Поделиться Поделиться

Організація первинної підготовки робітників на виробництві

Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється за робочими навчальними планами та програмами, що розробляються і затверджуються роботодавцем на основі типових навчальних планів і програм [11]. Її спрямованість залежить як від об'єктивних, так і суб'єктивних чинників. Це передусім напрям стратегії управління організацією і стратегій менеджменту персоналу, наукомісткість виробництва, тип виробництва, глибина операційного поділу праці, фінансовий стан, рівень компетентності першого керівника організації та служби персоналу тощо.

Підготовка кваліфікованих робітників здійснюється згідно до переліку професій, наведених у Класифікаторі професій. Оскільки в усіх сферах економічної діяльності відбувається безперервний процес виникнення нових і зникнення старих професій, то до Класифікатора професій періодично вносяться відповідні корективи. Водночас упровадження інформаційно-комунікаційних технологій, гнучких автоматизованих виробництв істотно змінюють вимоги до сучасного робітника, зумовлюють потребу в підготовці на виробництві робітників з інтегрованих професій.

Згідно з Порядком ліцензування діяльності з надання освітніх послуг ліцензуванню підлягає діяльність з надання таких послуг у сфері професійно-технічної освіти [12, с. 6]:

• первинна професійна підготовка;

• перепідготовка робітників, підвищення їх кваліфікації;

• професійно-технічне навчання;

• підготовка (зокрема первинна професійна), перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземних громадян.

За умови організації на підприємстві курсового навчання (у структурі підприємства створений навчально-курсовий комбінат чи інший структурний підрозділ, котрий виконує функції організації та проведення професійно-технічного навчання та функціонує як професійно-технічний навчальний заклад) підприємству необхідно отримати ліцензію на здійснення навчання працівників на виробництві.

Ліцензування навчання персоналу на виробництві відбувається за підрозділами класифікаційних угруповань професій, а не за кожною професією окремо.

Після отримання ліцензії підприємство має право проводити підготовку за всіма професіями, що входять до цього підрозділу класифікаційних угруповань професій. У разі організації на підприємстві індивідуального професійно-технічного навчання отримувати ліцензію не обов'язково.

Удосконалення механізму ліцензування підготовки персоналу на виробництві передбачає ліцензування за заявкою підприємства, спрощення механізму надання ліцензії. Доцільно підвищити роль Мінсоцполітики України у здійсненні контролю за дотриманням ліцензійних умов надання освітніх послуг. Варто передбачити видачу ліцензій підприємствам на проведення навчання персоналу на виробництві без визначення ліцензійного обсягу та видів підготовки.

Порядком ліцензування освітніх послуг установлено, що ліцензія видається на термін від 3 до 12 років, проте не менш як на термін завершення циклу навчання. Термін дії ліцензії нині визначає орган ліцензування, а подовження дії ліцензії відбувається в порядку для її отримання. У зв'язку з цим доцільно подовжити термін дії ліцензії підприємства на основі надання висновків експертної комісії, яка під час експертизи має провести на підприємстві відповідну роботу.

У процесі вдосконалення механізму ліцензування підготовки кадрів слід виважено підходити до визначення обсягів документації та розмірів плати за ліцензування підприємств, що надають послуги у сфері професійно-технічної освіти. Ураховуючи, що підприємства використовують власні кошти на здійснення навчання персоналу на виробництві, треба істотно зменшити їх витрати на ліцензування освітніх послуг. Доцільно розмежувати також розмір плати за видачу ліцензій і в разі подовження терміну дії ліцензії на освітні послуги.

Планування та організація навчання персоналу на підприємстві має здійснюватися згідно до вимог Положення про організацію навчально-виробничого процесу на виробництві. Первинна підготовка робітників на виробництві здійснюється з числа осіб, зарахованих на роботу на підприємства учнями.

