Поделиться Поделиться

Тема 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності

Компетенції (прогнозовані результати навчання)

Знання : основних понять теми; показників професійної зрілості студента; шляхів формування професійної спрямованості особистості студента.

Уміння: складати програму особистісного самовдосконалення.

1. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку:

– професіоналізація пізнавальної сфери;

– формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості;

– розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання;

– формування професійних здібностей.

2. Роль самовиховання в професійному зростанні студента.

3. Психологічні механізми формування якостей особистості студента як у майбутнього фахівця.

Основні поняття теми: навчально-професійна діяльність, світоглядний плюралізм, «Я-концепція», ідентифікація, професіоналізація особистості, професійна ідентичність, професійна спрямованість, професійна самооцінка, професійна рефлексія, фахова компетентність, самовиховання.

ОПОРНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ

Тема 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності - Инвестирование - 1


Навчально-

професійна

діяльність

у вищій школі

Тема 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності - Инвестирование - 2


Мета навчально-

професійної

діяльності

Тема 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності - Инвестирование - 3


Напрями

професіоналізації

Тема 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності - Инвестирование - 4


Складові

Я-концепції

майбутнього

фахівця

Тема 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності - Инвестирование - 5


Основні

характеристики

позитивної

Я-концепції

Тема 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності - Инвестирование - 6 Основні

характеристики

фахової

компетентності

Тема 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності - Инвестирование - 5


Психолого-педагогічні

умови забезпечення

професійної

мотивації

навчаннЯ

Навчально-професійна діяльність – це провідна діяльність у студентські роки. Саме в процесі навчально-професійної діяльності досягаються основні цілі підготовки фахівців.

Мета навчально-професійної діяльності– засвоєння наукового знання у формі теоретичних понять і вмінь застосування їх при розв'язанні професійних завдань. Особливість навчально-професійної діяльності у вищому навчальному закладі полягає в тому, що вивчаються не основи наук (як у школі), а самі науки в їх розвитку, самостійна робота студентів зближується з науково-дослідною роботою викладачів, тобто забезпечується єдність навчальної та наукової роботи студентів, викладання майже всіх наук професіоналізовано, навчання має проблемний характер.

Навчально-професійна діяльність студентів, з одного боку, відрізняється від діяльності школяра (головне оволодіти знаннями), а з іншого, – від діяльності професіоналів (практичне виконання певних практичних функцій).

Таким чином, головна відмінність навчально-професійної діяльності полягає в тому, що вона професійно спрямована, підпорядкована засвоєнню способів і досвіду професійного розв'язання тих практичних завдань, з якими можна зіткнутися в майбутньому, оволодіння професійним мисленням і творчістю. Суттєвим для неї є також посилення ролі професійних мотивів самоосвіти та самовиховання, які є найважливішою умовою розкриття можливостей особистості студента, його професійного розвитку.

Суттєвим у навчально-професійній діяльності студента є посилення професійної самоосвіти, самовиховання, професійного розвитку – здійснення професіоналізації.

Основні напрями професіоналізації:

– професіоналізуються всі пізнавальні процеси: професійне сприймання і професійна спостережливість, професійна пам'ять, професійна уява, професійне мислення тощо;

– фахівець із вищою освітою повинен оволодіти не тільки знаннями, уміннями й навичками, а й самостійно виробляти засоби досягнення поставлених професійних цілей.

Особистість студента набуває професійної спрямованості, проявом чого є(професійна мотивація, позитивне ставлення, інтерес до професійної діяльності, розуміння та прийняття професійних завдань, бажання вдосконалити свою підготовку).

Успішність професіоналізації студента залежить від власної активності студента, від наявності відповідних мотивів (бажання, потреби реалізувати свій внутрішній потенціал в оволодінні професією; потреби реалізувати свої життєві цінності відповідно до цілей професійної діяльності), від самовиховання.

Професійна спрямованістьособистості передбачає розуміння і внутрішнє прийняття нею цілей і завдань професійної діяльності, а також співзвучних із нею інтересів, настанов, переконань і поглядів.

Студентський вік є сенситивним для утворення професійних, світоглядних і громадянських якостей, для формування творчих рис, що має важливе значення у подальшій професійній діяльності.

Позитивні зміни в змісті професійної спрямованості студента виявляються в зміцнені мотивів, пов'язаних із майбутньою професією (прагнення добре виконувати свої ділові обов'язки, демонструвати себе знаючим і вмілим фахівцем); у зростанні рівня домагань стосовно успішного розв'язання складних навчальних завдань; у посиленні почуття відповідальності, бажанні добитися успіхів у професійній кар'єрі тощо.

Розкриттю та реалізації внутрішніх можливостей студента в напрямку його успішної професійної підготовки сприяє позитивна «Я-концепція.

Позитивна «Я-концепція»студента характеризується такими емпіричними показниками: висока когнітивна складність і диференційованість «Образу-Я»; професійно-рольова ідентифікація («Я -майбутній педагог», «Я – вихователь-практикант» тощо); наявність власне особистісних компонентів у структурі уявлень про себе (любов до дітей, їх прийняття і розуміння, повага іншого тощо); внутрішня цілісність і узгодженість між модальностями «Я-реальне», «Я-ідеальне», «Я-дзеркальне»; відносна стійкість, стабільність уявлень про себе як особистість і майбутнього педагога; переважання серед них моральних суджень і загальний позитивний їх характер. Студенти з позитивною «Я-концепцією» відрізняються високою (здебільшого адекватною) самооцінкою педагогічних здібностей, особистісних якостей і наслідків своєї навчально-професійної діяльності; високим рівнем самоповаги, самокритичністю.

