Поделиться Поделиться

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1 страница

ВСТУП

Підготовка майбутніх фахівців до оволодіння спеціальністю «Соціальна робота» охоплює широке коло теоретичних і практичних завдань щодо організації навчально-виховного процесу у ВНЗ.

На сучасному етапі в Україні існує розгалужена система багатоаспектної соціальної допомоги, захисту та підтримки різних категорій населення. Разом з тим соціальні трансформації державного масштабу вказують на глибокі кризові процеси сучасного суспільства: бідність, безробіття, духовне зубожіння та ін. Тому до соціальних працівників висуваються вимоги щодо оволодіння сучасними методами і технологіями соціально-педагогічної роботи, вивчення специфіки діяльності соціально-виховних інститутів, соціальних служб, державних і недержавних структур, спроможних підтримати, захистити і надати допомогу дітям, молоді та іншим верствам населення.

Сьогодні соціальний працівник повинен:

- мати глибокі різносторонні знання (в галузі філософії, соціології, теорії та технологій соціальної роботи, соціальної політики, права, медицини, психології, педагогіки та ін.);

- володіти основними уміннями у сфері організаційно-управлінської, науково-дослідної, профілактичної, охоронно-захисної, посередницької та інших видів діяльності;

- уміти працювати з різними групами населення та окремими особами, які потребують допомоги;

- володіти основами планування, програмування, проектування соціальної роботи.

Технологізація– комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності соціального працівника.Значення технологізації полягає, насамперед, у забезпеченні більш раціонального підходу до соціальної роботи, який включає ті процеси і операції, що необхідні для вирішення поставленої мети. Без знань теорії соціальних технологій, принципів технологічного підходу до професійної діяльності і конкретних методик роботи з клієнтами неможливі планування, організація і здійснення соціального менеджменту і соціальних послуг. Технологічно підготовленому спеціалісту легше засвоїти професійну специфіку та виконувати ефективно свої функції.

Для того, щоб майбутні спеціалісти оволоділи знаннями і уміннями розробки і впровадження технологій соціальної роботи, їх творчого використання на практиці, їм необхідно чітко уявляти види технологій, їх структуру, способи вибору необхідної технології, яка дозволить вирішувати проблеми діяльності З цією метою і вивчається навчальний курс «Технології соціальної роботи» .

Змістом курсу є вивчення наукових концепцій і підходів технологізації соціальної роботи, практичного досвіду соціальних працівників щодо використання і впровадження різноманітних форм, методів, технологій, специфіки соціальних технологій, основних видів, форм і рівнів технологій, структури конкретних технологій та їх обов’язкових компонентів.

Серед різновидів технологій діяльності соціального працівника, які розглядаються в рамках курсу, виокремлюється актуальний і сучасний вид технологій – проектування у соціальній роботі.

Проектування (проект від лат. projektus – кинутий уперед) – специфічна діяльність, результатом якої є науково-теоретичне і практично обґрунтоване визначення варіантів прогнозованого і планованого розвитку нових процесів і явищ.

Метоюпроектування є перетворення об’єктивної дійсності, коли створюються об’єкти, явища, процеси, які б відповідали бажаним якостям.

Проектна діяльністьвключає в себе два види робіт: розробка (робота над проектом і створення його) та впровадження і реалізація (робота з: реалізації мети, завдань, заходів, розповсюдження інформації).

Основними елементами проектної діяльності є система, об’єкт, суб’єкт проектування, методи, умови, механізми соціального проектування.

Соціальне проектуванняяк різновид проектної діяльності – це конструювання соціальної дійсності; конструювання індивідом, групою чи організацією дій, спрямованих на досягнення соціально значимої мети. Результатом такого конструювання є проект.

Проект– це сукупність скоординованих дій з точками відліку та закінчення (з метою досягнення певних цілей), встановленими термінами, витратами та параметрами виконання.

Проектування у соціальній роботі – одна із технологій діяльності соціального працівника, яка представляє собою сукупність скоординованих дій, спрямованих на досягнення мети соціальної роботи з визначенням термінів, мети і певних цілей.

