Поделиться Поделиться

Опорний конспект (зразок)

Головні етапи і логіка наукового дослідження в педагогічних науках

Науково-педагогічне дослідження - осмислений, цілеспрямований пошук шляхів удосконалення педагогічного процесу з використанням конкретного наукового апарату і методів педагогічного дослідження.

В педагогіці розрізняють три рівня наукових досліджень (Е.І.Моносзон).

Доповідь із заздалегідь запланованими помилками одна з найскладніших видів лекції у ВНЗ. Методика проведення лекції такого типу мас щонайменше два різновиди. Перший викладач на протязі певного проміжку часу подає лекційний матеріал з його фіксацією на дошці. В результаті виконання певних дій студенти разом з викладачем приходять до парадоксальних результатів: наприклад 2x2=5. Студентам пропонують знайти в логіці розмірковувань помилки, які спричинили подібний результат. За іншим сценарієм викладач передбачає використати в лекції певну кількість типових помилок, про що повідомляє студентам на початку лекції. Завдання студентів полягає у виявленні і фіксуванні цих помилок на полях конспекту. На аналіз змісту та причин помилок відводиться певний час. Подібна доповідь одночасно виконує стимулюючу, розвивальну та контролюючу функції.

Доповідь-бесіда (чи доповідь-діалог з аудиторією) - найбільш типова форма активного залучення студентів до навчального процесу.

Бесіда як метод навчання відома також за часів Сократа. Бесіда передбачає безпосередній контакт викладача з аудиторією. Перевага бесіди полягає у через те, що вона дозволяє прикути увагу слухачів до найбільш важливих питань з теми, визначити зміст і темп викладу навчального матеріалу з урахуванням особливостей аудиторії. Активну участь студентів у бесіді дозволяється забезпечити різними прийомами. Наприклад, на початку лекції викладач пропонує аудиторії запитання, призначене не для контролю успішності засвоєння знань, а для виявлення думки і рівня ознайомленості слухачів з даною проблемою, ступеня їх готовності до сприйняття наступного матеріалу. Запитання адресуються всій аудиторії, а студенти можуть відповідати з місць. Для економії часу запитання бажано формулювати так, щоби на них дозволяється було давати короткі відповіді. З урахуванням думок студентів викладач конструює виклад матеріалу під час лекції і має при цьому можливість більш аргументовано доводити кожну тезу виступу. Запитання до аудиторії можуть бути як елементарні (для того, щоби зосередити увагу слухачів) так і проблемні. Студенти, обмірковуючи відповідь на задане питання, отримують можливість самостійно дійти висновків і узагальнень, які викладач мав їм повідомити в якості нових знань, чи ж зрозуміти глибину і важливість проблеми, яка обговорюється. Останнє, у свою чергу, підвищує інтерес і ступінь сприйняття матеріалу.

Друга форма проведення лекції-діалогу - це залучення студентів до колективного дослідження. Викладач пропонує слухачам сумісними зусиллями довести те чи інше правило, закономірність процесу, явища. При цьому він звертається до досвіду і знань аудиторії. Уточнюючи і доповнюючи відповіді, викладач підводить теоретичну базу під практичний колективний досвід, записує висновки на дошці. Звичайно, у такому випадку часу витрачається більше, проте дидактичний ефект лекції-бесіди досить значний.

Доповідь-дискусія. У цій ситуації викладач не тільки використовує відповіді слухачів на його запитання, а й організовує вільний обмін думками в інтервалах поміж логічними розділами. Це активізує пізнавальну діяльність аудиторії, дозволяє викладачеві керувати колективною думкою, долаючи негативні установки і помилкові думки деяких студентів, водночас глибоко поважаючи право особистості на висловлювання власних поглядів.

Як наприклад майстерності приведемо лекції-дискусії професора Московського університету Т.М. Грановського. Так, К.Д. Ушинський, згадуючи студентське життя, писав, що коли лекцію читав Грановський, у навколишніх трактирах - своєрідних студентських клубах, не було жодного студента. О.І. Герцен, високо оцінюючи глибину, мистецтво і толерантність професора, так описує закінчення однієї з його лекцій: "На останній лекції аудиторія була заповнена повністю. Коли він (Грановський) у заключній частині став говорити про слов'ян, якесь тремтіння пробігло по аудиторії, сльози були на очах і обличчя усіх набрали шляхетного вигляду... "Дякую тим, - так закінчив він, - котрі з симпатією слухали мене і поділяли доброчинність моїх наукових переконань, дякую і тим, котрі, не поділяючи їх, з відкритим чолом, прямо і благородно висловлювали свою протилежність. Також раз дякую усім".

Доповідь з аналізом конкретних ситуацій - один із засобів активізації навчально - пізнавальної діяльності студентів. За формою така доповідь виглядає як дискусія, однак для обговорення викладач пропонує не залитання, а наводить конкретну життєву виробничу чи науково-історичну ситуацію. Іноді обговорення мікроситуації використовується як своєрідний пролог до наступної частини лекції. Це необхідно для того, щоби зосередити увагу аудиторії на окремих проблемах, підготувати до глибокого сприймання навчального матеріалу.