Навчання робітників-жінок чи неповнолітніх громадян проводиться лише за професіями, а також для робіт, на яких дозволяється використовувати їхню працю. Роботи, на яких не дозволяється використовувати працю жінок і неповнолітніх громадян, визначає Перелік важких робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосовувати працю жінок, і Перелік важких робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосовувати працю неповнолітніх.

Особи, які направляються на навчання, мають бути ознайомлені з вимогами до роботи за професією, з умовами й оплатою праці, санітарними нормами та правилами, виробничими інструкціями, можливістю подальшого підвищення свого рівня кваліфікації та професійного зростання.

Нормативний термін підготовки кадрів на виробництві за робітничими професіями визначається навчальними планами та навчальними програмами й не повинен перевищувати одного року.

Професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється у формі курсового чи індивідуального навчання.

Основними навчально-методичними документами з планування навчально- виробничого процесу на виробничо-технічних курсах у формі курсового навчання на виробництві е:

• робочий навчальний план;

• робочі навчальні програми з професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки;

• розклад занять.

Робочий навчальний план підготовки на виробничо-технічних курсах – це документ, що розробляється на основі державного стандарту професійно- технічної освіти з конкретної професії (типового навчального плану) згідно до вимог виробництва і визначає загальний фонд навчального часу, перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, відведених на них, терміни кваліфікаційної атестації учнів, слухачів.

Робочі навчальні плани професійно-технічного навчання робітників затверджуються керівником підрозділу, до повноважень якого відносять функції професійного розвитку працівників підприємства.

Робоча навчальна програма з навчального предмета розробляється на основі державного стандарту професійно-технічної освіти з конкретної професії (типової навчальної програми відповідного предмета) з урахуванням особливостей виробництва і визначає перелік тем із зазначенням кількості годин, відведених на їх вивчення, зміст навчального матеріалу. Робочі програми із загальнотехнічних предметів, соціально-економічних курсів розробляються з урахуванням специфіки професії і мають прикладний характер. Робоча навчальна програма з навчального предмета затверджується керівником підрозділу, до повноважень якого відносять функції професійного розвитку працівників підприємства.

Робоча навчальна програма професійно-практичної підготовки розробляється на основі державного стандарту професійно-технічної освіти з конкретної професії (типової навчальної програми професійно-практичної підготовки) згідно до вимог виробництва і визначає перелік тем виробничого навчання та виробничої практики із зазначенням кількості годин, відведених на їх вивчення, зміст професійних умінь, навичок та способи і методи їх формування. Робоча навчальна програма затверджується керівником підрозділу, до повноважень якого відносять функції професійного розвитку персоналу підприємства.

Згідно до навчального плану розробляється розклад занять, що передбачає професійно-теоретичну та професійно-практичну підготовку в групах на кожний день тижня. У розкладі має бути визначено час, місце, навчальний предмет, з якого проводяться заняття в даній групі, та прізвища педагогічних працівників, які їх проводять. Розклад занять установлює загальний режим навчання: початок та кінець кожного заняття.

Розклад занять затверджується не пізніше як за тиждень до початку навчання керівником підрозділу, до повноважень якого відносять функції професійного розвитку персоналу підприємства. Розклад занять має забезпечувати рівномірний розподіл навчального навантаження учнів, слухачів, збереження їх працездатності упродовж робочого дня, тижня, навчального періоду.

Коли курсове навчання організовано безпосередньо на виробництві, теоретичний курс учні (слухачі) вивчають у навчальних групах загальною чисельністю від 5 до 30 осіб, а виробниче навчання проводиться у два етапи:

– на першому етапі навчання здійснюється в навчальній групі чисельністю 5–15 осіб під керівництвом викладача теоретичного навчання з числа фахівців підприємства (інструктора) чи майстра виробничого навчання, коли навчання відбувається на створеній для цього навчально-виробничій базі;

– на другому етапі – на робочих місцях підприємства, атестованих за умовами праці, індивідуально під керівництвом не звільненого від основної роботи кваліфікованого робітника – інструктора виробничого навчання.

