Поделиться Поделиться

Соціальний педагог - як суб’єкт соціально-педагогічної діяльності

Зміни в об'єкті соціально-педагогічної діяльності досягаються цілеспрямованою діяльністю соціального педагога, його майстерністю, наполегливою працею, поступово. Ці перетворення також залежать від особливостей суб'єкта, його особистісної культури, мотивації, професійної компетенції, зацікавленості, відношенні до педагогічного впливу, активності і часу участі в ній.

Кваліфікаційна характеристика соціального педагога е невід'ємною складовою його професійної культури, яка відображає ставлення людини до суспільства, його історії та природи і спрямована на вдосконалення й перетворення дійсності. Розвиток професії в історичній ретроспективі передбачає зміну вимог до її представників, що включають знання, уміння, навички, певні особистісні якості та норми поведінки.

Визначенню особливостей сучасного характеру соціально-педагогічної діяльності присвячено дослідження багатьох науковців, серед яких М. А. Галагузова, І. Д. Звєрєва, А. Й. Капська, Л. Г. Коваль, Г. П. Медведєва, Л. І. Міщик.

Значний внесок у розгляд проблем характеру діяльності сучасного фахівця здійснила група науковців під керівництвом професора А.Й. Капської. Вона докладно визначила сутність, зміст, функції, сферу діяльності соціального педагога та його особистісні якості.

Соціальний педагог – спеціаліст, зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності.Він організовує взаємодію освітніх і позанавчальних установ, сім'ї, громадськості з метою створення у соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку.

Соціальний педагог, згідно з посадовими обов'язками:

- вивчає психолого-медико-педагогічні особливості дітей та молоді;

- досліджує умови їх життя в мікросоціумі;

- виявляє інтереси, потреби, труднощі, проблеми, конфліктні ситуації відхилення в поведінці дітей та молоді;

- надає їм своєчасну допомогу та підтримку;

- виступає посередником між особистістю та організацією, сім'єю, спеціалістами різних соціальних служб, відомств та адміністративних органів;

- здійснює реабілітацію дітей-інвалідів;

- організовує роботу з дітьми та молоддю за місцем проживання;

- забезпечує соціальний супровід дітей-сиріт;

- здійснює профілактику негативних явищ серед дітей та молоді.

Придатність спеціаліста до виконання наведених посадових обов'язків визначається рівнем сформованості в нього когнітивного та операційного компонентів готовності до соціально-педагогічної роботи .

Когнітивний компонент(знання) є теоретичною основою соціально-педагогічної діяльності. Він передбачає оволодіння спеціалістом знаннями, які допомагають на практиці створювати систему засобів та прийомів для досягнення професійної мети, швидко орієнтуватись у нових ситуаціях, планувати свою діяльність, оцінювати її результативність.

До системи базових теоретичних знань соціального педагога належать знання:

- основ соціальної політики держави та соціально-правового захисту дітей та молоді;

- основ соціології, психології та педагогіки;

- основних закономірностей розвитку особистості;

- специфіки потреб та інтересів різних вікових груп дітей та молоді;

- специфіки роботи у різних мікросоціумах;

- особливостей діяльності з сім'єю, різними групами дітей та молоді;

- функцій державних і недержавних організацій у системі соціально-педагогічної діяльності;

- способів психолого-педагогічної діагностики;

- сучасного стану і тенденцій розвитку дитячих та молодіжних об'єднань.

Ці знання реалізуються у практичній діяльності соціального педагога. Вони тісно пов'язані з уміннями, які становлять операційний компонентготовності до соціально-педагогічної роботи.

Насамперед це інтегровані вміння , якими має володіти кожний спеціаліст, незалежно від специфіки його конкретної діяльності:

Комунікативні вмінняпередбачають володіння культурою міжособистісного спілкування, налагодження контакту з іншою людиною, розвиток взаємодії з клієнтом у позитивному емоційному напрямі.

Аналітичні вмінняспрямовані на аналіз процесів, що відбуваються у соціумі, аналіз стану дитини та вплив на неї мікро-соціуму; виділення проблем дитини та розуміння спільної діяльності з нею щодо їх подолання.

Організаторські вміння- створення і розвиток офіційної та неофіційної мережі соціальної підтримки особистості, залучення волонтерів, що можуть надати ресурси, послуги та інші види допомоги.

