Поделиться Поделиться

Тема: Особливості наукової організації праці викладача вищої школи

Модульно-розвивальний аспект

У теоретичному плані наукова організація праці викладача - це конкретний підхід до педагогічної діяльності, забезпечення єдності змісту та організації, творчого пошуку для створення нових можливостей відносно підготовки майбутнього спеціаліста. Однією з особливостей наукової праці викладача вищого навчального закладу є економія часу та вміння реалізувати його у навчальному процесі.

Як розуміти слова "час-міра процесу праці?" Час як об'єктивна реальність має кількісну природу і може реально вимірюватись.

Таким чином, поміж часом і діяльністю, яка його заповнює, існує певна залежність. Чим змістовніше і краще організована діяльність, тим вища ефективність використання часу. А на цій основі базується закон економії часу.

Закон економії часу - загальний економічний закон, що виражає джерело і спосіб економічної ефективності суспільного виробництва. Зміст закону включає в себе економію робочого часу, витраченого за певний період, та економію результатів витрат робочого часу попередніх періодів з урахуванням сировини, матеріалів, машин та інших засобів виробництва.

Саме на основі закону економії часу були сформульовані положення, які визначають зміст наукової організації праці - "максимум ефективності при мінімальних витратах часу, сил, засобів чи досягнення найбільш корисного результату при мінімальних витратах часу, людської праці, енергії природи й взагалі всіх виробничих засобів". Пізніше був сформульований перший закон наукової організації праці: "максимальне збереження та ефективне використання часу".

Час потрібно й необхідно розглядати і як педагогічну категорію. Специфіка організації педагогічної праці полягає в через те, що в навчанні та вихованні не дозволяється ні поспішати, ні спізнюватись, бо людський організм ефективно може працювати лише у певному ритмі, режимі. Важливо навчитися розрізняти календарний та психологічний час.

Календарний час пов'язаний зі зміною дня та ночі. Психологічний час для особистості дуже складний, бо в неї відчуття часу залежить від багатьох факторів: типу темпераменту, віку, стану здоров'я тощо, внаслідок чого календарний час мовби перетворюється на особистий час, котрий у своїй основі є психологічним. Час, котрий сприймається особистістю, - це психологічний час, бо його плин залежить не тільки від обертання Землі навколо своєї осі й навколо Сонця, а й від психологічного стану організму, від змісту організації життя і діяльності.

Закони, які керують людським відчуттям часу, на думку вченого Ю. Рюрикова, - це закони парадоксу: коли людині хочеться, щоби час ішов швидко, він іде повільно, й навпаки. Дух протиріччя - головний аспект, котрий керує відчуттям часу. Особливо важливий фактор у житті викладача - вільний час. (У Києво-Могилянській академії існувало правило: професор мав читати одну лекцію на тиждень, проте досить ґрунтовно і цікаво.)

Які параметри вільного часу? Вільний час як соціальна категорія має свою величину, обсяг, зміст і форму (структуру). Обсяг часу залежить від тривалості робочого дня і виправданих невиробничих витрат.

До структури часу викладача вищої школи входять такі компоненти:

а) активна творча діяльність;

б) проведення занять, самоосвіта;

в) культурне використання часу, яке має індивідуальний і громадський характер;

г) фізична праця, заняття фізичною культурою;

г) заняття за інтересом (хобі);

д) робота в побуті, заняття з дітьми;

е) пасивний відпочинок, зустрічі з товаришами; є) витрати часу на наукові потреби.

В. О. Сухомлинський писав, що вільний час народжується на заняттях, його творцем є розумний, поміркований викладач. Його помічником у створенні вільного часу є особистість, яка набуває знань.

Що означає цінувати фактор часу? Цінувати фактор часу означає:

а) давати якісну оцінку часу, необхідного для виконання певної діяльності;

б) навчитися порівняно швидко і конкретно визначати початок і кінець роботи;

в) навчатися у намічений час, проте не бути його рабом;

г) уміти планувати (передбачати) свою працю в часі, протягом дня і на більший строк, а також на близьку, середню, далеку перспективу;

д) знати та вміти здійснювати контроль, облік та оцінку витрат часу.

У науковій організації праці викладача вищої школи передбачаються загальні блоки для одержання резерву часу. Серед них найбільш вагомими є:

а) питання загальної організації праці викладача (розпорядок дня роботи закладу, планування системи діяльності викладача, умови праці, технічне забезпечення навчального процесу тощо);

б) організація творчого пошуку, спрямованого на створення системи розвивального навчання та формування творчої особистості на етапі підготовки майбутнього спеціаліста, створення відповідної системи самоосвіти та самовдосконалення;

в) активізація діяльності студентів, спрямована на організацію творчої ініціативи і самостійності логічного мислення;

г) активізація діяльності наукової роботи студентів у гуртках, студентських товариствах, об'єднаннях, організаціях краєзнавчо-туристичної роботи та спортивно-оздоровчої діяльності;

ґ) організація побутової праці викладача в колі сім'ї.