Основними навчально-методичними документами з планування навчально- виробничого процесу на виробничо-технічних курсах шляхом індивідуального навчання на виробництві є:

• робочий навчальний план;

• робочі навчальні програми з навчальних предметів та професійно-практичної підготовки;

• графік консультацій.

За індивідуального навчання робітник вивчає теоретичний курс самостійно та з допомогою консультацій у викладачів теоретичного навчання. Виробниче навчання проводиться індивідуально на робочому місці під керівництвом інструктора виробничого навчання. Робітників, які навчаються індивідуально, доцільно по можливості об'єднувати в групи по 5–30 осіб для вивчення спільної частини теоретичного курсу, передбаченої навчальними планами та програмами.

У робочому навчальному плані підготовки робітника шляхом індивідуального навчання на виробництві на консультації відводиться не менше 15 % обсягу часу, передбаченого на професійно-теоретичну підготовку, з урахуванням складності робіт з професії, особливостей виробництва на певному підприємстві. При цьому складається графік консультацій з теоретичного курсу, що містить відомості про предмет, дату, час та місце проведення консультацій, прізвища консультантів та учнів, слухачів.

Професійні вміння та навички учні мають набувати та вдосконалювати у процесі виготовлення продукції чи виконання робіт з дотриманням відповідних вимог до їх якості. З цією метою на підприємстві кожний робітник, котрий навчається індивідуально, на весь період виробничого навчання, а за курсового – на другому етапі виробничого навчання забезпечується робочим місцем, оснащеним необхідним обладнанням, інструментами, сировиною й матеріалами, інструкціями, кресленнями, іншою технічною документацією тощо.

За потреби навчання учнів, слухачів з окремих видів робіт на різних робочих дільницях (місцях) складаються графіки їх переміщення на підприємстві. У графіку переміщення зазначаються прізвища учнів, слухачів, назви робочих дільниць (місць), теми програми чи найменування робіт та тривалість роботи на кожному робочому місці.

У разі первинної підготовки робітників із професій, що пов'язані з опануванням складної сучасної техніки, доцільно передбачати проходження ними виробничого навчання на навчальних полігонах передових підприємств, на заводах – виробниках нової техніки, аналогічних виробництвах інших підприємств. В організації проведення виробничого навчання важлива роль має бути відведена асоціаціям підприємств різних форм власності з питань навчання кадрів на виробництві.

У процесі первинної підготовки робітників важливо забезпечити оптимальне поєднання практичного навчання з теоретичним курсом. У цьому зв'язку заслуговує на увагу досвід Німеччини, де початкове навчання на підприємствах здійснюється за дуальною системою – практичне навчання поєднується з теоретичним курсом. Для надання дуальній системі більшої гнучкості розроблені навчальні програми за групами професій, що забезпечують можливість вибору професії та занять, решта – робота на підприємствах. Дуальна система охоплює молодь до 25 років [13, с. 58].

Управління дуальною системою в Німеччині здійснюється з боку держави, роботодавців і профспілок. Дуальна система водночас вбудована в систему освіти та ринкову економіку. Фірми самостійно вирішують, скільки вони навчатимуть учнів, і визначають обсяги витрат на навчання кадрів. Уряд, зі свого боку, надає підприємствам технічну підтримку відносно підготовки персоналу в професійних школах, створює умови, які зацікавлюють роботодавців у підготовці кадрів на виробництві.

Регулювання підготовки робітників за дуальною системою передбачає розроблення єдиних програм навчання, контроль за організацією та змістом навчання на підприємствах. Підготовка на виробництві контролюється Радою німецьких підприємців і Ремісничою палатою. Згідно із законодавством про професійне навчання компанія, яка набирає учнів, має пройти в цих об'єднаннях атестацію на право навчання, що зумовлює наявність достатнього потенціалу для цього, зокрема кваліфікованих інструкторів. Фінансові витрати на навчання переважно лягають на роботодавців (44 % загальної суми витрат). Частка держави та учнів згідно становить 33 і 23 % [14, с. 217].

