Поделиться Поделиться

Ж.-Ж.Руссо про виховання нової людини

Людина народжується вільною

Ж.-Ж.Руссо.

Ж.-Ж. Руссо (1712-і-1778) - видатний французький просвітитель, філософ, письменник, педагог, композитор. Він народився в Женеві в сім'ї годинникаря. Руссо змінив багато професій: був учнем нотаріуса, потім - гравера, служив лакеєм, працював секретарем, домашнім вихователем, давав уроки музики, займався переписуванням нот. Руссо не мав можливості одержати систематичної шкільної освіти, проте багато займався самоосвітою. У 1741 році він поселився в Парижі, де познайомився з видатними людьми того часу. Визнання прийшло до Руссо після того, як він у 1749 році написав конкурсний твір на тему, запропоновану Діжонською академією, "Чи сприяє прогрес науки і мистецтв поліпшенню моральності", у якому він різко виступав проти сучасної йому культури, проти соціальної нерівності. У праці "Роздуми про походження та основи нерівності поміж людьми" (1777) він намагався довести, що природа створила людей рівними, добрими і щасливими, а суспільство зробило їх нещасними.

У 1762 році було опубліковано книгу "Еміль, чи Про виховання", у якій: він критикував існуючу практику виховання дітей пануючих класів і виклав план виховання нової людини. На думку Ж. Руссо, виховання повинне бути природовідповідним, тобто відповідати віку дитини і здійснюватися на лоні природи. Руссо висунув ідею вільного виховання, яке слідує за природою дитини, допомагає їй, ліквідує шкідливі впливи. Він виступав проти авторитаризму у вихованні, проти сліпого підкорення, дітей наказам дорослих, відкидав покарання.

Головними факторами виховання дітей Ж. Руссо вважав природу, людей і предмети навколишнього світу. Природа розвиває органи чуття і людські здібності, люди вчать ними користуватися, а зіткнення з речами збагачує особистий досвід дитини. Головне завдання вихователя - пристосувати виховання до природного розвитку дитини. Важлива роль належить вихователю, котрий тактовно, непомітно для дитини спрямовує всю її діяльність, формує ЇЇ інтереси і погляди. В "Емілі" зроблено спробу виділити головні періоди в розвитку людини від народження до повноліття і намітити завдання виховання для кожного з них.

Перший період - від народження до появи мови, тут виховання зводиться в основному до піклування про нормальний фізичний розвиток дитини. Руссо поставив вимоги, щоби немовля годувала сама мати, про загартування організму, про те, щоби не прискорювати розвитку мови у дітей, бо це призводить до дефектів у вимові.

Другий період - від появи мови до 12 років. Головні завдання вихователя в даний період - це вправи, які розвивають органи чуття, практичне засвоєння елементарних знань, моральне виховання на прикладах.

Третій період - від 12 до 15 років, коли діти сповнені сил і енергії та підготовлені до засвоєння знань. Учити треба тільки корисному із галузі природознавства та математики, навчання потрібно будувати на власному досвіді дітей та їх самодіяльності. У педагогічній системі Руссо праця займає важливе місце, є засобом і метою виховання. Кожна дитина повинна оволодіти якимось корисним ремеслом.

Із 15 років до повноліття формується моральне обличчя молодої людини, яка знайомиться з життям людського суспільства. Моральне виховання - це розвиток добрих почуттів, доброї волі, добрих переконань, цнотливості. Важливими засобами морального виховання Руссо вважав читання історичних творів, біографій видатних людей давнини. Доросла людина, на думку Руссо, може приєднатися до будь-якої релігії.

Погляди Руссо на виховання чоловіків мали прогресивний характер, а на виховання жінок - традиційний: жінка підкоряється чоловікові, вона повинна готуватися стати дружиною і матір'ю, через те їй потрібно давати не широку розумову освіту, а піклуватися про її фізичний розвиток, естетичне виховання, привчати до ведення домашнього господарства.

Педагогічні ідеї Ж.-Ж. Руссо відіграли важливу роль у розвитку поглядів на цілі, завдання і методи виховання в кінці XVIII - на початку XIX ст. Ідея Руссо про виховання дитини, перш за завжди як людини, пройнята духом гуманізму і демократизму. Руссо вказав шлях для розвитку передової теорії і практики виховання в поглядах І. Г. Песталоцці, Л. М. Толстого, Г. Спенсера, Дж. Дьюї. Педагогічна система Ж.-Ж. Руссо була популярною серед кращих домашніх учителів-вихователів.

← Предыдущая страница | Следующая страница →