Поделиться Поделиться

Розвиток, виховання та формування особистості

Бути людиною в нашому складному суперечливому світі з кожним роком стає відповідальніше. Як уже згадувалося, згідно із "Заповітом" К.Лоренцо і висновками, до яких приходять найпередбачливіші вчені світу, правильні в минулому норми індивідуальної та колективної поведінки з кожним роком стають усе згубнішими і здатні через 2-3 десятиліття призвести до згасання людства, коли зусиллями педагогів і всіх тих, хто причетний до справи виховання підростаючого покоління, у молоді не буде формуватися новий світогляд. В основу його радять покласти досягнення екології й групи молодих наук про людину та її резервні можливості, про справжні підстави для поведінки і дій. Результатом комплексного використання цих наук у поєднанні із кращими напрацюваннями педагогіки і психології повинна стати вдосконалена система навчання, виховання, розвитку та формування особистості, яка б забезпечувала достатньо підготовлених у науково-технологічному плані людей із розвиненою еколого-гуманістичною свідомістю згідно з вимогами нового тисячоліття. Формуючи особистість та її світогляд, розвиваючи їх, необхідно виходити з того, що понад 95% достовірної інформації про визначальні засади людської життєдіяльності датується періодом після 1990 року. Для порятунку себе й собі подібних людина у своєму ставленні до себе, людства й світу повинна, згідно з відомим висловом знаменитого хірурга М.Амосова, швидко "подорослішати", що стосується й усього людства, яке паралельно з "дорослішанням" покликане перетворитися з абстракції на могутню й дієздатну цілісність.

Нові вимоги до формування та розвитку особистості зумовили певні зміни в системах освіти розвинених країн також в другій половині XX століття. Дванадцятирічна освіта почала ставати загальнообов'язковою. Зросли масштаби охоплення юнаків і дівчат різноманітними варіантами вищої освіти. Середня тривалість освіти в окремих розвинутих країнах досягла 17-19 років. Однак, незважаючи на це, виникла потреба додаткового інформування та навчання всього активного населення.

Вирішення назрілих комплексних завдань формування й розвитку особистості можливе лише після зростання фінансування освіти до рівня 7-10% валового національного продукту й формування таких трьох розгалужених структур, як: а) сектора формальної (forma) освіти (дитсадки, школи, вищі навчальні заклади); б) сектора неформальної чи "додаткової" освіти (позашкільні заклади та інституції для дітей, молоді й дорослих); в) сектора інформаційної (in - formal) освіти, котрий включає всі засоби інформаційного впливу на людину, що не входять до попередніх секторів (засоби масової інформації, Інтернет, неформальні групи тощо).

Нові підходи до розвитку й формування особистості на сучасному етапі глобалізації базуються на логіці економіки ліберального типу. Вони зумовлюють формування нової концептуальної моделі освіти, яка, з одного боку, пов'язана з ідеологією і стратегією розвитку ТНК, а з іншого, із принципом вільного переміщення капіталів. Сьогодні продовжує зростати швидкість, з якою нові технології змінюють одна одну. Щорічно у світовому народногосподарському комплексі відмирає понад 500 застарілих професій і приблизно стільки ж виникає нових. Коли раніше здобутих в університеті чи інституті знань вистачало фахівцю на 20-25 років практичної діяльності, то сьогодні оптимальний термін їхньої достатності становить 5-7 років, а в галузях, які визначають науково-технічний прогрес - удвічі менше (Див.: Боровик B.C., Ермакова Е.Е., Похвощев В.А. Занятость населения. - Ростов - н/Д, 2001. - С. 112). А це вже означає, що в деяких виробництвах інноваційні цикли стають уже коротшими, ніж час підготовки спеціалістів. Зважаючи на це, сьогодні більшість провідних компаній світу відчувають гостру нестачу кваліфікованих працівників. Продовжує існувати суттєвий розрив поміж середніми рівнями загальноосвітньої та спеціалізованої підготовки випускників різноманітних навчальних закладів і швидкими змінами вимог високотехнологічного бізнесу. Стратегічним напрямом вирішення даної проблеми стає шлях розвитку масового навчання "без відриву від виробництва" (тренінги, семінари, курси менеджерів і т. д.).

У процесі модернізації на сучасних засадах економік продовжує неухильно зростати роль такої її складової, як "людський капітал" - нагромаджені людиною вміння та знання. Знання сьогодні, на відміну від минулих часів, стають джерелом багатства. Контроль над цим міцніючим ресурсом і можливість ним володіти народили нову соціальну спільноту - "клас інтелектуалів" ("knowlege - class"). Ототожнення представників цього класу із верхівкою суспільства розвинутих країн підтверджується, зокрема, такими факторами: з мільйона найзаможніших американців понад 40% становлять люди творчих професій, а інших 60% - це наймані менеджери крупних компаній, дві третини яких мають дипломи бакалавра чи доктора наук (Див.: Иноземцев В.А. "Класс интеллектуалов" в постиндустриальном обществе // Социологические исследования. - 2000. - №6. - С. 65). Показовим є й те, що із сучасних американських мільйонерів 80% не примножували свої багатства, які дісталися їм у спадок, а самі заробили їх.

Таким чином, нові проблеми, які постають перед людством на початку третього тисячоліття, вимагають, з одного боку, посиленого розвитку вольових якостей особистості, які б були спрямовані на ефективне оволодіння засобами для повноцінної реалізації поставленої мети, а з іншого - на узгодження цих засобів із вічними загальнолюдськими цінностями.

"Всякий дракон, - говорив у відповідний час ліванський письменник і філософ Халіль Джебран Джебран, - породжує святого Георгія і гине від його руки". Сьогодні нові "дракони" вимагають нових "Георгіїв" - людей особливої мужності та відповідальності за відповідний особистісний шлях життя. Однак перед лицем даної мужності кожний "георгій" повинен пам'ятати слова казахського поета Абайя Кунанбагва: "Воле, ти сильна, проте нехай і тобою керує серце".

← Предыдущая страница | Следующая страница →