Поделиться Поделиться

Умови виникнення цивільної відповідальності підприємців

Цивільна відповідальність виникає при порушенні підприємцями положень цивільного законодавства, що регулює відносини поміж особами, що здійснюють підприємницьку діяльність чи за їхньою участю.

Захист цивільних прав здійснюється шляхом:

o визнання права;

o відновлення положення, що існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право чи створюють погрозу його порушення;

o визнання суперечної угоди недійсною і виправлення наслідків її недійсності;

o визнання недійсним акта державного органа чи місцевого самоврядування;

o самозахисту права;

o присудження до виконання обов'язку в натурі;

o відшкодування збитків;

o стягнення неустойки;

o компенсації моральної шкоди;

o припинення чи зміни правопорушення;

o не застосування судом акта державного органа чи органа місцевого самоврядування, що суперечить законові;

o іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, цивільна відповідальність підприємницьких організацій та індивідуальних підприємців виникає при порушенні ними цивільних прав інших фізичних і юридичних осіб згідно до діючих законів, інших нормативних актів, при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань згідно до законів і укладених договорю

Так, підприємець як громадянин відповідає за своїми обов'язками всім належним йому майном, за винятком майна, на яке згідно до закону не може бути звернене стягнення. Учасники повного товариства солідарно несуть субсидіарну відповідальність своїм майном по зобов'язаннях товариства. Повні товариші в товаристві на довірі несуть відповідальність по зобов'язаннях товариства своїм майном, а учасники-вкладники несуть ризик збитків, пов'язаний з діяльністю товариства, у межах сум внесених ними внесків у статутний фонд (складовий капітал). Учасники товариства з обмеженою відповідальністю несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених Ними внесків. Учасники товариства, що внесли внески не цілком, несуть солідарну відповідальність по його зобов'язаннях у межах вартості і сплаченої частини внеску кожного з учасників. Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть субсидіарну відповідальність по його зобов'язаннях своїм майном в однаковому для всіх кратному розмірі до вартості їхніх внесків, обумовленому установчими документами товариства. Юридичні особи, за винятком фінансованих власником установ, відповідають за своїми обов'язками всім належним їм майном.

Підприємницька діяльність являє собою сукупність послідовно чи паралельно здійснюваних угод, кожна з яких обмежена порівняно нетривалим, чітко окресленим часовим інтервалом. Угода - основна цегла, з якого будується підприємницький будинок.

При цьому під угодою розуміється засноване на письмовому договорі чи усній домовленості взаємодія двох чи декількох суб'єктів, що хазяюють, в інтересах одержання взаємної вигоди. Закон України визначає угоду в такий спосіб: "Угодами визнаються дії громадян і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків".

Способи забезпечення виконання підприємцями своїх зобов'язань

Під зобов'язанням у цивільному законодавстві розуміється правовідносини, у силу яких одна особа (боржник) зобов'язано зробити на користь іншої особи (кредитора) визначену дію, як-то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо, чи утриматися від визначеної дії, а кредитор має право жадати від боржника виконання його зобов'язання. Зобов'язання виникають з договору, унаслідок заподіяння шкоди й інших основ. У зобов'язанні в якості кожної з його сторін - кредитора чи боржника - можуть брати участь одна особа чи одночасна трохи осіб.

Зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно до умов зобов'язання і вимогами закону, інших правових актів, а при відсутності таких - згідно до звичаїв ділового обороту чи інших пропонованих вимог.

Звичаєм ділового обороту визнається сформоване і широко застосовуване в якій-небудь області підприємницької діяльності правило поведінки, не передбачене законодавством, у залежності від того, чи зафіксовано воно в якому-небудь документі. Звичаї ділового обороту, що суперечать обов'язковим для учасників відповідних стосунків положенням законодавства чи договору, не застосовуються.

Способами виконання зобов'язань є неустойка, застава, утримання майна боржника, поручительство, банківська гарантія, задаток і інші способи, передбачені законом чи договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, якому боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, зокрема у випадку прострочення виконання. Кредитор не вправі вимагати сплати неустойки, коли боржник не несе відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Коли за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання встановлена неустойка, то збитки відшкодовуються в частині, не покритої неустойкою.

Угода про неустойку повинна бути зроблена в письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання. Недотримання письмової форми викликає недійсність угоди про неустойку.

Кредитор вправі вимагати сплати неустойки, визначеної законом (законна неустойка), незалежно від того, чи передбачений обов'язок її сплати угодою сторін, проте розмір законної неустойки може бути збільшений угодою сторін, коли закон цього не забороняє. Однак, коли підлягаюча сплаті неустойка явно нерозмірна наслідкам порушення зобов'язання, суд вправі її зменшити, за винятком окремих випадків, установлених законом. Законом чи договором можуть бути передбачені випадки, коли:

o допускається стягнення тільки неустойки, проте не збитків;

o збитки можуть бути стягнені в повній сумі понад неустойку;

o на вибір кредитора можуть бути стягнені чи неустойка, чи збитки. Під збитками розуміються витрати, що особа, чиє право порушене, зробила чи повинна буде зробити для відновлення порушеного права, втрат чи ушкодження майна (реальний збиток), а також неодержані доходи, що ця особа одержала б при звичайних умовах цивільного обороту, якби її право не було порушено (упущена вигода). Коли особа, що порушила право, одержала внаслідок цього доходи, то особа, право якої порушено, вправі вимагати відшкодування поряд з іншими збитками упущеної вигоди в розмірі не менш, ніж такі доходи.

По окремих видах зобов'язань і по зобов'язанням, пов'язаним з визначеним родом діяльності, законом може бути обмежене право на повне відшкодування збитків (обмежена відповідальність).

Сплата неустойки і відшкодування збитків у випадках неналежного виконання зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, коли інше не передбачено законом чи договором.

Застава-один зі способів забезпечення виконання зобов'язань. У силу застави кредитор має право у випадку невиконання боржником цього зобов'язання одержати відшкодування з вартості закладеного майна переважно перед іншими кредиторами особи, якій належить це майно (заставника), за вилученнями, установленими законом. Застава виникає в силу укладеного договору про заставу, у якому повинні бути зазначені предмет застави, його оцінка, сутність, розмір і термін виконання зобов'язання, забезпечуваного заставою.

Поручительство - спосіб забезпечення виконання зобов'язання, згідно до якого поручитель (третя особа) зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання передніш його зобов'язання цілком чи частково. Договір поручительства укладається в письмовій формі. При невиконанні чи неналежному виконанні боржником забезпеченого поручительством зобов'язання поручитель і боржник відповідають перед кредитором солідарно, коли законом чи договором поручительства не передбачена субсидіарна відповідальність поручителя.

Банківська гарантія - письмове зобов'язання, у силу якого банк, інша кредитна чи страхова організація (гарант) повинні сплатити кредитору принципішла (бенефіціару) згідно до умов зобов'язання, що дається гарантом, грошову суму по наданню бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.

Принципиал - боржник, на прохання якого гарант дає письмове зобов'язання сплатити кредиторові грошову суму, не сплачену боржником; головний ( головний боржник по зобов'язанню; особа, від ім'я якої діє агент/представник).

За видачу банківської гарантії принципиал сплачує гарантову винагороду.

Задатком визнається грошова сума, видавана однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні на доказ укладання договору й у забезпеченні його виконання. Угода про задаток незалежно від суми повинна бути укладена в письмовій формі.

Похожие статьи