Поделиться Поделиться

Технологія навчально-пізнавальної діяльності

Тема: Дефініції та структура технології навчання

Модульно-пізнавальний аспект

Із концепції дванадцятирічної середньої загальноосвітньої школи

1. Будь-яка школа України функціонує як українська національна школа, формуючи свідомих громадян Української держави незалежно від мови навчання і підпорядкування закладу.

2. Головні завдання загальноосвітньої школи:

o всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів і потреб;

o збереження і зміцнення морального і фізичного здоров'я вихованців;

o виховання школяра як вільної, демократичної, національно-свідомої, життєво і соціально компетентної особистості, здатної самостійно обирати і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях.

3. Суть технології навчання - дати ґрунтовні знання та розвивати творчі сили учня.

4. Діяльність:

o організована;

o цілеспрямована;

o двобічна.

5. Функції:

o освітня;

o виховна;

o розвиваюча.

6. Гносеологія:

o теорія пізнання, нерозривна єдність чуттєвого і раціонального, емпіричного й теоретичного у навчанні.

7. Рушійні сили:

o суперечності;

o боротьба протилежностей.

8. Мотиви навчання:

o соціальні;

o безпосереднього спонукання;

o перспективного спонукання;

o інтелектуального спонукання.

9. Види навчання:

o догматичне;

o пояснювально-ілюстративне;

o проблемне;

o програмоване.

10. Етапи засвоєння знань:

o висування навчальних завдань;

o сприйняття;

o усвідомлення;

o розуміння;

o закріплення;

o формування умінь і навичок;

o перевірка й аналіз.

11. Засоби оптимізації навчання:

o формування завдань навчання;

o відбір і конкретизація змісту навчання;

o вибір оптимальних форм навчання;

o відбір найраціональніших методів навчання;

o складання оптимального плану навчання;

o максимальне покрашення умов навчання;.

o реалізація обраного плану навчання;

o аналіз результатів і оцінка оптимальності.

Модульно-технологічний аспект

Окремі наукові дефініції технології навчання

Технологія навчання - частина педагогічної технології, котрий вивчає, досліджує, узагальнює принципи, закономірності, форми, методи та прийоми навчального процесу, їх вплив на формування в особистості (учня) знань, умінь та навичок, розвиток світогляду та громадської позиції.

Знання учня - систематизовані наукові та загальнолюдські факти, які засвоюються на основі свідомості і підтверджуються реальною практичною діяльністю учня.

Уміння - система набутих навичок на основі виконання дій, які виконуються незалежно від свідомості особистості.

Навички - певна система вправ, що дозволяє виконувати фізичну чи теоретичну працю на основі певних знань.

Історія технології навчання починається з книги Яна Амоса Коменського "Велика дидактика" (1657 р.), теоретичні основи якої пізніше в своїх працях розвивали українські вчені: К. Д. Ушинський ("Людина як предмет виховання", "Рідне слово"); А. С. Макаренко ("Педагогічна поема"); О. В. Сухомлинський ("Павлиська середня школа") та інші.

Серед нових наукових робіт з технології навчання слід відзначити: "Розвиваюче навчання" Л. В. Занкова, "Дидактика середньої школи" М. Данилова, М. Скаткіна, "Урок у сучасній школі" В. О. Онищука, "Економічна освіта школярів" А. С. Нісімчука.

Головні компоненти технології навчання

1. Мета навчання визначається умовами розвитку побудови незалежної Української держави та набутим досвідом у формуванні підростаючого покоління.

2. Завдання навчання випливають із мети навчання і дають змогу оволодівати знаннями, вміннями та навичками згідно до навчальних планів та програм.

3. Зміст освіти (навчання) - чітко окреслена система знань, умінь та навичок, якою повинен оволодіти учень за час навчання у школі.

4. Методи навчання - головні шляхи, способи навчальної роботи вчителя та учнів, за яких набуваються певні знання, уміння та навички.

5. Засоби навчання - підручники, посібники, комп'ютери, навчаючі контролюючі машини, відповідні спортивні знаряддя, за допомогою яких учні набувають знань та удосконалюють навички.