Проектування з вирішення соціальних проблем має здійснюватися на основі таких принципів:

1) наукового обґрунтування;

2) соціальної доцільності(відповідність очікуваних результатів нормативним, ціннісним цілям суспільного розвитку;

3) відповідності змін, які проектують, фізіологічній, психічній, соціальній природі людини;

4) комплексності, інтегративності, співставлення різних видів моделей;

5) реалістичності і можливості реалізації(адекватна постановка цілей, опора на реально існуючи ресурси).


І. ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсовий проект – це дієва форма залучення студента до науково-дослідницького пошуку, який формує суб’єктивну думку і дає можливість експериментувати. Важливим також є закріплення і систематизація знань з предмету; навчити студента працювати самостійно; використовувати теоретичні знання, підкріплюючи їх практичними навичками; уміти користуватися науковими методами дослідження.

Курсовий проект для студентів 3 курсу (5 семестр)спеціальності «Соціальна робота» виконується по актуальній проблемі проектування в соціальній роботі.

Мета курсового проекту полягає внаучінні студентівстворювати (розробляти) проекти на обрану актуальну проблему соціальної роботи з перспективою його подальшого впровадження.

Завдання до виконання курсового проекту:

1) обрати тему курсового проекту, розробити план її виконання за таким розділами:

- «Вступ» – здійснити теоретичний аналіз актуальної соціальної проблеми, що може реально вирішуватися в межах галузі «соціальна робота» в процесі проектувальної роботи;

- «Основна частина» – (безпосередня робота з проектування за визначеною темою проекту та за технологією проектування, враховуючи алгоритм проектування: визначити групу розробників і цільову групу проекту; сформулювати мету, завдання та очікування проекту; виявити ресурси, розробити методичне забезпечення проектної діяльності; визначити шляхи реалізації проекту; змоделювати та описати проект; проаналізувати результати проектування та представити їх за допомогою графічних методів, порівнюючи з очікуваними пропозиціями;

- «Висновки» – за вимогами до курсових робіт;

- «Список використаних джерел» – за існуючими правилами оформлення;

2) сформулювати пропозиції щодо покращення діяльності;

3) оформити курсову роботу за існуючими вимогами;

4)захистити курсову роботу.

Виконання курсової роботи вимагає дотримання такої послідовності дій.


Етапи виконання роботи

ВСТУП – загальний огляд існуючої в соціумі проблеми, яка потребує вивчення та аргументації визначення об’єкту, предмету, мети, завдань, методів дослідження, практичного, теоретичного значення курсової роботи. Обов’язковим є доведення актуальності: аналіз вивчення цієї проблеми різними науковцями огляд наукових праць; аналіз статистичних даних; можливості її нагального вирішення шляхом проектування.

З цією метою необхідно поставити перед собою такі питання та їх поступово вирішити:

- чи актуальна обрана проблема в соціумі;

- які статистичні дані, що свідчать про її існування;

- хто з науковців вивчав цю проблему, які саме аспекти досліджувалися;

- які шляхи її вирішення пропонуються науковцями і практиками;

- яка тема проектування (назва самого проекту);

- мета, завдання, об’єкт, предмет курсової роботи.

- якими методами наукового дослідження здійснюється курсова робота

- у чому полягає теоретичне, практичне значення курсової роботи.

ОСНОВНА ЧАСТИНА КУРСОВОЇ РОБОТИ

(безпосередньо проект)

1.1. Аналіз ситуації, пов’язаної з темою проекту .

Алгоритм дій :

- визначення актуальності і важливості теми проекту,

- визначення пріоритетів проектної діяльності, стратегій діяльності, вивчення і аналіз „груп ризику”, чинників ризику та результати реалізації існуючих подібних проектів (якщо вони є);

- визначити назву організації чи ПІП організаторів і учасників проектування та дати їх статусну, професійну функціональну характеристику;

- визначити юридичний статус організації чи заявника;

- вибрати цільову групу проекту;

- визначити термін і умови реалізації проекту.

1.2. Розробка концепції проекту.

Алгоритм дій :

а)конкретне визначення мети та завдань проекту.

Інструкція. Під час формування мети та завдань проекту рекомендується користуватися такими критеріями (табл. 1):

Таблиця 1.1.