Випускники професійних шкіл нижчої ланки мають можливість навчатись у технічному підвищеному професійному училищі. Основним контингентом цих училищ є випускники дуальної системи освіти. Необхідною умовою вступу до цього навчального закладу є закінчена середня освіта першого ступеня, закінчена професійна освіта, що здобувалася щонайменше два роки, чи стаж роботи не менше п'яти років [15, с. 116).

Планування та облік навчальної роботи з навчання персоналу на виробництві проводять з метою:

• планомірного ведення навчального процесу;

• забезпечення послідовності теоретичного та виробничого навчання;

• установлення навчального навантаження педагогічним працівникам;

• обліку проведення занять та їх відвідування;

• здійснення контролю за навчальним процесом;

• підбиття підсумків успішності, виконання норм часу й норм виробітку, складання випускних (кваліфікаційних) іспитів, присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій) тощо.

Основними документами обліку навчальної роботи на підприємстві за підготовки робітників на виробництві шляхом курсового навчання є журнали теоретичного і виробничого навчання установленої форми, де викладачі та майстри виробничого навчання ведуть облік успішності учнів, відвідування ними занять і виконання навчальних програм; щоденник виробничого навчання.

Основними документами обліку навчальної роботи за підготовки робітників на виробництві шляхом індивідуального навчання є картка обліку теоретичного навчання для індивідуальних консультацій, щоденник виробничого навчання, де ведеться облік виконання навчальних планів і програм.

Журнали теоретичного і виробничого навчання, картка обліку теоретичного навчання для індивідуальних консультацій, щоденник виробничого навчання підлягають відповідному оформленню і зберіганню на підприємстві згідно з чинним законодавством.

Облік навчальних досягнень учнів здійснюється за результатами контролю знань, умінь та практичних навичок учнів, слухачів. Форми поточного контролю підприємства обирають самостійно. Поточний контроль знань, умінь та навичок учнів може здійснюватись у формі заліку на підставі результатів виконаних лабораторно-практичних робіт, навчально-виробничих завдань, усних чи письмових відповідей, тестування.

Контроль професійно-теоретичної підготовки здійснюється з метою визначення рівня засвоєння учнями знань згідно до вимог навчальних програм, підготовленості працівників підприємства до самостійного виконання робіт.

Контроль успішності з професійно-практичної підготовки на підприємстві здійснює майстер (інструктор) виробничого навчання шляхом оцінювання кожного виконаного учнями навчально-виробничого завдання, а також спостереження за правильністю виконання прийомів, організацією і культурою праці, за використанням обладнання, інструментів, пристосувань та виконанням вимог охорони праці.

Підприємства мають здійснювати поточний і вихідний контроль за навчально-виробничим процесом. Систематичний контроль за навчально-виробничим процесом передбачає вивчення та аналіз:

• стану організації та проведення занять;

• виконання навчальних планів і програм;

• оформлення обліково-звітної документації (журналів теоретичного і виробничого навчання, щоденників виробничого навчання, екзаменаційних матеріалів, протоколів кваліфікаційних комісій);

• фактичного рівня знань і умінь учнів, слухачів за результатами кваліфікаційної атестації, причин незадовільної успішності.

Тривалість навчального тижня та навчального дня встановлюються згідно до Закону України "Про професійно-технічну освіту", Кодексу законів про працю та Положення про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України. Підготовка робітників, робота яких пов'язана з обслуговуванням об'єктів підвищеної небезпеки, здійснюється лише у формі курсового навчання. Особи, які закінчили навчання за цими професіями, проходять до початку самостійної роботи попереднє спеціальне навчання та перевірку знань з питань охорони праці згідно до Типового положення про навчання з питань охорони праці.

Первинна підготовка робітників на підприємстві здійснюється відповідним підрозділом чи службою персоналу. Зокрема, на великому підприємстві зазначена робота може покладатися на відділ підготовки персоналу.

