Поделиться Поделиться

Блочно-модульний підхід до навчання у професійній школі

Розглянемо два підходи, в яких розкривається сутність блочно-модульного навчання. У межах предметно-діяльнісного підходу розроблено концепцію підготовки спеціалістів на модульній основі, завдяки якій формується модульна освітня програма, що складається з блочного навчального плану і комплекту модульних програм навчальних предметів. Модульний навчальний план - це модель змісту освіти для певного освітньо-кваліфікаційного рівня, що складається з освітніх блоків (наприклад, гуманітарного, загальнонаукового, загальнотехнічного, професійного), які структуруються на обов'язкові дисципліни і дисципліни за вибором.

У межах системно-діяльнісного підходу розроблено концепцію професійної підготовки з орієнтацією на цілісне навчання без розподілу на навчальні предмети. В основу концепції покладено аналіз виробничої діяльності спеціаліста, вивчення її змісту та структури для відтворення в сукупності відповідних модульних блоків. Модульні блоки фактично є логічно завершеними одиницями професійної діяльності, в яких розкривається зміст конкретного виробничого завдання. Для виконання завдання необхідно виявити послідовність операцій (кроків). Аналіз навичок, необхідних для виконання кожного кроку, дає змогу визначити навчальні елементи, потрібні для формування цих навичок. Навчальні елементи групуються в шість основних категорій: техніка безпеки; види професійної діяльності, теорія, графічна інформація (схеми); технічна інформація, матеріали (компоненти), методи; технічна інформація, інструменти (обладнання), машини. Таким чином, програма містить модульні блоки і навчальні елементи (одиниці), необхідні для конкретної ситуації, робочого місця, вона може доповнюватися, змінюватися, модернізуватися.

Відтак, блочно-модульний підхід до навчання характеризується виокремленням зі змісту навчання уособлених елементів, їх динамічністю, продуктивністю й оперативністю, гнучкістю, баченням перспективи, різноманітністю консультування, паритетністю. Модульні програми варіативні, їх зміст постійно оновлюється згідно до соціального запиту.

Засоби навчання та особливості їх використання у процесі опанування загальнотехнічних і спеціальних предметів

Засоби навчання - це матеріальні й природні об'єкти, а також штучно створені людиною знаряддя, які використовуються в навчально-пізнавальному процесі для досягнення визначених освітніх цілей. Запропоновано два підходи до створення і розробки засобів навчання - педагогічний та інженерний. Перший пов'язаний з урахуванням організації різних видів навчально-пізнавальної діяльності студентів і функцій викладача, другий - з урахуванням конструктивно-технологічних особливостей засобів навчання залежно від способів виробництва, каналів впливу на студентів, ергономічних характеристик тощо.

За класифікацією, запропонованою В.В. Князевим і Д.В. Черни-левським, засоби навчання у вищій професійній школі поділяються на шість категорій: 1) підручники та інші друковані текстові засоби (навчальні посібники, хрестоматії, збірники задач і завдань, словники, довідники, збірники нормативних документів, спеціальна література, методичні рекомендації тощо); 2) прості візуальні засоби (моделі, картини, діаграми, графіки, карти, оригінальні предмети); 3) механічні візуальні засоби (діаскопи, епідіаскопи, мікроскопи, телескопи); 4) аудіозасоби (програвачі, магнітофони, радіоприймачі);

5) аудіовізуальні (телевізори, кіно- і відеокамери, відеомагнітофони);

6) засоби, що автоматизують процес навчання (тренажери, лінгафонні кабінети, комп'ютери).

За характером подання інформації засоби навчання поділяють на словесні і візуальні, чи наочні.

Підручники і навчальні посібники вважаються основними словесними засобами, що детально розкривають зміст освіти та передають навчальну інформацію, необхідну для засвоєння, яка може бути подана не тільки у вигляді тексту, а й за допомогою малюнків, фотографій, схем, таблиць тощо. За винятком основного навчального матеріалу вони містять додатковий, а також систему завдань, вправ, способи контролю, рекомендовану літературу, що в сукупності становить сценарій навчально-пізнавального процесу.

Оскільки посібник є носієм змісту освіти та проекту навчального процесу, виконуючи роль стратегічної і тактичної моделі, він реалізує такі функції: управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів; інформування завдяки поданому тексту й ілюстраціям; керівництва у відборі, акцентуванні і ранжируванні навчального матеріалу; стимулювання навчання завдяки цікаво поданому навчальному матеріалу, його практичного використання; самоконтролю за допомогою вправ, тестових завдань, питань для обговорення тощо.

Основна функція засобів наочності полягає в забезпеченні повноцінного розкриття і засвоєння змісту навчального матеріалу за допомогою ілюстрації, демонстрації тощо. До засобів наочності відносять різні предмети, макети, діючі моделі та зображення предметів, явищ, подій.