Критерії визначення мети і завдань проекту – SMART

S– конкретність Чи є конкретною ціль, чи зрозуміла точка зору, що зміниться; як, коли і де зміниться ситуація?
M– обчислюваність Чи піддаються цілі та завдання обчисленню? Чи можна для їх вимірювання застосовувати кількісні показники?
A– узгодженість Чи узгоджені цілі та завдання з усіма учасниками приграми?
R– реалістичність Чи в змозі ви досягти поставлених цілей? Чи приведе реалізація проекту до перетворень, змін та зрушень, передбачених метою проекту
T– визначеність у часі Чи відображають ціль та завдання період часу, протягом якого вони повинні бути досягнуті чи виконані?

Мета є реальним уявленням про результат майбутньої діяльності. Тобто, вона не є абсолютним передбаченням практичного результату, не ототожнюється з ним повною мірою. Мета лише відображає міркування розробників проекту щодо того, яким в ідеалі мав би бути результат діяльності.

При визначенні мети варто пам’ятати про вимогидо її формулювання:

- осмисленість мети (якої ситуації слід досягти і що необхідно зробити для її реалізації);

- чіткість формулювання, що має бути зрозуміло усім, хто причетний до здійснення проекту;

- однозначність та лаконічність висловлювання;

- сконцентрованість на найважливішому;

- серйозний аналіз проблеми (для цього необхідно відповісти на такі питання:

- Що є проблемою?

- Чому вона виникла?

- З ким вона пов’язана?

- Якими є аспекти цієї проблеми?

- Що могло її спричинити?

- Чи є ця проблема вирішуваною?

- Які є рішення щодо даної проблеми?

- досяжність в рамках проекту (реалістичність),

- обов’язкова пов’язаність з виявленою соціальною проблемою,

- чітке визначення об’єкта, на який спрямовані дії проекту.

Якщо розробник проекту ставить перед собою декілька цілей – вони мають бути узгоджені між собою.

.

Перевірити сформульовану мету необхідно за допомоги постановки таких питань:

«Якої ситуації слід досягти?»

«Що необхідно зробити для її реалізації?».

Мета повинна бути конкретизована у чітко поставлених завданнях. Вони повинні бути достатньо конкретними, являючи собою етапи наближення до поставленої мети проекту

Завдання проектувальної роботи слід формулювати користуючись дієсловами в неозначеній формі, наприклад: «створити групи самодопомоги та взаємодопомоги з передачі реабілітаційного досвіду»

1.3. Очікувані результати проекту представляють собоюпередбачення та прогноз тенденцій і перспектив можливого розвитку об’єктів за поставленими завданнями проекта, наприклад: «створено три групи самодопомоги та чотири взаємодопомоги з передачі реабілітаційного досвіду»

1.4. Вибір способів і ресурсівявляють собоюарсенал засобів і можливостей, до яких можна звертатися під час виконання завдань проекту.

Інструкція.

Ресурси в діяльності розглядаються з точки зору їхньої природи, джерел, корисності застосування. Вони є:

- внутрішні (людина – це комплекс внутрішніх ресурсів (властивості індивіда, життєвий потенціал);

- зовнішні (ситуаційні особливості, матеріальні, технічні, інструментальні та ін.);

- офіційні (формальні) та неофіційні (неформальні);

- реально існуючі та потенційно приховані;

- різною мірою керовані та використовувані.

Планування проекту

Робочий план проекту будується за таким алгоритмом технології:

- визначення практичних кроків (що необхідно зробити для того, щоб досягти ключової мети);

- визначення необхідних ресурсів (список ресурсів (людських, фінансових, технічних, натуральних, інтелектуальних, духовних і т.ін., та шляхи їх отримання. Цей список допоможе отримати чітке уявлення про те, які установи та органи, що функціонують в досліджуваній області, можуть бути залучені і становити користь для проекту);

- пошук джерел консолідації зусиль (допомога уряду, місцевий грошовий фонд, спонсорська допомога, благодійні внески, фінансова підтримка приватних осіб; визначення об’єктів співпраці, залучення волонтерів, спеціалістів з різних сфер діяльності та інших зацікавлених осіб);

- розподіл завдань (розподіл обов’язків, узгодження дій, надання повноважень);

Планування можна здійснювати 1) за етапами технології (табл. 1.2); за завданнями проектувальної роботи (табл.1.3).

