Поделиться Поделиться

Слухова сенсорна система

Загальна характеристика

Слухова система (слуховий аналізатор) – це сукупність механічних, рецепторних та нервових структур, які сприймають і аналізують звукові коливання. Звук – це коливальний рух пружних тіл, що розповсюджується в різних середовищах у вигляді хвиль.

Звукові хвилі характеризуються частотою, яка вимірюється у герцах (Гц), та амплітудою, від яких залежить інтенсивність звуку, що вимірюється у децибелах (дБ) за логарифмічною шкалою. Людина сприймає звуки з частотою від 16 Гц до 20 000 Гц.

Слухова сенсорна система має головні та допоміжні структури (рис. 7.26).

Головні структури слухової сенсорної системи забезпечують введення інформації від слухових рецепторів (механорецепторів спірального органа Корті),

РИС. 7.26. Структури слухової сенсорної системи та їх роль у сприйнятті і проведенні звуку

які розташовані на основній мембрані завитки внутрішнього вуха, на різні рівні ЦНС та її обробку, наслідком чого є формування слухових образів. Завдяки головним структурам можливе розпізнавання частоти та інтенсивності звуку, аналіз складних звуків, локалізація джерела звуку у просторі, виокремлення одного звукового сигналу на тлі другого за участю слухових центрів кори головного мозку.

Допоміжні структури забезпечують передачу звукового сигналу хвиль з повітряного у рідке середовище внутрішнього вуха, а звідти – на слухові рецептори.

До допоміжних структур відносять: зовнішнє, середнє, внутрішнє вухо, які об'єднані під загальною назвою "вухо" (рис. 7.27).

Зовнішнє – вушна раковина зовнішнього вуха спрямовує звукові хвилі до зовнішнього слухового ходу, котрий веде до барабанної перетинки та бере участь в ототопіці (визначення локалізації звуку).

Середнє – складається з трьох порожнин, заповнених повітрям, – барабанної порожнини, слухової труби та повітроносної системи соскоподібного відростка. Барабанна порожнина розпочинається від барабанної перетинки, заповнена повітрям і має три слухові кісточкимолоточок, коваделко та стремінце. Молоточок приєднаний до барабанної перетинки, а стремінце входить в овальне вікно присінка внутрішнього вуха.

Звукові хвилі викликають коливання барабанної перетинки, які, у свою чергу, передаються через слухові кісточки на овальне вікно, завдяки через що виникає коливання перилімфи внутрішнього вуха. При значній силі звуку рефлекторно виникає скорочення стремін- цевого м'яза та розслаблення натягача барабанної перетинки, що має захисне значення.

Сила звукової енергії, яка викликає коливання барабанної перетинки, збільшується у напрямку мембрани круглого вікна, що має значно менші розміри (у 17 разів), ніж барабанна перетинка.

Внутрішнє вухо. Слухові Рецептори

Внутрішнє вухо розташоване у піраміді скроневої кістки і містить слухові та вестибулярні рецептори. Вестибулярні рецептори розташовані у мішечку й маточці присінка та трьох півколових каналах, слухові рецептори знаходяться у завитковій частині лабіринту, котрий має три канали (сходи) (рис 7.28):

■ верхні присінкові сходи починаються основою стремінця овального вікна та знаходяться поміж кістковою завиткою та присінковою (рейсснерівською) мембраною, яка відділяє даний канал від середніх сходів. Верхні сходи заповнені перилімфою, що має високу концентрацію іонів натрію й низьку концентрацію іонів калію, як позаклітинна рідина;

■ середні сходи - завиткова протока, утворені присінковою та базилярною (основною) мембраною, на якій розташовані слухові рецептори органа Корті. Дані сходи заповненні ендолімфою, яка має високу концентрацію іонів калію, як внутрішньоклітинна рідина;

РИС. 7.27. Вухо людини та його структури

РИС. 7.28. Перетинчастий лабіринт людини зі структурами, що містять волоскові клітини

■ нижні барабанні сходи знаходяться поміж кістковою завиткою та основною мембраною, заповнені пери- лімфою, закінчуються мембраною круглого вікна.

На верхівці завитки вестибулярні та барабанні сходи з'єднуються поміж собою через отвір, котрий має назву гелікотреми.

Спіральний орган (Корті) розташований на базилярній мембрані завитки внутрішнього вуха. Він містить слухові рецепторні клітини – внутрішні та зовнішні волоскові клітини. У завитці людини міститься 3500 внутрішніх клітин, які є головними рецепторними клітинами, що забезпечують тонке слухове розпізнавання. Майже 90 % слухових нервових волокон отримують від них звукову інформацію. Зовнішні клітини (їх у людини 20 000), що представлені трьома типами, мають холінергічну іннервацію від верхньооливного комплексу ядер. Кінчики волосків зовнішніх клітин втоплені у покривну мембрану. Під впливом ацетилхоліну вони гіперполяризуються й видовжуються, проте стають нижчими при деполяризації. Від них надходить інформація до 10 % нервових волокон про наявність звуку. Зовнішні волоскові клітини сприяють збільшенню амплітуди вібрації базилярної мембрани та загостренню її піків (рис. 7.29).

Слухові рецептори – це вторинні механорецептори. Тіла аферентних слухових нейронів розташовані у спіральному ганглії.

← Предыдущая страница | Следующая страница →