Засоби наочності за характером представленого навколишнього середовища поділяються на такі групи: натуральні об'єкти, зображення і відображення матеріальних об'єктів, опис предметів і явищ умовними засобами - словами, знаками, графіками. Окрему групу засобів навчання становлять технічні носії інформації, до яких відносять проекційні та звуковідтворювальні прилади (діапроектори, кінопроектори, графопроектори, магнітофони, відеомагнітофони), тренажери, комп'ютери.

До натуральних об'єктів відносять зразки і колекції матеріалів, сировини, інструментів, деталей тощо, а також спеціально оброблені вузли та механізми обладнання, навчально-виробниче, демонстраційне і лабораторне обладнання.

Навчальні моделі, муляжі, макети як засоби зображення і відображення матеріальних об'єктів відносять до штучно створених натуральних об'єктів. Моделі поділяються на просторові (різець, муфта, двигун внутрішнього згорання) та площинні. До просторових відносять також муляжі і макети, які з високим ступенем точності відтворюють оригінали. До площинних відносять навчальні таблиці, які складаються з об'єктно-композиційних зображень (рисунки, плакати, фотографії, картини, портрети) та графічних зображень (креслення, графіки, діаграми, схеми тощо), а також екранні й екранно-звукові засоби.

До екранних і екранно-звукових засобів зображення та відображення матеріальних об'єктів відносять: діапозитиви (слайди), діафільми, транспаранти, навчальне кіно, навчальне відео. Навчальне кіно донедавна вважалося найпрогресивнішим дидактичним засобом, на зміну якому прийшов відеозапис, що інтегрує такі відображення інформації, які були притаманні тільки окремим екранно-звуковим: кіно, радіо, телебаченню, діафільмам, діапозитивам.

Використання засобів наочності під час вивчення загальнотехнічних і спеціальних дисциплін має особливості.

1. Для підсилення наочності застосовують різні способи кодування засобів наочності кольором, цифрами, буквами, наприклад окремі деталі спеціально фарбують, установлюють лампи-сигналізатори.

2. Використовуються просторові моделі, які мають перевагу, оскільки виконані з високою точністю подібності до оригіналу з урахуванням розміру, кольору, форми. Вони бувають як розбірними й нерозбірними, так і статичними й динамічними.

3. Останнім часом створюються цілі серії таблиць за темами, розділами, курсами, інколи електрофіковані (стенди). Вони бувають як інструктивні, так і довідкові, особливо з техніки безпеки. Найпоширенішим видом таблиць є плакати, які створюються безпосередньо в навчальному закладі студентами під керівництвом викладачів чи майстрів виробничого навчання.

4. Одним із варіантів статичних екранних посібників є транспаранти, які демонструються за допомогою графопроектора без затемнення і яким притаманна динамічність, що особливо важливо у формуванні модельних уявлень (наприклад, устрій машин та апаратів, демонстрація дії електричного струму, циклів роботи двигунів внутрішнього згорання, взаємодія атомів і молекул).

5. Навчальне кіно дає змогу здійснювати екскурс в історію науки і техніки; демонструвати об'єкти, процеси, явища, не доступні для безпосереднього спостереження; прискорювати чи уповільнювати процеси; розкривати внутрішню структуру об'єктів та явищ; ознайомлювати з апаратами й установками підприємств, з новою інструментальною технікою управління; показувати лабораторію вченого, дослідника; давати необхідний інструктаж відносно виконання прийомів і технік роботи; наочно порівнювати, зіставляти, узагальнювати, ставити й розробляти проблеми.

6. Навчальні відеозаписи інтегрують різні засоби відображення інформації. Вони містять натурні зйомки відеокамерою, що дає змогу реєструвати виконання трудових прийомів і способів роботи висококваліфікованих працівників, регіональні об'єкти, бесіди вчених та цікавих людей, експериментальні уроки, дискусії, відповіді студентів тощо.

7. Для проведення різних видів навчального експерименту використовується навчальне обладнання (прилади, установки, інструменти, лабораторне приладдя), відбір якого передбачає врахування певних умов для успішного перебігу та виявлення способів діяльності викладача і студентів.

8. Для імітації умов праці певного виробництва в навчально-виробничому процесі використовуються тренажери, що дають змогу формувати у студентів виробничі навички управління технологічними процесами, виконувати і відпрацьовувати складні вміння (наприклад, тренажери для підготовки водіїв автомобілів, операторі в енергетичних і хіміко-технологічних установок, зварювальників тощо).

9. Основою навчально-матеріальної бази виробничого навчання є навчально-виробничі засоби, до яких відносять навчально-виробничі майстерні, їх обладнання, допоміжні служби. У навчальних майстернях здійснюється формування професійних навичок й умінь студентів у процесі як виготовлення продукції на замовлення виробництва, так і виконання завдань відносно обслуговування населення, виконання яких відповідає вимогам програм підготовки.

Похожие статьи