Таблиця 1.2

Робочий план проекту

№ п/п зміст заходу Мета (що передбачає проект) Форми і методи роботи Термін виконан-ня Відпові-дальні Очікувані результати
Завдання 1. (листопад 2013 – січень 2014рр.)
           
           
Завдання 2. (січень 2014 – травень 2013 р.)
           
           
Завдання 3 (червень 2013 р.)
           
           

1.6. Текстовий опис проекту (детальний опис проекту: головна задача кожного етапу та шляхи реалізації заходів за планом;

1.7. Фінансове обґрунтування проекту

Фінансове обґрунтування проектупроводять з метою попереднього виявлення реальності його впровадження і рентабельності.

Основною формою планування витрат є складання розробка фінансової частини, її обґрунтування.

Найпростішим варіантом такої частини може бути кошторис.

Кошторис витрат– це документ про вартість програми (проекту, заходу), який визначає загальний обсяг і структуру витрат на підготовку та реалізацію програми (проекту, заходу).

Кошторис охоплює всі витрати на виробництво продукції, надання послуг за плановий період. Це своєрідний фінансовий проект, складання якого дає можливість розробникам проекту визначити як загальну суму витрат, так і ціну одного екземпляру, виробу, примірника видання тощо.

Для складання кошторису витрат ми пропонуємо використати спрощену схему (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Кошторис витрат

№ з/п Назва статті витрат на реалізацію проекту програми Розрахунок витрат
1. Оплата праці  
2. Нарахування на зарплату  
3. Оренда місць проведення заходу  
4. Транспортні послуги  
5. Оренда обладнання, оргтехніки  
6. Витрати на обслуговування та експлуатацію обладнання  
7. Художнє оформлення місць проведення заходу  
8. Послуги зв’язку  
9. Поліграфічні послуги  
10. Витратні матеріали  
11. Інформаційні послуги  
12. Канцелярські витрати  
13. Інші витрати  
14. Всього витрат  

Таблиця 1.4

Фінансові видатки за проектом (зразок)

№ з/п Назва статті витрат на реалізацію проекту програми Розрахунок витрат
1. Оплата праці залучених спеціалістів 28 грн. х 12 міс. х 5 осіб = 7 680 грн.
2. Нарахування на заробітну плату 32% 2 458 грн.
3. Оплата консультацій, семінарів, тренінгів 5 грн. х 36 год. х 12 міс. х 4 особи = 8 640 грн.
4. Канцелярські витрати 2 022 грн.
5. Підготовка та друк методичних видань 3 000 грн.
6. Виготовлення та розповсюдження соціальної реклами 4 000 грн.
7. Придбання проїзних квитків для волонтерів 20 грн. х 30 осіб х 12 міс. = 7 200 грн.
Разом 34 200 грн.

1.8. Контроль і оцінка проекту

Проектувальна робота вимагає постійного контролю і оцінки, що здійснюється за допомогою низки форм і методів, серед яких провідне місце займає моніторинг.

Інструкція.

Моніторинг– комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів, які забезпечують систематичний контроль (стеження) за станом та тенденціями розвитку природних, техногенних та суспільних процесів.

Протягом усього етапу впровадження проекту важливе здійснення моніторингу (попередній, поточний, кінцевий) діяльності – поступове відстеження процесу робіт, які відбуваються в рамках проекту для порівняння реального стану справ з планом. Адже не все можна передбачити i вкласти в межі проекту, оскільки він є лише уявленням про майбутню дійсність. Під час реалізаціїбудь-якого проекту виникають ситуації, які не можуть бути завчасно спроектовані. Саме результати моніторингу дають можливість своєчасно реагувати на певні відхилення від плану, які виникають під час реалізації проекту. Отже, моніторинг соціального проекту, який реалізується, можна схарактеризувати як процес спостереження за виконанням запланованих дії та заходів з метою їх коригування, мінімізації негативних наслідків, непередбачуваних ситуацій.

Оцінка ефективності проекту здійснюється за такими кількісними і якісними показниками ефективності реалізації проекту:

Кількісні показники у чисельному виразі відображають явища чи процеси. Характеризують множинність, розмір і рівень цих явищ (чисельність, довжина, вага, об’єм, вартість, кількість).

