Поделиться Поделиться

Превентивно орієнтована освіта

Сьогодні превентивна освіта розглядається як спеціальна дисципліна, що спрямована на вирішення проблем негативних відхилень у поведінки.

Поняття "превентивна освіта" з'явилося як відповідь но проблеми запобігання ВІЛ/СНІДу. Найбільш послідовно такий підхід реалізується через Департамент превентивної освіти ЮНЕСКО.

Превентивна освіта в діяльності навчального закладу має бути зорієнтована на:

• посилення превентивної складової організації загального навчального процесу;

• поєднання вирішення особистісних проблем дітей в навчанні через вдосконалення оздоровчої та дозвіллєвої діяльності;

• посилення взаємодії в організаційних формах превентивного навчання;

• відбір превентивної інформації через розширення доступності до превентивних знань;

• підсилення діагностичності поведінки та розвитку особистості через гнучкий контроль, соціальний патронаж;

• мотивування дітей на усвідомлення значення превентивних знань через збільшення відвертості, довірливості;

• спонукання батьків до спільного розв'язання проблем їхніх дітей через освітні програми;

• удосконалювання методів і технологій превентивної освіти, зокрема через інтерактивні форми навчання, учіння;

• орієнтування на розвиток превентивних самоякостей;

• вдосконалення системи превентивної роботи навчального закладу через урізноманітнення форм і методів просвітницької роботи. Розвиток перспективи превентивного світогляду базується на якості превентивної освіти та засадах соціальної взаємодії. Через те важливим є:

• залучення до превентивної діяльності через включення у міжнародні та вітчизняні проекти;

• взаємодія з програмами та організаціями з питань попередження негативних явищ однолітків, наприклад через Інтернет- конференції;

• проведення масових заходів та акцій з превентивної тематики.

Превентивно діяльність не може бути високоефективною, коли немає тісного контакту з батьками. Дослідження засвідчили, що більша половина батьків зізнаються, що їм бракує педагогічного кругозору, знань, навичок і умінь для виховання дітей.

Серед проблем, які зазначають батьки, такі:

• майже 70% безпорадні перед негативною поведінкою дітей;

• понад 80% батьків мало що можуть сказати про розвиток своїх дітей, про їхні емоційні, психічні якості;

• понад 30% не можуть вказати, чим цікавляться їхні діти, які зміни відбуваються у їхньому розвитку;

• лише 70% батьків визнають свою повну відповідальність за навчання і поведінку дітей, не посилаючись на школу і суспільство;

• майже чверть батьків вважають, що виховувати дітей повинні і школа, і сім'я, і суспільство, через те відповідальність за їхню поведінку, – зокрема правопорушення, слід розподіляти порівну;

• понад 5% батьків взагалі знімають з себе відповідальність за виховання своїх дітей.

Превентивна педагогіка спрямована на створення умов позитивної соціалізації дитини шляхом втручання в негативну ситуацію сімейної взаємодії за допомогою комплексної допомоги.

Превентивна педагогіка повинна попередити стан розвитку дисфункцій.

Із превентивної точки зору необхідно знати, що існує чотири головні ролі дитячої поведінки відносно адаптації до умов дисфункціональної сім'ї. Визначають такі: "герой родини", "жертва", "невидима дитина", "клоун".

Перша з моделей – "герой родини", коли життєвий сценарій виявляється через поведінку дитини, яка перекладає на себе обов'язки своїх недбалих батьків, сестер і братів. Такі діти грають роль батьків у своїй сім'ї. Вони ніби відмовляються від свого дитячого життя, беруть на себе відповідальність за психологічний клімат та матеріальний добробут сім'ї. Нерідко такі діти відмовляються від своїх мрій на користь бажань близьких. До кінця своїх днів вони приречені піклуватися про своїх рідних: не влаштовують своє особисте життя. Такі діти найдовше утримуються від ризикових вчинків, проте коли з якихось причин "ламаються", то процес, скажімо, наркотизації проходить дуже інтенсивно.

Модель "жертви" протилежна "герою родини". Така дитина гостро відчуває неприязнь своїх близьких та оточуючих і поводиться відповідним чином. Ранні прояви девіантної поведінки виявляються в конфліктах, правопорушеннях, вживанні наркотичних засобів, спробах суїциду. Недовірлива до людей, така дитина схильна до розуміння проблем і допомоги тим, хто її потребує.

Модель поведінки дитини в алкоголізованій сім'ї найчастіше виражається роллю "клоуна", якому грає дитина. Позиція "клоуна" передбачає поверховість стосунків, обмеженість відповідальності та повідомлення гостроти проблеми. Подібна модель поведінки дитини найменше зачіпає дорослу людину, оскільки спрощує конфліктні ситуації в сім'ї і не дає можливості дорослим визначитись у стосунках відносно проблеми алкоголю. Для дітей, які грають подібну роль, притаманне намагання відтворювати поведінку своїх батьків.

Ознакою "непомітної дитини" є відсутність її участі в спілкуванні з іншими членами сім'ї. Потреби такої дитини реалізуються у площині власних фантазій. Вона не намагається удосконалити сімейні стосунки, бо відмежована від таких проблем своїм внутрішнім життям. Це не означає, що розвиток психіки такої дитини йде без впливу сім'ї. Навпаки, негативний вплив буває більш небезпечним, ніж для інших моделей пристосування. Він може виявляти себе психічними розладами, наркотизацією, втечами з дому, ранніми сексуальними орієнтаціями, нахилами до суїциду.

Зрозуміло, що "чистих" моделей зустрічається не так багато. Реальний комбінований прояв моделей. Важливо, що кожна з ролей має відповідний період реактивності: накопичення; характерологічного виявлення; період загострення; конфліктного виявлення. Саме це визначає динаміку розвитку сімейних стосунків у дисфункціональних сім'ях. Такі рольові моделі поведінки дітей характерні для насильницьких, кримінальних, аморальних сімей.

У батьків, які мають дитину з девіантною поведінкою, виникають характерологічні реакції поведінки, типові моделі реагування.

← Предыдущая страница | Следующая страница →