Поделиться Поделиться

Методика підготовки та проведення інтегрованих теоретичних і практичних занять

У літературі з педагогіки переважає погляд, згідно до якого навчальне заняття - це варіативна форма організації цілеспрямованої взаємодії (діяльності й спілкування) певного складу педагогів та студентів, що систематично застосовується (в певні відрізки часу) для колективного й індивідуального вирішення завдань навчання, розвитку й виховання. Відтак, сутність і призначення уроку як цілісної динамічної системи зводиться до взаємодії педагога і студентів, метою якої є засвоєння ними знань, навичок та вмінь, розвиток їхніх здібностей, досвіду діяльності й спілкування.

Ефективність і результативність навчальних занять багато в через що визначаються їх структурою, тобто дидактично зумовленим внутрішнім взаємозв'язком основних компонентів навчального заняття, їх цілеспрямованою впорядкованістю і взаємодією. Структура традиційних занять передбачає чотири основних елементи: опитування, пояснення, закріплення й домашнє завдання. Такі заняття формують знання, проте не зумовлюють загального розвитку студентів, оскільки елементи традиційної структури не відображають процесу їхньої самостійної навчальної діяльності.

У педагогічній теорії розрізняють дидактичну (основну) структуру й три підструктури: логіко-психологічну, мотиваційну та методичну.

Дидактична структура складається з трьох етапів: актуалізації опорних знань і способів дій; формування нових понять і способів дій; застосування знань, формування навичок й умінь, що стають трьома узагальненими дидактичними завданнями, які в різному ступені розв'язуються на кожному занятті. Дидактична структура є регулятором діяльності насамперед викладача.

Навчальна діяльність студента регулюється логіко-психологічною підструктурою навчального заняття, що має такий вигляд: відтворення й сприйняття відомого знання; сприйняття нових знань і способів дій; усвідомлення й осмислення елементів нового; узагальнення елементів знання та способів дій; застосування знань і нових способів дій у типових ситуаціях і у змінених умовах. Ця підструктура детермінована загальною логікою засвоєння.

Формування навичок пошукової діяльності у студентів забезпечується логіко-психологічною підструктурою продуктивного засвоєння знань, що включає: створення проблемної ситуації й постановку проблеми; висування припущень, гіпотез та їх обґрунтування; доведення гіпотез; перевірку правильності розв'язання проблеми; формулювання висновків; застосування знань у незнайомій (нестандартній) ситуації.

Для врахування інтересів і потреб студентів викладачеві необхідно діяти згідно до мотиваційної підструктури навчального заняття, що охоплює організацію й управління увагою студентів, роз'яснення змісту діяльності, актуалізацію мотиваційних станів, спільну зі студентами постановку цілей заняття, забезпечення ситуацій успіху в досягненні мети, підтримку позитивних емоцій і стану впевненості студентів у своїх діях, оцінювання дій, процесу й результатів навчання.

Усі зазначені вище структури навчального заняття реалізуються у практичній діяльності викладача за допомогою методичної підструктури, що характеризується значною варіативністю. Кількість елементів у ній, їх послідовність визначаються педагогом на основі загальної дидактичної структури уроку й цілей навчання, виховання й розвитку студентів. Так, на одному уроці вона може передбачати постановку питань на відтворення студентами опорних знань, розповідь викладача, розв'язання завдань за зразком та ін.; на іншому

- виконання самостійної роботи пошукового характеру, постановку питань, що узагальнює бесіду та ін.

Є різні класифікації форм організації навчання, які відрізняються за критеріями, що лежать в їх основі, а саме: за кількістю студентів, дидактичною метою, видом діяльності, домінуючою функцією, місцем навчання, тривалістю занять.

Викладач у сучасній професійній школі може вільно вибирати структуру, аби тільки вона забезпечувала високу результативність навчання й виховання. Натомість є небезпека, що в умовах довільного поєднання етапів навчальних занять можуть спостерігатися порушення закономірностей пізнавальної діяльності студентів, які, у свою чергу, призводять до зниження педагогічного ефекту.

Форми організації навчання сприяють реалізації навчальної, розвивальної та виховної функцій педагогічного процесу. Поряд з цим вони виконують і специфічні функції: інтегративну, комунікативну й управлінську.

Суть інтегративної функції полягає в через те, що завдяки формі організації навчання мета, зміст, методи й засоби навчання мають ознаки системності, стають доступними для сприйняття як завершена, цілісна одиниця взаємодії педагога і студентів.

Організація спілкування в навчальному процесі - це друга специфічна функція форми організації навчання, від якої насамперед залежить ступінь активності й характер спілкування студентів з педагогом та поміж собою.

Третьою суттєвою функцією форми організації навчання є управлінська, тобто вона може розглядатися як засіб керування навчанням, вихованням і розвитком студента й одночасно як засіб їхньої підготовки до управлінської діяльності. Ця функція зумовлена тим, що форма синтезує поряд зі змістом, поданим у підручниках, також й ті знання, носієм яких є динамічне соціокультурне середовище.

Похожие статьи