Кількісними: показниками можуть бути: кількість залучених волонтерів; кількість звернень за консультативною допомогою; відсоток учасників, що були охоплені програмними заходами; кількість розповсюджених інформаційних матеріалів; результати опитувань; вартість витрат, кількість залучених коштів тощо.

Якісні показники характеризують рівень розвитку процесу, якісні особливості і характеристики явищ і закономірності їхнього розвитку

Якісними показниками можуть бути: рівень активності учасників; наскільки реалізовані поставлені завдання; чи досягнуто мету; науково-методичне забезпечення проекту; виявлення досягнень і прорахунків, позитивного досвіду і аспектів діяльності, що потребують удосконалення; можливість перспективи подальшої розробки заходів та їх втілення в практичній соціальній роботі.

Моніторинг результативності діяльності (чи підвищився рівень поінформованості цільової групи; що дала проведена робота для кожного з них; чи вдалося мотивувати учасників проекту).

Методи здійснення моніторингу:

Попередній моніторинг: опитування методом анкетування та ін.;

Поточний моніторинг: проведення „круглих столів”, опитувань, ток-шоу тощо;

Кінцевий (заключний) моніторинг: інтерв’ю-опитування, бесіда, самоаналіз тощо.

Моніторинг діяльності виконавців програми (наскільки чітко виконуються програмні завдання; позитивні і негативні сторони діяльності).

Попередній: обговорення, бесіда;

Поточний: проведення „круглих столів”, підготовка звітів;

Кінцевий (заключний): конференція за участі активу організаторів, підготовка фінансового звіту, звіту щодо виконання функцій кожного з учасників організації, мети та завдань проекту, оцінка ефективності програми.

1.09. Пропозиціїщодо оптимізації роботи по проекту. Для цього організаторам і реалізаторам проекту необхідно відповісти на такі основні питання:

- У чому сильні і слабкі сторони проекту?

- Чи потребує удосконалення запропонований проект?

- Які організаційні, технологічні, методичні аспекти необхідно покращити для підвищення результативності проектної діяльності?

ВИСНОВКИ

Потребують узагальнень за поставленими в проекті завданнями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (25-30 джерел)

ДОДАТКИ (якщо є потреба)

У додатки можуть бути поміщені:

-процедури виконання заходів,

- методичні розробки,

- діагностичні методики,

- статистичні дані,

- теоретичний матеріал з проблеми,

- роздатковий матеріал,

- наочність тощо.


ІІ. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Обсяг курсової роботи – не менше 25 сторінок машинописного тексту.

Правильно форматуйте текст роботи. Установлено такі формати:

- аркушформату А4 (210х297 мм);

- поля:зліва 20-30 мм, справа – 10-15 мм, зверху та знизу – 20 мм;

- міжрядковий інтервал1,5;

- шрифтTimes New Roman;

- кегльшрифту 14;

- назви розділів/підрозділівроботи – напівжирний шрифт, кегль 14, крапка в кінці назви не ставиться;

- цифрирозділів/підрозділів – арабські.

У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься 29-30 рядків. Текст повинен бути надрукований чисто і грамотно. Після завершення кожної роботи обов’язковою є перевірка орфографії.

Нумерація сторінок.Сторінки обов’язково нумеруються у верхньому правому куті. Відлік сторінок слід починати з титульного аркуша (на якому не позначається номер сторінки, але враховується в загальний обсяг). На сторінці, яка є наступною після титулу і де написано зміст роботи, має бути число 2.

Кількість використаних джерел – не менше 25 найменувань. Список використаних джерел подаємо за вимогами бюлетеня ВАК України (2008 р.) (див. додаток Ж). Джерела потрібно розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Структурні елементи роботи: “титульний лист” (див. додаток А); “зміст” (див. додаток Б); “вступ” (див. додаток В), “основна частина”; “висновки” (див. додаток Д); “список використаних джерел” (див. додаток Ж).

