Поделиться Поделиться

Суттєвий чинник військової реформи

Одним із суттєвих стримуючих чинників реформи є проблема утилізації застарілої техніки, озброєння, надлишкових боєприпасів.

До 2005 р. з бойового складу Збройних Сил вилучено близько 2000 застарілих і непрацездатних зразків озброєнь і військової техніки, ремонт чи модернізація яких визнані економічно недоцільними. Серед них: 870 танків, 380 бойових броньованих машин, 289 артилерійських систем (більше 100 мм калібру), 299 бойових літаків, майже 60 вертольотів і 28 кораблів. Утилізовано 56,3 тис. одиниць надлишкових озброєнь і військової техніки та 97,8 тис. тонн ракет і боєприпасів. Проте дані результати не можуть вважатися задовільними, оскільки існуючі запаси військової техніки на 20-120%, а за окремими номенклатурами - і більше, перевищують реальні потреби Збройних Сил60. Підлягають утилізації 1,5 млн. одиниць (чи понад 20% загальної кількості) стрілецької зброї і легких озброєнь, близько 1,2 млн. тонн, чи 70% загального обсягу ракет і боєприпасів. Через відсутність екологічно безпечних технологій існує проблема утилізації 16,2 тис. тонн окислювача рідкого ракетного палива61.

Нині у Збройних Силах України на 184 об'єктах зберігання знаходяться близько 2,5 млн. тонн ракет та застарілих боєприпасів. Більшість з них утворилася наприкінці 80-х років минулого століття, коли зі Східної Європи виводили війська колишнього Радянського Союзу. Понад 300 тис. тонн ракет і боєприпасів становлять реальну загрозу та потребують негайного знищення. Існуючі ж потужності дозволяють утилізувати не більше 30-50 тис. тонн боєприпасів на рік. Зберігання такої кількості надлишкових озброєнь, техніки та боєприпасів вимагає значних бюджетних витрат - понад 76 млн. гри. на рік, відволікає великі людські ресурси - понад 12 тис. осіб, а головне - підвищує ризики для населення та соціальну напруженість у місцях їх зберігання.

Для створення потрібних технологічних можливостей, прискорення темпів утилізації, забезпечення належного фінансування цього процесу розроблений проект загальнодержавної Програми утилізації непридатних для подальшого використання звичайних видів боєприпасів та ракет на період 2006-2015 році. Загальний обсяг фінансування, згідно з проектом, складає орієнтовно 3,9 млрд. грн. Для вирішення проблем утилізації постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2006 р. при Кабінеті Міністрів України створена комісія з координації робіт з утилізації непридатних та надлишкових ракет, боєприпасів і вибухових речовин. Також прийняті Порядок утилізації і Концепція утилізації надлишкових та непридатних боєприпасів в Україні.

Для залучення додаткових технологічних і фінансових ресурсів, необхідних для утилізації запасів озброєнь, військової техніки, боєприпасів і рідкого ракетного палива Міністерство оборони України активно використовує можливості НАТО, ЄС, ОБСЄ та інших міжнародних організацій. За результатами проведеної НАТО оцінки наявних в Україні обсягів надлишкових озброєнь і боєприпасів був запропонований проект вартістю 75,4 млн. євро, розрахований на 12 років. Ним передбачається утилізація 133 тис. тонн боєприпасів ї 1,5 млн. одиниць стрілецької зброї та легких озброєнь. Проект розпочався у 2005 р. Це буде найбільший в історії проект такого типу в сфері демілітаризації.

У листопаді 2005 р, поміж Кабінетом Міністрів України та НАТО з питань матеріально-технічного забезпечення та постачання укладена Імплементаційна угода. Згідно неї передбачається залучення коштів західних країв (понад 7,5 млн. євро) з фонду програми НАТО "Спільне скорочення небезпечних надлишкових запасів засобів війни". Цією угодою передбачене фінансування першого етапу робіт з утилізації боєприпасів (15 тис. тонн), стрілецької зброї (400 тис. одиниць) і переносних зенітних ракетних комплексів (1000 одиниць). У фінансуванні цього проекту беруть участь II країн НАТО. До проекту приєднався також ЄС. У липні 2005 р. Міністерство оборони України спільно з ОБСЄ започаткували перший етап робіт з ліквідації запасів компонентів ракетного палива. На його реалізацію виділено 30 тис. євро з бюджету Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Завдяки проекту у рамках цільового фонду "Партнерство заради миру", розпочатому у січні 2002 РОЦІ в Україні вдалося безпечно знищити, утилізувати близько 400 000 одиниць протипіхотних мін. Вони були зібрані з 19 складів, розташованих по всій Україні та перевезені на завод хімічних виробів у Донецьку, котрий був модернізований для проведення безпечної утилізації мін та вилучення вибухівки і пластику. Вибухівку було потім перероблено для використання в українській промисловості, а з пластику вироблялися дитячі іграшки. Проект був фінансований Канадою, Угорщиною, Польщею та Нідерландами. Виконавчою структурою у рамках проекту була Агенція НАТО з питань тилового постачання та обслуговування (НАМСА), яка діяла у співпраці з Міністерством оборони України та науково-технічним центром "Співдружність". Всього в Україні планується знищити 6,5 млн. протипіхотних мін. На це спрямований проект Європейського Союзу. В його рамках Європейська Комісія планує виділити до кінця 2008 р. близько 7 млн. євро.

