Поделиться Поделиться

Мовленнєва діяльність

Під мовленнєвою діяльністю розуміється ситуація, коли для спілкування з іншими людьми людина використовує мовлення. Існує кілька видів мовленнєвої діяльності:

• говоріння - використання мови для того, щоби щось повідомити;

• слухання - сприймання змісту мовлення;

• листування - фіксація змісту мови на папері чи в електронному вигляді;

• читання - сприймання зафіксованої на папері чи на електронних носіях інформації.

Уся мовленнєва поведінка при взаємодії орієнтована на певну вербальну чи невербальну реакцію співрозмовника (зворотний зв'язок). Мовлення є самим універсальним засобом комунікації, оскільки при передачі інформації за допомогою мовлення найменше губиться зміст повідомлення. Проте тут є важливим високий ступінь спільності розуміння ситуації всіма учасниками комунікативного процесу.

Найбільш ефективними й адекватними критеріями вербального обміну інформації є:

• критерій простоти, під яким розуміють стислість, закінченість фраз, що містять зрозумілі слова, без абревіатур, спеціальних термінів і визначень;

• критерій ясності інформації, котрий припускає, що після отримання повідомлення людина може однозначно відповісти на запитання: що?, як?, скільки?, де?, коли?, через що?;

• критерій довіри, котрий припускає відношення громадянина до правоохоронця, професіоналізм співробітника, дотримання конфіденційності;

• критерій доречності повідомлення передбачає те, що інформація передана у вдало обраний час із урахуванням індивідуальних особливостей людини.

Культура мовлення

Культура мовлення - це сукупність знань, вмінь і навичок людини, що забезпечують доцільне й неутруднене застосування мови з метою спілкування, володіння нормами усної й письмової мови (правилами вимови, наголосу, слововживання, граматики, стилістики), а також уміння використовувати виразні засоби мови в різних умовах спілкування згідно до цілей й змісту розмови.

Культура мовлення правоохоронця - це такий вибір і така організація мовних засобів, які в певній ситуації при дотриманні сучасних мовних норм і етики спілкування дозволяють забезпечити найбільший ефект у досягненні поставлених комунікативних завдань.

Дозволяється виділити три аспекти культури мовлення: нормативний, комунікативний і етичний. Перший, найважливіший аспект - нормативний. Мовна норма - це центральне поняття культури мовлення. Культура мовлення, насамперед, передбачає дотримання норм мови у якості "ідеалу", зразка.

Другою важливою якістю культури мовлення є комунікативна доцільність - це вміння знаходити для вираження конкретного змісту в кожній реальній ситуації мовного спілкування адекватну язикову форму. Вибір необхідних для даної мети й у даній ситуації язикових засобів - основа комунікативного аспекту мовлення.

Етичний аспект мовлення обумовлює знання й застосування правил мовної поведінки в конкретних ситуаціях таким чином, щоби не принизити гідності учасників спілкування. Етичні норми спілкування передбачають дотримання мовного етикету. Мовний етикет являє собою систему засобів і способів вираження і включає мовні формули вітання, прохання, питання, подяки, поздоровлення, звертання на "ти" і "ви", вибір повного чи скороченого імені, тощо.

Культура професійного мовлення правоохоронця включає:

• володіння термінологією даного конкретного фаху;

• уміння будувати виступ на професійну тему;

• уміння організувати професійний діалог та керувати ним;

• уміння спілкуватися з неспеціалістами з питань професійної діяльності.

До критеріїв культури мови часто відносять наступні:

• правильність;

• комунікативна доцільність;

• точність висловлювань;

• логічність, ясність та доступність викладу інформації;

• чистота мовлення, відсутність слів-паразитів;

• виразність та різноманіття засобів вираження в мовленні;

• доречність.

← Предыдущая страница | Следующая страница →