Поделиться Поделиться

Поняття організаційної структури управління

Коли в команді немає людини, що приймає рішення, то рішення ніколи не будуть прийняті

Пітер Фердинанд Друкер

Організаційна структура управління – фундаментальне поняття управління, безпосередньо пов'язане з цілями, функціями, процесом управління, роботою керівників і розподілом повноважень поміж ними. Саме в рамках даної структури відбувається весь управлінський процес, у котрий залучені керівники всіх рівнів і спеціальностей.

Структура – це внутрішня організація цілісної системи, яка є специфічним способом взаємозв'язку, взаємодії, взаємодоповнення компонентів, які її утворюють. Структура управління – це упорядкована сукупність стійко пов'язаних поміж собою елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного організму. Елементи організаційної структури управління: служби, відділи, інші органи апарату управління, а також окремі працівники (керівники, фахівці й службовці). Взаємодія поміж елементами організації здійснюється за допомогою вертикальних і горизонтальних зв'язків. Структура управління – це сукупність управлінських ланок, розташованих у строгій підпорядкованості, які забезпечують взаємозв'язок поміж керуючою і керованою системами.

Організаційна структура охоплює спосіб організації праці, інформаційних каналів, аналіз, планування, прийняття рішень, організацію їх виконання, діловодство, облік, контроль. Вона також відбиває будову суб'єкта управління, спосіб його внутрішньої організації, рівні управління, зв'язки елементів суб'єкта поміж собою. Структура управління забезпечує стабільність, стійкість системи, якою управляють, дозволяючи їй тим самим зберегти властивості при зміні зовнішніх умов.

Організаційна структура управління – це сукупність організаційно впорядкованих відносин і зв'язків поміж ланками й рівнями керівництва. Тобто під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться поміж собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого.

Організаційна структура управління дозволяє працівникам чітко усвідомити своє місце в школі, завдяки через що вони спільно можуть працювати над досягненням цілей навчального закладу. За винятком того, структура – це єдиний спосіб перейти від планів до дій. Без якої-небудь структури неможлива координація дій співробітників і найкращі плани не зможуть бути реалізовані.

Елементами структури є окремі працівники школи, підсистеми й інші ланки апарату управління, а відношення поміж ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні й вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер погодження і мають, як правило, один рівень. Вертикальні зв'язки – це зв'язки підпорядкування, і необхідність у них виникає за ієрархічності управління, тобто за наявності декількох рівнів управління.

У теорії управління існує такі типи структур управління: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, програмно- цільова, матрична й дивізіонна.

1. Лінійна структура управління. У лінійній структурі керівники наділяються повноваженнями вирішувати будь-які питання, що виникають у процесі діяльності його підлеглих. На верхівці ієрархії знаходиться директор школи, якому безпосередньо підпорядковуються заступники, котрим у свою чергу, підпорядковуються групи педагогічних працівників. Керівник делегує заступникам права керівництва роботою підлеглих їм педагогічних працівниках.

Делегування повноважень – це передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Під відповідальністю розуміють зобов'язання вирішувати поставлені завдання і відповідати за якість їх виконання. Проте відповідальність не може бути делегована навіть при передачі завдань підлеглому, відповідає за їх виконання керівник.

Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля підлеглих на виконання певних завдань. Серед повноважень розрізняють: рекомендаційні, обов'язкове узгодження; функціональні, лінійні в управлінському апараті. Так, педагогічній раді, що є дорадчим органом, делегуються повноваження, пов'язані з обговоренням шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, проте її рішення не є обов'язковими, а носять рекомендаційний характер.

У загальношкільному управлінні дозволяється виділити кілька рівнів лінійного управління, які виступають як ієрархічна система. Виший рівень даної системи забезпечує директор, згідно до посадової інструкції (див. доповнення А). Як єдиноначальник, він здійснює безпосередню управлінську діяльність, а саме: забезпечує добір і розстановку кадрів, здійснює внутрішньошкільний контроль, надає допомогу учнівському колективу, організовує роботу з батьками, звітує про роботу школи тощо. Другий рівень управління здійснюють заступники директора, які реалізують управлінські рішення. Третій рівень управління реалізують учителі, вихователі, класні керівники, методичні об'єднання, громадські організації. Учитель займає центральне місце в системі управління, оскільки він найближче знаходиться до учнів і через його працю реалізуються управлінські рішення директора школи. Четвертий рівень управління становить учнівський колектив (учнівські організації). Накази передаються від керівника до його заступників і далі.

Переваги лінійної структури управління: єдність і чіткість розпорядництва, яке виключає дублювання функцій, суперечливість і неузгодженість; підвищується відповідальність керівника за результати діяльності керованого ним підрозділу; оперативність прийняття рішень.

Недоліки лінійної структури управління: високі вимоги до керівника, котрий повинен мати різноманітні знання і досвід управління підлеглими; численні контакти з підлеглими, вищими й суміжними організаціями, перевантаження інформацією.

