Поделиться Поделиться

Держава як головний інститут політичної системи

Головні теорії походження держави

Держава є основним політичним інститутом суспільства, найважливішим елементом його політичної системи. При цьому постає питання: через що держава є

основним інститутом політичної системи суспільства, а не, наприклад, церква, політичні партії чи громадські організації? Це пояснюється низкою причин. Суспільство делегує державі головні владні функції та повноваження. Держава зосередила у своїх руках головні важелі впливу на суспільство, вона має всю повноту влади на певній території. Державі належить виключне право на видання законів і інших нормативно-правових актів, які обов'язкові до виконання всіма громадянами та іншими суб'єктами на її території, чого не мають права робити будь-котрий інший політичний інститут суспільства. Тільки державі надається право на легальне застосування сили, у через те числі і право на фізичний примус.

Перші держави виникли на певній стадії розвитку людства, наприкінці ІV- на початку III тисячоліття до н.е., а поява перших наукових знань про державу пов'язується з історією античної Греції та Рима. Упродовж століть погляди мислителів на державу змінювалися історично.

Прагнення зрозуміти природу держави, усвідомити її місце та значення в житті людини і суспільства змушувало дослідників з'ясувати причини та умови виникнення цього інституту. Питання про історичне походження держави нині є дискусійним, проте в науці існують різноманітні концепції, які по-різному поясняють її походження. Такий плюралізм думок обумовлений багатьма причинами:

по-перше, засновники теорій походження держави, жили в різні історичні періоди і використовували різну суму знань, накопичених людством;

по-друге, обґрунтовуючи процес виникнення держави, вчені у своїх працях використовували матеріали, як правило, регіонів свого проживання, ігноруючи при цьому інші дані;

по-третє, захоплюючись досягненнями інших наук, учені часто застосовували їх результати у суспільних науках, що призводило до однобоких поглядів на процес походження держави;

по-четверте, погляди авторів теорій походження держави у значній мірі залежали від філософських ідей та ідеологічно домінуючих замовлень у суспільстві того часу класів, груп.

Нині у світі існує понад 200 держав, які різняться своєю історією, соціально-політичною організацією, чисельністю і складом населення, рівнем економічного, соціального та культурного розвитку, проте всі вони без винятку відіграють вирішальну роль у житті народів, які їх утворили, і людського співтовариства у цілому.

Основними теоріями, що роз"яснюють виникнення держави, у політичній науці вважають такі:

1) теологічна (релігійна) теорія, одна з найдавніших теорій, яка пояснює походження держави результатом божого творіння, відстоює її недоторканність, залежить від релігійних догм, закликає всіх людей підкорятися державній владі. Вона висувала ідеї непорушності й вічності держави та ії залежності від божої волі, яка знаходить відповідний вираз через релігійні організації, обґрунтовувала панування духовної влади над світською, церкви над державою, що зумовлює соціально-економічну та правову нерівність людей, з якою слід погоджуватися задля реалізації загального блага. Особливого поширення ця теорія набула в епоху середньовіччя для теоретичного обґрунтування необмеженої влади монарха, виправдання того, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки влада дана правителю Богом і покликана захищати загальні блага всіх.

Представниками теологічної теорії були Аврелій Августін (345- 430 році.) та Фома Аквінський (1225-1274 році.). Є й сучасні послідовники даної теорії (Марітен, Мерсьє та інші), які вважають державну владу вічною і непорушною. Існує навіть політичний напрям - клерикалізм, котрий прагне до посилення впливу церкви на державу та всі сфери життя суспільства.

Позитивною рисою даної теорії є ідея авторитету державної влади, яка здатна забезпечити злагоду і порядок у суспільстві, а недоліком - заперечення активності людини, визнання соціально - економічної і правової нерівності;

2) патріархальна теорія трактує походження держави як результат історичного розвитку і розростання патріархальної сім'ї. Основоположником даної теорії був Аристотель (384-322 році. до н.е.), пізніше продовжили розвиток її положень Р. Фільмер, М. Михайловський, М. Покровський.

Аристотель вважав, що держава походить від сім'ї, котра шляхом розвитку переходить у рід, від роду - до племені, до об'єднання племен і до виникнення народності - союзу племен. Державна влада поступово виростає від влади батька сім'ї до влади старійшин, вождя. Абсолютна влада монарха є продовженням батьківської влади. Проте на думку Дж. Локка, коли держава походить від сім'ї, то монархів має бути стільки, скільки й батьків. Сучасні науковці цю теорію не поділяють і вважають, що держава і сім'я виникли майже одночасно, а результатом розвитку держави стає втрата родинних зв'язків. Разом з тим вони визнають роль сім'ї у стабільності держави;

