Поделиться Поделиться

Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

Велика французька революція 1789 р. не обмежилася ліквідацією абсолютизму і запровадженням представницького правління, а переросла у більш радикальну форму – скасування монархії й установлення республіки. Її прагнення поширити свої ідеали на інші держави спричинили до формування широкої антифранцузької коаліції та початку цілої серії війн проти республіки.

Звитяжний хід революційних армій, ентузіазм населення, що їх зустрічало, швидке піднесення революційних настроїв у Англії та постійний обмін вітальними адресами поміж французькими клубами й англійськими демократами показали У. Пітту, що не дозволяється сподіватися на послаблення Франції і на розгром її одними лише силами Австрії і Пруссії. Він вирішив сам очолити коаліцію, після того, як революційні армії зайняли Бельгію і стали загрожувавати Голландії. Перед Англією виникла загроза незвичайного посилення потужності головного її суперника – буржуазії Франції та поширення революції в Європі.

Після страти Людовіка XVI французький повірений у справах був негайно висланий з Лондона. Жирондисти і Ж. Дантон, захоплені перемогами в Бельгії, сміливо зважилися на розрив з Англією. Вони вважали себе достатньо сильними, щоби спробувати взяти реванш за недавні поразки монархічної Франції в боротьбі з англійською гегемонією. Вони також вірили в швидку перемогу англійської парламентської опозиції над У. Піттом. Французьким військам був відданий наказ вступити в межі Голландії, і 1 лютого Конвент за доповіддю Жака П'ера Бріссо оголосив Англії війну. У. Пітт, не маючи армії, слідував старій англійській традиції – купувати союзників на континенті Європи. Він уклав договори про спільні дії з Росією, Пруссією, Сардинією і Неаполем, зобов'язавшись виплачувати всім їм великі субсидії. Засобами залучення до коаліції таких держав, як Сардинія, Неаполь, Тоскана, для У. Пітта слугували гроші, погрози, шантаж і провокації. Золото і флот Англії стали сильним ворогом французької революції.

Поразка Франції та дипломатія Ж. Дантона

У березні 1793 р. коаліція складалася вже з Англії, Австрії, Пруссії, Росії, Іспанії, Голландії, деяких німецьких князівств, Сардинії з П'ємонтом і Неаполя. Хиткість перемог жирондистів позначилася вже тоді. Австрійці знов зайняли Бельгію, а Пруссія – лівий берег Рейну. Іноземні армії знову вступили до Франції.

6 квітня 1793 р. Конвент утворив Комітет громадського порятунку і передав йому виконавчу владу. Ж. Дантон і Б. Барер відали в ньому іноземними справами. Поразки поставили жирондистів перед загрозою нового народного повстання. Щоби запобігти революційній диктатурі, жирондисти швидко відмовилися від своєї пропаганди революційної війни за межами Франції і хотіли було вступити в капітулянтські переговори з коаліцією. Навіть після військових поразок вони всі надії покладали на дипломатію, а не на революційні методи ведення війни. Навпаки, якобинці і Клоотц не хотіли й чути про мир. Вони вимагали нових революційних заходів і повної реорганізації армії для остаточної перемоги революції. Правий якобинець Ж. Дантон теж не хотів встановлення революційної диктатури. Він сподівався примирити обидві партії і, подібно жирондистам, прагнув до мирних переговорів на основі поступок. До весни 1793 р. частина "болота" в Конвенті долучилася до Ж. Дантона, покинувши жирондистів.

У квітні 1793 р. Конвент видав декрет, котрий проголошував повне невтручання Франції у справи інших держав, що означало відмову від збройної революційної пропаганди поза Францією. М. Робесп'єр у той же час, маючи на увазі жирондистів і Ж. Дантона, зажадав смертної кари для всякого, хто запропонує мирні переговори з ворогом. Ця пропозиція була прийнята з поправкою Ж. Дантона: "З ворогом, котрий відмовиться визнати суверенітет народу". Ж. Дантон, користуючись цією поправкою, міг почати переговори про мир, проте тільки в разі визнання республіки з боку коаліції, що було неймовірним. Тим не менше Комітет асигнував йому 6 мільйонів ліврів на таємні дипломатичні витрати. Ним же було разослано безліч агентів з метою розладнати коаліцію. Серед агентів, підібраних Ж. Дантоном, було немало підозрілих облич. Інструкції, що надавалися їм, відтворювали плани відносно Пруссії й інших держав. Планами передбачалося привернути нейтральні держави на сторону Франції, проте справжні переговори велися з однією Швецією. Проект союзного договору зі Швецією був уже готовий, проте військові поразки республіки примусили шведського регента утриматися від його підписання. До літа 1793 р. становище республіки опинилося в критичному стані.

← Предыдущая страница | Следующая страница →