Поделиться Поделиться

Принципи освітньої політики в Україні

Згідно статті 6 Закону України "Про освіту" освітня політика України ґрунтується на принципах (від лат. principium - основа, начало), орієнтованих на досягнення національною системою вищої освіти сучасного світового рівня, відродження її самобутнього національного характеру, докорінне покращення змісту, форм і методів навчання у ВНЗ, збільшення інтелектуального потенціалу країни. Охарактеризуємо коротко сутність цих принципів та узагальнимо знання про систему принципів у вигляді схеми (рис.5).

1. Доступність усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою, для кожного громадянина. Згідно цього принципу кожна людина має право вільного вибору на певних умовах будь-якого типу вищого навчального закладу. Принцип доступності реалізується через можливість безплатного навчання в усіх типах державних навчальних закладів і забезпечення студентів стипендією.

2. Забезпечення рівних умов для повної реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку особистості. Навчальні плани ВНЗ у своїй структурі мають дисципліни, які передбачають як професійну підготовку майбутніх фахівців, так і їх всебічний розвиток. З цією метою студентам забезпечується право самостійного вибору окремих предметів, спеціальних (елективних) курсів тощо.

Розпочинаючи з 2007 року, Міністерство освіти і науки України розпочало здійснення широкого комплексу заходів відносно забезпечення рівного доступу громадян до вищої освіти. Реалізація цього принципу має відбуватися за трьома напрямами: - розширення доступу молоді до здобуття вищої освіти;

забезпечення об'єктивності, відкритості, прозорості, демократичності при проведенні вступних випробувань та зарахуванні абітурієнтів, зокрема за рахунок масового запровадження незалежного оцінювання знань випускників загальноосвітніх закладів освіти, активної участі громадськості у реалізації контрольних функцій процесу вступу до ВНЗ;

Рис. 5. Система принципів побудови системи вищої освіти України.

- формування у громадян особистої і суспільної мотивації до здобуття вищої освіти.

Особливої уваги потребує розробка нормативної бази відносно створення системи морального і матеріального заохочення обдарованої молоді - студентів, які стали переможцями Всеукраїнських та міжнародних студентських олімпіад, Всеукраїнських конкурсів студентських наукових робіт, що сприятиме підвищенню авторитету даної діяльності та активізації наукового пошуку студентів і науково-педагогічних працівників, які їх готують. Так, у 2007 році талановиті студенти вищих навчальних закладів отримали 700 стипендій Президента України та 100 стипендій Кабінету Міністрів України.

3. Гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей. Навчально-виховний процес у вищій школі має орієнтуватися на зміцнення єдності людини, народу і держави.

Викладачів і студентів слід вважати повноправними суб'єктами системи вищої освіти, які мають право вибору навчального закладу, право брати участь у вирішенні актуальних проблем ВНЗ та право на індивідуальні форми досягнення освітньої мети. Гуманізація освіти - це орієнтація освітньої системи на розвиток і становлення відносин взаємної поваги студентів і викладачів, які ґрунтуються на повазі прав кожного, збереженні їх почуття власної гідності і розвитку особистісного потенціалу. Реалізуючи даний принцип, слід урахувати світову тенденцію демократизації університетського життя - надання університетам широкої автономії. Загальною світовою тенденцією постає розвиток академічних свобод, створення умов для педагогічних інновацій і міжнародного співробітництва, стимулювання студентського самоврядування як важливого чинника модернізації вищої школи, формування у майбутніх фахівців навичок управлінської та організаторської роботи. Нам слід вивчати і використовувати накопичений століттями досвід студентського самоврядування Сорбонни, студентських братств Оксфорда та Кембріджа, де функціонують студентські спілки, студентські уряди чи студентські ради, упроваджувати це надбання у вітчизняний досвід, котрий потребує подальшого збагачення новітніми демократичними ідеями.

