Поделиться Поделиться

Семінарське заняття

Провідною метою професійної школи сьогодні є подальше підвищення рівня підготовки фахівців на підставі вдосконалювання змісту, ефективної організації навчальних занять. Ця мета перед педагогами професійних навчальних закладів ставить два практичні завдання: передача студентам певного обсягу навчальної інформації й озброєння їх раціональними способами і засобами самостійного пошуку та здобуття знань. У реалізації цих завдань значну роль відіграють семінарські заняття.

У планах професійних навчальних закладів семінарські заняття відносять до категорії практичних занять. Є два види семінарських занять: на заняттях першого виду продовжується теоретичне вивчення матеріалу, розпочате на лекції, проте в більш детальному вигляді; тоді як на заняттях другого виду основна увага звертається на зв'язок теорії з практикою, на вироблення умінь та навичок. Наприклад, тема "Урок як основна форма організації навчального процесу" на лекції розглядається понятійно, викладаються загальні психолого-дидактичні вимоги до сучасного уроку. На семінарському занятті першого виду даний теоретичний матеріал поглиблюється в ході вивчення конкретних уроків, їхньої структури, на семінарському занятті другого виду може проводитися рецензування складених студентами конспектів уроків, розв'язання дидактичних задач, пов'язаних з уроком тощо. Другий вид семінарських занять необхідний для вивчення шкільної документації, складання планів навчально-виховної роботи, аналізу методичних матеріалів, складених студентами, обговорення результатів виконання позааудиторних практичних завдань. У такий спосіб засвоєння навчального матеріалу студентом здійснюється на трьох рівнях: на лекції - перший рівень (рівень загальнотеоретичного орієнтування); на семінарських заняттях першого виду - другий рівень (рівень теоретичної деталізації, конкретизації); на семінарських заняттях другого виду - найвищий рівень (рівень вироблення практичних умінь та навичок).

Як свідчать спостереження, головні функції семінарських занять такі:

- більш глибоке і детальне вивчення найважливіших та найскладніших тем;

- розширення знань з урахуванням специфіки професійної підготовки майбутніх фахівців;

- залучення студентів до практичної роботи, набуття ними деяких попередніх умінь за своєю майбутньою спеціальністю;

- вдосконалення й закріплення набутих знань, умінь і навичок;

- навчання самостійного опрацювання книг за фахом, читання й осмислення додаткової літератури за темою;

- виховання потреби висловлювати відповідний погляд, своє розуміння обговорюваної проблеми;

- перевірка знань, умінь і навичок студентів.

Семінарські заняття розрізняються також за характером підготовки й особливостями проведення. Наприклад, семінарське заняття за однією темою дозволяється побудувати як живу бесіду з аудиторією, як диспут за розглянутими проблемами, симпозіум за заздалегідь підготовленими матеріалами чи прослуховування й обговорення рефератів-доповідей тощо. Головне, щоби семінарське заняття за своїм змістом не копіювало одне яке-небудь джерело навчальної інформації (наприклад підручник), а поєднувало декілька джерел.

Коли семінарське заняття проводиться шляхом бесіди, студенти висловлюються з місць, а реферативний шлях потребує виступу з кафедри. Необхідно домагатися того, щоби студенти не читали конспекти, а виступали за тезами; цитати, окремі думки мають бути представлені на картках. Це допомагає формувати культуру розумової праці. Після виступу чи окремого короткого висловлювання студента можуть бути поставлені запитання. Викладач свої запитання ставить останнім. План кожного семінарського заняття з тієї чи іншої теми створюється викладачем творчо, проте загальна структура одна: введення викладача, обговорення поставлених питань, заключне слово викладача й установка до наступного семінарського заняття. Деякі викладачі на семінарських заняттях дуже вдало використовують задачі з навчального матеріалу. Розв'язання задачі може бути початком заняття чи стати змістом суперечки і т. ін.

Ефективність навчальної діяльності студентів на семінарському занятті безпосередньо залежить від активності викладача. Його вступне слово ставить мету, мобілізує, організовує й активізує діяльність студентів. Викладач допомагає студентам з'ясувати місце теми і заняття в навчальному процесі. У ході заняття роль педагога полягає у спонуканні студентів до висловлення, виступу; в аналізі виступів та зауважень; до обговорення кожного питання викладач робить мікровведення, після - мікровисновок. Часте втручання викладача в обговорення питання не бажане. Наприкінці семінарського заняття викладач підводить підсумки, де коректує головні недоліки, оцінює роботу студентів, дає поради відносно поліпшення підготовки, відповідає на запитання.

Семінар зазвичай завершується постановкою завдання до наступного заняття. Це не тільки повідомлення теми і перелік питань, джерел. Необхідно довести мету та завдання наступного заняття, шляхи, способи і засоби його підготовки й проведення, надати методичні рекомендації з вивчення літератури та підготовки виступів.

Ефективність семінарського заняття встановлюється згідно до ступеня розкриття тієї чи іншої проблеми; рівня сформованості вміння студентів міркувати, дискутувати, відстоювати свої погляди, переконувати; теоретичної глибини суджень; умілого й доречного педагогічного керівництва; повної реалізації плану семінарського заняття; наявності ділової атмосфери протягом усього заняття тощо.

За семінарськими заняттями розробляються методичні вказівки для студентів з кожного навчального предмета. Вони містять рекомендації з організації самостійної роботи студентів, тематику занять з перерахуванням типових питань-проблем, список літератури, практичні завдання. Такі посібники видають усім студентам до першого семінарського заняття.

← Предыдущая страница | Следующая страница →