Прогностичні вмінняпередбачають прогнозування розвитку особистості з урахуванням її проблем; постановку мети діяльності та її завдань, прогнозування можливого результату роботи; планування роботи майбутньої діяльності.

Проектувальні вміннядають змогу створювати програми діяльності за окремими напрямами роботи; здійснювати відбір необхідних методів і форм діяльності; конкретизувати зміст роботи в кожному окремому випадку.

Соціально-педагогічна робота належить до таких видів професійної діяльності, в яких не лише знання та вміння, а й особистісні якості спеціаліста впливають у багатьох випадках на її результативність.

Визначаючи особистісні характеристики соціального педагога, необхідно завжди пам'ятати, що він працює у сфері, яка ґрунтується на здатності успішно функціонувати в системі міжособистісних відносин.

Психологічні характеристики : емоційна врівноваженість; низька тривожність; стійкість до стресів; творче мислення; добра зорова та слухова пам'ять; послідовність у діях; наполегливість; витримка; уважність; спостережливість.

Морально-етичні якості:чесність; доброта; альтруїзм; терпимість; справедливість; тактовність; емпатійність; конфіденційність; скромність; відповідальність; відвертість; уважність.

Психоаналітичні якості:адекватна самооцінка; самоконтроль; самокритичність; прагнення до самовдосконалення; самоаналіз; самодисциплінованість.

Педагогічні якості:комунікабельність; візуальність (зовнішня привабливість); красномовство (вміння навіювати та переконувати); перцептивність (сприймання іншої людини); оптимізм.

Потреба у спеціалістах соціально-педагогічного профілю в Україні сьогодні є надзвичайно актуальною. Установи, де можливе працевлаштування соціальних педагогів, можуть бути державними, громадськими або державно-громадськими.

Сфери діяльності, в яких може бути задіяний працівник, здебільшого розрізняють за відомчою належністю:

1.Сфера освіти:загальноосвітні школи різного типу, школи-інтернати, дитячі будинки, центри дитячої творчості.

2.Сфера охорони здоров'я:будинки дитини, дитячі санаторії, соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх, інтернати для дітей-інвалідів, дитячі лікарні, дружні клініки для молоді, анонімні кабінети.

3.Сфера соціального захисту населення:центри соціального обслуговування населення, притулки, кризові центри для жінок.

4.Сфера охорони правопорядку: приймальники -розподільники, спецінтернати, міліція у справах неповнолітніх, колонії для неповнолітніх.

5.Сфера служб для молоді:клуби за місцем проживання, центри молодої сім'ї, центри соціальних служб для молоді, громадські дитячі та молодіжні об'єднання, молодіжні служби працевлаштування.

Сучасний період розвитку соціально-педагогічної діяльності вимагає розробки та впровадження професійно-етичного кодексу соціальних працівників і педагогів. Попередній варіант такого кодексу запропоновано групою фахівців під керівництвом заслуженого працівника соціальної сфери України І.Д. Звєрєвої. Цей документ націлює на здійснення соціальної роботи у багатьох функціональних сферах з метою розвитку потенціалу та можливостей особистості, а також задоволення людських потреб.

Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України містить такі етичні принципи діяльності: повага до гідності кожної людини; пріоритетність інтересів клієнтів; толерантність; довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта; доступність послуг; конфіденційність; дотримання норм професійної етики, а також норми етичної поведінки стосовно професії, колег, клієнтів і взаємодіючих організацій.

Документ визначає шляхи розв'язання моральних проблем та стимулює прийняття найбільш адекватних професійних рішень з етичних питань.

Висновок з третього питання

Таким чином, діяльність соціального педагога зорієнтована на роботу з усіма категоріями дітей і дорослих, з сім'ями (незалежно під наявності у них проблем) з пріоритетом виховних завдань. На відміну від педагога, який працює у навчальному закладі, у соціального педагога на першому місці - не навчаюча і освітня роль, а виховна функція соціальної допомоги і захисту. Робота соціального педагога покликана стимулювати і активізувати різносторонню діяльність добровільних працівників, педагогічної спільноти. Спеціаліст в області соціальної педагогіки покликаний інтегрувати, усувати розрізненість у діяльності всіх соціальних інститутів не взагалі, а на конкретному рівні. Завдання соціального педагога – включити у соціальну роботу різноманітні благодійні, добровільні організації, фонди милосердя і культури, творчі спілки, церкви та інші організації, підприємства і заклади.

← Предыдущая страница | Следующая страница →