Поделиться Поделиться

Методи управління ризиками

Ризиком дозволяється управляти, тобто використовувати різноманітні заходи, які б давали змогу певним чином прогнозувати виникнення ризикової ситуації і вживати заходів для зниження рівня ризику.

У зарубіжній літературі багато уваги приділяють висвітленню способів і методів зниження негативного впливу ризиків па роботу підприємницьких організацій. Певним чином їх дозволяється використати й у вітчизняній практиці. Відомі способи зниження ризику підприємницьких структур пропонується згрупувати у два напрями: уникнення від ризиків і зниження негативної дії тих видів ризиків, яким не вдалося запобігти. Уникнення ризиків передбачає певну політику керівництва підприємств, яка полягає в через те, щоби не ухвалювати управлінських рішень, пов'язаних з ризиком. Даний напрям є найпростішим і радикальним, однак він не може забезпечити динамічний розвиток підприємств і великі прибутки. За винятком цього, не завжди вдасться уникнути ризикованої ситуації, що спонукає до використання другого напряму, пов'язаного з розробкою і реалізацією заході" зі зниження негативних наслідків від ризиків (рис. 7.3).

Найпростішим методом запобігання негативним наслідкам від ризиків є створення па підприємствах спеціальних фондів ризику за рахунок прибутків і використання його в екстремальних для підприємства умовах. Даний метод відомий як самострахування підприємства від негативного впливу непередбаченої ситуації. Воно доцільне у тих випадках, коли вартість майна відносно незначна і с суттєві прибутки від виробничо-господарської діяльності підприємства.

У вітчизняній практиці дедалі частіше застосовують метод зниження ризиків передаванням їх іншим організаціям (страховим фондам), які спеціалізуються на страхуванні майна підприємств.

Дозволяється виокремити щонайменше три чинники, які задовольняють інтереси як трансферу (особи, що передає ризик), так і трансферти (особи, що бере па себе ідей ризик):

- витрати, завеликі для юридичної особи, котра передає ризик, можуть становити незначну суму для особи, яка бере на себе ризик;

- організація, що спеціалізується па страхуванні ризиків, може мати кращі можливості для запобігання ризикам;

- трансферти можуть перебувати у кращій позиції відносно скорочення втрат від ризиків чи контролю за перебігом подій, пов'язаних із зниженням негативних наслідків ризиків.

Нині, в умовах дії ринкових чинників, виникає гостра потреба у застосуванні точних і адекватних методів оцінки ризиків реалізації як інвестиційних, так і інноваційних проектів.

Рис. 7.3. Головні методи зниження і запобігання ризикам організацій

У літературі про механізми оцінки ризиків реалізації будь-яких проекті" приділяють більше уваги методології оцінки ризиків саме інвестиційних проектів, оскільки така оцінка та власне ступінь ризику зазвичай пов'язані зі змінами зовнішнього середовища. Ризики ж інноваційних проектів переважно безпосередньо пов'язані з внутрішнім станом підприємств, їх фінансовими можливостями спрямувати певну частку прибутків чи обігових коштів на впровадження пової техніки чи технології, хоча, здебільшого, великі інвестиційні проекти неможливі без використання сучасних досягнень науки. У практиці аналізу та кількісного вимірювання рівня ризиків існують різні методики. Більшість ґрунтується на використанні алгоритмів експертної оцінки, коли найнижчий бал відповідає найгіршому стану розвитку певної системи (економічної, соціальної, політичної), а найвищий - ідеальному. Власне ризик визначається ступенем відхилення реального рівня перспективності за тим чи іншим чинником від його реального значення. Деякі дослідники пропонують визначати обґрунтованість інвестиційних проектів на основі поєднання впливу стандартних показників економічної ефективності інвестицій та кількісних показників ризику з подальшим використанням апарату імітаційного моделювання [66]. Основними кількісними показниками ризику інвестиційних проектів у цьому випадку є:

- ймовірність втрат, тобто імовірність отримання від'ємних значень чистої теперішньої вартості проекту;

- середньоквадратичне відхилення можливих значень чистої теперішньої вартості проекту від її очікуваного значення;

- коливання значень чистої теперішньої вартості.