4. Забезпечення органічного зв'язку освіти з національною історією, культурою, традиціями. Реалізації цього принципу повинна сприяти національна спрямованість виховання, вивчення рідної мови, історії культури і народу, прищеплення шанобливого ставлення до культури всіх народів, що населяють Україну. У Національній доктрині розвитку освіти визначено: "Освіта має гуманістичний характер і грунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності" .

5. Незалежність навчально-виховного процесу від діяльності політичних партій і релігійних організацій. Реалізація цього принципу забезпечується вимогою Конституції України про недопустимість втручання у навчально-виховний процес закладу освіти політичних партій, громадських і релігійних організацій. Формулюючи даний класичний принцип діяльності університетів, СІ. Гессен зазначав, що тільки наука повинна визначати його (університет) у Його внутрішньому бутті, а не сторонні науці інтереси держави, віросповідання, секти і партії .

6. Світський характер освіти. Згідно цього принципу у вищому навчальному закладі не викладаються релігійні предмети. Студенти оволодівають науковими знаннями про природу, науку, культуру, людину та суспільство, на основі чого відбувається формування наукового світогляду, моральних, правових, естетичних та інших цінностей. Коли в навчальну програму упроваджується курс "Релігієзнавство", то його зміст з метою формування поваги і толерантності спрямовується на ознайомлення студентів з основами релігійних знань, сутністю релігійних поглядів народів світу.

7. Інтеграція навчання з наукою і практикою, професійна спрямованість навчального процесу. На основі цього принципу в навчальному процесі ВНЗ забезпечується вивчення найновітніших наукових здобутків, постійне використання у навчальному процесі інноваційних інформаційних, педагогічних і комунікативних технологій, досягнень науки, техніки І культури, посилення світоглядних функцій навчання. Навчальні плани ВНЗ передбачають теоретичну та практичну підготовку студентів, проведення різноманітних видів практики на виробництві, що має на меті формування у випускника системи науково-професійних знань і практичних умінь та навичок.

8. Взаємозв'язок з освітніми системами інших країн, відповідність вищої освіти України світовому рівню

Нині Україна чітко визначила орієнтири на входження в науковий та освітній світовий простір, згідно Болонських угод здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог. 4 березня 2008 року в Брюселі (Бельгія) Україна стала повноважним урядовим членом Європейського реєстру забезпечення якості (ЕQAR). Це надзвичайно важливе досягнення нашої держави в орієнтації на забезпечення якості вищої освіти європейського рівня.

Освіта в нашій країні ґрунтується на широкому використанні досягнень світової науки та національних надбань. Важливими завданнями сучасної української вищої школи є участь у науково-технологічному діалозі, скоординованому учасниками Болонського процесу, та розвиток трансрегіонального наукового партнерства, яке сприятиме сталому розвиток і соціально-економічному, інтелектуальному, культурному прогресу держав-учасниць. Співробітництво в галузі освіти передбачає обмін науковою і технічною інформацією, взаємоузгодженість діяльності в контексті професійної підготовки та програми мобільності студентів, науковців і дослідників, співпрацю поміж навчальними закладами, удосконалення системи вищої освіти і системи професійної підготовки в Україні згідно з сучасними вимогами, включаючи систему сертифікації вищих навчальних закладів і дипломів про вищу освіту. Останніми роками в країні здійснено суттєві зрушення в напрямку міжнародного співробітництва. Так, за підтримки Європейського Фонду освіти в Україні відбувалася реалізація проекту "Реформування професійно-технічної освіти в Україні" в галузі сільського господарства, транспорту і туризму за участю Міністерства освіти і науки

України, навчальних закладів Франції, Італії, Австрії, Угорщини, Польщі та Чехії. У реалізації проекту брали участь професійно - технічні навчальні заклади м. Києва, Вінницької, Львівської, Закарпатської областей та м. Одеси. Вище означений проект мав головним завданням підготовку фахівців сільського господарства, здатних працювати в умовах ринкової економіки, організовувати і вести фермерське господарство в сучасних умовах.

