Поделиться Поделиться

Поняття інформації, її значення в процесі менеджменту

Інформація – це сукупність різних повідомлень про зміни, які проходять в системі й навколишньому середовищі.

Управління як інформаційний процес складається з обміну інформацією поміж органом управління, керованим об'єктом і зовнішнім середовищем,

У загальному розумінні інформація – це документовані чи публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. При цьому інформація відображає стан та його зміни в певній системі.

Стрижнем науково обгрунтованого управління є своєчасна і повна інформація про ситуацію, в якій приймається рішення, про шляхи його реалізації, про цілі управління та можливі наслідки.

За своїм значенням для обгрунтування рішення інформація розділяється на чотири види:

1. Директивна (законодавча).

2. Науково-технічна.

3. Економічна.

4. Організаційно-нормативна.

Директивна інформація забезпечує єдність управління, законність правових дій менеджера. Вона регламентує діяльність менеджера з позицій законності.

Науково-технічна інформація прискорює практичне використання економічних законів ринкової економіки, сприяє організації виробництва, праці та управління підприємством.

Економічна інформація показує стан господарської діяльності організації та її ефективність. Вона характеризує зміни трудового процесу, витрати дієвої праці у кожному структурному підрозділі підприємства.

Організаційно-нормативна – це засоби впливу на управляючу систему шляхом регламентування діяльності при виконанні завдань управління, встановлення норм і нормативів на виконання окремих трудових операцій [4, 6, 13, 14, 16].

З метою організації стратегічного, тактичного та оперативного управління, інформація може бути класифікована за такими ознаками:

• за напрямом руху: вихідна – потік інформації від суб'єкта до об'єкта управління і вхідна – потік від об'єкта до суб'єкта;

• за ознакою відносно середовища формування: на зовнішню і внутрішню (зовнішньосистемну і внутрішньосистемну);

• за характером даних відносно змісту процесу управління: на директивну і описову;

• за джерелом виникнення: на первинну і похідну;

• за способом вираження і фіксації: на усну і документальну;

• за ступенем стабільності: на постійну, змінну, періодичну і разову;

• за призначенням відносно процесу управління: на планову, звітну, облікову, контрольну;

• за підлеглістю до підсистем керованої системи: на технічну, економічну, соціальну, організаційну, правову тощо;

• за належністю до сфер діяльності та функцій управління: на конструкторську, технологічну, фінансову, бухгалтерську, оперативно- виробничу;

• за певним терміном: на інформацію про минулі, поточні та майбутні події (прогностична інформація);

• за ступенем визначеності інформації: на детерміновану і ймовірну [4,14,16].

← Предыдущая страница | Следующая страница →