Поделиться Поделиться

Тема 2. Анатомія та вікова фізіологія опорно-рухової системи

Тема 2. Анатомія та вікова фізіологія опорно-рухової системи - Инвестирование - 23


Лекція 4

ОПОРНО-РУХОВА СИСТЕМА ЛЮДИНИ.

КІСТКИ: ФОРМА, З‘ЄДНАННЯ, БУДОВА, ХІМІЧНИЙ СКЛАД, РІСТ, РОЗВИТОК

План

1. Значення опорно-рухової системи.

2. Форма та з’єднання кісток.

3. Анатомічна будова кістки.

4. Хімічний склад кістки.

5. Вікові особливості та ріст кісток.

Основні поняття: опорно-рухова система, скелет,кістки: довгі трубчасті, плоскі, короткі, змішані; типи з‘єднання кісток, шви, суглоб, зв’язки, остеон, остеоцити, остеобласти, хрящ, хондроцити, хребець.

Значення опорно-рухової системи

Опорно-рухова система забезпечує рух організму в просторі. До системи органів руху й опори відносять сукупність кісток, з‘єднання між ними і скелетні м’язи. Кістки — пасивна частина опорно-рухової системи, а скелетні м’язи — активна, яка приводить кістки у рух.

Скелет виконує функції опори, захисту внутрішніх органів і руху. За допомогою скелета тіло зберігає певну форму. Він забезпечує опору всій масі тіла. До нього прикріплені внутрішні органи. Скелет захищає їх від механічних та інших пошкоджень: наприклад, у черепі розміщуються головний мозок і органи чуттів, у хребті - спинний мозок; груднина і ребра захищають легені і серце. Кістки скелета виконують функцію руху, зумовлену тим, що при скороченні прикріплених до них м‘язів кістки виконують роль важелів.

Скелет бере активну участь в обміні речовин, зокрема в підтриманні на певному рівні мінерального складу крові. Ряд речовин, що входять до складу кісток (кальцій, фосфор, лимонна кислота тощо), у разі потреби легко вступають в обмінні реакції. Кровотворну функцію виконують переважно плоскі кістки, у губчастій тканині яких знаходиться червоний кістковий мозок. Як депо мінеральний солей і мікроелементів, скелет бере участь у мінеральному обміні, а м’язи, депонуючи глікоген, — у вуглеводному обміні.

Форма та з’єднання кісток

В організмі людини налічують понад 220 кісток. За формою кістки поділяються на довгі трубчасті,до яких належить більшість кісток кінцівок (стегнова, плечова та ін.), які мають трубчасту будову; короткі(зап’ясткові, передплеснові), які мають приблизно однакові розміри, плоскі або широкі (лопатка, груднина, кістки кришки черепа), які мають значну довжину і ширину при невеликій товщині; змішанікістки (хребці, потилична, скронева) мають елементи коротких і плоских кісток.

Розрізняють неперервні(нерухомі, напіврухомі) і переривчасті (рухомі) з’єднання кісток, або суглоби.

Неперервні з’єднання кісток - такі з’єднання, в яких між кістками є прошарок сполучної тканини, відсутня щілина або порожнина. Вони мають велику пружність, але обмежену рухливість. Прикладом неперервно нерухомого з’єднання кісток за допомогою сполучнотканинного прошарку є шви(зубчасті, лускаті і плоскі) між кістками черепа (рис.21). Зубчастий шов утворюється між плоскими кістками і сполучає всі кістки черепа, крім скроневої, які з тім’яною кісткою утворюють лускатий шов. Плоскими швами сполучені кістки лицьового черепа.

       
 
Тема 2. Анатомія та вікова фізіологія опорно-рухової системи - Инвестирование - 24
 
Рис.21. Сполучення кісток за допомогою шва: А- частина правої тім‘яної кістки зсередини; Б - частина черепної кришки; 1 - край тім‘яної кістки; 2 - шов між двома тім‘яними кістками; 3 - шов між лобовою і тім‘яними кістками; 4 - шов між потиличною і тім‘яними кістками.


За допомогою хрящасполучені між собою тіла хребців, лобкові кістки таза (рис.22). Такі неперервні з‘єднання кісток напіврухомі, міцні та пружні.

Тема 2. Анатомія та вікова фізіологія опорно-рухової системи - Инвестирование - 25
Під час ходьби, бігу, стрибків хрящ діє як амортизатор, пом’якшуючи різні поштовхи, і захищає тіло від струсу.

Тема 2. Анатомія та вікова фізіологія опорно-рухової системи - Инвестирование - 26
Рис.22. Сполучення кісток за допомогою хряща:1 - хрящові прокладки між хребцями; 2 - хребці; 3 - м‘язи між хребцями в розслабленому стані.
До неперервного з’єднання кісток належать зв‘язки- товсті пучки, утворені еластичною сполучною тканиною. Зв‘язки прикріплені перехресно від однієї кістки до другої, що сприяє зміцненню суглоба, обмеженню надмірних рухів суглобів. Це запобігає їхнім вивихам.