Студенти з позитивною «Я-концепцією» активніші у навчанні (на заняттях вони частіше запитують, обговорюють порушені проблеми, виявляють ініціативу у відповідях, висловлюють власні судження тощо), успішно оволодівають навичками самоосвіти, намагаються оволодіти рисами особистості, які притаманні професійній моделі.

Студенти із негативною «Я-концепцією» здатні до самоприниження і самозаперечення, часто нервують, невпевнені у собі, очікують непереборні професійні труднощі в майбутньому, замкнені, пасивні і щодо реалізації своїх планів у навчанні, відчувають труднощі в реалізації свого «Я», у саморегуляції своєї поведінки, особливо в ситуаціях, які вимагають мобілізації душевних і фізичних сил.

Психолого-педагогічна система роботи з формуванняпозитивної «Я-концепції»студента передбачає:

1. Психокорекцію настанов викладачів щодо студентів як майбутніх учителів: проведення психолого-педагогічних семінарів-практикумів, педагогіки співробітництва.

2. Забезпечення умов щодо трансформації в семантичний простір «Я-концепції» студентів професійно-рольових настанов:

– запровадження в навчальний процес нетрадиційних організаційних форм і активних методик навчання для взаємообміну соціально-рольовими функціями;

– психологічна емоційно-ціннісна підтримка студентів під час практики; робота групи психотренінгу «Я – майбутній педагог»;

– оперативна діагностика змін в «Я-концепції» студентів із наступною розробкою системи психокорекційних програм та ін.

Розвиток студентів і формування їх як майбутніх фахівців на різних курсах має деякі свої особливості.

У навчально-професійній діяльності формуються професійні здібності, подальшого розвитку набувають також загальні інтелектуальні здібності.

Наслідком професійного зростання особистості майбутнього фахівця та розвитку його професійних здібностей є фахова компетентність, яку набуває студент. Вона характеризується:

1) ґрунтовними знаннями із загальноосвітніх і фахових дисциплін;

2) володінням уміннями і професійною технологією (технікою);

3) здатністю мобілізувати в професійній діяльності знання і вміння, використовувати узагальнені засоби виконання дій при вирішенні професійних завдань.

Компетентність забезпечує універсальність оволодіння професійною діяльністю та характеризує готовність до праці. Високий рівень оволодіння професійною діяльністю характеризує також поняття професійна культура. Професійна культура– це високий рівень професійних знань, професійного мислення, а також відповідальність і рефлексивність.

Якщо навчально-професійна діяльність набуває особистісну значущість, життєвий сенс, то відбувається самовиховання.

Засоби самовиховання: самонавіювання, самопереконання, самонаказ, самозаохочення, самомобілізація, самозаспокоєння, самокритика тощо.

Лише критична самооцінка сприяє самовихованнюшляхом постановки конкретної мети, завдань, розв'язання яких підносить суб'єкта на новий рівень активності, самореалізації.

Основними напрямами самовиховання студентів є:

– постійна робота над своїм культурним розвитком і удосконаленням культури своєї праці;

– виховання стійкої громадянської позиції;

– культивування громадянських чеснот і відповідальності;

– посилення моральних засад встановлення міжособистісних взаємин і відносин особи та суспільства;

– розумне співвідношення індивідуального й колективного;

– формування суспільного ідеалу служіння народу як символу державності в демократичному суспільстві.

Професійне самовиховання майбутніх викладачів – активний професійний саморозвиток, засвоєння і присвоєння педагогічних цінностей, норм педагогічної взаємодії (вчитель – учень, викладач –студент), рефлексивний професіоналізм (усвідомлення себе, критична оцінка процесу професіоналізації, саморегуляція своєї поведінки тощо).

У вищій школі форма соціальної поведінки (тобто виконання студентами норм і правил міжособистісних взаємин і ставлення до виконання соціальних службових обов'язків) реалізується, насамперед, через виконання соціальних ролей.

Рекомендована література

Основна

1. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с.

2. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.

3. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с.

Додаткова

1. Білик Л., Супрун Т.Формування соціально-психологічної культури студентської молоді у вищому навчальному закладі // Вища освіта в Україні. –2004. – №3. – С. 105-109.

2. Дідора М.І., Яцула В.В.Розвиток впевненості у студентів // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – №11. – С. 30-35.

3. Пилипенко Н.М.Вплив кризи професійного становлення на саморозвиток особистості // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. – 2005. – № 2. – С. 116-126.

4. Чобітько М.Г.Самовдосконалення студентів – майбутніх учителів у процесі особистісно орієнтованої професійної підготовки // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. – 2004. – № 1. – С. 57-69.

Завдання та запитання для самоконтролю

1. Які труднощі зростання особистості фахівця з вищою освітою визначаються сучасними психологами?

2. Яка роль позитивної «Я-концепції» студента в його професійному становленні?

3. Охарактеризувати показники професійної зрілості студента.

4. Які передумови і шляхи формування професійної спрямованості особистості студента?

5. Сформулювати, які зміни відбулися в навчально-професійній діяльності студентів, що сприяють їх професійному зростанню на етапі сьогодення.

Зміст практичних завдань для самостійної роботи

1. Опрацюйте першоджерела (конспект, тезиси, літературу).

2. Визначте основні поняття теми, які не подані у глосарії та виписати їх із поясненням у тематичний словник.

← Предыдущая страница | Следующая страница →