Поделиться Поделиться

Виховання громадянської культури.

Без громадянського бачення світу людина не здатна відбутися як особистість. "Чим яскравіше виявляє себе індивідуальність, - писав у відповідний час індійський поет Рабіндранат Тагор, - тим більше спрямовується вона до об'єднання зі всім сущим". Таким чином, автентичність людини поза межами громадянського суспільства немислима. Громадянське виховання - це процес формування такої інтегрованої якості особистості, яка, з одного боку, викликає в людини відчуття моральної, соціальної, політичної та юридичної захищеності й дієздатності, а з іншого - налаштовує на захист загальнолюдських демократичних цінностей у межах своєї держави, викликає бажання бачити в ній уособлення загальнолюдських ідеалів певним чином завдяки власній співучасті в цьому

В основі громадянського виховання розвинених країн світу лежать правовий та політичний аспекти. Характерною ж особливістю вітчизняної системи громадянського виховання сьогодні є відсутність достатньої правової, юридичної бази чи ж її недієздатність, вона основана головним чином на морально-етичних засадах (Ю. Завалевський).

Прийнято вважати, що визначальними рисами громадянської культури є патріотизм, правосвідомість, моральність, політична освіченість, трудова активність.

Патріотизм

Насамперед передбачає глибинне почуття прив'язаності й любові до того місця, де людина народилася і провела своє дитинство.

Однак ця любов покликана стати діяльною. За умов виховання громадянської культури вона не обмежується тим, що до кінця свого життя людина лише носить у глибині своєї душі "мініатюрний портретик" свого народу. Вона формує почуття відповідальності за ту землю, де народилася, перед усім світом, а головне, перед самим собою.,,Людина не може відмовитися від участі в людському діянні, яке здійснюється біля неї, - писав О.І.Герцен, - вона повинна діяти у своєму місці, у своєму часі - у цьому її всесвітнє покликання".

Розрізняють два поняття патріотизму - конституційний та етнонаціональний. Конституційний пов'язаний із дотриманням конституційних вимог держави. Етнонаціональний базується на бажанні утвердити власну самоцінність як представника держави.

Правосвідомість - сукупність правових поглядів підростаючої особистості, що пов'язані з усвідомленням власних прав, свобод, обов'язків, ставлення до законів та інститутів державної влади. У процесі виховання громадянської культури важливо, щоби учні правильно зрозуміли співвідношення поміж свободою і "онтологічною першоосновою людського життя". Проте її природа така, що особистість не може користуватися нею для власного неконтрольованого життя. Свобода виступає як передумова прав і обов'язків людини. "Справжня свобода накладає й обов'язки, - писав Г.Ващенко, - і чим більша перша, тим більші й другі" (Ващенко Г. Загальні методи навчання. -К., 1997. - С. 407).

Виховання правосвідомості учнів пов'язане із засвоєнням системи знань з питань держави й права, зокрема, із таких його складових, як: державне, адміністративне, трудове, громадянське, сімейне, кримінальне право та ін. Орієнтувальною основою для формування правової свідомості слугує низка державних та міжнародних документів. Серед них найважливіші: Конституція України як Головний Закон Держави і суспільства, Закон України " Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (1998), Закон України "Про загальну середню освіту " (і 999), "Конвенція про права дитини прийнята Асоціацією ООН у 1989 році й ратифікована Верховною Радою України в 1991 році, "Резолюція з прав людини" (1989), рекомендації ЮНЕСКО "Про виховання в дусі миру " (1974) та ін.

Держава, спираючись на формування високої правосвідомості підростаючих громадян, створює умови для соціального становлення та розвитку молоді, які ґрунтуються на визначених Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" принципах:

1) поваги до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів, історичних, культурних, національних особливостей України, її природи;

2) безпосередньої участі молоді (громадян віком від 15 до 28 років) у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді зокрема;

3) врахування потреб молоді, співвіднесення їхньої реалізації з економічними можливостями держави;

4) доступності для кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівності правових гарантій;

5) відповідальності держави за створення умов відносно саморозвитку і самореалізації молоді;

6) єдності зусиль держави, всіх верств суспільства, політичних і громадських організацій, підприємств, організацій, установ та громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді;

7) відповідальності кожного молодого громадянина перед суспільством і державою за дотримання Конституції та законодавства України. Формування правосвідомості тісно пов'язане з формуванням політичної культури.

← Предыдущая страница | Следующая страница →