Водночас безпосереднє навчання працівників на виробництві здійснюють:

• викладачі з числа керівників і фахівців організації, тренерів, а також педагогічних і науково-педагогічних працівників навчальних закладів;

• майстри виробничого навчання (за умови курсового навчання);

• інструктори виробничого навчання – кваліфіковані робітники.

Викладачі теоретичного навчання з числа керівних працівників і фахівців повинні мати вишу освіту та стаж роботи за спеціальністю не менше трьох років. Інструктори виробничого навчання з кваліфікованих робітників повинні мати стаж роботи за професією не менше трьох років і високі виробничі показники. Склад працівників, які залучаються до професійного навчання робітників на виробництві, щороку затверджується наказом керівника організації за погодженням з профспілковим комітетом.

У Законі України "Про професійний розвиток працівників" передбачено, що розмір оплати праці викладачів, майстрів та інструкторів виробничого навчання, які залучаються до проведення навчання працівників, визначається у договорі про надання освітніх послуг і не може бути менший, ніж розмір ставок погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять. Інструктори виробничого навчання можуть бути й звільнені від виконання основної роботи зі збереженням за ними середньої заробітної плати та місця роботи (посади) у разі об'єднання робітників-учнів у групи по п'ять і більше осіб.

Для підвищення рівня майстерності викладачів, майстрів та інструкторів виробничого навчання МОН України затверджено Типову навчальну програму підвищення кваліфікації персоналу, котрий залучається до професійного навчання працівників на виробництві. Вона має два рівні.

Перший рівень підвищення кваліфікації дасть змогу слухачам з числа працівників, залучених до проведення занять з теоретичного навчання, інструкторам виробничого навчання набути базові знання з питань організації, методики проведення занять, основ професійної педагогіки, ознайомитися з особливостями організації та проведення навчання дорослих. Підвищення кваліфікації з базового курсу є обов'язковою умовою проведення занять професійно-технічного навчання робітників на виробництві працівниками, які не мають педагогічної освіти.

Зміст підвищення кваліфікації другого рівня є логічним продовженням попереднього етапу навчання й передбачає набуття слухачами більш грунтовних знань з основ психології та методики професійного навчання дорослих в умовах виробництва, опанування сучасних технологій навчання, кращого досвіду організації та проведення навчання. Програму курсу призначено для підвищення кваліфікації викладачів теоретичного, майстрів виробничого навчання, які мають педагогічну освіту, та працівників, залучених до проведення занять з теоретичного навчання, інструкторів виробничого навчання, що пройшли базовий курс підвищення кваліфікації. Періодичність підвищення кваліфікації із зазначеного курсу рекомендується проводити не рідше як один раз на п'ять років.

Програма кожного курсу навчання розрахована на 36 годин та завершується заліком. Зміст програми, розподіл часу, відведеного на його вивчення, може коригуватися, при цьому загальна кількість навчальних годин має залишатися незмінною.

Навчальний процес слухачів рекомендується здійснювати за такими видами занять: лекції, на яких викладаються головні положення теорії; практичні заняття для закріплення теоретичного матеріалу, поглибленого розгляду методики навчання робітничих кадрів на виробництві. Важливою формою навчання з курсу є самостійна робота слухачів зі спеціальною науковою і методичною літературою у позаурочний час. Підвищення кваліфікації за даною формою не передбачає видачі документа державного зразка про підвищення кваліфікації.

Навчально-виробнича база навчання персоналу на виробництві – це навчальні майстерні, ділянки, полігони, окремі робочі місця, тренажери, автодроми, трактородроми, навчальні господарства, навчальні приміщення (лабораторії, класи, кабінети), виділені підприємством для навчання й оснащення необхідним обладнанням, інвентарем, технічними засобами навчання та навчально-наочними посібниками. Навчально-матеріальна база зазвичай створюється за рахунок коштів організації.

← Предыдущая страница | Следующая страница →