Зазначимо, що такий розподіл показників ризику с досить перспективним, використання ж імітаційного моделювання забезпечує повніші, досконалі та, найважливіше, неупереджені інформацію та оцінку вартості того чи іншого інвестиційного проекту. Ллє даний метод виявляється чи взагалі недосяжним для розробників проекту через надмірну складність досліджень, їх високу вартість, чи економічно недоцільним унаслідок того, що витрати коштів на імітацію перевищують вартість отримання додаткової інформації.

З цього приводу дуже важко очікувати появи суто формалізованого алгоритму знаходження ризиків, формування суджень про них забезпечується винятково засобами системного аналізу, які дозволяють проводити спеціальне ні кал у ванн я, відносно якого визначають потім ті чи інші суб'єктивні імовірності. Проте абсолютно необхідним критерієм для досягнення максимальної ефективності того чи іншого науково-технічного проекту, і, в кінцевому результаті, вартості дослідження, є верхнє значення кожного конкретного ризику.

З ризиком безпосередньо пов'язане поняття "вірогідність". Наявні два полюси вірогідності: об'єктивна (насамперед частотна інтерпретація) та суб'єктивна, як "розумний" рівень довіри. В об'єктивному значенні вірогідність певної події розглядається як здійснення визначеного, такого, що принципово відтворюється необмежену кількість разів, комплексу умов. Це за змістом не відповідає більшості реальних ситуацій.

Власне, вірогідність є чисельною оцінкою можливості наставання події, котру дослідник задає, наприклад, на підставі власного досвіду, чи, інакше кажучи, за допомогою апріорної інформації про дослідження чи явище. Таку інформація дозволяється отримати у ситуації, коли комплекс зовнішніх умов не дозволяється вважати незмінним.

Поняття ризику досить природно розкривається категоріями класичної теорії вірогідності, проте використання її потужного апарату для практичних цілей потребує наявності представницьких статистичних даних про параметри розрахункової моделі, чи реалізаційні можливості процесів, що досліджуються.

Наведемо наприклад виготовлення і впровадження умовної конкурентоспроможної установки методики управляння ризиком. Для розв'язання задач управління у плануванні в умовах ризику дозволяється використати модель стохастичного програмування, в якій цільова функція економіко-математичної моделі слугує критерієм для вибору оптимального варіанта рішення. Витрати на весь життєвий цикл S розраховують таким чином:

де S0 - витрати па реалізацію проекту в умовах відсутності ризиків; gi - вектор i-го ризику; Si - витрати, пов'язані з i-им ризиком; Ui - вартісне вираження втрат від і-го ризику.

Припустимо, що розрахункова собівартість її виготовлення становить витрати на впровадження науково-технічного проекту, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність установки, можуть спричинити зменшення собівартості до значення а - b, і в цьому разі реалізація установки буде гарантована. Припускаючи також динаміку зниження собівартості пропорційною g-ризику не реалізації проекту і враховуючи залежність ризику від витрат на його дослідження де а1 ≥1, β1≥0 - параметри, які об'єктивно відображають специфіку відповідних процесів та є перевернутою логістичною кривою, витрати ризиків становлять:

де с - величина збитків, отриманих фірмою від не продажу, які можуть значно перебільшувати власні виробничі втрати (неістотні індекси тут не наведені).

Нехай базова собівартість (а) умовної установки становить а = 12 млн. грн., а зниження її собівартості (b) за рахунок впровадження, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність такої установки, дорівнює Ь = = 4 млн. грн. При цьому емпіричні параметри, які відображають залежність ризику від витрат па його визначення, набувають значення β -1 = 1 та = 2. Таким чином, отримуємо такс рівняння (за підстановки наведених умовних даних):

48g3 – 44g2 – 4g +1 = 0, яке задовольняє значення ризику на рівні g = 0,117.

