Поделиться Поделиться

Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

Міжнародні відносини в Європі та на Близькому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

Посилення англо-німецького морського суперництва

Утворення Антанти свідчило про те, що англо-німецький антагонізм виявився глибшим від англо-російських і англо-французьких протиріч. Англія вимушена була визнати Німеччину головним своїм ворогом і перед лицем німецької небезпеки домовлятися з франко-російською стороною. Особливо турбував англійців розвиток німецького військового флоту. Після кризи 1905-1906 pp. Англія і Німеччина також більше посилили гонку морських озброєнь. 1905 р. в Англії був закладений броненосець нового типу, названний "Дредноут". Британське адміралтейство думало, що створенням могутніших бойових суден воно посилить морську перевагу Англії. Воно вважало, що протягом ряду років німецькі верфі не зможуть почати будівництво дредноутів, проте помилилося. Німеччина дуже швидко приступила до їх спорудження. У 1908 р. в строю і на верфях у Англії було 12 дредноутів. У цьому ж році Німеччина спустила на воду свої перші дредноути в кількості чотирьох, а всього у спорудженні мала їх уже вісім чи дев'ять. Тим часом співвідношення броненосців старого типу було – 63 (Англія) і 26 (Німеччина).

З появою дредноутів кораблі старого типу значно знецінювались. Морське суперництво починалося тепер з нового старту – зі спорудження першого дредноута. Вже 1906 р. німецький рейхстаг прийняв закон, котрий свідчив, що всі нові броненосці повинні бути кораблями типу "Дредноут". Одночасно сталося нове збільшення складу військово-морського флоту на 6 великих крейсерах і одній мінній ескадрі. У 1908 р. термін служби лінійних кораблів був скорочений з 25 до 20 років, і залежно від цього і темп будівництва був прискорений. Раніше, на основі закону 1900 р., в Німеччині в середньому щорічно спускалося на воду по два броненосці. За 8 років (з 1900-1907 pp. включно) їх було побудовано 16 одиниць. Відтепер же щорічно до 1912 р. передбачалося спускати на воду по 4 кораблі типу "Дредноут" з відповідним числом крейсерів і міноносців.

Морська першість Англії, таким чином, була поставлена під серйозну загрозу. Треба було показати англійській громадській думці, що в зростанні податків і в посиленні військової небезпеки винні німці. З цією метою англійський уряд вирішив звернутися до Німеччини з пропозицією обмежити будівництвово нових суден. Коли німці не погодяться, дозволяється говорити англійському народу, що він страждає з вини німецьких мілітаристів. Коли ж пропозиція буде прийнята – на що шансів, правда, було мало, – то буде закріплено існуюче співвідношення сил на морі, яке поки що забезпечувало переважання Англії. Такі були розрахунки англійського уряду. У найбільш ефектній формі з трибуни світового масштабу англійська дипломатія виступила з пропозицією обмеження морських озброєнь у 1907 р. на другій Гаазькій конференції з роззброєння. Німецький уряд і в Гаазі, і в інших подібних випадках відповідав неухильною і грубою відмовою.

Деякі німецькі дипломати, утримуючись від такої зухвалої відмови від переговорів, вдавалися до маневру, котрий наперед прирікав на невдачу всякі спроби англійської дипломатії схилити Німеччину до угоди. Вони запрошували за обмеження морських озброєнь непомірну ціну, вимагаючи від Англії розриву Антанти з Францією і Росією як передумови для скорочення військово-морського будівництва. Що ця вимога була вивертом, видно з визнання німецького посла в Лондоні графа Метіерніха. "Я загострив би без потреби стосунки, – писав він незадовго до зустрічі в Кронберзі, – якби виявив перед ними (перед британськими міністрами), що ми ніколи і ні в якому випадку не погодимося на укладення договору про витрати на флот. Проте ціну, якому я за нього приназначив, сер Е. Грей заплатить нам не так-то легко". Знаючи, що кайзер і А. фон Тірпіц не підуть на обмеження озброєнь, граф Меттєрніх намагався дипломатично замаскувати непримиренність німецької політики.

У серпні 1908 р. Едуард VII відвідав Вільгельма П в Кронберзі. Навіть германофільськи налаштовані історики, як американець Фей, визнають, що в дипломатичних переговорах з англійськими гостями Вільгельм П тримав себе вкрай непримиренно. Англійське керівництво намагалося було умовити кайзера обмежити темпи морських озброєнь. Проте розмова скінчилася тим, що Вільгельм II загрозливим тоном заявив: "Тоді ми воюватимемо, бо це питання національної честі і гідності".

Англійські спроби домогтися обмеження морських озброєнь кайзер кваліфікував з істинно прусською грубістю як "нахабство, яке межує з образою німецького народу і його імператора". Так свідчили позначки Вільгельма II на донесенні графа Меттерніха. Після невдалих спроб домовитися з Німеччиною англійська дипломатія публічно заявила про рішення будувати по два кораблі на кожен німецький – "два кілі проти одного".

← Предыдущая страница | Следующая страница →