3) договірна (природно-правова) теорія набула поширення у ХУН-ХУШ ст.ст. та була сформована і обґрунтована у працях Г. Гроція, Б. Спінози, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, О.Радищева та інших мислителів. Прихильники даної теорії вважали, що заради миру і благополуччя відбулось об'єднання людей у державу на підставі суспільного договору поміж ними, які до цього перебували у "природному стані". Прихильники даної теорії розглядали державу як продукт людської діяльності, зумовлену прагненням людей до виживання. Домовившись про створення держави, люди передавали частину своїх природних прав і свобод державній владі, натомість отримуючи обов'язок підкорятись їй, а держава зобов'язувалася охороняти інтереси кожної людини. Тобто у правителів і суспільства виникає комплекс взаємних прав і обов'язків, а також відповідальність за невиконання останніх. При цьому суверенітет у державі належить народу в цілому, а правителі

- це лише представники народу, які повинні звітувати перед ним і змінюватися за їхньою волею. Таким чином, держава народилася в наслідок розумної волі народу, тобто коли люди свідомо і добровільно об'єдналися в державу шляхом визнання єдиного об'єднуючого всіх центру.

Позитивне значення даної теорії полягає у через те, що вона поривала з релігійними уявленнями про походження держави і політичної влади, визнає народний суверенітет, природні права і свободи людини та громадянина. Головні положення договірної теорії дістали закріплення у Конституції США та конституціях деяких західних країнах. Водночас ця теорія недостатньо враховує роль об'єктивних факторів (соціально - економічних, політичних та ін.) у виникненні держави;

4) теорія насильства набула поширення наприкінці XIX - початку ХХ ст. ст. Представниками даної теорії були Є. Дюрінг, Л. Гумплович, К. Каутський, які в своїх працях обґрунтували виникнення держави як результат завоювання одних племен іншими, поневолення одних народів іншими. На думку прихильників даної теорії, держава є тією силою, якому утворюють загарбники для утримання у покорі завойовані народи і зміцнення влади переможців.

Ця теорія розкриває зовнішні, військово-політичні фактори виникнення держави, проте нехтує внутрішніми соціально-економічними причинами походження держави. Історичний досвід підтверджує, що елементи насильства супроводжували процес виникнення багатьох держав;

5) органічна теорія розглядає державу, як витвір самої природи, продукт її розвитку, як результат соціальної (органічної) еволюції. Обґрунтував цю теорію англійській філософ Г.Спенсер (1820-1903 році.), заявивши, що держава, подібно до біологічного організму, народжується, росте, мужніє, старіє й гине. Як і біологічний організм держава має політичне тіло: голову, тулуб, руки, ноги, які виконують відповідні функції.

Позитивним моментом даної теорії є визнання зв'язків законів суспільного життя і законів природи, розуміння того, що людина стає істотою суспільною будучи вже біологічно сформованим індивідом із волею і свідомістю. В той час не слід ототожнювати державу з біологічним організмом, через те що вона є насамперед продуктом соціальним;

6) психологічна теорія завершеної форми набула у XIX ст. Представниками даної теорії були Л. Петражицький, Д. Фрезер, М. Коркунов, які пояснювали виникнення держави особливими властивостями людської психіки. Начебто психіці людей притаманна потреба до покори, усвідомлення залежності від видатної особистості. Народ є інертною масою і нездатний приймати рішення, а через те потребує постійного керівництва. На думку прихильників психологічної теорії, держава є продуктом вирішення психологічних протиріч, з одного боку, поміж видатними особистостями, здатними до прийняття відповідальних рішень, з іншого - пасивною масою, здатною лише до наслідуваних дій, які спрямовані на виконання даних рішень.

Незважаючи на те, що психіка людини безпосередньо формується під впливом соціально-економічних, політичних та інших факторів, теоретики даної теорії стверджували, що вони не є вирішальними;

7) матеріалістична (класова, марксистська) теорія виникла в середині XIX ст. Представниками даної теорії були Л.Морган, К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін, які основними причинами походження держави вважали розшарування суспільства на антагоністичні класи, його економічний розвиток, що зумовило три великі суспільні поділи праці (від землеробства відокремилося скотарство й ремісництво, а також відокремився клас людей, які були зайняті тільки обміном), перехід від родової (колективної) власності до приватної власності. Завжди це підірвало зсередини родове суспільство. Вони визначали державу як результат насамперед соціально-економічних процесів розвитку суспільства. У їх трактуванні держава забезпечує переважні інтереси економічно пануючого класу за допомогою спеціальних органів примусу.

Як вважають вчені, саме ця теорія є однією з найбільш науково обґрунтованою. Проте недоліком даної теорії є недооцінка національних, політичних, релігійних, культурних та інших факторів, що впливають на формування держави.

Таким чином, серед науковців немає єдиної думки відносно причин і закономірностей виникнення держави. Кожній із наведених теорій притаманні як певні недоліки, так і позитивні моменти, проте всі вони мають право на існування, є відображенням рівня економічного, соціального розвитку суспільства і свідомості людей, сприяють кращому розумінню передумов і причин походження держави.

← Предыдущая страница | Следующая страница →