Херсонським державним аграрним університетом, Херсонським державним університетом, Каледонським університетом м. Глазго (Великобританія), Університетом м. Євле (Швеція) з 2005 року реалізується проект Tempus "Географічні і інформаційні системи в аграрних університетах". Історичне значення цього міжнародного освітнього проекту полягає в через те, що розпочалось відродження науково - технічного співробітництва вчених - гідромеліораторів, ґрунтознавців, гідрогеологів, агрономів, екологів, які працюють над розробкою, вдосконаленням і впровадженням нормування водокористування і водовідведення на основі геоінформаційних технологій.

У вирішенні проблеми взаємозв'язку освітнього простору України з освітніми закладами зарубіжних країн великого значення набувають масштабні міжнародні програми*, зокрема:

- ЕРАЗМУС, мета якої полягає у через те, щоби забезпечити мобільність студентів Європи (так, наприклад, в межах програми до 10% студентів повинні пройти навчання у вищій школі іншої європейської країни).

- ЛІНГВА - програма підвищення ефективності вивчення іноземних мов, розпочинаючи з початкових класів.

- ЕВРІКА, завдання програми полягає у через те, щоби здійснити координацію досліджень в країнах Східної Європи. Незважаючи на досить повільну реінтеграцію, країни Східної Європи і СНД зберігають деякі загальні елементи інфраструктури освіти, які можуть використовуватися в інтеграційних процесах різного рівня і масштабу.

- ЕСПРПГ - проект, орієнтований на об'єднання зусиль європейських університетів, науково - дослідних установ у створенні нових інформаційних технологій.

- ТЕМПУС - загальноєвропейська програма, орієнтована на розвиток мобільності університетської освіти.

- ІРІС - система проектів, спрямованих на розширення можливостей професійної освіти жінок.

Згадуючи слова Ціцерона: "Світовий організм - це неперервне ціле", нині дозволяється говорити про світовий освітній простір XXI століття як про мета-систему, котра зберігаючи різноманітність своїх складових частин (національних освітніх систем), визначає глобальні тенденції:

- Прагнення до демократичної системи освіти, тобто доступність освіти усьому населенню, доступність її ступенів, рівнів, надання автономності вищим навчальним закладам.

Забезпечення права на освіту всім бажаючим, надання можливості і рівних шансів для кожної людини на отримання освіти у вищому навчальному закладі, незалежно від національної і расової належності, віку та статі. У зв'язку з цим завжди більших темпів набуває розвиток системи дистанційної освіти, одним з завдань якої є надання можливості отримати освіту людям з обмеженими фізичними можливостями (інвалідам), молоді з віддалених регіонів, сільської і гірської місцевості, військовослужбовцям та іншим категоріям громадян.

Збільшення навчально-виховних закладів, спрямованих на забезпечення різноманітних освітніх запитів, розвиток здібностей молодої людини.

Розростання ринку освітніх послуг.

- Розширення мережі закладів вищої освіти і демократизація соціального складу студентської молоді.

- у галузі управління освітою відбувається пошук компромісу поміж жорсткою централізацією і повною автономією вищих навчальних закладів.

- Постійне оновлення і корекція освітніх програм і навчальних планів, викликані динамікою соціально - економічних чинників.

- У більшості розвинених країн освіта стає пріоритетним об'єктом фінансування.

9. Гнучкість і прогностичність системи освіти. Даний принцип передбачає варіативність, саморегуляцію і безперервне оновлення вищої освіти, її адаптацію до вимог суспільства згідно визначених Болонськими угодами європейських стандартів. Реалізації цього принципу має сприяти перехід на модульно-кредитну систему навчання, педагогічний експеримент з упровадження якої в навчальний процес вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації розпочався в Україні з 2004-2005 навчального року. Одним з головних завдань модернізації системи вищої освіти має стати чітке прогнозування потреб суспільства на підготовку фахівців, усунення структурних невідповідностей поміж потребами економіки та структурою підготовки і перепідготовки фахівців. Слід, наприклад, урахувати тенденцію зростання попиту на інженерів-механіків, інженерів-приладобудівників, енергетиків, хіміків-технологів, фахівців у галузі інформаційних технологій та електроніки. Дані явища мають місце і в таких розвинених країнах як Японія, де нині дефіцит інженерів становить майже мільйон осіб, Німеччині, де даний ознака складає 1,5 млн. осіб, у США - 2,5 мли. осіб. У той же час в Україні зафіксовані випадки, коли випускники ВНЗ не можуть працевлаштуватися, оскільки їх професії не мають попиту чи рівень кваліфікації не відповідає вимогам роботодавця.

