Поделиться Поделиться

Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються й фіксуються в оцінці успішності - системі певних показників, які відображають об'єктивні знання, уміння та навички.

Оцінювання знань - визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях учителя знань, умінь і навичок учнів згідно до вимог шкільних програм.

За словами В. Сухомлинського, "найголовніше заохочення і найсильніше (та не завжди дійове) покарання в педагогічній практиці - оцінка. Це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури".

З метою забезпечення об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів запроваджено 12-бальну шкалу, побудовану за принципом урахування їх особистих досягнень. При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підлягають:

- характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;

- якість знань: правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

- ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок;

- рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

досвід творчої діяльності (вміння виявляти і розв'язувати проблеми, формулювати гіпотези);

- самостійність оцінних суджень.

На основі цих орієнтирів виокремлюють чотири рівні навчальних досягнень учнів, які характеризуються такими показниками:

1) початковий рівень. Відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу - елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення;

2) середній рівень. Учень відтворює головний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності;

3) достатній рівень. Учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв'язків поміж ними, самостійно засвоює знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Його відповідь повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча бракує власних суджень. Учитель здатний самостійно здійснювати головні види навчальної діяльності;

4) високий рівень. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними; він вміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Зазначеним рівням відповідають критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою (табл. 4).

Таблиця 4. Критерії оцінювання за 12-бальною шкалою

Рівні навчальних досягнень

Бали

Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

1

2

3

І. Початковий

1

Учень може розрізняти об'єкт вивчення і відтворити деякі його елементи

2

Учень фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення, виявляє здатність елементарно викласти думку

3

Учень відтворює менше половини навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання

4

Учень знає майже половину навчального матеріалу, здатний відтворити його згідно до тексту підручника чи пояснення вчителя, повторити за зразком певну операцію, дію

II. Середній

5

Учень розуміє головний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило

6

Учень виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, проте недостатньо осмислена. 3 допомогою вчителя здатний аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки. Вміє застосовувати знання при розв'язуванні задач

7

Учень правильно, логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, частково контролює власні навчальні дії

III. Достатній

8

Знання учня є достатньо повними, він

вільно застосовує вивчений матеріал

у стандартних ситуаціях, вміє аналізувати,

встановлювати найсуттєвіші зв'язки

і залежності поміж явищами, фактами, роби -

ти висновки, у цілому контролює власну

діяльність. Відповідь його повна, логічна,

обґрунтована, проте з деякими неточностями

9

Учень вільно володіє вивченим матері -а лом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, вміє аналізувати і систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації

IV. Високий

10

Учень володіє глибокими і міцними знаннями, здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях. Самостійно визначає цілі власної навчальної діяльності, критично оцінює окремі нові факти, явища, ідеї

11

Учень володіє узагальненими знаннями з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, уміє знаходити джерело інформації та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми

12

Визначає програму особистої пізнавальної діяльності; самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію відносно них

13

Учень має системні, дієві знання, виявляє неординарні творчі здібності у навчальній діяльності, вміє ставити і розв'язувати проблеми, самостійно здобувати і використовувати інформацію, виявляє власне ставлення до неї. Розвиває свої обдаровання і нахили

Згідно до загальних критеріїв до кожного навчального предмета розроблені конкретні критерії, які слугують нормами оцінок.

Норми оцінок - конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.

На виставлення оцінки не повинні впливати й такі "ефекти суб'єктивізму": ефект сукупності - учень має високі оцінки з багатьох предметів, і вчителеві "незручно" виставляти нижчу, особливо коли йдеться про підсумкові оцінки; ефект контрасту - клас слабенький, а один учень дещо вирізняється рівнем знань, і йому нерідко виставляють завищені оцінки; ефект соціального стану - йдеться про залежність оцінок дитини від соціального стану її батьків; ефект ідеалу - вчителі подекуди керуються принципом, що "математику один Господь знає на п'ятірку, вчитель - на четвірку, а прості смертні - тільки на нижчі оцінки"; ефект голосу - роздратованість надто голосною чи тихою відповіддю учня; ефект очікування - вчитель сподівався на кращу чи гіршу відповідь; ефект надмірної поблажливості чи суворості та ін. Усе це унеможливлює об'єктивне оцінювання знань, умінь та навичок учнів.

Суб'єктивізм і формалізм у перевірці та оцінюванні знань учнів дозволяється подолати, виставляючи оцінку лише за наявний рівень знань, умінь та навичок, а не за інерцією, зважаючи на попередні успіхи чи невдачі; не допускаючи впливу на оцінку інших чинників (поведінки на уроці та ін.); недопущенням хаотичності у виставленні оцінок заради оцінок, не вмотивованості їх чи орієнтування на середній бал; використанням результатів перевірки для вдосконалення навчального процесу; запровадженням тематичного обліку знань, умінь і навичок.

У цілому вміст і методика контролю на всіх етапах навчання мають спонукати учнів до пізнавальної діяльності, сприяти їх самостійності та активності, свідомому засвоєнню знань, умінь і навичок.