Об'єктом використання резервного часу в педагогічній технології може бути не тільки цілеспрямована діяльність викладачів і студентів (організована професорсько-викладацьким складом і лаборантами), а й засоби та умови праці в певному вузі.

Предметом пошуку резерву часу викладача можуть бути окремі види його особистої праці, наприклад, підготовка до лекції чи проведення семінарського заняття.

Наукова організація праці викладача у підготовці до занять дозволяє протягом п'яти років скоротити витрати часу в десять разів, особисті записи - у два-три рази. Однак перші два роки вимагають багато часу для праці над удосконаленням професійної майстерності. Основу науково обґрунтованої системи підготовки викладача до занять становить впорядкована інформаційна картотека, котра залежить від предмета викладання та наукової підготовки викладача (поповнення картотеки новою інформацією, вдосконалення методики викладання, успішне використання ТЗН тощо).

Коли підготовка до занять - важлива ланка, то їх організація і проведення - основна ланка використання часу, фактично заняття у вузі становлять 90 відсотків часу, котрий використовується для навчально-пізнавальної діяльності. Аналіз літератури з питань наукової організації праці викладачів вищого навчального закладу показує, що наукових досліджень з даної проблеми і, зокрема, з проблем, що стосуються використання часу, також недостатньо. Це, насамперед, стосується організації навчального процесу, де приховані резерви часу.

Однією з причин такого стану є низький рівень організації праці студентів, відсутність у більшості викладачів можливості працювати на належному науково-організаційному рівні. Наукова організація праці у вузі передбачає використання таких правил економії часу:

а) конкретно і чітко формулювати мету діяльності та норму поведінки студентів;

б) завжди використовувати найдоцільніші методи і прийоми навчальної (дидактичної) роботи, що відповідають визначеній викладачем меті;

в) уміло використовувати і обирати доцільні засоби діяльності студентів;

г) навчати студента планувати працю на близьку, середню та далеку перспективу;

г) передбачати систематичне нормування, регламентування, обрахування обсягу праці студента у часі;

д) навчати майбутніх спеціалістів враховувати і контролювати процес і результати праці;

е) оптимізувати навчально-пізнавальну діяльність майбутніх спеціалістів та їх поведінку;

є) навчати студентів прогнозувати і передбачати витрати часу на одержання кінцевого результату;

ж) виробляти критерії для стимулювання навчально-пізнавальної, наукової, творчої діяльності студентів;

з) привчати студентів опановувати та використовувати досягнення сучасної науки з питань організації праці та економи часу, які перетворюються на основну виробничу силу.

Поради студентам-першокурсникам:

- виробляйте в себе систематичну готовність до навчальної діяльності;

- завчасно готуйте своє робоче місце до праці;

- продумувайте для себе певний розпорядок дня;

- працюйте інтенсивно та вдумливо;

- своєчасно і логічно змінюйте види занять;

- працюйте творчо і винахідливо;

- ставтеся ощадливо до робочого часу;

вчіться володіти собою, розвивайте силу волі, керуйте своєю діяльністю.

Під час аналізу наукової організації праці викладача вищого навчального закладу необхідно враховувати головні фізіологічні аспекти з тією метою, щоби уміло використовувати робочий час. Для цього варто підтримувати на належному рівні відповідний фізичний і психічний стан, мати власний графік творчої та найбільш активної працездатності.

Розглядаючи психологічні аспекти праці, необхідно мати на увазі, що економія часу полягає у вихованні почуття часу, в умінні будь-якому працю із поняття "треба" перетворити на "хочу працювати", в умінні формувати творчо-діяльні психологічні механізми: свідоме мислення - необхідність діяльності - задоволення від неї. Треба виробляти головне уміння - впливати на відповідний стан, використовуючи позитивні емоції, підбадьорювати інших, удосконалювати звичку ефективно спілкуватися, а також займатися самоосвітою, уміло керувати своїми емоціями, вміти володіти собою, своїми думками і діями.

Врахування педагогічних аспектів полягає в організації впливу викладача на цілеспрямованість, світогляд, формування позитивних рис характеру та поведінки студентів, у пропонуванні правил, які сприяють економії часу.

Розуміння економічних аспектів праці вимагає, насамперед, передбачення певної впорядкованості праці, її нормування, обліку, оцінки результатів.

Естетика праці дає значний комплекс засобів, що сприяють економії часу і підвищенню ефективності праці за рахунок впливу на емоційну сферу, розуміння естетики виробів, створення творчих умов для естетичного сприйняття дійсності.

Теорія управління навчальним процесом у вищому навчальному закладі дає змогу далі підвищити ефективність навчально-пізнавальної та наукової діяльності, спираючись на об'єктивну інформацію відносно реального стану справ.

Філософія праці, її діалектичний метод і особливо такі категорії, як зміст і форма, причина і наслідок, простір і час, кількість та якість тощо, мають не тільки методологічне значення, а й нерідко є єдино можливими методами пізнання та перетворення реальної дійсності.

← Предыдущая страница | Следующая страница →