Поделиться Поделиться

Становлення і розвиток превентивної педагогіки як науки

Грецькі філософи Демокріт, Платон, Арістотель були переконані в тому, що виховання шляхом переконань має позитивний вплив на розвиток вихованців, Так, Демокріт вважав, що погане оточення негативно впливає на дитину. Платон відзначав, що вихователь повинен завжди пояснювати дитині позитивність і негативність вчинків, оцінювати їх. Арістотель рекомендував вихователям ураховувати вікові та індивідуальні особливості дитини і дотримуватися “середини” при вихованні.

Цікавими є думки римського педагога М.Квінтіліана, який у своїй книзі „Про виховання оратора” зазначав, що позитивні задатки слід розвивати, а погані звички дітей є результатом неуважності до них педагога.

Слушними є педагогічні ідеї мислителя-гуманіста М.Монтеня. Це, насамперед, думка про вміння вихователя розуміти, поважати, знати вихованця; не вживати до нього насильства, виявляти у відносинах з дитиною витримку, вимогливість і доброту.

Видатний чеський педагог Я.А.Коменський у своїй „Великій дидактиці” звертався до проблеми відхилень у поведінці дітей. Так, він вважав, що діти не народжуються поганими чи добрими, такими вони стають у результаті виховання. Він акцентував увагу на тому, що „ласкаве слово”, вправляння у хороших вчинках, похвала – найкращі методи виховання. Педагог вважав також, що трапляються, хоч дуже рідко, діти, безнадійні у вихованні.

Позитивні ідеї Ж.-Ж.Руссо є актуальними і сьогодні. Це ідея природовідповідності виховання, врахування індивідуальних і вікових особливостей. Ж.-Ж. Руссо запропонував метод „природних наслідків”, який можна використовувати (якщо дитина зламала стільчик, то не слід поспішати дати їй новий стілець – нехай вона відчує, як незручно без нього).

І.Песталоцці стверджував, що виховання повинне починатися з першого дня від народження дитини, а матерів слід навчати методиці виховання. Соціалісти-утопісти Фур’є, Сен-Сімон, Оуен вбачали причинами відхилень у поведінці особистості вади соціального середовища, недоліки в організації суспільства. Р.Оуен розвивав теорію про те, як формується „поганий”, „посередній”, ”найкращий характер” залежно від середовища, виховання, природи дитини.

Цікавими є також погляди Б.Мореля, Ч.Ломброзо, Е.Кречмара щодо причини злочинної поведінки людини. Ломброзо висловлював думку про „природжений тип злочинця”. За його теорією, його можна впізнати за певними зовнішніми ознаками („атлетична фігура”, „низьке скошене чоло”, „великі вуха”). Вчення Ломброзо неодноразово критикувалися.

Концепція Е. Кречмера про те, що відхилення у поведінці можна пояснити спадково-біологічними причинами, а темперамент і характер – типом будови тіла. Ця концепція була визнана методологічно неправильною, оскільки розвиток особистості не зводиться тільки до успадкованих генотипних особливостей. Американські вчені Е.Х’ютонн, У.Шелдон доводили, що поведінка людини, в тому числі протиправна, залежить від показників росту, об’ємом грудини, кольору шкіри та ін. Хоч хибність цієї теорії є очевидною (адже правопорушники є і невисокі, худі, із слабко розвиненою грудною кліткою), дослідники продовжують пошуки існування злочинного типу особистості.

Суть ідей австрійського психіатра З.Фрейда полягає в тому, що будь-який вчинок особистості зумовлений конфліктом між „Я” і „воно”, тобто між свідомим і несвідомим. Оскільки підсвідоме (інстинкти, імпульси, потяги), на думку Фрейда - природжене, а розвиток особистості закінчується у 6-7 років, то роль виховання, середовища, соціальних умов зводиться до нуля. Сучасні неофрейдисти дотримуються основної лінії фрейдизму – зумовленість поведінки людини таємничими імпульсами, інстинктами.

Деякі вчені пояснюють відхилення у поведінці неповнолітніх, виходячи з врахування закономірностей людської психіки. Такі ідеї є різновидами „теорії фрустації”. Прихильники теорії вважають, що фрустрації найчастіше призводить до агресії, до різноманітних форм негативної поведінки. Але в останні роки з’явилися дослідники, які звертають увагу на середовище та його вплив на особистість.

Так, американський психотерапевт Д.Легман довів негативність впливів популярних у США коміксів, радіо- і телепередач, у яких є насильство, стрілянина, вбивство та ін., на формування особистості. Він стверджує, що американські діти, які тисячу разів відчували переживання, пов’язані з насильством, переконані у нормальному його виправданні.

На сьогодні серед основних соціальних факторів, які негативно впливають на формування особистості, дослідниками визначаються:- популяризація правопорушень засобами масової інформації (Е.Шур);- незадовільні матеріально-побутові умови як фактор, який впливає на формування асоціального типу особистості;- неналежне сімейне виховання й вплив соціальних інститутів (школа, громадськість і т.д.).

← Предыдущая страница | Следующая страница →