У школах вдаються й до такої форми перевірки й оцінювання знань учнів, як заліки у старших класах, які проводять з великих тем чи розділів навчальної програми. Термін складання заліку оголошують заздалегідь. До заліку вчитель викладає матеріал, котрий може становити певні труднощі під час самостійного опрацювання учнями, організовує їх самостійну роботу, навчає методів і прийомів пізнавальної діяльності, консультує, інструктує та контролює їх.

Під час залікових занять кожному учневі виставляють оцінку за усну чи письмову відповідь з матеріалу, засвоєння якого підлягає контролю, з урахуванням того, як він працював на уроках під час вивчення теми чи частини. Залік може бути виставлено і без підсумкового контролю за умови систематичної роботи учня. Для ефективного проведення уроків-заліків слід враховувати специфіку навчального предмета, кожної теми.

Щоби об'єктивно оцінити знання учнів, треба перевірити засвоєння теоретичного матеріалу та вміння застосовувати його у стандартних і нестандартних ситуаціях. З цією метою проводять урок-залік з використанням магнітофона чи кодоскопа. Добирають 10-12 запитань різної складності, що потребують не лише відтворення знання про явище, закон чи формулу, а й застосування до пояснення певного факту і записують їх на магнітофон з інтервалом 40- 70 секунд. За винятком того, учні повинні також розв'язати дві задачі: просту й підвищеної складності. Урок проводять у такий спосіб: половина учнів працює з магнітофоном (пишуть диктант з фізики), інші розв'язують задачі, відтак міняються ролями. Запитання і задачі вчитель готує у двох варіантах, що унеможливлює списування. Робота з магнітофоном потребує особливої пильності. Діти, які не встигли запам'ятати зміст запитання, звертаються по допомогу до товаришів і через те не можуть відповісти на запитання протягом паузи.

Залік проводять і в такий спосіб. Клас ділять на ланки по 3-4 учні. У кожній ланці є ланковий, котрий добре засвоює матеріал, уміє розв'язувати задачі. Йому доручають опитати учнів своєї ланки й оцінити їхні знання. Для цього учень, котрий складає залік, має картку з номерами запитань і задач, що охоплюють дану тему. Біля кожного запитання ставлять відповідний символ, що означає: "учень знає питання", "знає слабко", "не знає". Заповнені ланковим картки збирає вчитель. Самі ланкові складають залік пізніше. Враховується їхня активність під час вивчення теми, виконання ними лабораторних робіт тощо.

Залік дозволяється проводити за допомогою карток. Для цього складають їх 6-8 варіантів, що містять рівневі запитання і задачі (як правило, їх п'ять). Картки розкладають на робочих місцях так, щоби унеможливити спілкування поміж учнями, які отримали однакові варіанти, тобто забезпечити повну самостійність і запобігти списуванню, що дає змогу об'єктивно оцінити знання кожного учня і за потреби організувати окремим із них додаткові заняття і повторний залік.

Учні мають право на повторну атестацію з метою підвищення балів, проте не раніше 10 днів після закінчення атестації і не пізніше початку нового навчального року. Згідно до "Положення про державну підсумкову атестацію" її дозволяється проводити за результатами річного оцінювання.

Підсумковим видом контролю є екзамен. Згідно до Інструкції про екзамени переведення та випуск учнів загальноосвітніх навчально-виховних закладів України за курс неповної загальної середньої освіти складають екзамени з української мови, математики, біології, географії, іноземної мови чи однієї з гуманітарних дисциплін за вибором учнів; за курс повної загальної середньої освіти - з української мови і літератури, історії України і трьох предметів за вибором учнів.

Екзамени проводять згідно до розкладу, в якому передбачено час на самостійну підготовку і на консультації. Розклад випускних екзаменів визначає Міністерство освіти і науки України.

Письмовий екзамен складає весь клас одночасно. Зміст контрольних завдань для письмового випускного екзамену формує Міністерство освіти і науки України, а для перевідних - педагоги школи. Усні екзамени проводять за білетами, які заздалегідь публікують у педагогічній пресі. Приймають екзамени вчителі, які викладали дані навчальні предмети. На екзамені, за винятком екзаменатора, присутній асистент. Випускні екзамени приймає атестацій на комісія.

Для підготовки та успішного складання екзаменів необхідно, щоби учні сумлінно впродовж навчального року працювали над засвоєнням навчального матеріалу. Розклад складання екзаменів має передбачати достатньо часу для повторення та систематизації навчального матеріалу, засвоєння якого підлягає контролю. Важливо проінструктувати учнів відносно організації самостійної підготовки до екзамену з кожного предмета, ознайомити батьків з правилами поведінки у даний відповідальний для їхніх дітей період.

Учні перевідних і випускних класів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів звільняються від перевідних і випускних екзаменів за станом здоров'я згідно з Переліком захворювань. Ця норма поширюється і на учнів, які проживають чи проживали у зонах безумовного чи гарантованого добровільного відселення у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС. Звільнення учнів за станом здоров'я від уроків праці та фізичної культури не може бути підставою для звільнення їх від екзаменів.

