Поделиться Поделиться

Класифікація підприємств відносно ставлення до інновацій

З погляду інноваційного менеджменту, організації дозволяється класифікувати за такими групами:

- високотехнологічні;

- з високим рівнем освоєння інновацій;

- з елементами новаторського підходу.

До кожної з цих груп треба застосовувати диференційований підхід до управління з метою підвищення інноваційної діяльності та конкурентоспроможності підприємств. Коли реалізуються радикальні нововведення, які охоплюють усі стадії впровадження (повний цикл), необхідно використовувати стратегічний варіант управління. Під час впровадження модифікаційних нововведень, коли інноваційний процес складається з окремих стадій (неповний цикл), доцільно застосовувати тактичний варіант. Реалізація першого варіанта складніша і вимагає залучення комплексу елементів, які супроводжують інновації: кадри, ресурси, техніка, фінанси; другого - пов'язала з окремими елементами, які забезпечують нововведення, - маркетинг і збут поліпшених виробів. Диференційований підхід до управління інноваціями дозволяє врахувати їх особливості, сприяє підвищенню темпів впровадження у виробництво нових розробок.

Інновації у великих корпораціях здійснюються в умовах централізованих і інерційних організаційних структур менеджменту. У цих корпораціях відбувається лите поступове досить повільне поліпшення якості продукції, тоді як радикальні інновації зазвичай створюються в дрібних фірмах. Це явище відоме як "ефект Ерроу".

Підприємства дозволяється згрупувати у чотири категорії відносно взаємозв'язку з інноваційною діяльністю та її особливостями: експлеренти, патієнти, віолєнти, комутанти. Експлеренти - фірми, що спеціалізуються па створенні нових чи радикальних перетворень старих сегментів ринку. Фірми-експлеренти одержали назву "піонерських", через те що вони займаються просуванням нововведень на ринок. Невеликі за розмірами та обсягом оборотного капіталу, екепелеренти працюють із початку випуску продукції на передінвестиційних етапах. Коли приваблива для ринку новинка вже створена, експлерепт укладає альянс із великою фірмою для тиражування нововведення. Спілка з могутньою компанією (навіть за умови поглинання і підпорядкування) дозволяє досягти вигідних умов. Вибір такого партнера залежить від специфіки споживача.

Фірми, зорієнтовані на вузький сегмент ринку, називають патієнтами. Вони здебільшого задовольняють потреби, сформовані під впливом моди чи реклами. Дані компанії функціонують на етапах зростання випуску продукції й одночасно на стадії спадання винахідницької активності. Вимоги до якості й обсягів продукції у цих фірм пов'язані з проблемами завоювання ринків. Виникає необхідність ухвалювати рішення про проведення чи припинення розроблень, про доцільність продажу і купівлі ліцензій. Незважаючи па прибутковість діяльності, існує імовірність ухвалення невірного рішення, що призведе до кризи, через те в таких фірмах існує посада штатного інноваційного менеджера, котрий оцінює ризики.

У сфері великого стандартного бізнесу діють віоленти - організації з агресивною стратегією, великим капіталом, високим рівнем освоєння технологій. Віоленти спеціалізуються на великосерійному і масовому виробництві продукції для широкого кола споживачів із середніми запитами до якості та згідно зі середнім рівнем цін. Науково-технічна політика віолентів вимагає ухвалення рішень про терміни налагодження виробництва (у через те числі про придбання ліцензій), зняття продукції з виробництва, інвестиції і розширення виробництва, заміну парку устаткування. У таких фірмах обов'язково передбачена посада інноваційного менеджера.

Фірми-комутанти функціонують у сфері середнього і дрібного бізнесу, орієнтуючись на задоволення локальних місцевих потреб. Вони діють на етапі зниження попиту на продукцію, тобто на завершальному етапі життєвого циклу. Науково-технічна політика комутантів вимагає ухвалення рішень про своєчасне впровадження продукції у виробництво, технологічні особливості, доцільність змін згідно до вимог специфічних споживачів.

← Предыдущая страница | Следующая страница →