Поделиться Поделиться

Схарактеризувати особливості навчання і виховання дітей із загальним недорозвитком мовлення. Розкрити зміст логопедичної роботи з ними у системі освіти

Питання з логопедії

Теоретичні питання

Схарактеризувати особливості логопедичної роботи при порушеннях опорно-рухового апарату.

Діти з порушенням опорно-рухового апарату це поліморфна в клінічному і психолого-педагогічному відношенні категорія осіб. Серед них умовно можна виділити 4 групи:

1. Діти, у яких порушення опорно-рухового апарату обумовлені органічними ураженням нервової системи:

—головного мозку (дитячий церебральний параліч, пухлини, і травми);

—провідникових шляхів (паралічі рук, кривошия і т. п.);

—спинного мозку (наслідки поліомієліту, травми).

2. Діти, що мають поєднані ураження нервової системи і опорно-рухового апарату унаслідок родових травм.

3. Діти, що мають порушення опорно-рухового апарату при збереженому інтелекті (артрогрипози, хондро-дистрофія, сколіозі і т. д.).

4. Діти, що мають порушення опорно-рухового апарату спадкової етіології з прогресуючою м'язовою атрофією (міопатія Дюшенна, амнотрофія Вердінга-Гоффмана).

Мовленнєві поруш, включають: ФФНМ, ЗНМ які проявляються в рамках різних форм дизартрії та заїкування. При ЗНМ формування мовлення відбувається за напрямами:

1. лексичної системи мовлення необхідно широке опосередкування всіх занять практичними завданнями з опорою на ігрові прийоми, що активізують пізнавальну діяльність дитини. При цьому дітей спеціально навчають способам сенсорного дослідження предметів.

2. грам. будови мовлення, яка тісно пов'язана з лексичною стороною і зв'язним мовленням, їх формування здійснюється як єдиний нерозривний процес – формування лексико-граматичної сторони мовлення. Порушення мовлення можуть мати як специфічну лінгвістичну природу так і неспецифічний характер в зв'язку з загальними псих, захворюваннями дітей;

При дислексії і дизграфії. В генезі цих порушень велика роль належить не сформованості зорово-моторних і оптико-просторових систем. їх формування, а також розвиток артикуляційно-акустичних навичок має важливе значення у попередженні і корекції дислексій і дизартрій.

Органічні ураження мовно-рухового аналізатора при ДЦП приводять до порушення артикулювання звуків мовлення, порушення голосу, дихання, темпу, ритму мовлення. Логопедичні заняття проводяться в такому положенню дитини, при якому вплив побічних рефлексів на мовну мускулатуру було б мінімальним. Такі пози підбираються логопедом разом з невропатологом. Вибравши положення дитини після загального розслаблення приступають до масажу і артикуляційної гімнастики мускулатури. При проведенні логороботи необхідно подавляти смоктальні і інші рефлекторні рухи, постійно удосконалювати артикуляційні дихальні і голосові реакції.

Схарактеризувати особливості навчання і виховання дітей із загальним недорозвитком мовлення. Розкрити зміст логопедичної роботи з ними у системі освіти.

ЗНМ - це різні складні мовленнєві розлади, при яких у дітей порушено формування всіх компонентів мовної системи, що відносяться до її звукової і смислової сторони, при нормальному слухові та інтелекті (ринолалія, дизартрія, анартрія, алалія, афазія). РІВНІ: 1 рівень - харак. украй обмеженими мовленнєвими засобами спілкування. Фонематичний слух знаходиться на початковому рівні, широко використовуються жести, міміка. Логопедична допомога надається в умовах логогрупи ДНЗ, для дітей шкільного віку в умовах логопункту ЗНЗ, для дітей з тяжкими порушеннями в умовах спеціальної школи-інтернату. Діти з ЗНМ оволодівають масовою програмою й корекційною, зміст роботи передбачає розвиток всіх компонентів: 1) розширення розуміння мовлення та словника за лексичними темами. Одночасно вчать розумінню простих граматичних форм (однини і множини та ін.); 2) стимулювання комунікативно-пізнавальних потреб, усного мовлення від окремих звуків до складів, односкладових слів; 3)Робота розрізнення звуків довкілля і мовлення. 2 рівень - харак. збільшеною мовленнєвою активністю дитини. Логоробота здійснюється за програмою Л.Трофіменко. Завдання: - розвиток усного мовлення на базі уточнення і розширення словникового запасу, практичного засвоєння граматичних структур від слова до простого речення; оволодіння правильною вимовою. Діти навчаються відповідати на запитання, складати речення. 3 рівень - харак. наявністю розгорнутого фразового мовлення з окремими елементам лексико-граматичного і фонетико-фонематичного недорозвинення. Логоробота здійснюється за програмою Л. Трофіменко. Завдання: 1) практичне засвоєння лексики і граматики як засобів мовлення; 2) формування повноцінної звукової сторони мовлення (уточнення артикуляційних навиків, правильної звуковимови, складової структури і фонематичного сприйняття; 3) підготовка до грамоти; 4) розвиток зв'язного мовлення.

← Предыдущая страница | Следующая страница →