Рис.23. Схема будови суглоба:1 - суглобова сумка; 2 - синовіальна оболонка; 3 - окістя; 4 і 5 - зчленовані поверхні кісток, вкриті суглобовим хрящем.
Рухомі з’єднаннякісток зустрічаються частіше, вони забезпечуються справжніми суглобами . Суглоби- переривчасті з’єднання кісток (рис.23). У таких сполученнях кінець однієї кістки опуклий (суглобова головка), а другий — ввігнутий) (суглобова западина). Суглобові поверхні кісток вкриті шаром гіалінового хряща, який зменшує тертя під час рухів. Кінці кісток, що з’єднуються, замкнуті в суглобову сумку або капсулу. Суглобова порожнина являє собою щілиноподібний простір між покритим хрящем суглобовими поверхнями, який обмежений синовіальною мембраною суглоба і заповнений невеликою кількістю (2-3 мл) в’язкої синовіальної рідини. Ця рідина сприяє повільному ковзанню суглобових поверхонь кісток і усуненню тертя в суглобах. Суглобова порожнина замкнута герметично, тиск у ній нижчий за атмосферний. Тому вологі суглобові поверхні завжди щільно притиснуті одна до одної.

Тема 2. Анатомія та вікова фізіологія опорно-рухової системи - Инвестирование - 27
Характер рухів у суглобах в основному визначається формою їх поверхні. Суглобові поверхні за формою різноманітні: кулясті (плечовий, кульшовий), еліпсоподібні (променево-зап’ястковий), циліндричні (променево-ліктьовий), сідловидні, плоскі, блокоподібні тощо (рис.24).

Рис.24. Схема різних форм суглобів: 1 - кулястий; 2 - еліпсоподібний; 3 - сідлоподібний; 4 - плоский; 5 - блокоподібний; 6 - циліндричний.
Залежно від кількості з’єднуваних кісток суглоби поділяють на прості , коли з’єднуються дві кістки (наприклад, фаланги пальців), складні , в яких сполучається більше двох кісток (ліктьовий суглоб), і комбіновані — це два анатомічно самостійних суглоби, об’єднані функціонально (наприклад, приєднання нижньої щелепи до скроневих кісток, а також сполучення ребер до хребта).

Анатомічна будова кістки

Кожна кістка — складний орган, який складається із кісткової тканини. Кістка утворена спеціалізованими клітинами - остеоцитами (від грец. osteon - кістка, kytos - клітина) і волокнами білкової природи, які оточені желеподібним матриксом, що складається з води, мінеральних солей і вуглеводів. Остеоцити розташовуються концентрично, утворюючи колові системи, так звані остеони,які нагадують систему вставлених один в один циліндрів.Усередині остеонів є канал, де проходять кровоносні судини та нерви. Таким чином, структурною одиницею кістки є остеон.

Кістка ззовні вкрита окістям -тонкою, але щільною сполучнотканинною оболонкою, що містить багато кровоносних судин (забезпечують живлення кістки), нервових і лімфатичних закінчень. Її внутрішній шар складається з клітин - остеобластів[4] , які ростуть, розмножуються і забезпечують ріст кістки у товщину , а також загоєння її при переломі. До окістя прикріплюються зв’язки і м’язи. Під окістям розташована щільна (компактна) речовина . Стінки діафізів (середня частина кістки - тіло) трубчастих кісток складаються цілком із щільної речовини. Під щільною речовиною в коротких і плоских кістках, а також епіфізах (потовщені кінці довгих кісток - головки) лежить пухка губчаста речовина , що складається з кісткових перекладин. Проміжки між перекладинами заповнені червоним кістковим мозком, який є органом кровотворення. У дітей до трьох років червоний кістковий мозок заповнює всі кістки скелета, в тому числі і порожнини діафізів довгих кісток. Потім він заповнюється жовтим кістковим мозком. Цей процес триває до 15 років.

Епіфізи трубчастих кісток мають суглобову поверхню, вкриту хрящем, яка складається з клітин - хондроцитів(від грец. chondros - хрящ, kytos - клітина). Завдяки хондроцитам кістка росте у довжину .

На поверхні кісток розташовуються бугри, бугорки, борозни, гребні, отвори, де прикріплюються сухожилля м’язів або проходять судинні нерви.

Кісткова тканина не є чимось раз і назавжди сформованим, вона перебуває у стані постійної перебудови, змінюючи свою форму і пропорції у процесі росту або після ушкодження.

Хімічний склад кістки

До хімічного складу кістки входять органічні речовини і неорганічні — мінеральні солі і вода. Висушена і знежиренакістка містить 30% органічних речовин, 60% неорганічних - мінеральних речовин, 10% становить вода. У живомуорганізмі вона містить 50% води, 28% органічних речовин (у тому числі 15% білків і 10% жирів) і 22% неорганічних. Серед органічних речовин кістки — білок осеїн, який надає їй еластичності, волокнистий білок колаген, вуглеводи і багато ферментів.

Мінеральні речовини кістки представлені солями кальцію, фосфору, магнію, виявлено багато мікроелементів (алюміній, фтор, марганець, свинець, стронцій, уран, кобальт, залізо, молібден тощо). Найбільше в ній фосфорнокислого кальцію - понад 50%, вуглекислого кальцію — 10%. Мінеральні речовини надають кістці твердості та міцності.

У дітей у кістковій тканині переважають органічні речовини, тому їхній скелет гнучкий, еластичний, пружний, у зв’язку з чим легко деформується, викривляється при тривалому і важкому навантаженні.

У цілому органічні та мінеральні речовини роблять кістку міцною, твердою і пружною. Міцність кістки також забезпечується її структурою, розташуванням кісткових перекладин губчастої речовини відповідно до напрямку сил тиску і розтягання. Під старість вміст органічних речовин у кістках зменшується, вони стають крихкими і легше ламаються під час падіння, забиття і навіть при різких рухах.

← Предыдущая страница | Следующая страница →