6. Форми організації навчання - забезпечують свідоме оволодіння навчальним матеріалом, відповідними уміннями та навичками. Основною формою навчання у школі є урок, у вищому закладі -доповідь. Додаткові форми навчання: факультативні заняття, гурткова, секційна робота з учнями, різноманітні конкурси, олімпіади, спортивні змагання.

Структура діяльності бакалавра в школі

Праця бакалавра в школі є складною і різноманітною. Вона передбачає низку науково-організаційних аспектів, до яких відносять:

а) планування роботи бакалавра на уроці (написання конспекту уроку);

б) організація навчальної діяльності учнів (передбачає теоретичне ознайомлення з новим матеріалом, демонстрація особистого вміння виконувати окремі дії);

в) стимулювання навчальної діяльності учнів (оцінка діяльності учня за 12-бальною системою);

г) контроль за виконанням навчальних дій (види та форми контролю: усний, письмовий, комплексний, машинний, тестовий);

ґ) аналіз результатів навчальної діяльності школярів (учитель вносить корекцію для засвоєння учнями матеріалу на основі оцінок чи результатів складання спортивних норм);

д) діяльність бакалавра спрямована на розвиток культури спілкування та логічного мислення учнів.

Рушійні сили технології навчання

Зовнішні суперечності:

поміж пізнавальними і практичними завданнями, що постійно ускладнюються, і рівнем знань, розвитком і можливостями учнів;

- теоретичними знаннями і вміннями застосовувати їх на практиці;

фронтальним способом викладу навчального матеріалу та індивідуальною формою його засвоєння;

- побутовим уявленням учнів і науковими знаннями; прагнення до стабільності знань і постійним їх оновленням.

Внутрішні суперечності:

- поміж прагненнями особистості і можливостями їх задоволення;

- поміж бажанням "бути на виду" і небажанням працювати, навчатися та ін.

Мотиви навчальної діяльності

Соціальні:

- бажання бути корисним народу, Батьківщині;

- прагнення бути освіченим громадянином суспільства;

- відповідальність, обов'язок перед колективом, суспільством, батьками.

Інтелектуальні:

- пізнавальні інтереси;

- розуміння важливості знань;

- потреба в самоосвіті, невдоволеність рівнем своїх знань;

- бажання і прагнення самостійно розв'язати проблему;

- почуття радості і задоволення від процесу розумової праці.

Перспективного спонукання:

- інтерес до певного виду діяльності;

- користь від оволодіння майбутньою професією;

- бажання заслужити схвалення товаришів, колективу, батьків;

- прагнення бути лідером.

Негативного спонукання:

- страх перед учителем, батьками, у зв'язку з можливістю одержати незадовільну оцінку;

- вияв самолюбства і честолюбства.

Сам процес засвоєння знань учнями (теоретичний чи практичний) є складним і динамічним, бо залежить від віку учнів та розвитку їх інтелекту. Процес засвоєння учнями знань включає два основних аспекти: психологічний та педагогічний.

Перший базується на:

а) сприйнятті навчальної інформації;

б) осмисленні отриманої інформації;

в) розумінні внутрішньої будови інформації;

г) узагальненні одержаної інформації на основі власного досвіду та логічного мислення;

д) закріпленні інформації в пам'яті на відповідний період;

є) застосуванні теоретичної інформації у практичній діяльності.

Другий аспект включає:

а) природну потребу дитини у навчанні;

б) виявлення інтересу (цікавості) відносно навчального процесу;

в) формування в учнів мотивів до навчання;

г) врахування емоційного стану школяра (сум, радість).

У процесі навчально-пізнавальної діяльності велика роль відводиться "педагогічній техніці" вчителя, тобто поєднанню різних видів навчальної діяльності. Серед видів навчальної діяльності слід відзначити такі: пояснювально-ілюстративне, проблемне, програмоване (за допомогою комп'ютера, розвиваюче навчання).

← Предыдущая страница | Следующая страница →