З огляду на це у вищій освіті має чітко прогнозуватися державне замовлення на основі моніторингових досліджень відносно його відповідності реальним соціальним потребам.

10. Безперервність і різноманітність системи освіти. В основу принципу покладена концепція "Навчання впродовж усього життя", яка є істотним елементом Зони європейської вищої освіти. Наразі суспільство, наука, економіка потребують мобільних, постійно оновлювальних знань, через те стратегія навчання протягом усього життя постає поряд із проблемою конкурентоспроможності. Дані функції може забезпечувати самостійне навчання і самоосвіта з метою забезпечення високої якості життя, а також післддипломна освіта. Біля 40% населення країн Європи активного віку (24-65 років) бере участь в освітніх програмах, що стимулюється наданням субсидій, грантів, компенсацією (до 50%) плати за навчання.

Післядипломна освіта у вигляді спеціалізації, стажування, клінічної ординатури, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів може забезпечуватися:

- академіями, інститутами (центрами) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсовими комбінатами;

- підрозділами вищих закладів освіти;

- відповідними підрозділами в організаціях та на підприємствах.

У зв'язку з потребою "Навчання упродовж життя" одним з найбільш важливих завдань вищої школи є формування у випускників системи вмінь самоосвіти, які є підґрунтям неперервної освіти. Свого часу Д.І. Писарєв лаконічно окреслив сутність і значення самоосвіти в житті особистості: "Хто дорожить життям думки, той знає дуже добре, що справжня освіта є тільки самоосвіта і що вона розпочинається тільки з тієї хвилини, коли людина, розпорощавшись назавжди зі всіма школами, стає повним господарем свого часу і своїх занять" .

11. Поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіти Даний принцип полягає у оптимальному розподілі функцій в управлінні освітою поміж державними органами та органами самоврядування ВНЗ за умов забезпечення університетської автономії. Аналізуючи проблему демократизації вищої освіти, ми вже зупинялися на проблемах поєднання державного управління і автономізації вищих навчальних закладів.

12. Єдність і наступність системи освіти. Система вищої освіти в Україні побудована на принципі послідовності, котрий забезпечується внутрішньою єдністю структури освіти та узгодженістю ступенів і етапів навчально-виховного процесу (рис. 4). Згідно Болонських угод мова повинна йти про використання прозорих схем та етапів підготовки фахівців, які будуть відкритими і порівнянними для різних країн. Як можлива модель пропонується двоступенева система освітньо кваліфікаційних рівнів за схемою "бакалавр-магістр". Перший етап в академічному плані повинен повністю забезпечити доступ до другого рівня підготовки магістра. Разом з цим освіта на рівні магістра дає право продовжити післядипломну освіту і здобути ступінь доктора наук (доктора філософії). Наступність в освітній практиці забезпечується також методично і психологічно обґрунтованою побудовою програм, підручників, дотриманням послідовності руху від простого до складного в отриманні знань та організації самостійної роботи студентів.

Реалізація головних принципів побудови вищої освіти в України має забезпечити ефективність її функціонування, підвищити статус освіти як "вікна у майбутнє".

Згідно Державної Національної програми "Освіта (Україна XXI століття)" вища освіта спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної та професійної підготовки фахівців, має визначати рівень науково-культурного прогресу українського суспільства, інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства.

← Предыдущая страница | Следующая страница →