Поделиться Поделиться

Критерії оцінювання результатів навчальної роботи

Для об'єктивної оцінки результатів навчальної роботи в педагогічних дослідженнях використовуються різноманітні критерії. Розглянемо найбільш поширені з них.

Ефективність навчального процесу характеризують індивідуальний темп (Т) роботи і успішність (а):

де ґ - час, витрачений на засвоєння матеріалу;

п - обсяг засвоєного матеріалу;

к - кількість правильно виконаних операцій (дій);

К - кількість необхідних для отримання правильної відповіді операцій (дій). Коли завдання розв'язане правильно, то а = 1, при не розв'язаному завданні а = 0, при незакінченому (половинчатому) розв'язанні 0 < а < 1. Існує й інша формула:

де Ку - успішність;

М1 - число вірних відповідей;

N - загальне число заданих питань.

Деякі дослідники вважають, що для визначення ефективності навчальної роботи достатньо порівняти успішність за оцінкам. Причому час, витрачений на засвоєння навчальної інформації, пропонується брати середнім для всього класу чи навчальної групи. На наш погляд, погодитися з цим неможливо.

Аналіз літературних джерел засвідчує, що різними дослідниками пропонується досить значна кількість критеріїв оцінки навчальної роботи, і через те досліднику початківцю непросто вибрати серед них потрібні.

Найдоцільніше в педагогічних дослідженнях слід обов'язково застосовувати два види критеріїв: кількісні критерії, що одержуються на основі інтервальної шкали, які дозволяється обробляти статистичними засобами, і якісні критерії, які неможливо вимірювати безпосередньо в інтервальній шкалі, проте шляхом яких дозволяється аналізувати зміст педагогічних явищ.

Кількісними критеріями в дослідній роботі дозволяється використати наступні.

1. Обсяг засвоєних знань (7"). Коли результати навчальної роботи висловлені в одній і тій же вимірювальній шкалі і максимально можливий результат при різноманітних вимірах однаковий, то одним важливим критерієм оцінки навчальної роботи може бути обсяг засвоєних знань Іо. (Його дозволяється вимірювати, наприклад, кількістю правильно вирішених завдань в контрольній роботі чи в тесті.)

Коли результати навчальної роботи висловлені в одній і тій же шкалі вимірів, проте максимально можливий результат при різних вимірах різний, то наведений вище ознака використати неможливо. В такому випадку треба застосовувати будь яке відносне число.

2. Коефіцієнт засвоєння навчального матеріалу (к). Він дорівнює відношенню обсягу навчального матеріалу, засвоєного піддослідними на протязі певної одиниці часу (уроку, двох - трьох уроків) (Іо), до матеріалу, повідомленому учням за той самий час (Іа)

В якості одиниці часу (критерію часу) краще брати один урок чи два-три наступних один за іншим уроки. Брати великий відрізок часу, наприклад, чотири-п'ять уроків, недоцільно, бо на засвоєння починають впливати як чинник забування, так і домашня підготовка.

Як одиниці виміру навчального матеріалу дозволяється використати умовні одиниці. Ними можуть бути вибрані самим вчителем формули, дефініції, умовні знаки тощо. Причому при використанні вибраних одиниць необхідно дотримуватися наступного правила: перевірка засвоєння навчального матеріалу повинна здійснюватися в тих самих одиницях, що і його повідомлення. В навчальному процесі можуть мати місце також два випадки:

1) конкретний матеріал засвоюється учнями за різні одиниці часу;

2) учні вивчають той самий матеріал самостійно за підручником, робочим зошитом чи за іншим джерелом інформації.

В останньому випадку учень може, окрім наміченого матеріалу, засвоїти і якому-небудь нову тему чи прочитати додатковий матеріал.

Існує й інший спосіб визначення коефіцієнта засвоєння навчального матеріалу. Його називають способом компонентного аналізу результатів навчальної діяльності. Він полягає в через те, що піддослідним пропонується виконати певну роботу, яка включає заздалегідь розроблені завдання. У кожному із завдань виділяються компоненти, які характеризують ступінь засвоєння відповідного навчального матеріалу (це може бути, наприклад, знання понять і визначень, знання конкретної теорії, розуміння зв'язків і залежностей, у процесах і явищах, уміння дати пояснення, навести наприклад, ступінь самостійності при виконанні завдання тощо). Чим більша кількість компонентів буде виділена для характеристики конкретного навчального матеріалу, тим точнішим виявиться коефіцієнт.

