Поделиться Поделиться

Інформаційно-психологічне протиборство навколо визначення правового суб'єктивного статусу ТНК у міжнародних відносинах

Процеси інформаційно-комунікаційної глобалізації нині майже вийшли з-під монопольного контролю держав як головних суб'єктів міжнародних правовідносин. Вони вже стали фактичним каталізатором багатьох об'єднавчих процесів сучасної історії. Варто очікувати збереження даної ролі інформаційно-комунікаційної глобалізації в побудові майбутнього планетарного устрою.

Саме з даної причини Інформаційно-комунікаційна глобалізація є найбільш показовою з решти інтеграційних процесів і містить у собі: 1) розвиток комунікаційних можливостей та використання космічного простору для передачі інформації; 2) появу і швидке зростання глобальних інформаційних мереж; 3) комп'ютеризацію багатьох процесів життєдіяльності людства.

Основними напрямами інформаційно-комунікаційної глобалізації необхідно вважати: 1) створення глобальних за охопленням комунікаційних систем на базі космічних комплексів; 2) переважний розвиток космічних систем подвійного призначення; 3) розвиток персональних систем зв'язку і глобального позиціонування; 4) створення глобальних систем управління бізнесом, виробничими процесами та домашнім господарством на базі інформаційно-комунікаційних комплексів; 5) глобалізовану комп'ютеризацію і роботизацію якомога більшого числа процесів життєдіяльності людства; 6) обмеження де-факто з боку ТНК державної монополії в управлінні інформаційно-комунікаційними системами, а також у галузі розробки та реалізації політики в інформаційно-психологічній сфері з подальшим вимушеним закріпленням цього процесу де-юре.

На цьому тлі в межах глобалізації розвивається процес витиснення традиційних держав транснаціональними інформаційними суперкорпораціями. Фахівці з безпекознавства зазначають, що варто очікувати, як зазначалося вище, появу в найближчі 10-15 років потужних приватних компаній, які володіють де-факто, проте не закріплених де-юре, ознаками

"суверенних держав": 1) екстериторіальністю; 2) наявністю власних легітимних збройних формувань, спецслужб (розвідки, контррозвідки, охоронних); 3) участю на початковому етапі в якості спостерігачів у міжнародних організаціях, утворених державами на підставі міжнародних угод і договорів, тобто в міжнародних організаціях суб'єктів міжнародного права.

Як зазначалося вище, сучасне міжнародне публічне право визначає суб'єктами права лише суверенів в особі держав, які мають виняткове право за взаємною договірною домовленістю утворювати закриті для невладних міжнародних структур організації, наділені правами й обов'язками представляти суб'єктів міжнародного публічного права. Однією з версій появи глобалізаційного проекту розвитку світового співтовариства є прагнення транснаціональних корпорацій домогтися від суверенів (держав) визнання за ТНК статусу суб'єктів міжнародного права. З даної причини нині відбуваються інформаційно-психологічні заходи відносно обробки населення світового співтовариства, настроюючи його на підтримку заходів послаблення політико-правових та економічних позицій з подальшою руйнацією традиційного суспільного утворення - держави.

Фахівці з безпекознавства вважають, що, незважаючи на визначені тенденції, поки що паралельно з цим процесом розвиватимуться і державні утворення традиційного типу. Таким чином, процеси інформаційно-комунікаційної глобалізації, територіальної глобалізації, глобалізації економічних форм і урбанізації на сьогодні зливаються в єдиний процес глобалізації управління суспільними процесами.

Одночасний розвиток як держав традиційного типу, так і екстериторіальних суперкорпорацій (які сучасним міжнародним приватним правом визнаються лише як суб'єкти невладних, міжнародних цивільно-правових відносин, тобто суб'єктами (невладного) міжнародного приватного права, що регулює цивільно-правові (власності), міжнародні соціальні, сімейні, спадкові, трудові відносини з іноземним елементом) протікатиме якийсь час без силових конфліктів поміж ними.

Традиційна державність одержить відповідний подальший розвиток у тих регіонах, де приватний бізнес недостатньо розвинений, щоби сформувати усередині себе екстериторіальний суб'єкт недержавного типу (суперкорпорацію), як наприклад, у Латинській Америці, Південно-Східній і Центральній Азії то в Африці.

У постіндустріальних регіонах (Північній Америці та Європі) процеси взаємодії держави та суперкорпорацій відбуватимуться на базі наявних правових механізмів, визначених нормативно-правовими актами міжнародного публічного (владного) права і національним законодавством держав-суверенів, врегульованих науковими положеннями міжнародного приватного права. Наочним прикладом може слугувати невдала спроба утворення першої в історії глобальної суперкорпорації на базі компанії Microsoft. На нинішньому етапі американська держава зуміла призупинити процес суверенізації приватної корпорації на підставі антимонопольного законодавства США, проте це не убезпечує суспільство від повторень подібного у майбутньому.

