 1992 р., розкол Руху на початку 1993 р.). На парламентській основі відроджується ліва (комуністична) частина політичного спектру. Утворюється Соціалістична партія на чолі з О. Морозом (у 1992 р.) та відроджується КПУ під керівництвом П. Симоненка (у 1993 р.).

Важливою віхою у формуванні багатопартійності став Закон України "Про об'єднання громадян" (1992 р.), деякі статті якого вперше врегулювали діяльність партій (наприклад, визначення партії, порядок її реєстрації, форми діяльності, символіка тощо). Із цього часу статус партій України став загальнонаціональним. Більш чітких ознак правове поле діяльності українських політичних партій набуло з прийняттям 5 квітня 2001 р. Закону України "Про політичні партії в Україні". Згідно до ст. 2 даного Закону політична партія - це зареєстроване згідно із законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. За винятком Конституції України та зазначених нормативно-правових актів статус політичних партій у нашій державі закріплено у Положенні про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженому Кабінетом Міністрів України 26 лютого 1993 р., та у виборчому законодавстві.

Політичні партії утворюються та діють тільки із всеукраїнським статусом. Рішення про створення політичної партії повинно бути підтримане підписами не менш ніж 10 тис. громадян України, які мають право голосу, зібраних не менш ніжу 2/3 районів та 2/3 областей України. Реєстрація політичної партії здійснюється Міністерством юстиції України. Протягом шести місяців з моменту реєстрації партія зобов'язана створити й зареєструвати регіональні осередки. Партії не можуть мати воєнізованих формувань. Діяльність політичної партії може бути припинена тільки за рішенням суду. Членство в партії є фіксованим, для цього обов'язкова наявність заяви громадянина України. Членами політичної партії можуть бути громадяни з 18 років, за винятком суддів, працівників прокуратури, співробітників СБУ, МВС, а також військовослужбовців. Не допускається створення і діяльність структурних підрозділів політичних партій в органах виконавчої й судової влади, виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Залежно від підходів відносно питань про державний устрій і правління, цілі та методи проведення політико-економічного курсу, оцінки геополітичного положення нашої країни сучасні політичні партії України поділяють на чотири групи ідеологічного спектру: націонал-радикальну, націонал-демократичну, ліберально-центристську та соціал-комуністичну (табл. 4).

Таблиця 4. Політико-ідеологій на спрямованість партій України

Політико-ідеологічна спрямованість

Партії України

Партії націонал-радикального

спрямування

ВО "Свобода", Конгрес українських націоналістів (КУН), Українська консервативна республіканська партія (УКРП), Українська національна консервативна партія (УНКП) та ін.

Партії націонал-демократичного спрямування

Народний союз "Наша Україна", Українська республіканська партія (УРП), Українська селянська демократична партія (УСДП), Українська християнсько-демократична партія (УХДП), Народний рух України (НРУ), Ліберально-демократична партія України (ЛДПУ), Партія зелених України (ПЗУ) та ін.

Партії центристсько-прагматичного спрямування

Партія регіонів (ПР), партія "Фронт змін", Ліберальна партія України (ЛПУ), Народна партія України (НПУ), Народно-демократична партія (НДП), Селянська партія України (СелПУ) та ін.

Партії соціал-демократичного спрямування

ВО "Батьківщина", Українська соціал-демократична партія (УСДП), Соціалістична партія України (СПУ), Соціал-демократична партія України (СДПУ), Соціал-демократична партія України (об'єднана) (СДПУ(о)) та ін.

Партії соціал-комуністичного

спрямування

Прогресивна соціалістична партія України (ПСПУ), Комуністична партія України (КПУ) та ін.

Характерною особливістю перехідних суспільств, у через те числі й українського, є певне відставання у розвитку партійної системи від аналогів, що існують у розвинутих демократіях. Більшість українських партологів, серед яких Д. Арабаджиєв, С. Бабій, В. Базів, Л. Дунаєва, Б. Козак, В. Журавський та інші, пов'язують виникнення політичних партій як масових політичних організацій в новітній Україні з чітким ідеологічним розмежуванням, що утворилося в суспільстві. Вони наголошують на через те, що в українській політиці залишаються партії, які мають чіткий ідеологічний стрижень, організаційне структурування, відомих лідерів, соціальні програми, громадський авторитету певних груп населення. Коли ж подивитися на результати парламентських виборів 2002 р., то слід звернути увагу насамперед на харизматичний ресурс, котрий дозволив блоку В. Ющенка "Наша Україна" виграти вибори, а блоку Ю. Тимошенко посісти почесне четверте місце. Можливо, наприклад політиків нової генерації надихає багатьох українських політиків, які створюють "партії під себе" та намагаються будь-що взяти участь у політичних процесах України.

Головною особливістю сучасного етапу партійного будівництва в Україні, котрий розпочався після парламентських виборів у 1998 р. і триває дотепер, є істотне прискорення процесу створення нових партій: їхня кількість з 1998 р. зросла з 53 до 75 (на 1 червня 1999 р.) та до 123 на початок 2003 р., тобто більше ніж удвічі, проте після перереєстрації станом на листопад 2003 р. відбулося скорочення політичних партій до 96.3 2005 р. спостерігається нова хвиля зростання кількості політичних партій в Україні. Коли на червень 2005 р. Міністерство юстиції України зареєструвало 127 політичних партій, то станом на травень 2012 р. в Україні офіційно зареєстрована 201 політична партія. Такі тенденції не дозволяється вважати нормальними з огляду на перспективу демократизації України, адже в такій кількості партій надто важко розібратися пересічному громадянину, котрий переймається політикою здебільшого час від часу.

Поміж тим скорочення політичних партій в Україні було б позитивним показником позбавлення від зайвого баласту. Кількість членів середньої політичної партії в Україні у 2-10 разів є меншою порівняно з середньою партією у країнах з розвинутою демократією, близьких до України за чисельністю населення (Франція, Італія, ФРН). Загальнонаціональні партії у згаданих країнах нараховують від 200 до 800 тисяч членів.

Наразі в Україні розпочався якісно новий етап формування багатопартійності, позаду залишився певний "рубікон" цього процесу, коли за деякими партіями через об'єктивні та суб'єктивні причини не виявилося суб'єктів, чиї інтереси вони виражають. Політичний спектр партій здійснює перехід від специфічного національного виміру до загальноприйнятого в Європі поділу на правих, центр та лівих (поляризований плюралізм). Однак за наявності браку політичного конструктивізму у середовищі політичних партій та нестійкої рівноваги політичних відносин у цілому, існує загроза постійного загострення суперечностей і збурення пристрастей в українському політикумі. Провідні політичні партії України, незважаючи на всі зусилля, які докладають їх функціонери у партійному будівництві, сьогодні також далекі від можливості отримати більшість у парламенті та одноосібно сформувати уряд.

Похожие статьи