Отож, вартість проекту, котрий пропонується до впровадження на підприємстві, у через те числі витрати на визначення ризиків, становлять S0 = 8,468 млн. грн., витрати на ідентифікацію ризику - згідно S1 = = 2,717 млн. грн., а витрати на весь життєвий цикл проекту дорівнюють S = 11,514 млн. грн.

Оскільки витрати на весь життєвий цикл проекту є меншими від базової собівартості установки, то тим паче їх величина буде меншою від порогового значення витрат. А враховуючи, що витрати на ідентифікацію ризику становлять 23,5 % від величини витрат на весь життєвий цикл проекту, дозволяється стверджувати про високий рівень вимог до ефективності дослідницького компонента - рівня науково-технічного проекту, матеріалізованого в такій установці.

Коли ж у вихідних даних змінити значення емпіричного параметра до рівня а 4, то величина ризику не реалізації проекту не зміниться, а витрати на ідентифікацію ризику і життєвого циклу проекту незначно зростуть. Однак, за тих чи інших умов, проте у разі зміни параметра b зменшення собівартості установки за рахунок впровадження науково-технічного проекту) до рівня b = 2 млн гри, за однакових значень величин втрат від відмов та збитків унаслідок недопродаж виявляється, що у зв'язку з великими "штрафами" ризик повинен бути зведений до мінімуму - g = 0,04. Згідно до цього рівня, вартість науково-технічного проекту становить S0 = 10,08 млн грн., витрати па ідентифікацію ризику становитимуть S1 = 3,871 млн. грн., а видатки на весь життєвий цикл проекту - S = 14,911 млн гри.

Оцінка ризику реалізації проекту за допомогою мінімізації рівня видатків па весь життєвий цикл проекту дає змогу нс тільки розрахувати ступінь ризику у вартісному еквіваленті, а й оптимізувати техніко-технологічні параметри, які виливають на ризик, що дозволяє діяти на рівень конкурентоспроможності продукції, в якій матеріалізовані технічні параметри проекту.


Завдання та запитання для самоконтролю

Завдання 1. За допомогою Інтернету знайдіть інноваційний проект, котрий розпочато на вітчизняних теренах. Розгляньте обраний проект з погляду:

1. Чинників зовнішнього середовища, які найбільше впливають па проект.

2. Охарактеризуйте сфери найближчого оточення інвестиційного проекту.

3. Визначте наявних та потенційних учасників проекту.

4. Вкажіть, на якій стадії життєвого циклу перебуває проект і спрогнозуйте його подальший розвиток.

5. Назвіть види та величину ризиків, властивих йому.

Завдання 2. На розгляд дирекції підприємства подано три альтернативні проекти. За допомогою економіко-статистичних методів обчисліть рівні ризику коленого з них і оберіть найкращий. Для цього повністю запишіть дані до табл. 7.1, викопайте розрахунок середньоквадратичного відхилення проектів у табл. 7.2, визначте коефіцієнт варіації.

Яким чином визначити прийнятність, висоту чи неприпустимість ризику?

Таблиця 7.1. Розподіл імовірності очікуваних доходів за інвестиційними проектами, тис. грн.

Можливі значення кон'юнктури інвестиційного ринку

Проект А

Проект Б

Проект В

розрахунковий дохід

значення імовірності

очікуваний дохід

розрахунковий дохід

значення імовірності

очікуваний дохід

розрахунковий дохід

значення імовірності

очікуваний дохід

Високі

700

0,2

800

700

0,25

Середні

500

600

0,3

600

Низькі

400

0,2

400

0,3

500

0,2

У цілому

Таблиця 7.2. Розрахунок середньоквадратичного відхилення за інвестиційними проектами

← Предыдущая страница | Следующая страница →