З викладеного вище виходить, що у держав-власниць Інформаційно-телекомунікаційних мереж і розробників мережних технологій особливу роль відіграватимуть мережні інформаційні корпорації (ТНК-ВІТКС) та корпорації-провайдери (ТНК-пр), які забезпечують циркуляцію життєво важливих потоків інформації. Роль зазначених ТНК дозволяється охарактеризувати в такий спосіб.

Як відомо, в інформаційному суспільстві умови диктує той, у чиїх руках знаходяться інформаційні мережі, ресурси і технології. Контроль за мережними ресурсами зосереджено в руках ТНК-пр, що забезпечують доступ до відкритих телекомунікаційних мереж для інших компаній, організацій та приватних осіб і гарантують стабільність роботи 3 інформаційними потоками та мережними ресурсами. Діяльність ТНК-пр може піддаватися контролю і тиску як з боку приватних фірм і корпорацій, так і з боку органів влади тих держав, на території яких знаходяться їх сервери, представництва та інші активи. Однак у тих випадках, коли мережні ресурси ТНК-пр знаходяться на територіях декількох держав, забезпечуючи стабільну роботу державних органів влади та інших організацій з різною формою власності, втручання органів влади однієї держави в роботу такої компанії може завдати шкоди політичним і економічним інтересам інших держав, що, з одного боку, може призвести до небажаних ускладнень у зовнішньополітичних відносинах, а з другого боку, стає гарною гарантією безпеки та стабільності для таких компаній, через те що у випадку порушення їх діяльності на захист компанії, що забезпечує циркуляцію потоків інформації, обов'язково прийдуть урядові структури і закони тих держав, які зацікавлені в надійній роботі цього каналу обміну інформацією та інформаційним впливом.

Такі умови існування великих інформаційних компаній, що контролюють мережі та потоки циркулюючої в них інформації, багато в через що подібні з умовами діяльності банківської системи Швейцарії, що гарантували безпеку і недоторканність кордонів даної невеликої альпійської країни протягом двох світових воєн.

Таким чином, ТНК, контролюючи відкриті інформаційні мережі та інформаційні потоки в них, усе більше здобувають риси транснаціональних "держав-корпорацій", інтереси яких лежать на територіях різних країн з різними законами, традиціями, геополітичним положенням і державним устроєм. На підставі цього дозволяється дійти висновку, що у найближчому майбутньому е будь-якому збройному конфлікті будуть задіяні сили та засоби як мінімум трьох сторін - агресора, жертви агресії і (однієї чи декількох) ТНК, які забезпечують безперебійне функціонування ВІТКС і систем, що контролюють циркулюючу в них інформацію. У цьому випадку слід зазначити, що, незважаючи нате, що всі три сторони, мабуть, є активними учасниками конфлікту і мають безпосереднє до нього відношення, тільки дві з них (агресор і жертва) перебувають в юридично оформленому і закріпленому стані війни, третя ж сторона (ТНК-провайдер чи ТНК-ВіТКС) дотримується нейтралітету.

Без сприяння чи навіть за умови невтручання провайдера, контролюючого ВІТКС, сили спеціальних інформаційно-психологічних операцій обох сторін навряд чи зможуть досягти бажаних результатів. Активна ж позиція структур, що контролюють інформаційні мережі та потоки, може стати вирішальною для забезпечення успішних дій наступаючої сторони чи сторони, що обороняється. З даної причини ТНК-провайдер і ТНК-ВІТКС стають полем діяльності сил спеціальних Інформаційно-психологічних операцій держави-агресора і держави-жертви агресії, насамперед їх політичних розвідок. Через те також у мирний час поміж спецслужбами конкуруючих держав точитиметься таємна боротьба за оперативні позиції впливу в зазначених ТНК, що буде наштовхуватися на корпоративні інтереси служби підприємницької безпеки та керівництва ТНК. Останні використовуватимуть існуючі протиріччя на власну користь, що за певних умов закладатиме основи потенціалу небезпек не лише для зацікавлених держав.

За винятком того, поява наддержавних міжнародних інформації но-мережних корпорацій, які розташовують ресурси на територіях різних держав світу, у випадку проведення силами спеціальних інформаційно-психологічних операцій ворогуючих сторін активних бойових дій на каналах ВІТКС і ЗМІ може призвести до завдавання ударів по збройних силах, населенню I комунікаціях супротивника з територій держав, які не тільки є нейтральними відносно цього конфлікту (не мають у цьому регіоні своїх інтересів) і безпосередньо не межують територією з театром воєнних дій, а й які пов'язані з державами - учасницями конфлікту - дипломатичними угодами різного характеру (зовнішньополітичними, зовнішньоекономічними, торговельними, соціальними, культурними тощо). Немає сумнівів, що раптовість таких ударів буде новим і досить важливим чинником, здатним уплинути на характер бойових дій у цілому і при певному трактуванні таких дій ворогуючими сторонами може призвести до розширення вогнища конфлікту І залучення в конфлікт нових учасників.

