Поделиться Поделиться

Методика співпраці соціального педагога з опорним пунктом громадськості та міліції

Раніше такі пункти створювали згідно з ухвалою місцевих (районних) Рад народних депутатів. Вони нагромадили певний позитивний досвід соціально-педагогічної роботи. Доцільним є відновлення їхньої діяльності, що й спостерігається в окремих місцях.

Такий пункт може очолювати сам соціальний педагог. До складу цього пункту обов'язково вводять депутатів місцевої ради, представника силових органів, авторитетних представників громадськості, кваліфікованого медичного працівника, когось із членів адміністрації школи (найчастіше заступника директора з виховної роботи). У випадку необхідності склад опорного пункту може змінюватися залежно від характеру розглядуваних на Його засіданні питань. Розгляд їх відбувається згідно до заяв, що надходять. У багатьох із них - прохання вплинути на батька чи матір, які, само звільняючись від сімейних обов'язків, залишають дітей бездоглядними. Нерідко такі батьки стають рабами шкідливих звичок (алкоголізм, наркоманія) і потребують до себе не меншої уваги, ніж їхні діти. Допомога дільничного міліціонера інколи необхідна для того щоби приборкати п'яного дебошира, доставити на засідання опорного пункту (оскільки в протилежному випадку він може просто на нього не з'явитися), офіційно оформити скерування на примусове лікування від алкоголізму, забезпечити явку в лікувальний заклад для примусового лікування.

Соціальному педагогові, готуючи матеріали для такого засідання опорного пункту громадськості та міліції, доцільно попередньо ознайомитися з даними соціальних паспортів класів, пізніше в ході індивідуальних бесід із класоводами та класними керівниками визначити ті сім'ї, які потребують подібного втручання. Згодом бажано такі сім'ї відвідати самому, щоби пересвідчитися у необхідності та особливостях втручання в сім'ю з метою соціально-педагогічної корекції організації життя та поведінки чи когось одного з батьків, чи й обох. Не завадять у цьому випадку спостереження й думки сусідів відносно антигромадської поведінки п'яниці й дебошира, порушення ним норм сусідського співжиття. Проте найважливішими є думки самих дітей, інших членів сім'ї чи й дружини, яка втратила здатність опору горе-чоловікові й нерідко носить на собі сліди його побоїв. На жаль, досить частими є випадки, коли жінки приховують останнє, намагаючись "не руйнувати" сім'ю.

Лише відвідування безпосередньо соціальним педагогом неблагополучної сім'ї дозволяє остаточно впевнитися в необхідності виклику одного чи й кількох членів її на засідання опорного пункту. Однак з організацією такого виклику не варто поспішати. Слід використати можливість запобіжного впливу самого соціального педагога. В окремих випадках це допомагає. П'яниці й дебошири, відчуваючи перспективу потрапити на засідання опорного пункту, вимушено йдуть на контакт із фахівцем соціальної роботи і готові прислухатися до його вимог та порад. У протилежному випадку за підписами постраждалих членів сім'ї, сусідів, представників навчально-освітнього закладу, в якому навчаються та виховуються діти безвідповідального сім'янина, оформляється заява з проханням викликати останнього на засідання опорного пункту. У ній вказуються причини виклику та розкривається суть прохання. Згідно до заяви у місцевій раді визначаються час та місце засідання і міститься вимога явки на нього вказаного адресата. Посильний, вручаючи повістку, вимагає від нього гарантії явки, що й просить засвідчити підписом. У протилежному ж випадку передбачається насильне доправлення представником силових органів не законослухняного на заплановане засідання опорного пункту.

Як уже згадувалося, кількісний і якісний склад членів даної соціально-педагогічної структури змінний і залежить від характеру розглядуваних питань. Основним принципом її формування є принцип причетності. Наприклад, у випадку, коли розглядається поведінка батька, котрий за пияцтвом не лише залишає бездоглядною сім'ю, а й створює в ній ситуацію крайнього нервового напруження, що безпосередньо загрожує здоров'ю її членів, склад опорного пункту може бути таким: 1) представники від навчального закладу, в якому навчаються діти безвідповідального сім'янина; 2) представник медичного закладу, в якому стоїть на обліку заявлений; 3) представник виробничого колективу, в якому він працює; 4) депутат місцевої ради; 5) представник від сусідів чи відповідного вуличного комітету; 6) представник відділу міліції, за яким закріплений мікрорайон проживання батька-п'яниці; 7) представник дитячої кімнати міліції чи кримінального відділу міліції у справах неповнолітніх.

Таким чином, така структура суб'єкта соціально-педагогічного впливу дозволяє кваліфіковано висвітлити характер поведінки заявленого, її наслідки з таких боків впливу: 1) на навчання, виховання та розвиток його дітей; 2) на мікроклімат у сім'ї та відображення його на здоров'ї не лише домочадців, а й глави сім'ї; 3) на характер стосунків із сусідами та іншими людьми; 4) на широке порушення правил співжиття у суспільстві; 5) на порушення прав дитини, закріплених міжнародним документом - Конвенцією прав дитини, яка набула чинності для України з 27 вересня 1991 року.

На основі поставлених відповідачеві запитань, отриманих відповідей на них та певних свідчень відкритим голосуванням простою більшістю голосів ухвалюється відповідне рішення, визначаються виконавці, терміни виконання та системи контролю.

Похожие статьи