Поделиться Поделиться

Функції вчителя

У виховному процесі дуже важливо, щоби людина, яка передає свою точку зору (тобто виховує учня), не переходила "межу дозволеного", щоби вона, трактуючи предмет, не робила це нав'язливо, надто адресовано, чим часто грішить практика виховання в нашій школі. Треба постійно пам'ятати, що учень не є пасивним об'єктом, якому ми повинні приписувати правила поведінки, як лікар приписує хворому ліки. Таке нав'язування поглядів ззовні приглушує власну самовиховну ініціативу учня, зачіпає почуття гідності, а нерідко й викликає опір. У всіх випадках учень сам повинен відчути, "вловити" чужу точку зору, самостійно "відкрити" її для себе. Через те вміння вчителя зробити відповідний виховний вплив непомітним - один з дуже важливих елементів педагогічної майстерності.

Виховний вплив зумовлюється, насамперед, двома важливими моментами. По-перше, той, хто виховує, сам повинен займати послідовну чітку моральну позицію. Вона сигналізує про себе завжди і всюди, при цьому часто в таких непомітних формах, що "свідомо" керувати нею не завжди вдається. Фальш, спроби пропонувати учням одне, а в думках поділяти погляди часом протилежні - швидко розпізнаються дітьми, і процес виховання дістає негативне спрямування.

По-друге, важливе значення має ставлення учня до особи, яка виховує, її авторитет. Мало користі, коли вчитель чи інший вихователь "протистоїть" через те, кого виховує, як особа "вища", "старша", наділена більшими правами, з якої молодші зобов'язані брати наприклад і чию думку вони повинні приймати як обов'язкову. І навпаки, сприятливою для виховання є ситуація, коли вихователь є співучасником діяльності учня, його партнером, людиною, якій вірять. Лише в цьому випадку учня дозволяється непомітно підвести до бажання і потреби засвоїти чужу думку. Наприклад, низький чи навіть негативний ефект може дати вимога, щоби учень наслідував життєвий наприклад певного героя. Навпаки, спільне переживання героїчного вчинку і перенесення труднощів життя, відданого людям, - усе це непомітно формує в учня симпатії до героя. Дані почуття не завжди виставляються назовні й не кожен хоче розповідати про них, проте вони глибоко позначаються на внутрішній оцінці його учнем.

За винятком того, вчитель повинен чітко знати і постійно враховувати можливо вже сформовану позицію самого учня, його готовність сприймати пропоновану точку зору. Суттєвим джерелом такої інформації є аналіз вчинків дітей, їхніх домашніх умов, уподобань тощо.

Цілком зрозуміло, що це змушує і вчителя подивитись на учня з іншого боку. По-перше, ситуація спонукає нас до заглиблення у внутрішній світ кожної дитини як у світ унікальний та уважного ставлення до її духовних потреб і орієнтацій. По-друге, постає практична проблема пізнавати і дбайливо ставитись до всього, що становить джерело людяності, до національного контексту, в якому живе і формується людина, до її історичних витоків, до природи, частиною якої вона є, до способу її життя, діяльності тощо.

Звичайно, це не означає, що вчитель повинен піддаватися стихії обставин і не впливати на виховний процес. Навпаки, він має це робити якнайактивніше. Проте не через нав'язування абстрактних вимог і понять, а насамперед, через добір предметів, які наводили б учня на відповідне ставлення до них. Учитель має допомогти вихованцеві в потрібний момент виробити власне судження про предмет, тобто обрати відносно нього відповідний знак "+" чи "-". В обов'язки вчителя входить забезпечення таких умов, за яких об'єктивний процес самовиховання набув би бажаного спрямування.

Завдання для самоконтролю

1. Що означає поняття "учень як суб'єкт виховання"?

2. Якою є функція вчителя як суб'єкта виховання?

3. Назвіть головні чинники, які визначають зміст виховання на уроці.

← Предыдущая страница | Следующая страница →