У лінійній структурі завжди замкнене на керівникові, він повинен швидко переключатися на вирішення різних за типом завдань, що примушує його відчувати значне навантаження. У чистому вигляді ця структура в навчальному закладі не існує, проте за бюрократичного характеру керівництва реальна організаційна структура може наближатися до лінійної.

2. Функціональна структура управління передбачає виконання окремих спеціальних функцій чи окремих виконавців, а виконавець по окремим питанням підпорядковується декільком функціональним керівникам.

Переваги функціональної структури управління: висока компетентність спеціалістів, які відповідають за виконання конкретних функцій; розширення можливостей лінійних керівників в оперативному управлінні школою завдяки їх звільненню від виконання питань функціональної діяльності.

Недоліки функціональної структури управління: недостатня координація дій поміж працівниками функціональних підрозділів; труднощі підтримки постійних взаємозв'язків поміж різними функціональними підрозділами; збільшення часу прийняття рішень у зв'язку з їх узгодженнями зі спеціалістами; ієрархія у взаємовідносинах поміж різними службами; зниження відповідальності виконавців за роботу, оскільки кожний з них має вказівки від декількох керівників функціональних підрозділів; виникнення дублювання і неузгодженості вказівок і розпоряджень, які надаються лінійними керівниками зверху; порушення принципів єдиноначальності та єдності розпорядництва.

3. Лінійно-функціональна структура управління об'єднує переваги обох структур. У цій структурі паралельно з ієрархією лінійного керівництва існують функціональні підрозділи, які спеціалізуються на виконанні визначених видів управлінської діяльності й спроможні приймати рішення відносно вузького кола спеціальних питань. Роль функціональних підрозділів у системі управління школою виконують педагогічна рада, методичні об'єднання, рада класних керівників та інші. Дані підрозділи приймають обов'язкові для всіх членів педагогічного колективу рішення тільки з тих питань, які стосуються їх компетенції.

Переваги лінійно-функціональних структур полягають у через те, що через їх вузьку спеціалізацію вони дозволяють якісно вирішувати певні проблеми й висувають менші вимоги до різнобічної підготовки керівників і виконавців. Проте під час нестабільної ситуації, коли необхідно узгоджувати свої рішення з іншими підструктурами управління, такі структури стають малоефективним. Іншим недоліком лінійно-функціональних структур є той факт, що функціональна диференціація призводить до втрати загальної мети управління, вона опиняється поза зором її функціональних структур. Кожен підрозділ бачить тільки свою частину роботи, і на керівника полягає обов'язок бачення всієї системи управління навчальним закладом взагалі, й лише він стає носієм загальної мети.

4. Програмно-цільова структура управління складається в школі з тимчасових творчих колективів для виконання окремих програм чи вирішення конкретних проблем. Створення творчих колективів не порушує цілісності існуючої структури управління, а органічно вписуються до її складу. Переваги програмно-цільової структури: забезпечення системного наукового управління; оперативна переорієнтація діяльності у відповідності вимог суспільства; організація роботи спеціалістів по цільовим програмам.

5. Матрична структура управління створюється шляхом суміщення лінійної і програмно-цільової, і є сучасним ефективним типом структур. Управління окремими сферами діяльності в школі здійснюється за лінійною структурою, а управління програмами, проектами, темами за програмно- цільовою структурою (по горизонталі).

Переваги матричної структури: залучення керівників і спеціалістів до активної творчої діяльності по удосконаленню навчально-виховного процесу; розподіл функцій управління поміж керівниками відповідальними за високі кінцеві результати й повне використання ресурсів; значна активізація діяльності працівників апарату управління.

Створення матричної структури управління школою доцільно у випадках при освоєнні складних технологій і швидкого реагування в проблемних ситуаціях.

6. Дивізіонна структура управління використовується в розвинутих країнах, в основу якої покладений принцип оцінки діяльності кожного функціонального структурного підрозділу по кінцевому результату. Дивізіонна структура управління передбачає делегування окремих управлінських функцій на нижчі органи управління, які фактично самостійні у виборі різних управлінських рішень, за винятком фінансових і матеріальних.

Фактори, що впливають на структуру системи управління. Побудова структури системи управління школою залежить від її розмірів, від характеру освітньої системи, від інновацій, що впроваджуються в навчальному закладі і їх інтенсивності, від стабільності оточуючого середовища.

Чим більший навчальний заклад, тим більше в його організаційній структурі може бути рівнів, більш різноманітним – склад органів управління, більш широкою – спеціалізація та делеговані повноваження, значну роль відіграють вертикальні та горизонтальні механізми координації зв'язків поміж підрозділами. Варіативність, інтегрованість, індивідуалізація навчально-виховного процесу теж вагомо впливають на організаційну структуру навчального закладу.

← Предыдущая страница | Следующая страница →