У цьому випадку ТНК має можливість не лише диференційовано маніпулювати свідомістю і чинити психологічний тиск на населення і правлячі кола залучених до конфлікту держав, а й у разі необхідності з корисливих причин створювати відповідні штучні передумови для провокування соціально-психологічних і політичних проблем у державі, з якою в нього (ТНК) можуть виникати власні протиріччя. Особливості мережних корпорацій в інформаційно-психологічній боротьбі поміж державами дозволяється охарактеризувати так.

1. Транснаціональні корпорації в інформаційному суспільстві мають усі ознаки суверенної держави: територію, обумовлену ареалом поширення мережної інфраструктури, стратегічними ресурсами (інформацією та інформаційними потоками, що циркулюють у приналежних їм чи підконтрольних їм інформаційно-телекомунікаційних мережах), аналогом населення (штатом лояльних співробітників і агентів впливу) і відносно повним суверенітетом, що виявляється в реальній можливості не тільки відстоювати власні інтереси на міжнародному рівні із залученням до вирішення власних політичних питань суб'єктів міжнародної політики та міжнародного публічного права, а й тиснути на них, оскільки їхні діяльність і стан безпеки залежать від стабільного функціонування мережної Інфраструктури, припливу інформаційних і мережних ресурсів та нових інформаційно-телекомунікаційних технологій.

2. Транснаціональні мережні корпорації в інформаційному суспільстві, розробляючи нові інформаційні технології, розвиваючи належні їм глобальні інформаційно-телекомунікаційні мережі та контролюючи циркулюючі по них потоки, не кажучи вже про неналежну їм інформацію, утворюють той театр воєнних дій, на якому потім розгортатимуться бойові дії поміж учасниками інформаційно-психологічного протиборства. Нові інформаційні та телекомунікаційні технології дають ворогуючим сторонам той арсенал сил і засобів нападу та оборони, котрий потім і буде використано в інформаційно-психологічному конфлікті. Таким чином, дозволяється вважати, що інформаційна війна ведеться суб'єктами інформаційного протиборства у сфері, штучно створюваній людиною завдяки розробці нових засобів впливу (інформаційних технологій) і засобів доступу до уразливих об'єктів нападу (мережної інфраструктури), тобто фактично в умовах і за законами, обумовленими розробниками та власниками мереж і технологій.

3. Національні приватні компанії, що утворюють основу військово-промислових комплексів Німеччини, Сполучених Штатів, Великої Британії та інших провідних держав, перетворюючись нині шляхом поглинання своїх іноземних конкурентів на супер-корлорації, не лише мають у перспективі потенційну можливість, а й нині використовують власну державу (місця розташування центрального офісу, головного підприємства) як інструмент реалізації власних корпоративних геоекономічних інтересів. Яскравим прикладом є тиск на адміністрацію Дж. Буша (молодшого) нафтогазовим і військово-промисловим лобі США, що завершився американською агресією проти Іраку та ізраїльською - проти Палестини та Лівану та взяттям під контроль збройних сил США головних світових покладів і шляхів енергопостачання, мотивованих, як доводять контрольовані монополіями ЗМІ, необхідністю боротьби зі світовим тероризмом.

У цих умовах національні ВІКТС (ступінь їх розвиненості на території держави і контрольованості нею) дозволяється розглядати як один із найважливіших чинників інформаційної геополітики, яка визначає геополітичний ландшафт в інформаційно-психологічному просторі сучасного суспільства. В інформаційній сфері інформаційно-телекомунікаційні мережі та мережна інфраструктура, в яких циркулюють потоки найважливішого стратегічного ресурсу інформаційного суспільства, - інформації, визначають масштаби інформаційного простору держави, а при оцінці могутності держави та її геополітичного потенціалу ВІКТС витісняють за своєю значимістю на другий план традиційні критерії оцінки: розміри і географічні особливості території, акваторії і повітряного простору держави, ступінь розвиненості та ефективності її наземних, повітряних і морських комунікацій.

Зазначені в розділі аргументи дають підстави визначити ТНК самостійним гравцем у міжнародних відносинах з власною зовнішньою політикою, і як наслідок: ТНК - самостійний суб'єкт розвідувальної діяльності, котрий стає конкурентом державі як суверену і раніше визнаному генеральному суб'єкту розвідувальної діяльності у міжнародних відносинах. Саме це й визначатиме, на думку автора, характер, інтенсивність та ефективність розвідувально-підривної діяльності ТНК проти держав в інформаційно-психологічній сфері, їх місце і внесок у виникнення і розвиток міждержавних конфліктів у першій половині XXI ст.

← Предыдущая страница | Следующая страница →