Прискорення процесу утилізації, надлишкових озброєнь, військової техніки сприятиме підвищенню рівня безпеки населення, вивільненню та рекультивації територій військових частин, що підлягають розформуванню чи переформуванню під час реорганізації Збройних Сил. Це сприятиме зменшенню витрат на утримання надлишкової військової техніки, інфраструктури та обслуговуючого персоналу, підвищенню довіри до планів України з роззброєння, налагодженню партнерських стосунків і залученню додаткових джерел фінансових ресурсів. По всьому світу мін поховано під землею до 100 мільйонів одиниць. У середньому протипіхотна міна вибухає кожні 22 хвилини. Щороку міни вбивають чи калічать 26 000 осіб.

Україна не одержала належної компенсації у результаті ядерного роззброєння, коли вона позбулася третього за величиною у світі ядерного потенціалу. Після розпаду СРСР на території України залишалося 222 одиниці стратегічних носіїв - 176 міжконтинентальних балістичних ракет і 46 важких бомбардувальників, а також відповідне ядерне оснащення - близько 2000 ядерних боєголовок для міжконтинентальних балістичних ракет, крилатих ракет і ядерних бомб для бомбардувальників. В Україні була також розміщена значна кількість тактичних ядерних боєзарядів. Останній стратегічний ядерний боєприпас було вивезено з України 1 червня 1996 р. З 19 ракетних комплексів, що перебували на озброєнні СРСР, 13 було розроблено в КБ "Південне" і виготовлено Південним машинобудівним заводом. У певні періоди частка ракет наземного базування, виготовлених цим об'єднанням, перевищувала 60 % від ядерного потенціалу СРСР62.

В таких умовах найкращий варіант для України - реалізація союзницьких проектів. Вона не лише може, а й повинна брати участь у будь-яких структурах, які сприяють міжнародному миру та безпеці. За винятком того, нейтралітет і позаблоковість не ведуть до заощадження коштів. Нейтральний статус надто дорого коштує країні. Для прикладу дозволяється порівняти видатки на оборону Швеції та Угорщини. Нейтральна Швеція, населення якої приблизно однакове з угорським, виділяє на оборону 5,358 млрд. дол. США. В той же час член НАТО Угорщина витрачає на оборону лише 781 млн. дол. США63.

Як відомо, рішення в Альянсі приймаються консенсусом, а фундаментом співробітництва є взаємна довіра країн-членів. На сьогодні рівень взаємної довіри поміж Україною та країнами НАТО потребує постійного підвищення. Зростання довіри можливе за умов забезпечення незворотності демократичних перетворень, політичної та економічної стабільності, досягнення високих соціальних стандартів.

Для досягнення поставленої мети - набуття повноправного членства в НАТО - державна влада має вдосконалити політичну систему, розвивати інститути громадянського суспільства, підвищувати ефективність державного управління, забезпечити стале економічне зростання, реформування Воєнної організації держави, насамперед її Збройних Сил, активно працювати із суспільною думкою в країні.

Позитивні наслідки виконання Україною критеріїв членства

1. Одержання для України міцних гарантій її національної безпеки, незалежності, суверенітету і територіальної цілісності.

2. Відхід із сфери геополітичного домінування Росії і досягнення з нею рівноправних міждержавних відносин.

3. Створення вагомих передумов інтеграції в Європу, у західні політичні й економічні структури.

4. Зміцнення міжнародної безпеки і стабільності в регіоні Центрально-Східної Європи.

5. Зміцнення внутрішніх основ національної безпеки України за допомогою НАТО. Використання досвіду і підтримки НАТО в підвищенні ефективності оборонного сектору України.

6. Створення вагомих передумов для ліквідації російської військової присутності на території України.

7. Покращення міжнародного іміджу України.

8. Посилення консолідації української нації.

9. Зміцнення інститутів громадянського суспільства.

10.Посилення прозорості влади.

11 .Реальне забезпечення прав і свобод громадян, верховенства права.

12.Зменшення впливу російського бізнесу на вітчизняну економіку і внутрішню політику в Україні. 13.Стимулювання економічних реформ.

Негативні наслідки виконання Україною критеріїв членства

1. Збільшення соціальної напруги серед військовослужбовців, зумовленої значним скороченням чисельності Збройних Сил.

2. Втрата українськими військовими підприємствами російських оборонних замовлень.

3. Деяке обмеження самостійності в прийнятті ключових рішень в галузі зовнішньої та оборонної політики.

4. Посилення розбіжностей геополітичних інтересів України і Росії та збільшення вірогідності на цьому тлі конфліктогенних проблем в російсько-українських відносинах.

← Предыдущая страница | Следующая страница →