Поделиться Поделиться

Формування вмінь і звичок

На рівні свідомості мають формуватися вміння, а далі звички поведінки згідно до встановлених правил і моральних норм.

Великого значення процесам формування у вихованців міцних звичок надавав К.Д. Ушинський. Він писав: "Справді, спостерігаючи людські характери в їх різноманітності, ми бачимо, що гарна звичка - це моральний капітал, покладений людиною у свою нервову систему; капітал даний зростає безперервно, і відсотками з нього користується людина завжди своє життя. Капітал звички від уживання зростає і дає людині можливість, як капітал матеріальний в економічному світі, дедалі плодотворніше використовувати свою найдорогоціннішу силу - силу свідомої волі й зводити моральну будову свого життя завжди вище й вище, не починаючи щоразу своєї будівлі з фундаменту і не втрачаючи своєї свідомості й волі на боротьбу з труднощами, які були вже раз переможені. Візьмемо для прикладу одну з найпростіших звичок: звичку до непорядку в розподілі своїх речей і свого часу. Скільки така звичка, що перетворилась у несвідомо виконувану потребу, збереже і сил, і часу людині, яка пе буде змушена щохвилини закликати свою свідомість до необхідності порядку й свою волю для встановлення його і, лишаючись вільною, розпоряджатися цими двома силами душі, використати їх на щось нове і більш важливе?"

Про формування в людині міцних звичок, як важливого чинника добре організованого життя, постійно турбувався Л.С. Макаренко у своїй практичній діяльності, пов'язаній з перевихованням, "перековкою" дітей зі складною долею. "Наше завдання, - писав Антон Семенович, - не тільки виховувати в собі правильне, розумне ставлення до питань поведінки, проте також й виховувати правильні звички, тобто такі звички, коли б ми робили правильно зовсім не через те, що сіли і подумали, а через те, що інакше ми не можемо, через те, що ми так звикли. І виховання цих звичок - значно важча справа, ніж виховання свідомості".

Процес формування вмінь і звичок довготривалий, багатоаспектний. Навіть на опанування окремих умінь і вироблення окремих звичок витрачається не один місяць копіткої роботи вихователя. Проте така робота вкрай необхідна, оскільки вона полегшує життєдіяльність особистості, готує її до активної участі в соціальній сфері буття. Пригадаймо скільки часу витрачають батьки на привчання дітей щоденно вмиватися, чистити зуби, дотримуватися порядку відносно розміщення своїх речей. Дитина приходить у перший клас, потрапляє в нові життєві умови. Вчителі докладають багато зусиль, щоби привчити дітей правильно сидіти за партами, піднімати руку, виходити до дошки, користуватися шкільним обладнанням і т. ін. Через те потрібна система специфічних методів, за допомогою яких формуються у вихованців правила (звички) поведінки.

Дані методи об'єднані в групу "Методи організації діяльності та формування поведінки" (рис. 3.4).

Метод вправ

Вправи - це метод виховання, що передбачає планомірне, організоване, повторюване виконання певних дій з метою оволодіння ними, підвищення їх ефективності і формування вмінь та навичок. Вправи мають бути пов'язані зі залученням вихованця до конкретної діяльності, яка має певний сенс у його повсякденному житті. Це ні в якому разі не повинно перетворюватися в муштру.

З метою формування певної групи вмінь і навичок бажано віднаходити нові сфери діяльності для вихованців. Грецький філософ Демокрит (460-370 році. до н. е.) зауважував, що хорошими людьми стають більше від вправ, аніж від природи. Ж-Ж. Руссо також був схильний надавати вправам особливої ваги. Він писав, що справжнє виховання полягає не стільки в правилах, скільки у вправах.

Похожие статьи