Поделиться Поделиться

ПЕРЕДМОВА

Розвиток ринкової економіки в Україні зумовлює потребу в освоєнні наукових підходів до управління, розуміння сутності організаційних процесів, вивчення принципів і закономірностей формування, функціонування організацій. В умовах існування різноманітних форм власності, стрімкого розвитку науки і техніки, поширення нових інформаційних технологій і засобів комунікації, активізації підприємницької діяльності, необхідності постійної модифікації і вдосконалення товарів і послуг, якісних змін функцій і методів державного регулювання економіки перехід до нових ефективних форм організації стає головним способом виживання в конкурентній боротьбі.

Теорія організації формує основу фундаментальної теоретичної і практичної підготовки спеціалістів з менеджменту. Насамперед через те, що організація є сферою діяльності керівника. Не розуміючи сутності і закономірностей розвитку організацій, неможливо ефективно управляти ними, застосовувати їх потенціал. З іншого боку, організація (як процес) – це одна з основних функцій менеджменту.

Вивчення курсу "Теорія організації" допомагає менеджерам оволодіти знаннями організаційних законів, принципів і правил, необхідних для формування сучасного організаційного мислення, сприяє закріпленню навиків для виявлення і реалізації організаційних резервів підвищення ефективності управління.

Теорія організації вивчає сучасні організації (підприємства, установи, суспільні утворення; відносини, що виникають у них; поведінку організацій та їх зв'язок зі зовнішнім середовищем). Її предметом є загальні та специфічні закономірності, що діють в організаційних системах, а також організаційні відносини, тобто закономірності формування і взаємодії різних цілісних утворень та їх складових.

Теорія організації як навчальна дисципліна виявляє загальні властивості, закони і закономірності створення і розвитку організації як цілого.

Практичне значення теорії організації у виробленні форм, методів, умов ефективної побудови, функціонування і розвитку організацій.

Мета цього посібника – виклад концептуальних підходів до розуміння сутності організації, загальних принципів і закономірностей її побудови і ефективного розвитку; вироблення практичних навиків і вмінь забезпечення функціонування сучасних організацій.

Теоретичний матеріал доповнено контрольними питаннями, завданнями та практичними ситуаціями для аналізу. В кінці посібника подано тестові завдання для перевірки студентами рівня засвоєння знань.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТЕОРІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

"Що таке теорія? Досвід, накопичений попередніми поколіннями. Що таке практика? Досвід, котрий ми отримує самі. Не варто нехтувати ні одним, ні іншим. Практика, не підкріплена теорією, інколи не буде достатньо ефективною, про що б не йшла мова".

В. Афанасьев

Теорія організації як система знань

1.1. Сутність організації

1.2. Організація як система

1.3. Теорія організації як навчальна дисципліна і самостійна сфера знань

Ключові терміни і поняття: організація як процес, організація як явище, система, системний підхід, організація як система, властивості системи, елемент системи, підсистема, зв'язок, структура системи, відкрита система, закрита система, теорія організації, предмет теорії організації, об'єкт теорії організації, організаційні відносини.

Будь-яка сучасна теорія – система наукових знань, що узагальнює практичний досвід та відображає сутність досліджуваних явищ, їх необхідні внутрішні зв'язки, закони функціонування та розвитку. Теорія виконує пояснювальну функцію. Вона показує, які властивості та зв'язки має об'єкт дослідження, за якими законами він функціонує та розвивається. Поява нової теорії виправдана лише тоді, коли відкриваються об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом пізнання зазвичай вважають те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, предметом – досліджувані з певного метою сторони, властивості, відносини об'єкта. З теоретико-пізнавального погляду, об'єкт і предмет пізнання – феномени однопорядкові, вони відносять до дійсності, що оточує нас, і протистоять суб'єктові. У теорії організації об'єкт вивченняце організаційний досвід навколишньої дійсності. Головні завдання пізнання – систематизація цього досвіду, осмислення способів організації природи і людської діяльності, пояснення й узагальнення цих способів, встановлення тенденцій та закономірностей їх розвитку.

← Предыдущая страница | Следующая страница →