Поделиться Поделиться

Застосування логічних законів і правил у педагогіці

Методологічна база наукового дослідження - це принципова позиція дослідника. Тільки дотримуючись загальних правил доказу і спростування, дозволяється успішно вести полеміку в науковій праці - дисертації, монографії, статті тощо.

Загальновідомо, що головне в науковому дослідженні - вміння доводити свої судження і спрощувати докази опонентів (коли необхідно). Аргументування, побудоване за законами логіки, допомагає вченому вирішувати дані завдання. Аргументування - це логічний процес, сутність якого полягає в через те, щоби довести істинність власних суджень за допомогою інших суджень. Аргументація досягає мети, коли слушно сформульовано предмет доказу і правильно підібрано аргументи.

До загальних правил формулювання предмета доказу відносять:

1) тези доказу слід формулювати чітко, не допускати двозначності;

2) доказ тез слід залишати незмінним, тобто він повинен доводити один і той самий висновок (положення);

3) слід тримати під постійним контролем основну думку та хід міркування, послідовний зв'язок загальних висновків (положень). Стосовно переконливості аргументів висувають такі вимоги:

- аргументами можуть бути лише положення, істинність яких доведена чи вони ні в кого не викликають сумніву, тобто аргументи мають бути істинними;

- аргументи слід довести незалежно від тези, тобто дотримуватися правила їх автономного обґрунтування;

- аргументи не мають бути суперечливими;

- аргументи мають бути достатніми.

Під час обґрунтування актуальності проблеми дослідник послідовно висвітлює такі аспекти:

- соціальна аргументація педагогічної проблеми (які нові соціальні умови й передумови визначають актуальність досліджуваного педагогічного феномену, висвітлення зазначеної проблеми в офіційних документах: законах держави, національних державних програмах тощо);

- загальнонаукова аргументація даної проблеми (філософські посилання, обґрунтування проблеми з позицій сучасної педагогічної і психологічної думки, інших наук про людину);

- історико аналітичне обґрунтування проблеми з позиції розвитку педагогічної думки в минулому і сучасному (коли і як порушена проблема трактувалася раніше, через що сьогодні вона є актуальною, з вирішенням яких наукових проблем пов'язана тема дослідження, що вивчене недостатньо і т. ін.);

- обґрунтування проблеми з погляду педагогічної практики (через що ця проблема привертає увагу педагогів-практиків, які утруднення виникають у них під час вирішення практичних завдань, які недоліки та помилки спостерігаються в їхній педагогічній праці, які є досягнення, що потрібно проаналізувати, котрий передовий педагогічний досвід слід узагальнити).

При цьому помилками є як недостатність аргументів, так і їх надмірність. Під час проведення досліджень, необхідно дотримуватися логічних зв'язків поміж аргументами і тезами. Через те в процесі доведення неістинності, помилковості, хибності суджень чи необґрунтованості їх, доцільно використовувати спростування. Спростування дозволяється здійснювати трьома загальними способами, такими як критика тез, критика аргументів, критика демонстрації.

Критика (спростування) тези полягає в доказі необґрунтованості (хибності чи помилковості) виставленої опонентом тези. Спростування такого твердження може бути прямим чи опосередкованим. Пряме спростування - це формулювання у вигляді міркування: спочатку умовно припускається істинність висунутого опонентом положення і з нього логічно виводять можливі наслідки. Опосередковане спростування будується інакше. Опонент може не аналізувати тезу протилежної сторони, не перевіряючи ні аргументів, ні доказів опонента. Він зосереджує увагу на докладному й усебічному обґрунтуванні власної тези.

Критика аргументів - це використання таких доказів, істинність яких не викликає сумнівів. Коли опоненту вдається довести хибність чи сумнівність аргументів, то звідси випливає необґрунтованість тези. Критика аргументів може виявлятися в через те, що опонент указує на неточний виклад фактів, двозначність узагальнення статистичних даних, висловлює сумнів в авторитетності експерта, на висновок якого є посилання і т. ін.

Похожие статьи