Поделиться Поделиться

Метод проектів (проблем)

Метод проектів у навчанні – спосіб розвитку пізнавальних навичок особистості, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення.

Метод проектів завжди припускає вирішення якоїсь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого – інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих сфер.

Проект (лат. projectus,"кинутий вперед", англ. project, design): 1) у техніці: технічний проектстадія розроблення виробу і проектно конструкторська документація, яка містить остаточне тонічне рішення і дає повне уявлення про будову розроблюваного виробу; 2) у документознавствіпопередній текст якогось документа; І) в управлінні проектамиобмежена часовими рамками діяльність, що мас визначений початок та кінець, може обмежуватися фінансуванням чи досягненням результатів, здійснюється для реалізації унікальних цілей то завдань.

Історія методу проектів. Виник також в 20-ті pp. XX ст. у США. Його пов'язували з ідеями гуманістичного напряму у філософії та освіті, розробленими американським психологом і педагогом Дж. Дьюї, а також його учнем У. Кілпартиком. Дж. Дьюї пропонував будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, пов'язуючи з його особистим інтересом у цьому знанні. В СРСР метод проектів виник практично одночасно з розробками американських педагогів. У 1905 р. під керівництвом російського педагога С. Шацького було організовано невелику групу співробітників, які намагалися активно використовувати проектні методи в практиці викладання.

Головні вимоги до використання методу проектів: 1) наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми / задачі, що вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її вирішення; 2) практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів; 3) індивідуальна, парна, групова діяльність; 4) структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних результатів); 5) використання дослідницьких методів (визначення проблеми, висунення гіпотези, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коригування, висновки (використання в процесі спільного дослідження методу "мозкової атаки", "круглого столу", статистичних методів творчих звітів, переглядів тощо).

Типологія проектів: 1) метод, котрий домінує у проекті (дослідницький, творчий, рольово-ігровий, ознайомчо-орієнтовний тощо); 2) характер координації проекту: безпосередній (твердий, гнучкий), прихований (неявний, що імітує учасника проекту); 3) характер контактів (серед учасників однієї групи, регіону, країни; різних країн світу); 4) кількість учасників проекту; 5) тривалість проекту.

Параметри зовнішньої оцінки проекту:

• значущість і актуальність висунутих проблем, адекватність досліджуваній тематиці;

• коректність використання методів дослідження і методів опрацювання отриманих результатів;

• активність кожного учасника проекту згідно до його індивідуальних можливостей;

• колективний характер схвалених рішень;

• характер спілкування і взаємодопомоги поміж учасниками проекту;

• необхідна і достатня глибина занурення в проблему, використання знань з інших галузей;

• доказовість схвалених рішень, уміння аргументувати свої висновки; естетика оформлення результатів проекту;

• уміння відповідати на запитання опонентів, лаконічність і доказовість відповідей кожного члена групи.

Вимоги до структурування проекту:

• вибір теми проекту, його типу, кількості учасників;

• визначення можливих варіантів проблем, доцільних для дослідження в межах визначеної тематики;

• розподіл завдань у групах, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих розв'язків;

• самостійна робота учасників проекту відносно розв'язання індивідуальних чи групових дослідницьких, творчих завдань;

• проміжні обговорення отриманих результатів у групах;

• захист проекту;

• колективне обговорення, експертиза, оголошення результатів зовнішньої оцінки, формулювання висновків.

← Предыдущая страница | Следующая страница →