Поделиться Поделиться

Вивчення і впровадження у педагогічну практику передового педагогічного досвіду.

Педагог стає фахівцем своєї справи за умови, коли у нього нагромаджується та сукупність знань, умінь і навичок, які закріплюються у процесі педагогічної діяльності, складаючи його педагогічний досвід. Даний досвід поділяють на недостатній, масовий і передовий.

Недостатній - педагогічний досвід, котрий також не оформився у систему, носить фрагментарний характер, у зв'язку з чим потребує подальших напрацювань.

Масовий - той, котрий властивий для основної маси вчителів і, хоч забезпечує в основному виконання вимог навчальних програм, проте потребує оновлення на основі останніх досягнень педагогічної науки і практики.

Передовий - педагогічний досвід, котрий відповідає сучасним досягненням педагогічної та суміжних із нею наук, виявляє високу педагогічну ефективність, позбавлений медичних та юридичних протипоказань і здатний до засвоєння у системі індивідуальної творчості педагога.

У свою чергу передовий педагогічний досвід поділяють на новаторський та зразковий (Л.Л.Момот).

Новаторський - педагогічний досвід, загальнотеоретичні положення якого знайшли оригінальне втілення у педагогічній діяльності педагога-новатора, неповторна педагогічна система якого відзначається якісно новими елементами, чи якісно новим поєднанням традиційних.

Зразковий - педагогічний досвід, котрий будучи усталеним у педагогічній практиці, нагромаджений сумлінними вчителями, педагогічна діяльність яких слугує зразком для колег.

Новаторський досвід може мати дослідницький чи раціоналізаторський характер.

Дослідницький новаторський досвід - досвід, нагромаджений педагогом-новатором у процесі його експериментальної дослідницької педагогічної діяльності.

Раціоналізаторський новаторський досвід - здобутий педагогом-новатором досвіду процесі творчого вдосконалення згідно до сучасних вимог педагогічної теорії та практики освітніх методик та технологій.

Залежно від обсягу теми передовий педагогічний досвід поділяють на комплексний і локальний, а залежно від кількості авторів - на індивідуальний та колективний (Онишків З.М).

Комплексна оцінка передового педагогічного досвіду здійснюється за такими критеріями, як: актуальність, новизна, результативність, стабільність, перспективність. Передумовами формування такого досвіду є: 1) вибір суспільно значимої і посильної для творчого педагога чи педагогічного колективу теми; 2) чітке визначення мети та завдань творчого педагогічного пошуку; 3) здоровий морально-психологічний клімат у педагогічному колективі; 4) моральна, а у випадку виробничої необхідності й матеріальна підтримка з боку керівництва; 5) відповідний рівень теоретичної та практичної підготовки педагога-експериментатора чи всього педагогічного колективу; 6) можливість наукових консультацій, співробітництво з науковим консультантом; 7) моральне та матеріальне стимулювання педагогічної творчості.

Вивчення педагогічного досвіду, згідно з З.М.Онишківим, проходить у кілька етапів:

1. Визначення педагогічної проблеми та об'єкта для вивчення досвіду (формування теми досвіду, обґрунтування актуальності, анотація результативності, формування робочої групи для вивчення досвіду).

2. Попереднє вивчення досвіду (ознайомлення з об'єктом досвіду, визначення основних його ідей, уточнення методів вивчення).

3. Теоретична підготовка (вивчення теоретичних та методичних положень, що стосуються досліджуваної проблеми, традиційних форм та методів навчально-виховної роботи, визначення новизни досвіду, конкретизація його теми, з'ясування педагогічних умов, що забезпечують результативність).

4. Основне вивчення досвіду (збір емпіричних матеріалів, вивчення окремих ланок навчально-виховного процесу, проведення контрольних зрізів, систематизація та узагальнення матеріалу, виявлення типового та оригінального).

5. Визначення провідних педагогічних ідей досвіду (зіставлення результатів із вихідними положеннями, визначення провідних ідей, вироблення відповідних методичних рекомендацій, оцінка перспективності досвіду) (Див.: Онишків З.М. Основи школознавства. - Тернопіль, 1999. - С. 80-81).

← Предыдущая страница | Следующая страница →