Поделиться Поделиться

УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯ ВЛАСНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

9.1. Управління структурою капіталу на основі фінансового леверіджу

9.2. Політика формування власних фінансових ресурсів

9.3. Дивідендна та амортизаційна політика підприємства

Рекомендована література: [1, с. 248-288].

Ключові поняття: капітал підприємства, фінансовий леверідж, податковий коректор, диференціал фінансового леверіджу.коефіцієнт фінансового леверіджу, дивідендна політика, амортизаційна політика.

Управління структурою капіталу на основі фінансового леверіджу

Капітал підприємства характеризує загальну вартість коштів в грошовій, матеріальній та нематеріальних формах, які інвестовані у формування його активів.

Характеристики капіталу:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту власників.

4. Капітал підприємства є головним вимірювачем ринкової вартості підприємства.

5. Динаміка капіталу підприємства є важливим барометром рівня ефективності його господарчої діяльності.

Систематизацію видів капіталу дозволяється провести за такими ознаками:

1. За належністю (власний і позиковий капітал);

2. За цілями використання (виробничий, судний, спекулятивний капітал);

3. За формами інвестування (капітал у фінансовій, матеріальній і нематеріальній формах);

4. За об'єктом інвестування (головний та оборотний капітал).

5. За формами находження в процесі кругообороту (капітал у грошовій, виробничій і товарних формах).

6. За формами власності (приватний та державний капітал).

7. За правовими формами діяльності (акціонерний, паєвий, індивідуальний капітал).

8. За характером використання у господарчому процесі (працюючий та непрацюючий капітал).

9. За характером використання власниками (використуємий і накопичувальний капітал).

10. За джерелами (національний та іноземний).

Основною метою формування капіталу підприємства є задовольняння потреб у придбанні необхідних активів і оптимізація його структури з позиції забезпечення умов ефективного його використання.

Одною з задач фінансового менеджменту є максимізація рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику. Одним з основних механізмів реалізації даної задачі є фінансовий леверідж.

Фінансовий леверідж характеризує використання підприємством позичених коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу.

Ознака, котрий відображає рівень додатково генерує мого прибутку власним капіталом при різній частки використуємих позичених коштів, називають ефектом фінансового леверіджу. Він розраховується з формули:

ЄФЛ = (1 – Спп) (КВРа – ПК) ПК/ВК,

де ЄФЛ – ефект фінансового леверіджу, приріст коефіцієнту рентабельності;

Снп – ставка податку на прибуток;

КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів ( співвідношення валового прибутку до середньої вартості активів);

ПК – середній розмір процентів за кредит;

ПК – Середня сума використованого позиченого капіталу;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства.

З формули дозволяється відокремити три складові:

(1 – Спп) – податковий коректор фінансового леверіджу;

(КВРа – ПК) – диференціал фінансового леверіджу;

ПК/ВК. – коефіцієнт фінансового леверіджу.

Податковий коректор фінансового леверіджу не залежить від діяльності підприємства, проте він може використовуватися в таких випадках:

а) коли по різним видам діяльності встановлені диференційовані ставки податку на прибуток;

б) коли за окремими видами діяльності підприємства використовані податкові пільги по прибутку;

в) коли окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах, де існує пільги по податку на прибуток;

г) коли окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у державах з більш низьким рівнем податку на прибуток.

Диференціал фінансового левериджу є головною умовою, яка формує позитивний ефект фінансового леверіджу. Даний ефект проявляється тільки при умові, коли рівень валового прибутку більше ніж середній відсоток за використований кредит.

Коефіцієнт фінансового леверіджу є ричагом, котрий мультипліцирує позитивний чи негативний ефект, котрий отримують за рахунок відповідного значення його диференціалу. При позитивному значенні диференціалу любий приріст коефіцієнту фінансового леверіджу буде викликати також більший приріст коефіцієнту рентабельності власного капіталу і при негативному навпаки.

При незмінному диференціалі коефіцієнт фінансового левереджу є головними генератором як підвищення суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансового ризику втрати цього прибутку.

Оптимізація структури капіталу є однією з найбільш важливих задач управління фінансами.

Оптимальна структура капіталу – співвідношення використання власних и позичених коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність поміж коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації структури капіталу здійснюється за такими етапами:

1. Аналіз капіталу підприємства.

2. Оцінка основних чинників, які визначають формування структури капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності.

4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості.

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансового ризику.

6. Формування показника цільової структури капіталу.

← Предыдущая страница | Следующая страница →