Поделиться Поделиться

Оцінка й оцінювання у вищій школі, засоби діагностики

Під час контролю оцінюють окремих студентів.

Оцінка - процес і результат виявлення й порівняння рівня опанування студентами професійно важливих знань, навичок та умінь з еталонними уявленнями, задекларованими у навчальних програмах підготовки, порадниках, збірниках нормативів та інших керівних документах.

Еталонні уявлення - такі (індивідуальні й групові) знання, навички та вміння, а також рівень їхнього опанування, які необхідні для ефективного виконання завдань професійної діяльності. Вони є критеріями, відносно яких оцінюють знання, навички і вміння студентів.

До контролю та оцінки знань, навичок і вмінь студентів у навчанні висувають такі вимоги: об'єктивність; достатня кількість відомостей для оцінки; тематична спрямованість; умотивованість оцінок; єдність вимог з боку тих, хто контролює; оптимальність; усебічність; дієвість, тобто реальний їх вплив на формування професійних знань, навичок і вмінь студентів.

У процесі оцінювання знань студентів слід враховувати: і. Обсяг відомостей, оперування поняттями, категоріями, фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами, ступінь їх пізнання, здатність до систематизації та узагальнення, що передбачає:

■ пізнання й визначення понять, розуміння їх сутності, розкриття змісту, встановлення сукупності зв'язків і залежностей поміж окремими частинами й цілим тощо;

■ виокремлення головного, актуальних теоретичних проблем, усвідомлення їх глибини та визначення шляхів їх розв'язання;

■ розуміння законів, закономірностей, принципів, концепцій;

■ здатність до узагальнення, систематизації, класифікації явищ і предметів.

2. Якість опанування методологічною і теоретичною основами навчального предмета, що передбачає:

• глибоке розуміння викладеного в першому пункті, аргументованість, послідовність, упевненість і самостійність викладення своїх знань;

■ методологічне обґрунтування знань.

3. Дієвість знань, наявність простих умінь, доцільність їх застосування під час розв'язання практичних завдань, що передбачає:

• конкретне визначення основних напрямів застосування знань у практичний діяльності;

■ змістовна характеристика методів, процедур та методики дій відносно використання теоретичних і практичних знань у майбутній практичній діяльності та ін.

Отож, знання мають бути глибокими, міцними, систематизованими, оперативними та усвідомленими. А їх рівень може бути репродуктивним, реконструктивним, евристичним і творчим.

Оцінюючи навички студентів, науково-педагогічний працівник має врахувати:

■ наявність практичних навичок у галузі навчальної дисципліни, що сприяють успішному опануванню професійної діяльності;

■ якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в різноманітних умовах, зокрема й екстремальних.

Для оцінки вмінь педагог має враховувати:

■ наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і гнучкість;

■ ступінь опанування основними прийомами діяльності та їх творче застосування під час розв'язання нестандартних завдань у різноманітних ситуаціях майбутньої професійної діяльності,

■ конструювання алгоритму дій та його інноваційність;

■ здатність моделювати професійні дії;

■ виконання комплексу дій, які становлять це вміння;

■ упевненість, самостійність, обгрунтованість, систематичність цих дій;

■ зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зіставлення отриманих результатів з основною метою діяльності;

■ умотивованість дій та їх усвідомлення;

■ наявність помилок, їхня кількість і характер, ступінь впливу на остаточний результат діяльності;

■ ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо.

Оцінюють студентів за чотирибальною системою. Критерії оцінок визначено у навчальних програмах підготовки студентів.

Наприклад, критерії оцінок узагальнено й стисло дозволяється сформулювати так;

■ "відмінно" - студент володіє навчальним матеріалом у повному обсязі (міцно засвоїв увесь програмний матеріал, виявив глибоке його розуміння, вичерпно відповів і обґрунтував власні висновки, прийняв обґрунтоване рішення і вміло використав на практиці, упевнено виконав завдання);

■ "добре" - студент засвоїв навчальний матеріал на достатньо високому рівні (у цілому знає весь програмний матеріал, на питання відповідає вільно, проте недостатньо широко, правильно використовує свої знання на практиці тощо);

■ "задовільно" - студент у цілому засвоїв головний навчальний матеріал, оперує ним недостатньо чітко та упевнено, слабо визначає зв'язки й відносини поміж предметами і явищами (виявляє знання тільки основного матеріалу, передбаченого програмою, спроможний використовувати свої знання на практиці, правильно виконує прийоми і дії та ін.); "незадовільно" - студент у цілому має поверхове уявлення про головний навчальний матеріал, не може ним оперувати.

Потрібно домагатися, щоби оцінка була об'єктивною, справедливою, обґрунтованою, ясною й зрозумілою студенту. Треба усунути фактор суб'єктивізму.

У сучасній дидактиці вищої школи триває інтенсивний пошук об'єктивних методів контролю. Таким засобом можуть бути дидактичні тести. Ідеться про тести досягнень, за допомогою яких дозволяється виміряти рівень знань. Основне, щоби вони були об'єктивні й мали чіткі критерії оцінки для вимірювань ознак професійної діяльності.

В оцінюванні студентів використовують також самооцінку, яка насамперед є джерелом і спонукальною силою розвивального навчання, що є важливою характеристикою сучасного дидактичного процесу у вищій школі.

Педагог може використовувати словесні оцінки, що позитивно впливає на перебіг навчально-пізнавальної діяльності студентів. Такі оцінки закладено у деяких заохочувальних висловлюваннях, позитивних репліках на зразок "молодець", "так тримати", "добре", "дотепно", "якісно", "відмінно", "ти можеш" тощо. Безумовно, словесні оцінки можуть мати і у негативне значення - через зауваження, заперечення, демонстрування сарказму, докору, нотації та ін.

Однак головна функція словесної оцінки має полягати в орієнтуванні студента на правильність його навчально-пізнавальних дій, закріплення успіху на цьому шляху, подальшого його стимулювання для досягнення успіхів у пізнавальній діяльності та ін.

Досвід проведення контролю доводить необхідність урахування таких аспектів:

■ недоцільно контролювати те, що засвоєно на рівні ознайомлення, первинного уявлення;

■ не слід застосовувати контроль, коли викладач упевнений, що всі студенти впораються із завданням на 100%, проте варто інколи давати такі завдання, з яким більшість студентів упорається, у такий спосіб студенти набувають віри у свої сили;

■ добре організований поетапний контроль знижує необхідність у підсумковому чи взагалі робить його непотрібним;

■ потрібно варіювати засоби контролю;

■ створення спокійної доброзичливої атмосфери в процесі контролю сприяє кращій роботі студентів та позитивно впливає на результати контролю.

← Предыдущая страница | Следующая страница →