Від перевідних і випускних екзаменів звільняються учні загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернаті в для хворих дітей на період перебування їх у цих закладах, шкіл-інтернатів для дітей з церебральним паралічем і наслідками поліомієліту, тяжкими порушеннями мовлення, затримкою психічного розвитку, глухих і зі слабким слухом, сліпих і зі слабким зором, а також учні вечірніх (змінних) спеціальних шкіл для сліпих і зі слабким зором, глухих і зі слабким слухом, а також жінки - учениці вечірніх (змінних) і заочних шкіл, які перебувають у відпустці на час вагітності та догляду за дитиною.

У 2002/2003 навчальному році Міністерство освіти і науки України почало впровадження системи незалежного тестування випускників повної середньої загальноосвітньої школи. З цією метою розроблено й апробовано у школах кількох областей національну модель зовнішнього тестування навчальних досягнень учнів одинадцятих класів.

Впровадження такої системи сприятиме викоріненню зловживань під час вступних іспитів до вищих навчальних закладів, більш тісній наступності поміж загальною середньою і вищою освітою, зниженню перевантаження учнів тощо.

Зарубіжна практика контролю успішності учнів

У зарубіжних країнах для перевірки й оцінювання знань учнів використовують різноманітні тести. їх складають так, щоби учень міг вибрати варіант відповіді з пропонованих. Такими відповідями можуть бути написання стислої відповіді, вписування пропущеного слова, дописування пропущених букв та ін. Тести друкують окремими збірниками, вони також можуть входити до комплекту навчально-дидактичних матеріалів з навчальної дисципліни й видаватися разом а підручником. Усну перевірку багато педагогів вважають лише допоміжним засобом контролю сумлінності учня в процесі навчання, а через те оцінки за неї майже ніколи не виставляють.

Система оцінювання знань у різних країнах має свої особливості, Наприклад, 100-бальна система підсумовування очок, якими окремо оцінюють завдання різної складності: легкі - 5, важчі - 20 очок та ін. Цікавою є система оцінювання знань у Німеччині. Найвища оцінка - 1, найнижча - 6. Кожній оцінці відповідає певна кількість балів з урахуванням так званої тенденції оцінки. Наприклад, бали 15,14,13 відповідають відмінній оцінці "1"; 12, 11, 10 - "2"; 9, 8, 7 - "3"; 6, 5, 4 - "4"; 3, 2, 1 - "5"; 0 балів сигналізує про цілковиту відсутність знань з предмета і означає оцінку "6". Під час атестації учнів оцінки виставляють лише в балах.

У школах США великого значення надають інформуванню учнів про їхні успіхи в навчанні, можливості порівняти свою роботу з роботою однокласників, розкривши загальну картину розподілу виставлених (за тестуванням) оцінок. Кожен учень може переконатися, до якої категорії потрапляють результати виконаного ним тесту. Наприклад: 90-100 балів - 3 учні; 80-89 - 7 учнів; 70-79 - 16 учнів; 60-69 - 2 учні; 50-59 - 1 учень (всього у класі 29 учнів). Такий розподіл оцінок за категоріями демонструє учневі його становище порівняно з іншими. Ця картина може бути детальнішою і кориснішою для учнів, коли оперувати інтервалами в п'ять, а не в десять балів. Середній бал дозволяється виводити кожному учневі за тиждень чи за інший період. Відтак на дошці розподіляють "середні" оцінки всього класу. Завдяки цьому кожен учень отримує чітке уявлення про свою успішність порівняно з іншими.

У школах США дітей не викликають до дошки, не опитують. Закони деяких штатів забороняють повідомляти будь-кому оцінки учня без письмового дозволу батьків.

Запитання. Завдання

1. У через що полягає значення контролю успішності учнів?

2. Розкрийте зміст основних педагогічних вимог до контролю успішності учнів.

3. Які види контролю успішності використовують у сучасній школі?

4. Охарактеризуйте головні методи контролю успішності учнів.

5. У через що полягають особливості іспитів і заліків як методів перевірки знань, умінь і навичок учнів?

6. Яким вимогам повинно відповідати виставлення оцінок учителем?

7. Чи дозволяється, на вашу думку, здійснювати контроль успішності без оцінки знань, умінь і навичок?

Література

Амонашвили Ш. А. Воспитательная и образовательная функции оценки учення школьников. - М., 1984.

Бардин К. В. Как научить детей учиться. - М., 1987.

Кремень В. Вимога часу - модернізація освіти // Освіта. - 2003. - 27 серп. - 3 верес. - № 39.

Полонений В. М. Оценка знаний школьников. - М., 1982.

Рысс В. Л. Контроль знаний учащихся. - М., 1982.

Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. Вибр. твори: У 5-ти т. - К., 1976. - Т. 3.

Сухорський С. Ф. Система обліку успішності в школі. - К., 1968.

Похожие статьи