При аналізі виконаних завдань виділені компоненти оцінюють умовними балами: за правильну відповідь ставлять "1 ", а при неповній чи помилковій відповіді - "0". Сума умовних балів служить вихідною величиною для обчислення коефіцієнта у відсотках. Розраховують коефіцієнт засвоєння по кожному завданню і по всій роботі в цілому за формулою:

де Бу - сума умовних балів, одержаних учнем за виконання завдання, п - число компонентів, виділених у завданні. В разі потреби умовні оцінки дозволяється перевести в оцінки за п' ятибальною системою: Ку = 0 % відповідає оцінці "1";

Подібно до цього може бути здійснений перехід і в іншу систему, в через те числі і дванадцятибальну.

3. Швидкість засвоєння навчального матеріалу (£/) чи співвідношення коефіцієнту засвоєння матеріалу і часу, витраченого на його засвоєння (к).

У першому випадку

У другому випадку

де ґ - час, що витрачається учнем на засвоєння навчального матеріалу.

4. Коефіцієнт міцності засвоєння навчального матеріалу (А). Останній являє собою відношення обсягу навчального матеріалу, що запам'ятався учнем і навчального матеріалу, повідомленого йому колись в процесі навчання:

де Іт - навчальний матеріал, що залишався в пам'яті учнів через деякий час.

Різниця поміж коефіцієнтами засвоєння навчального матеріалу і міцністю засвоєння навчального матеріалу показує забування вивченого.

При оцінюванні теоретичних знань учнів дуже важливо знати не тільки кількість засвоєної інформації, проте і якість засвоєного матеріалу. Такими якісними критеріями можуть бути:

- рівень знань навчального матеріалу (учень впізнає об'єкт на основі його істотних ознак);

- рівень розуміння навчального матеріалу (розуміння функціональної залежності поміж вивченими явищами і уміння описувати об'єкт);

- рівень оволодіння навчальним матеріалом (учень уміє практично використати засвоєне при розв'язуванні задач);

- рівень оволодіння інтелектуальними навичками (учень вільно оперує вивченим матеріалом, уміє "трансформувати" засвоєний матеріал в нових умовах свідомо і оперативно).

Визначати рівень засвоєння матеріалу учнями на протязі уроку (уроків) слідує безпосередньо після навчання чи ж після двух- трьохгодинної перерви. Для даної мети передбачаються стислі контрольні роботи чи тести, питання, в яких повинні бути згруповані згідно рівням (східцям) засвоєння.

Перша група питань в тесті повинна відповідати вимогам першого рівня засвоєння, друга група - вимогам другого рівня та ін. Коли, наприклад, учні повинні відповісти всього на 12 питань (знайти 12 правильних відповідей), то перші три повинні охопити перший рівень засвоєння, другі три - другий рівень засвоєння та ін.

Інколи учні, дійсно, одержують на уроці відомості лише за матеріалами, відповідними вимогам одного певного рівня засвоєння. Оцінювати учнів в такому випадку слід, звичайно, в межах тільки цього рівня.

Коли в складених за наведеними вище критеріями контрольних робіт є задачі різного рівня, то необхідно враховувати їх результати окремо чи використати при складанні результатів різні коефіцієнти.

Знання учнів (студентів) у педагогічному експерименті варто вимірювати кількістю правильних відповідей (балів), а не оцінками. Максимально можлива кількість правильних відповідей може при різних контролях бути різною, через те результати прямо не порівнянні. Для того, щоби результати були приведені в одній і тій же вимірювальній шкалі, необхідно застосовувати так звані процентні оцінки.

Індивідуальним ефектом навчальної роботи вважається різниця заключного і початкового результату. Коли оцінка проводилася по рівномірній інтервальній шкалі, то й ефект має точно вимірювані величини. Коли інтервальна шкала нерівномірна чи є порядковою шкалою, то ефект навчання має наступне значення: - оцінка понизилася; 0, коли оцінка не змінилася; + оцінка підвищилася.

Так, наприклад, для визначення ефекту навчання можуть бути виміряні початкові знання учнів перед вивченням певних теми за допомогою тесту, у якому було 12 питань; після вивчення теми - тестом, у якому було 25 питань. Для визначення педагогічного ефекту результати заносять в таблицю (табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Динаміка змін в результатах навчальної діяльності учнів (студентів)

Список учнів

Кількість правильних відповідей

Відсоткова оцінка

Педагогічний ефект

Початкова оцінка

Кінцева оцінка

Початкова оцінка

Кінцева оцінка

Кількісний

Якісний

1.

4

18

33

72

39

+

2.

6

14

50

44

-6

-

3.

2

4

16

16

0

0

3

12

26

48

22

+

Як видно з таблиці, у двох учнів (студентів) знання підвищилися, в одного залишилися незмінними, в одного навіть понизилися.

Похожие статьи