Поделиться Поделиться

Основи анестезіології і реаніматології

Анестезіологія

Анестезіологія сприяла подальшому прогресу всіх галузей хірургії, особливо грудної і серцево-судинної, через те що розширила обсяг операцій і скоротила протипокази. Механізми болю і ризик операції – див. частина "Операція".

Анестезіологічне забезпечення – комплекс заходів для керування життєвими функціями організму під час операції чи агресивної (діагностично-лікувальної) процедури. Його завдання – безпека пацієнта в зв'язку з операцією чи агресивною процедурою, створення нейро-вегетативної блокади, що попереджає збудження симпатоадреналової системи під час операції і в післяопераційному періоді. Анестезіологічне забезпечення пацієнта є триетапним: починається в передопераційному періоді, продовжується під час операції та в перші післяопераційні години.

Компоненти анестезіологічного забезпечення:

1. Аналгезія – вимкнення больової чутливості. Центральну аналгезію забезпечує введення загальних анестетиків, наркотичних і ненаркотичних анальгетиків, периферичну – введення засобів для місцевої анестезії.

2. Сон (атараксія, транквілізація) – при проведенні загальної анестезії. Досягають введенням інгаляційних, неінгаляційних анестетиків і транквілізаторів.

3. Арефлексія і нейролепсія

4. Міорелаксація – розслаблення скелетних м'язів. Досягають при введенні міорелаксантів і засобів для наркозів.

5. Нейровегетативна блокада. Досягають введенням засобів для наркозу, гангліоблокаторів, нейроплегіків, центральних та периферичних холіно- і адренолітиків, реґіонарної місцевої анестезії.

6. Підтримка гемодинаміки, газообміну та інших життєвих функцій, регуляція водно-сольового та кислотно-лужного обміну.

7. Специфічні види моніторингу.

Передопераційний етап анестезіологічного забезпечення:

1. Обстеження хворого: алергії на лікарські засоби, шкідливі звички, супутні захворювання; проведені раніше анестезії, час від останнього прийому їжі, оцінка психічного стану хворого, стану носового дихання, перевірка наявності зубних протезів, виявлення можливих утруднень при інтубації, загальний аналіз крові, сечі, аналіз калу на яйця глистів, група крові, резус-фактор, глюкоза крові, RW, ЕКГ.

2. Корекція виявлених розладів, санація порожнини рота, підготовка нервово-психічної сфери.

3. Визначення операційно-анестезіологічного ризику (див частина "Операція").

4. Сумісне обговорення плану лікування хірургом і анестезіологом.

5. Підготовка:

• психологічна – моральна підготовка, пояснення переваг, інформування про збереження деяких видів чутливості, про перебіг анестезії, про необхідну поведінку при появі болю

• фармакологічна – призначення заспокійливих, снодійних (барбітурати), транквілізаторів,

• останній прийом їжі за 12-14 год (в ургентних ситуаціях - 4-5 год.)

• видалення зйомних зубних протезів, сечовипускання перед подачею в операційну.

Премедикація – медикаментозна підготовка пацієнта до операції та анестезії, спрямована на їх безпеку. Зазвичай її проводять за 30-40 хв до операції (див. частина "Операція").

Операційний період анестезіологічного забезпечення

• підготовка робочого місця анестезіолога;

• положення хворого на операційному столі (як правило, на спині, лежачи);

• забезпечення венозного доступу;

• введення в анестезію;

• підтримання анестезії;

• закінчення наркозу (місцева анестезія може зберігатись певний час після завершення операції).

Післяопераційний період анестезіологічного забезпечення:

спостереження за хворим (свідомість, характер дихання, стан рефлексів та м'язового тонусу) і моніторинг гемодинаміки, дихальної та інших життєво важливих функцій;

післяопераційна медикація (знеболення, антибактеріальна, антикоагулянтна, інфузійна та симптоматична терапія).

Класифікація методів анестезії (Пашук А.Ю., 1987)

I. Загальна анестезія чи наркоз – виключення больового сприйняття шляхом дії на нервову систему на рівні головного мозку і переривання нервової провідності при виключенні свідомості.

II. Місцева – виключення больового сприйняття шляхом дії на нервову систему нижче рівня головного мозку і переривання нервової провідності на фоні збереження свідомості:

• Поверхнева анестезія (термінальна, контактна, аплікаційна, змащуванням)

• Інфільтраційна анестезія – просякання анестетиком ділянки втручання

Регіонарна анестезія – знеболення значної ділянки тіла, шляхом периферичної блокади больової імпульсації при збереженні нормальних вітальних функцій. Різновиди реґіонарної анестезії:

• периферичні невральні блокади – провідникова (стовбурова, плексусна та гангліонарна), внутрішньовенна та внутрішньокісткова анестезія

• центральні невральні блокади (нейроаксіальна анестезія)

– спинномозкова (СМА), епідуральна та комбінована спінально-епідуральну анестезія.

III Лікувальні блокади і аналгезія – введення анестетиків в ділянки сплетень чи нервових стовбурів з метою і в дозі, що забезпечують купірування спазму гладенької мускулатури, знеболення і покращення трофіки (купіруванння ангіоспазму).

Залежно від застосування методів та засобів для анестезії розрізняють наступні види анестезіологічного забезпечення:

моноанестезія – використовують тільки один із традиційних засобів для знеболення

• змішана анестезія – використання препаратів однонаправленої дії в рамках одного методу. Наприклад – закис азоту та Севофлуран для інгаляційної анестезії.

• комбінована анестезія – одночасне чи послідовне використання різних методів, які відносять до одного виду анестезії. Наприклад,-комбіноване використання інгаляційних та неінгаляційних анестетиків, спіноепідуральна анестезія.

поєднана анестезія – одночасне використання методів загальної та місцевої анестезії.

Вибір методу анестезії. Знеболювання не повинно бути складнішим і небезпечнішим за операцію. Кожному хворому – відповідний метод знеболення. Вибір анестезії грунтуються на оцінці обсягу і характеру операції, стану хворого, наявності апаратури і медикаментів, навичок і кваліфікації анестезіолога, досвіду і оперативної техніки хірурга, побажаннях хворого і хірурга.

← Предыдущая страница | Следующая страница →