Поделиться Поделиться

Методи дослідження

Експериментальні методи полягають у проведенні різних дослідів на тваринах. Серед них найчастіше застосовують метод видалення ендокринної залози (чи її частини) і спостерігання за зміною функцій організму-симптом недостатності. Потім досліджують ефективність замісної терапії через введення гормону. Дозволяється отримувати результати й внаслідок передозування - введення гормону на тлі наявної в організмі залози з нормальним функціонуванням. Дозволяється досліджувати порівняльний уміст гормону в припливній і відпливній крові (на рівні як залози, так і будь-якого органа, де гормон використовується). У людини функцію залози досліджують за визначенням концентрації гормону в крові й швидкістю його виведення. Велике значення мають і спостерігання хворих з гіпо- чи гіперфункцією.

Механізм дії гормонів

Будь-котрий гормон, циркулюючи в крові, має змогу впливати на всі органи й тканини. Однак існують такі органи й тканини, для яких гормон має найбільшу специфіку. їх називають органами- і тканинами-мішенями. Вплив гормону на клітини здійснюється через взаємодію з рецептором-білком, частина молекули якого ізоморфна для певного фрагменту молекули гормону. Рецептори можуть розташовуватися як на мембрані, так і всередині клітини. Гормони, що погано проникають крізь мембрану (катехоламіни, пептидні), фіксуються на ній зовні. У цьому разі їхній вплив на функціональний стан клітин опосередковують вторинні посередники.

Стероїдні гормони, легко проникаючи в клітину, впливають (специфічно) на внутрішньоклітинні структури, найчастіше - на процеси транскрипції, змінюючи активність синтезу клітинних білків. Однак нерідко й дані гормони виконують свої функції також за допомогою вторинних посередників.

Стероїдні гормони впливають на диференціювання, ріст, адаптацію клітин до нових метаболічних умов, тобто діють на генетичному рівні. Під їхнім впливом індукується біосинтез білків. У різних тканинах зазначена гормонорегулювальна залежність не однакова. Так, у клітинах яйцепроводів (маткових труб) під впливом гормонів синтезується до 70 % усього білка, тоді як у печінці - до 5 %. Синтез іншої кількості білка здійснюється за допомогою генетичних й інших механізмів регуляції. Югітини-мішені стероїдних гормонів для нормального функціонування мають постійно отримувати підтримувальні кількості гормонів.

Процес індукції багатостадійний. Спочатку стероїдний гормон має проникнути в клітину. Проникнення усередину клітини зазначених гормонів полегшується малими розмірами молекул і високою розчинністю (спорідненістю) у ліпідах мембран. У результаті в певних клітинах уміст гормону підвищується, хоча в крові вони містяться у надзвичайно низькій концентрації. Після проникнення стероїду в клітину відбувається його зв'язування з внутрішньоклітинним рецептором і транспортування через цитоплазму до ядра клітини. У зазначеному вигляді гормон проникає через ядерну мембрану. Подальший етап - "наведення" гормону на ту ділянку генома, де відбувається зв'язування його з кислим білком (гістоном) хромосоми. Зв'язування здійснюється саме з тією ділянкою генома, що забезпечує транскрипцію інформаційної рибонуклеїнової кислоти (ІРНК) і подальший синтез специфічного білка в цитоплазмі клітини. Унаслідок такого впливу стероїдів відбувається диференціювання клітин.

Пептидні гормони - гідрофільні сполуки, нездатні проникати крізь мембрану. Через те їхній ефект зумовлений наслідком взаємодії з рецептором клітинної мембрани. Гормонорецепторна взаємодія запускає чимало внутрішньоклітинних систем, причому деякі компоненти їх розташовані досить далеко від зовнішньої мембрани. Дані впливи зумовлені включенням під впливом комплексу "гормон-рецептор" вторинних посередників (див. розд. 2). Зазначені посередники, змінюючи внутрішньоклітинний стан обміну речовин, активність інших процесів, забезпечують специфічний ефект гормону. Кількість (щільність) мембранних рецепторів, так само як і внутрішньоклітинних посередників, мінлива - вона модулюється під впливом відповідних механізмів регуляції.

← Предыдущая страница | Следующая страница →