Доповідь-конференція проводиться як науково-практичне заняття за попередньо окресленою проблемою із системою доповідей, підготовлених студентами, для ЇЇ аналізу. Кожен студентський виступ має бути логічно завершеним і відповідати запропонованій викладачем програмі. Система виступів дозволить різнобічно висвітлити актуальні наукові проблеми. Для активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів дозволяється підготувати групу опонентів та експертів, які будуть доповнювати і поглиблювати інформацію доповідачів та висловлювати критичні зауваження. В кінці лекції викладачеві слід узагальнити результати виступів студентів і оцінити їх діяльність.

Доповідь-прес-конференція має декілька методичних варіантів:

1. На запитання попередньо підготовленої до лекції аудиторії відповідає викладач;

2. На запитання студентів відповідає група викладачів;

3. На запитання студентів відповідає група попередньо підготовлених студентів.

Запропоновані види лекцій можуть успішно доповнювати традиційну (інформаційну, тематичну) лекцію.

Слід зазначити, що доповідь є однією з найважчих форм навчальної роботи у ВНЗ, оскільки лектор завжди виступає одночасно в декількох ролях: оратора, котрий переконує аудиторію, пропагує науку, захищає чи відкидає якісь положення; вченого, котрий розглядає явища і факти, положення, закономірності, спонукає, дає поштовх науковому мисленню студентів, їх самостійності і творчості; педагога, котрий озброєний матеріалом високої виховної та наукової цінності, словом впливає на аудиторію; психолога, котрий відчуває аудиторію в цілому і кожного студента зокрема, і використовує знання людської психіки для реалізації головних задач навчання і виховання. Плідно прочитана доповідь впливає на розум, світогляд, почуття, мотивацію навчальної діяльності студентів. Так, один із студентів професора М.Г. Павлова, котрий читав курси фізики, мінералогії та сільського господарства в Московському університеті, у своїх спогадах відзначав: "Коли я вперше послухав Павлова, то був глибоко вражений, наче якась пелена спала з розуму мого, і в голові моїй засяяло нове світло. Переді мною відкрився новий світ ідей, новий погляд на науки... одним словом, в перший раз збудилося моє мислення, і я побачив відкриття філософських знань, котре так сподобалося моєму юному розуму" .

Залежно від дидактичної мети, змісту навчальної інформації і рівня підготовки аудиторії викладач вибирає різновид лекції. Структура лекції є, безумовно, творчою справою кожного викладача, проте досвід переконує, що традиційна доповідь має зазвичай наступну структуру:

- Вступна частина з повідомленням студентам теми, мети, завдань лекції та її плану (3-5 основних проблем). Мотивація навчально-пізнавальної діяльності студентів.

- Короткий огляд рекомендованої літератури (основної та для поглибленого вивчення теми).

- Актуалізація опорних знань студентів (коротке повторення вузлових питань раніше вивченого та "створення містка" для отримання нових знань).

- Основна частина - виклад змісту лекції, розкриття її плану.

- Завершальна частина лекції - узагальнення вивченого та підведення підсумків.

- Рекомендації відносно самостійної роботи студентів за темою лекції.

- Час, котрий відводиться для відповідей на запитання студентів. Проектуючи майбутню лекцію, викладачеві слід орієнтуватися на

своїх майбутніх слухачів, прогнозувати можливі труднощі, з якими вони можуть зіткнутися при сприйманні нової інформації, і дібрати такий варіант, котрий би найбільш повно відповідав особливостям аудиторії.

Особливо важливо на перших хвилинах виступу зацікавити студентів науковою проблемою, створити специфічне емоційне тло для пошуку її вирішення (подив від красивої наукової ідеї, захоплення історичними відкриттями, занурення у цікавий практичний досвід та ін.), що чудово відтворюється в поетичних рядках:

Всё известно вокруг.

Тем не менее

На Земле ещё много всего.

Что достойно порой удивления

-Всех вокруг, твоего, моего,

Удивляйся росе, удивляйся цветам,

Удивляйся упругости стали,

Удивляйся через те, чему люди порой

Удивляться уже перестали.

Важливим елементом успішної лекції є підготовка до її проведення. Відомий педагог, професор Московського університету Т.М. Грановський -віртуоз університетського викладання - ретельно готував детальні конспекти кожної лекції і багаторазово перечитував їх, відпрацьовуючи паузи, посилення голосу, жести, темп викладу. Відомого професора хімії О.М. Реформаторського якось запитали: "Коли тепер - після 45 років професорської діяльності в галузі хімії - Вам запропонують прочитати лекцію на тему: "Що таке хімія?", невже Ви будете готуватися?". Великий вчений відповів без жодних вагань: "Адже я й досі готуюся до кожної лекції, навіть тоді, коли предмет лекції нескладний". Таким чином, ретельна підготовка викладача до лекції - це необхідний елемент педагогічної творчості

Похожие статьи