У тексті мають бути посилання на використані наукові джерелавідповідно до вимог бібліографії. Наприклад [2, с. 23] – це означає, що цитата узята з 23 сторінки другого в списку джерела. Якщо матеріал узято з кількох сторінок, то посилання йде таким чином: [2, с. 23–25]. Якщо посилання йде одразу на два джерела: [2; 9] – це означає, що матеріал взято з джерел під номерами 2 і 9 у списку використаних джерел.

Здаючи на перевірку перший чорновий варіант курсової роботи, слід уважно вичитати роботу!Прослідкувати, чи є нормативним за мовним оформленням текст (відсутні орфографічні, лексичні, граматичні та стилістичні помилки).

З прикладом курсової роботи Ви можете ознайомитися у додатку К.


Критерії оцінювання курсового проекту

Оцінювання курсової роботи (проекту) враховує: відповідність темі, змістовність, науковість, логічність, актуальність, грамотність, використання посилань на наукові джерела, опис, аналіз, розробку практичних питань, дотримання основних показників технології (концептуальність, системність, цілеспрямованість, алгоритмічність, відтворюваність, ефективність).

Оцінка “Задовільно” (60 – 68 (Е); 69 – 73 (D)– за подання інформації, її аналіз, використання методів і ресурсів та розроблений проект із елементарними помилками в обґрунтуванні мети, завдань, очікувань, оформлення.

Оцінка “Добре”(75 – 81, С) – за аналітичну дослідницьку роботу та самостійність у роботі; дотримання послідовних кроків розробки проекту з можливими недоліками щодо змісту та оформлення конкретних етапів із виходом на впровадження.

Оцінка “Відмінно”(82 – 100 (А) за наукову розробку проекту та його впровадження: пропозиції щодо виявлення свого бачення розробки теми, використання вітчизняного і зарубіжного досвіду, новизну обраної теми, виявлення знань та вмінь щодо використання наукових методів дослідження соціальних процесів у соціальній роботі: вивчення документації, наукових джерел, застосування методів аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, спостереження (включене, невключене), усне опитування (діагностична бесіда, вільний обмін думками двох людей (інтерв’ю), групова співбесіда, письмове опитування (закритого чи відкритого типу); анкетування, тестування, оцінювання (метод компетентних суддів), різновиди опитування пов`язані із залученням компетентних спеціалістів, аналіз ситуації, вивчення результатів діяльності методом моніторингу, соціального експерименту; за реалістичність впровадження проекту у практичній роботі.


ІІІ. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

1. Розробка соціального проекту «Клуб активних дівчат» (проект, спрямований на попередження девіантної поведінки серед дівчат-підлітків).

2. Розробка соціального проекту «Терапевтичні зустрічі» (проект, спрямований на гармонізацію емоційних станів і міжособистісних відносин жінок).

3. Розробка соціального проекту «Родинне тепло» (проект, спрямований на зміцнення сімейного мікроклімату і моральних засад сім’ї).

4. Розробка соціального проекту «Медіа-клуб для молоді» (проект, спрямований на соціальний розвиток і самовдосконалення молоді засобами медіа-освіти).

5. Розробка соціального проекту «Зроби правильний вибір» (проект, спрямований на профілактику зловживання психоактивними речовинами серед молоді).

6. Розробка соціального проекту «Подай руку підтримки» (проект, спрямований на допомогу сім’ям, в яких виховуються діти, хворі на церебральний параліч (ДЦП).

7. Розробка соціального проекту «Притулок для дорослих» (проект, спрямований на надання соціальної допомоги, людям, без постійного місця проживання).

8. Розробка соціального проекту «Школа волонтерів-аніматорів» (проект, спрямований на підготовку волонтерів до організації дозвіллєвої діяльності у дитячих оздоровчих таборах).

9. Розробка соціального проекту «Що я маю знати вже сьогодні» (проект, спрямований на підвищення ролі статевого виховання підлітків і зниження ризику зараження ВІЛ у діяльності соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді).

10. Розробка соціального проекту «Волонтери діють» (проект, спрямований на підготовку та роботу волонтерів серед засуджених у закладах пенітенціарної системи з формування здорового способу життя).

11. Розробка соціального проекту «Швидка допомога» (проект, спрямований на підготовку майбутніх соціальних працівників або волонтерів до роботи на телефоні довіри).

← Предыдущая страница | Следующая страница →